де k — контраст між об'єктом і фоном;

кпор— пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняється оком за даних умов.

4.

Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбивання поверхні р, що представляє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон рахується світлим при р>0,4, середнім — при р=0,2—0,4 і темним, якщо р<0,2.

5. У виробничих приміщеннях використовують 3 види освітлення:

природне (джерелом його є сонце);

штучне (джерелом є штучне освітлення);

суміщене або інтегральне (поєднання природного і штучного).

Діючим ДБН В.2.5-28-2006 передбачені дві системи штучного освітлення:

система загального освітлення (світло розподіляється на всю площу приміщення);

система комбінованого освітлення (там, де проводяться роботи високої точності з напругою зорового аналізатора).

6.У виробничих приміщеннях використовують природне освітлення:

а) бокове - через світлопрорізи (вікна) у зовнішніх стінах;

б) верхнє — через світлові ліхтарі у перекриттях будівлі;

в) комбіноване — через світлові ліхтарі і вікна.

7. На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення.

8. Штучний освітлення підрозділяється на наступні види:

• робоче – освітлення, Що забезпечує нормовані освітлювальні Умови (освітленість, Якість освітлення) в пріміщеннях и в місцях виконан робіт поза будівлямі;

• Аварійне – поділяється на освітлення безопасности и евакуаціоннное освітлення;

• Охоронне – влаштовують уздовж кордонів теріторій, охоронюваних спеціальнім персоналом. Найменша освітленість в нічний годину 0,5 лк;

• Чергова – освітлення в неробочій годину. Область застосування, величини освітленості, рівномірність та вимоги до ЯКОСТІ для Чергова освітлення НЕ нормуються.

9. створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

- не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- не створювати на робочій поверхні різних та глибоких тіней (особливо рухомих);

- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека уражений струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників):

- повинно бути надійним і простим и експлуатації, економічним та естетичним.

10. Норми природного освітлення приміщень встановлені окремо (табл. 1 СНиП ІІ-4-79):

• при верхньому або верхньому і бічному освітленні;

• при бічному освітленні, як при природному, так і при сполученому. При односторонньому бічному освітленні нормується мінімальне

Поряд із нормуванням якісного показника Еmin нормуються й якісні показники штучного освітлення:

• показник засліпленості Р (від 20 до 60%);

• коефіцієнт пульсації освітленості Кη (від 10 до 20%);

• показник дискомфорту М (тільки для громадських будівель) (від 25 до 90%).

Електробезпека

• 1.- місцеві електротравми, котрі означають місцеве ушкодженні організму;

• - загальні електротравми (електричні удари), коли уражається (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.

• Згідно зі статистичними даними орієнтовний розподіл нещасних випадків внаслідок дії електричного струму в промисловості за вказаними видами травм має наступний вигляд:

• - місцеві електротравми - 20%;

• - електричні удари - 25%;

Місцева електротравма - яскраво виявлене порушення щільності тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричного струму або електричної дуги. Найчастіше - це поверхневі ушкодження, тобто ушкодження шкіри, а інколи й інших м'яких тканин, зв'язок та кісток. Небезпеку місцевих електротравм та складність к лікування залежать від місця, характеру та ступеня ушкодження тканин, а також від реакції організму на це ушкодження. Місцеві електротравми виліковуються і працездатність потерпілого відновлюється повністю або частково. Однак при важких опіках людина помирає. При цьому безпосередньою причиною смерті є не електричний струм, а місцеве ушкодження організму, викликане струмом. Характерні місцеві електротравми - електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електрофтальмія.

2. Дія електричного струму на організм людини має декілька особливостей:

– несподіваність ураження, яка пов’язана із відсутністю у людини органів чуття (рецепторів), за допомогою яких можна виявити напругу на відстані;

– можливість дистанційної дії, що проявляється в ураженні людини через електричну дугу, або крокову напругу;

– рефлекторна дія через центральну нервову систему, яка призводить до порушення роботи серця і легенів.

Електричний струм, проходячи через організм людини спричиняє термічну, електролітичну та біологічну дію.

Термічна дія струму полягає в нагріванні тканини, випаровуванні вологи із неї, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. Тяжкість термічної дії струму залежить від величини струму, опору його проходженню та часу проходження.

Електролітична дія струму проявляється в електролізі крові та плазми, що призводить до зміни їхніх фізико-хімічних та біохімічних властивостей.

Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збудженні тканин організму.

3. Фібриляція (або Миготіння) — хаотичні різночасові скорочення волокон серцевого м'язу(фібрил), при яких серце не взмозі гнатикровпосудинах.

