2. Зміст тем

Тема 1. Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності.

Інтелектуальна власність – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений законодавством.

Особливістю права інтелектуальної власності є те, що воно складається з двох гілок: особистого немайнового права творця на створений ним конкретний результат інтелектуальної праці та майнового права на цей результат (об’єкт права).

Різниця між матеріальними і нематеріальними об’єктами власності.

Виключне право власності.

Особисте немайнове право належить тільки творцю, тобто фізичній особі. Воно невід’ємне від автора і діє без обмежень у часі. Це, насамперед, право на визнання людини творцем (автором, винахідником, виконавцем, тощо) об’єкта права інтелектуальної власності, право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, право на недоторканість твору та інші немайнові права.

До майнових прав відносяться права володіння, використання та розпорядження об’єктом. Ці права можуть належати як творцю (автору), так і іншій фізичній або юридичній особі. Майнові права є від’ємними як від людини, так і від юридичної особи, мають часові та територіальні обмеження.

Еволюція інтелектуальної власності.

Еволюція промислової власності. «Відкрита грамота” в Англії як перший охоронний документ на об’єкти промислової власності. Справа суконщиків із Іпсвічу та її наслідки. Статус про монополії (1628 р.).

Історія товарних знаків. „Клеймо” як прообраз товарного знаку. Роль товарного знаку.

Еволюція авторського права і суміжних прав. Поява книгодрукарства як імпульс до захисту авторських прав. Статут королеви Анни. Особливості французької системи авторського права. Роль філософської думки Германії на формування морального права інтелектуальної власності.

Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Стан охорони об’єктів інтелектуальної власності за радянські часи. Основною формою охорони винаходів був не патент, а авторське свідоцтво, що давало виключне право на використанні об’єкта інтелектуальної власності не їхнім творцям, а державою. Вільне використання випущених у світи творів на телебаченні, радіо, кіно і газетах.

Місце і роль інтелектуальної власності в країнах світового товариства. Роль промислової власності у економічному розвитку. Авторське право і розвиток культури.

Тема 2. Система інтелектуальної власності.

1. Об’єкти права інтелектуальної власності.

Класифікація об’єктів права інтелектуальної власності:

Об’єкти права інтелектуальної власності поділяються на :

1. Об’єкти промислової власності - винаходи; корисні моделі; промислові зразки; торговельні марки, знаки для товарів і послуг;

географічні зазначення; комерційні (фірмові) найменування.

2. Нетрадиційні об’єкти ІВ - сорти рослин; породи тварин; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; комерційні таємниці; наукові відкриття; раціоналізаторські пропозиції.

3. Об’єкти авторського права і суміжних прав. літературні твори;

художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних; виконання; фонограми та відеограми; програми організацій мовлення.

Перелік об’єктів права інтелектуальної власності не є вичерпаним.

Об’єкти промислової власності:

Винахід (корисна модель) – це результат інтелектуальної власності людини в будь-який сфері технології.

Для винаходу характерні: новизна; винахідницький рівень; практична вживаність ( в промисловості).

Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення – це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об’єкту. Але, на відміну від попередніх об’єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

Нетрадиційні об’єкти ІВ:

Сорт рослин – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів.

Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Комерційна таємниця – це технічна, комерційна, організаційна інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціально доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний результат.

Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Топографія інтегральної мікросистеми – це зафіксоване на матеріальному носії просторовогеометрічне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Об’єкти авторського права і суміжних прав.

Ці об’єкти права ІВ у свою чергу поділяються на дві групи:

• об’єкти авторського права (твори літератури, і мистецтва, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних);

• об’єкти суміжних з авторськими правами (виконання творів, фонограми та відеограми, програми (передачі) організації мовлення.

Суб’єкти права інтелектуальної власності

Суб’єктами права ІВ є творець (творці) об’єкта права ІВ (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності (ст..421 ЦК України).

Суб’єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право автора перейшло за договором чи заповітом.

Суб’єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб’єктами правовідносин, що виникають у процесі створення та використання сортів рослин, може бути будь яка юридична чи фізична особа.

Суб’єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб’єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб’єктів авторського права відносяться:

• автори творів;

• спадкоємці й інші правонаступники;

• організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Відповідно до Закону України «Про власність» суб’єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може стати суб’єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб’єкт права не згадується. Найближчим часом це протиріччя повинно бути усунуте.

Система законодавства України про інтелектуальну власність.

Конституція України. Норми цивільного, господарського і кримінального кодексів України щодо інтелектуальної власності. Спеціальне законодавство України з питань інтелектуальної власності.

Державна система правової охорони інтелектуальної власності.

Міністерство науки і освіти України як орган виконавчої влади, що відповідає за політику у сфері інтелектуальної власності.

Складові системи. Державний департамент інтелектуальної власності, Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, інститут інтелектуальної власності і права – їх функції і завдання. Громадські організації у сфері інтелектуальної власності.

Міжнародна система інтелектуальної власності. Міжнародні договори про інтелектуальну власність. Членство України в міжнародних договорах. Всесвітня організація інтелектуальної власності, її структура та основні функції. Міжнародна співпраця в рамках регіональних договорів про інтелектуальну власність.