- •1 Наукові стилі сучасної української мови.Основні жанри наукового стилю. Науковий текст та його ознаки.Види і жанри наукових текстів.
- •11.Статус української мови як державної
- •12. Особливості офіційно-ділового стилю
- •13. Сучасна українська літературна мова. Унормованість як основна ознака літ.Мови. Види мовних норм.
- •14. Запозичення. Вимоги до використання іншомовних слів у діловому мовленні.
- •15. Види наукових робіт. Вимови до мови наук.Тексту, правила до оформлення, титульна стор, нумерація, посилання..
- •16. Основні види ділового спілкування. Службова нарада, переговори, публічний виступ. Основні правила ділового мовлення.
- •17. Загальновживана лексика та лексика обмеженого вживання. Виробничо-професійна лексика та науково-термінологічна лексика. Спільне та відмінне
- •18. Основні рекізити документів та їх характеристика
- •19. Лексикографія. Словники.
- •20. Орфоепічні та акцептуальні норми. Милозвучність.
- •21.Орфографічні норми як компоненти формування мовної концепції фахівця.
11.Статус української мови як державної
Українське законодавство про мову бере початок від 24 березня 1918 pоку, коли було прийнято Закон Центральної Ради про запровадження української мови у банківській і торговій сфері. У Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 pоку, серед іншого вказувалося: «Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних осо- ливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя». Незадовго до проголошення незалежності України, 12 лютого 1991 pоку, Рада Міністрів України ухвалила Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 pоку, яку не було виконано. Відповідно до ст. 10 (Розділ І — «Загальні засади») Конституції України українська мова є єдиною державною мовою України. Державний статус української мови означає її обов'язкове застосування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших визначених законом публічних сферах суспільного життя, зокрема у роботі державних і комунальних навчальних закладів, сфері обслуговування, культурі, засобах масової інформації тощо (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 про офіційне тлумачення статті 10 Конституції України). Доленосне і принципове значення для майбутнього української мови і української держави має національна мовна свідомість і мовна гідність. У їхньому формуванні чільну роль має відігравати українська інтелектуальна еліта, насамперед вище керівництво держави, яке своїм особистим прикладом і зусиллями має утверджувати престиж української мови, української нації і держави. Вільне володіння державною мовою – юридичний обов'язок кожного громадянина України.
12. Особливості офіційно-ділового стилю
Офіці́йно-ділови́й стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.
Ознаки офіційно-ділового мовного стилю:
1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.
2. Цей стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки тощо).
3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керувального слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).
4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.
Підстилі:
Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.
Дипломатичний — використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.
Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.
Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв'язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).