Фібриляція серця може настати внаслідок проходження через тіло людини на шляху рука-рука або рука-ноги змінного струмубільше 50 мА частотою 50 Гц впродовж кількох секунд. Струми силою менше 50 мА і більше 5 мА тієї ж частоти фібриляцію серця у людини не викликають.

4. Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:

- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);

- при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;

- при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;

- при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;

- при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби)

- викличте швидку допомогу.

5. За ступенем небезпеки ураження електричним струмом усі приміщення поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки; приміщення з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні приміщення.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю в них однієї з таких умов, що створюють підвищену небезпеку: висока відносна вологість повітря (перевищує 75 % протягом тривалого часу); висока температура (перевищує 35 °С протягом тривалого часу); струмопровідний пил; струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна та ін.); можливість одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з'єднані із землею, та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою.

6. Класиф.Засобів захисту які забезп електронеб.

Електробезпе́ка — системаорганізаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечуютьзахистлюдейвід шкідливого та небезпечного впливуелектричного струму,електричної дуги,електромагнітного поляістатичної електрики. Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання основ електробезпеки обов'язкове для персоналу, що обслуговує електроустановки і електроустаткування.

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки: - система технічних засобів і заходів; - система електрозахисних засобів; - система організаційно-технічних заходів і засобів. Система технічних засобів /'заходів електробезпеки Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки поділяються на дві групи: - технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок; - технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок. Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають: - ізоляцію струмовідних частин; - недоступність струмовідних частин; - блоківки безпеки; - засоби орієнтації в електроустановках; - виконання електроустановок, ізольованих від землі; - захисне розділення електричних мереж; - компенсацію ємнісних струмів замикання на землю; - вирівнювання потенціалів.

7. Захисне заземлення

захисне́ зазе́млення—заземленняточки або точок у системі чи в процесі монтажу системи або в обладнанні, з метою забезпеченняелектробезпеки^.

Захисне заземлення реалізується у вигляді спеціального електричного сполучення із землею або її еквівалентом струмовідних елементів обладнання, які не повинні перебувати під напругою, але в процесі експлуатації можуть опинитися під напругою, наприклад, у разі пошкодження ізоляції, дефектівдугогасних пристроїв,комутаційних апаратів, в аварійних випадках тощо.

Захисне заземлення є простим, ефективним і поширеним способом захисту людини від ураження електричним струмомпри дотику до металевих поверхонь, які виявились під напругою. Це забезпечується зниженням різниці потенціалів між обладнанням, що виявилось під напругою, і землею до безпечної величини. Використовується в трифазній трипровідній мережі з напругою до 1000 В зізольованою нейтраллюі вище від 1000 В — з довільним режимомнейтралі.

Конструктивними елементами захисного заземлення є: заземлювачі(металеві провідники, що знаходяться в землі) ізаземлювальні провідники(з'єднують обладнання, що заземлюється із заземлювачем).

Класифікація та позначення систем заземлення

Системи електропостачання класифікуються :

Перша літера(IабоT) характеризує зв'язок із землею джерела живлення.

Т(відлат.terra— земля) — безпосереднє приєднання однієї точки струмовідних частин джерела живлення до заземлювального пристрою. У трифазних мережах напругою 127/220 В або 220/380 В такою точкою, як правило, є нейтраль джерела живлення (якщо нейтраль недоступна, то заземлюють фазний провідник), у трипровідних мережах однофазного струму і постійного струму — середня точка, а у двопровідних мережах — один з виводів джерела однофазного струму або один з полюсів джерела постійного струму;

І(відангл.isolated— ізольований) — усі струмовідні частини джерела живлення ізольовано від землі або одну точку заземлено через великий опір (наприклад, через опір приладів контролю ізоляції, через розрядник тощо). Мережі з ізольованою нейтраллю (I) можуть бути:

малими мережами, такими як системи безпечної наднизької напруги (БННН або англ.SELVsystem) з електричним відділенням з використанням безпечних родільних трансформаторів;

середніми за розміром — такими, которые используются для питания отдельных цехов промышленных предприятий.

Друга літера(TабоN) характеризує зв'язок із землею відкритих провідних частин і сторонніх провідних частин (заземлення обладнання)

N(відангл.neutral— нейтраль) — безпосередній зв'язок відкритих провідних частин електроустановки з точкою заземлення джерела живлення черезPEN-абоРЕ-провідник;

Т— безпосередній зв'язок відкритих провідних частин із землею незалежно від характеру зв'язку джерела живлення із землею.