Спілкування,його місце і роль у навчальному закладі.

Поняття спілкування є надзвичайно широким і включає в себе різні аспекти.

Спілкування — це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.

У найзагальнішому значенні спілкування виступає як форма життє­діяльності.

Професія викладача характеризується певними особливостями: його слова являються джерелом нових знань для студентів, а самі студенти — основним об'єктом прикладання професійних зусиль. Тому від якості міжособистісного контакту між ними залежить продуктивність навчання і якість засвоєних знань. Чи вистачить для викладача професійних якостей, притаманних спеціалістам будь-якихгалузей? Над чим треба працювати додатково, і як конкретно це робити? Відповіді на ці питання повинна розглядати і психологія вищоїшколи, причому не лише на теоретичному рівні.

Викладач не лише навчає, він впливає на формування світогляду, переконань і навіть на ставлення до обраної професії. Тому, крім володіння предметом, величезного значення набувають людські якості Значна роль в педагогічній діяльності викладача, жадає від педагога професійного керування своєю комунікативною діяльністю. Це, у свою чергу, припускає наявність цілого ряду комунікативних умінь:

· уміння спілкуватися на людях;

· уміння крізь вірно створену систему спілкування організовувати спільну зі студентами творчу діяльність;

· уміння цілеспрямовано організовувати спілкування й керувати ним.

Зрозуміло, що це лише найбільш важливі, укрупнені комунікативні уміння педагога, що у свою чергу містять у собі масу іншихкомпонентів: уміння встановлювати психологічний контакт, завойовувати ініціативу в спілкуванні, уміння організувати пристосування вспілкуванні і т.д. Зрозуміло, що такий комплекс складних комунікативних умінь викладач може виробити тільки при наявності певних комунікативних здібностей.

Культура спілкування учнів як психологічний феномен

У підлітковому віці закладається фундамент особистості, формуються її основні якості: фізичне і психічне здоров’я, культурний, етичний і інтелектуальний потенціал. Успішне становлення підлітка як особистості визначає не тільки його залучення до суспільного життя, знаходження своєї ніші на ринку праці, але і прогрес розвитку суспільства в цілому. Учні професійно-технічних навчальних закладів - не просто особливий соціальний пласт. Вони є пріоритетною групою, оскільки ступінь освіченості і соціалізованості, масштаби і рівень культури, їх професійне становлення та набуття майбутньої професії з урахуванням особистісного потенціалу завтра матеріалізуються в нові технології і безпеку соціального життя, в авторитет країни в світі.

Допомагати учням ПТНЗ відповідно до їх віку оволодівати культурою спілкуваняя,засобами саморозуміння, самоприйняття і саморозвитку в контексті гуманістичної взаємодії з оточуючими людьми в умовах культурних, соціальних, економічних і екологічних реалій навколишнього світу є потребою сьогодення.

Особливості особистості педагога, зокрема його моральна культура як єдність моральної свідомості й поведінки, позначаються на виборі ним тих або інших операційних засобів комунікативної діяльності.

Приміром, застосування примусу в умовах імперативного характеру педагогічного спілкування чи переконання як впливу педагога наособистість дитини в атмосфері співучасті, співпраці між вчителем і учнем залежить від психологічної і моральної готовності педагога до певного стилю взаємодії: маніпулятивного - у першому випадку і демократичного - у другому.

Отже, культура спілкування вчителя як соціально зумовлений показник його здібностей і особистого вміння спілкуватися з учнями для досягнення цілей педагогічної діяльності - поняття моральне. Його не можна зводити лише до технології спілкування, що сама опосередковується особистісними характеристиками педагога.Крім здатності до комунікації, що уможливлює обмін інформацією, вчитель - справжній майстер своєї справи - має володіти ще й перцептивними й інтерактивними здібностями, без яких неможливе розуміння партнера зі спілкування і психологічний вплив на нього.Віл культури спілкування вчителя безпосередньо залежить і культура спілкування учнів.

Ці здібності виявляються через такі якості вчителя, як привабливість, охайність, добро-зичливість, емпатійність, зібраність, активність, ко-мунікабельність тощо, а також шляхом реалізації вербальних і невербальних (міміка, пантоміміка) засобів взаємодії. Проте зміст поняття культури педагогічного спілкування не вичерпується згаданими комуніка-тивними якостями та здібностями.