Теми індивідуальних завдань

1. Політологія, її місце і роль у системі суспільних наук.

2. Джерела вивчення української політології.

3. Інтереси та потреби індивідів, соціальних груп, класів як основа політики і політичних відносин суспільства.

4. Соціально-політичні відносини та їх особливості в Україні.

5. Політика як мистецтво можливого ( чи неможливого ).

6. Політична концепція Платона. Платон про „ ідеальну державу”.

7. Порівняльний аналіз типології державного устрою Платона і Аристотеля.

8. Порівняльний аналіз політичних ідей Т.Гоббса і Дж.Локка.

9. Політична концепція Ж.Ж. Руссо.

10. Н.Макіавеллі як політичний мислитель.

Семінар 2. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

1. Влада як соціальне явище. Політична влада: сутність і структура.

2. Механізм здійснення та функції політичної влади.

3. Ефективність та легітимність влади.

4. Влада та владні відносини в Україні: сучасний вимір.

Список Літератури

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Вебер М. Политика как призвание и профессия//Избр. произв. – М., 1990.

3. Грин Р. 48 законов власти. – М., 2002.

4. Грушевський М. На порозі Нової України. Гадки і мрії. – К., 1992.

5. Декларація про державний суверенітет України. – К., 1991.

6. Конституція України. – К., 1996.

7. Політологія: Підручник /За ред. І.С.Дзюбка та М.Левківського. – К., 2000.

8. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – К., 2004.

9. Рябов С. Політологічна теорія держави. – К., 1996.

10. Українська державність у ХХ ст. – К., 1996.

11. Халипов В.Н. Власть: основы кратологии. – М., 1995.

Методичні рекомендації

1. Влада являє собою центральну категорію політичної науки. Залежно від її змісту трактується сутність та механізм реалізації політичних процесів та інститутів, політичних інтересів, політичної поведінки індивідів, груп, спільнот. Боротьба за завоювання та здійснення влади – основний зміст політики і відповідно – основне питання політології.

Необхідність влади зумовлена сутністю людського спілкування, котре передбачає підпорядкування всіх учасників цього спілкування єдиній волі з метою дотримання цілісності та стабільності суспільства. Історично поняття “влада” (від грец. сratos) пов¢язане з адміністративним управлінням давньогрецьких міст-держав (полісів). Мистецтво управління громадянами-“політами”, регулювання їх поведінки за допомогою різних засобів називалося “політика”. Так історично та логічно між поняттями “влада” і “політика” виникає взаємозв¢язок, відображений формулою “політична влада”.

Існує безліч підходів до визначення сутності влади, які умовно можна поділити на атрибутивно-субстанціональні (лат. attribio – надаю, наділяю; суттєва невід¢ємна властивість об¢єкта) та реляціоністські (англ. relation – відношення, ставлення). Політична влада володіє рядом специфічних рис і проявляється як взаємодія суспільних інтересів суб¢єктів політики на принципах організованого примусу, що здійснюється завдяки інституціоналізації влади.

Політична влада поділяється на державну та суспільну.

Дайте відповіді на запитання:

– якими соціальними, політичними інститутами забезпечується державна та суспільна влада?

–на яких рівнях реалізуються суб¢єктно-об¢єктні відносини політичної влади?

– охарактеризуйте ресурси влади.

2. Як свідчить сучасна політична практика демократичних країн, механізм здійснення політичної влади має досить складну ієрархію. Варто розглянути її основні компоненти. Первинним суб¢єктом влади, її першоджерелом є народ, який реалізує частину своїх владних функцій безпосередньо, іншу частину передає (делегує) своєму офіційному представникові – державі. Держава, в свою чергу, розподіляє владні повноваження між носіями влади. Це називається розподілом влади. Він реалізується у двох площинах: по горизонталі та по вертикалі.

Для з¢ясування механізму реалізації влади в політичному житті суспільства необхідно:

– визначити сутність та умови функціонального розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також між суб¢єктами державного управління центрального, регіонального та місцевого рівнів;

– розкрити функції влади в життєдіяльності суспільства.

3. Однією з найважливіших інтегральних характеристик влади є ефективність, тобто ступінь виконання владою своїх завдань та функцій. На практиці це означає гарантоване проведення в життя компетентних владних розпоряджень з найменшими затратами в максимально короткі строки.

Ефективність влади багато в чому залежить від її легітимності (лат. legitimus – законний, правомірний). В науковий обіг термін “легітимність” ввів М. Вебер, маючи на увазі не юридичні, а соціологічні (поведінкові) характеристики панування (влади). М. Вебер виділив три основні типи легітимного панування.

Легітимація – процедура суспільного визнання будь-якої дії, події чи факту, дійової особи. Вона покликана забезпечити підкорення, згоду, політичну участь без примусу, а якщо вона не досягається – виправдання такого примусу, використання сили.

Легітимність поєднується з протилежним їй процесом делегітимації – втрати довіри, позбавлення політики і влади суспільного кредиту. Відзначимо, що легітимність – явище політичне, легальність – юридичне (вона встановлюється та гарантується владою).

Пізнання влади – складний процес. Але, як відзначив французький вчений М. Фуко, знаючи владу, ми відповімо й на запитання: хто ми?