ВСТУП
На сучасному етапі суспільного розвитку значну роль для економіки кожної окремої країни і світу вцілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці.
Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. МПП виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом. Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д.Рикардо в 1917р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє. А це означає, що кожна країна має порівняльну' перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати зиск, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.
Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку МПП та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між урядами країн.
Економічні зв’язки між країнами мають багатовікову історію. Протігом століть вони існували переважно як зовнішньоторгівельні. вирішуючи проблему забезпечення населення товарами, які національна економіка виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком еволюції зовнішньоекономічні зв’язки переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну сукупність міжнародних економічних відносин, що стосуються інтересів всіх держав.
Розділ І Сутність ринку , його виникнення та класифікація.
1.1 Умови і причини виникнення ринку
Причини виникнення ринку. Важливою причиною виникнення ринку є природна обмеженість виробничих можливостей людини. Навіть сама здатна людина може зробити лише невелику кількість благ. Обмежені в суспільстві не тільки виробничі можливості людини, але й всі інші фактори виробництва (земля, техніка, сировина). їхня загальна кількість має границі, а застосування в якій-небудь одній сфері виключає можливості такого ж виробничого використання в іншій. В економічній теорії це явище одержало назву закону обмежених ресурсів. Обмеженість ресурсів переборюється за допомогою обміну одного продукту на іншій через ринок.
Причиною формування ринку є й економічна відособленість товаровиробників, щоб вони могли вільно розпоряджатися результатами своєї роботи. Благами обмінюються повністю незалежні, автономні в прийнятті господарських рішень виробники. Економічна відособленість означає, що тільки сам виробник вирішує, яку продукцію випускати, як неї провадити, кому й де продавати. Адекватним правовим режимом стану економічної відособленості є режим приватної власності. Обмін продуктами людської роботи в першу чергу припускає наявність приватної власності. З розвитком приватної власності розвивалося й ринкове господарство. Найбільш високого рівня приватна власність і ринкові відносини Досягли при капіталізмі. Приватна власність одержала розвиток і в Республіці Білорусь. Її існування й розвиток закріплені в законодавчих актах. Об'єкти приватної власності різноманітні. Вони створюються й примножуються за рахунок підприємницької діяльності, доходів від ведення власного господарства, доходів від коштів, вкладених у кредитні установи, акції й інші цінні папери.
Надалі відособленість товаровиробників початку поширюватися на колективну й інші форми власності. Виникли кооперативи, суспільства, акціонерні товариства, державні й змішані підприємства.
Крім того, причина становлення ринку криється й у можливості (волі) для кожного економічного суб'єкта забезпечувати свої інтереси. Ринок припускає волю конкурентного обігу, волю господарювання, захист інтересів конкретного товаровиробника. Поза ринкове регулювання господарства неминуче в будь-якій системі, однак чим менше скований товаровиробник, тим більше простору для розвитку ринкових [ З, С.18]
Різні країни, їхні національні господарства до ринкової економіки йшли різними шляхами. Разом з тим існують загальні закономірності її становлення, властивій будь-якій країні. До найважливішого з них ставляться:
-
наявність незалежних товаровиробників, воля підприємницької діяльності й гарантії прав власності різних економічних суб'єктів;
-
вільні ринкові ціни, які врівноважують попит та пропозиція; конкуренція товаровиробників; вільний перелив капіталів між областями й регіонами;
-
утворення фінансового ринку, що включає ринок кредитних ресурсів, ринок цінних паперів і валютний ринок:
-
наявність ринку роботи, найманої робочої сили з розвитий системою її підготовки, перепідготовки, міжгалузевого й міжрегіонального переливу;
-
відкритість економіки світовим інтеграційним процесам, можіивість міграції робочої сили, товарів і капіталів. [5, с.68]
Умови виникнення ринку. Найважливішою умовою виникнення ринку є суспільний поділ праці, що виникло в далекій давнині. Історія знає ряд більших щаблів суспільного поділу праці. Перша з них - відділення з скотарства від землеробства, друга -виділення ремесла як самостійної області, третя - виникнення купецтва. Потім стали дробитися області, заглиблювалася спеціалізація окремих виробництв. Цей процес нескінченний, він об'єктивно зв'язаний з ростом продуктивності роботи. Поділ праці неминуче вимагає обміну. Уже древні скотарі мани потребу в продуктах землеробства, а хлібороби відповідно в їжі.
Обмін усе більше розширювався. Спочатку він ішов лише усередині громади, потім виник між общинный обмін. Спочатку він мав примітивні форми. [ 6, С.36].
Бартер - одна з найпростіших форм обміну. Звичайно, йому ще далеко
дійсного ринку. Адже інтереси «покупця» і «продавця» могли не збігатися. Тоді доводилося робити не один, а кілька обмінів, щоб за свій продукт одержати те, що було потрібно. Розвиток обміну привело до появи грошей, що розширило стимули до виробництва тих або інших товарів спеціально для продажу. Тільки тоді й змогло з'явитися товарне виробництво в дійсному втримуванні слова, тобто виробництво таких виробів,які потрібні їхньому виробникові не для власного споживання, а як носій вартості, що дозволяє одержати замість десятки других потрібних для нього предметів. Інакше кажучи, з'явилося виробництво на ринок,для задоволення потреб інших людей. [ 2, с.202]
Друга умова - це економічна відособленість або автономність виробників, можливість або воля для кожного економічного суб'єкта прагнути до забезпечення своїх часткових інтересів і поділ праці між товаровиробниками. Товарний обмін обов'язково припускає прагнення до еквівалентності. Ніхто не хоче програти, тобто хоче одержати замість свого товару еквівалентна кількість іншого. А таке прагнення виникає на основі економічної обмеженості, відособленості інтересів. Ця відособленість історично виникає на базі приватної власності. Надані вона початку опиратися й на колективну власність, але обов'язково обмежену якимось локальним колом інтересів (кооперативи, суспільства, акціонерні товариства, державні підприємства, змішані підприємства, тобто з державною участю). Третя умова пов'язане з розвитком і поглибленням суспільного поділу роботи, у тому числі відносин спеціалізації й кооперації виробництва. На певному розвитку натурального господарства стало ясно,що будь-яке численне співтовариство людей не зможе прожити за рахунок повного самозабезпечення при зростаючих потребах, тому різні групи виробників починають спеціалізуватися на випуску одного якого або продукту, пропонуючи його в обмін на всі інші необхідні йому для життя.поступово така практика розширюється й приводить до руйнування натурального