1. Чинники і порядок закріплення доходів за бюджетними різними рівнями

Для розуміння сутності розподілу делегованих державних повноважень між різними рівнями місцевого самоврядування, можливо виділити три групи критеріїв. Перша група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюд­­­жетних установ, які забезпечують часткове виконання мінімальних соціальних послуг, гарантованих державою і розташованих найближче до споживачів (медичні пункти, амбулаторії, початкові школи, сільські та селищні клуби тощо). Друга група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюд­жет­них установ, які забезпечують мінімальні соціальні послуги, гарантовані державою для всіх громадян України відповідно до норм та стандартів, визначених державою (середні школи, лікарні широкого профілю, клуби, палаци культури, бібліотеки, стадіо­ни тощо). Третя група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюд­жет­них установ, які забезпечують гарантовані державою мінімальні соціальні послуги для окремих категорій громадян, або видатки на виконання спеціальних програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України (школи-інтернати, спеціалізовані лікарні, облас­ні бібліотеки, театри, філармонії тощо). Видатки першої групи забезпечуються радами міст, селищ, сіл відповідно до виділених державою бюджетних ресурсів. Видатки другої групи в повному обсязі забезпечуються міськими радами міст обласного значення та районними радами, які виступають з цих питань від імені територіальних громад міст, селищ, сіл, що передали їм делеговані державні повноваження. Видатки третьої групи забезпечуються в повному обсязі облас­ними радами. До делегованих державних повноважень, які виконуються за рахунок коштів обласних бюджетів, належать: 1) освіта; 2) охорона здоров’я; 3) соціальний захист та соціальне забезпечення; 4) культура і мистецтво; 5) фізична культура і спорт. До делегованих державних повноважень, які виконуються за рахунок коштів районних та міських міст обласного значення бюджетів, належить: 1) управління; 2) освіта; 3) охорона здоров’я; 4) соціальний захист та соціальне забезпечення; 5) житлово-комунальне господарство; 6) культура і мистецтво; 7) фізична культура і спорт. Розподіл делегованих державних повноважень між районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, селищ, сіл виз­начається районною радою. Розподіл видатків між бюджетними установами одного типу здійснюється районною чи міською міста обласного значення радою пропорційно відповідно до узагальнених показників, визначених галузевими нормами та стандартами. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднува- ти на договірних засадах власні кошти бюджетів для виконання спіль­них проектів або для спільного фінансування (утримання) ор­ганізацій і установ, що перебувають у комунальній власності. Міські ради міст обласного значення можуть передати частину делегованих державних повноважень районній раді. Районні ради можуть передати частину делегованих державних повноважень міській раді міста обласного значення. Ця передача здійснюється рішенням відповідної міської та районної ради і оформляється договором сторін. Договором передбачаються конкретні умови надання стороною, якій передаються повноваження, мешканцям міст обласного значення та районів, повноваження яких передаються, соціальних послуг відповідно до гарантованих державою норм та стандартів. Якщо іншого не обумовлено спільною угодою, розмір переданих коштів на виконання делегованих повноважень пропорційний кількості користувачів суспільних послуг. Міські ради міст обласного значення та районні ради можуть передати виконання частини власних повноважень обласній раді. Передача здійснюється за рішенням відповідних рад на договірних засадах. Сільські, селищні та міські ради міст районного значення можуть передати всі або деякі свої повноваження районній раді чи іншій територіальній громаді. Міські ради міст обласного значення та районні ради можуть передати частину делегованих державних повноважень обласній раді і, навпаки, обласна рада може передати частину делегованих державних повноважень міській раді міста обласного значення чи районній раді. Передача здійснюється за рішенням відповідних рад на договірних засадах. При передачі функцій з виконання власних та делегованих державних повноважень від надавача до отримувача відповідні бюджетні ресурси передаються у вигляді трансферту відповідно до угоди. При цьому в доходній частині бюджету надавача передбачаються джерела забезпечення виконання функцій, розраховані по делегованих державних повноваженнях, а у видатковій частині бюджету передбачається трансферт до відповідного бюд­жету отримувача. У бюджеті отримувача в доходній частині передбачається відповідний трансферт, а у видатковій частині видатки на виконання переданих функцій або проектів. У випадку, якщо на території міст обласного значення чи району розташовані бюджетні установи, що надають соціальні послуги загального призначення та утримуються безпосередньо з Державного бюджету України, з відповідного бюджету самоврядування надається трансферт до Державного бюджету України. У випадку, якщо на території області розташовані бюджетні установи, що надають соціальні послуги спеціального призначення та утримуються безпосередньо з Державного бюджету Ук­раїни, з обласного бюджету надається трансферт до Державного бюджету України. Процес децентралізації державної влади має супроводжуватися передаванням частини керівних повноважень по вертикалі управління, розширенням самостійності у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку території місцевими органами влади. У результаті даного процесу формується система органів управління потоками бюджетних ресурсів, до компетенції яких належить право вирішення питань про розміри, напрями, терміни, механізми використання цих ресурсів. Взаємозв’язок органів влади і управління виявляється в необхідності фінансування єдиних суспільних потреб, у кількісному і якісному розмежуванні бюджетних ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями і по вертикалі державного управління. У процесі перерозподілу фінансових ресурсів бюджетною системою виділяються такі основні типи відносин між бюджетами різних рівнів (схема): 1) розподіл витрат відповідно до розподілу повноважень між виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування; 2) забезпечення місцевих бюджетів дохідними джерелами для виконання власних і делегованих державою фінансових зобов’язань; 3) перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів від «багатих» у фінансовому розумінні регіонів «бідним»; 4) формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації доходів; 5) використання у процесі виконання бюджету різних форм і методів взаємодії між Державним і місцевим бюджетами. 2. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин

1. Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

За політичним устроєм Україна згідно зі ст. 2 Конституції України є унітарною державою – цілісною сукупністю адміністративно-територіальних утворень з єдиною в її національних межах системного права. Одночасно, згідно зі ст. 140 Конституції України громадам адміністративно-територіальних утворень надано право самостійно вирішувати питання місцевого значення (в межах Конституції і законів України), створюючи місцеве самоврядування. Зазначене зумовлює необхідність відповідного розмежування повноважень між державою, Автономною Республікою Крим і територіальними громадами та забезпечення їх виконання бюджетними фінансовими ресурсами в обсязі, передбаченому Конституцією України та законами України.

Кодексом не передбачено виділення окремих рівнів бюджету в частині їх ієрархічної підпорядкованості: всі бюджети самостійні у виконанні своїх функцій в межах, визначених законодавством повноважень. Бюджетна унітарність полягає у такому:

— розмежування повноважень між органами державної та місцевої влади, які забезпечують здійснення видатків із державного бюджету, місцевих бюджетів (Автономної Республіки Крим, областей, районів, районів у містах) та бюджетів місцевого самоврядування (територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст Автономної Республіки Крим та областей) щодо прийняття ними управлінських рішень у межах їх фіксованої компетенції і надання громадянам гарантованих послуг на основі бюджетних процесів функціональної системи державного, місцевих бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування;

— збалансованість бюджетів за доходами і видатками. Видатки бюджетів визначаються на основі формульної обґрунтованості потреб коштів, необхідних для виконання визначених законодавством функцій у повному обсязі. Доходи бюджетів визначаються спроможністю їх дохідної бази.

Проте дохідність бюджетів неоднакова, що зумовлено такими об’єктивними умовами: різним рівнем економічного розвитку окремих територій народногосподарського комплексу країни; різноманітністю природно-кліматичних умов територій та їх географічного розташування; різницею в щільності населення територій та його якісної структури. Унітарність же бюджетів дозволяє забезпечувати вирівнювання наповнюваності доходами усіх бюджетів країни. Це здійснюється системою відносин, передбачених Бюджетним кодексом – відносин між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами – для виконання ними визначених їм функцій.

Міжбюджетні відносини забезпечують узгодженість складових бюджетної системи, яка досягається організаційно-правовими та фінансовими відносинами між органами державної влади і місцевого самоврядування щодо встановлення та розмежування бюджетних повноважень, фінансових ресурсів, прав, обов’язків та відповідальності в ході бюджетного процесу. Залежно від приводу, відповідно до якого виникають міжбюджетні відносини, вони поділяються на такі види:

1) розмежування видаткових бюджетних повноважень щодо фінансування окремих галузей, програм, об’єктів;

2) розподіл дохідних повноважень щодо окремих видів бюджетних надходжень, зміни ставок, збирання та управління доходами;

3) фінансове вирівнювання бюджетної забезпеченості різних адміністративно-територіальних утворень;

4) визначення та дотримання прав, обов’язків і відповідальності усіх суб’єктів міжбюджетних відносин.

Отже, частина перша ст. 81 встановлює правомірність міжбюджетних відносин, зумовлених об’єктивною реальністю країни та її бюджетної системи, а частина друга цієї статті визначає мету цих відносин – забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Існуючі диспропорції між різними бюджетами та їх розбалансування усуваються внаслідок унітарності бюджетної системи України засобами механізму бюджетного вирівнювання ступеня фінансової забезпеченості шляхом бюджетного регулювання.

Бюджетне регулювання здійснює перерозподільні процеси бюджетних коштів усередині бюджетної системи шляхом вилучення частини коштів у економічно більш розвинених і фінансово забезпечених територій (як надлишку понад їх потребу щодо визначених їм повноважень), та передачу їх територіям з недостатнім рівнем розвитку економіки та бюджетної забезпеченості фінансування повноважень за рахунок власних доходів.

Балансування неповністю забезпечених власними доходами бюджетів досягається шляхом надання їм додаткових коштів, одержаних від державних зборів у більш розвинених територіях, що передаються іншим бюджетам у вигляді трансфертів. Цим досягається вирівнювання ступеня фінансової забезпеченості всіх бюджетів. Загалом бюджетне регулювання становить систему взаємозв’язаних методів, способів, правових норм формування, розподілу, перерозподілу бюджетних ресурсів країни для збалансування інтересів суспільства і громадян у процесі економічного та соціального розвитку.

3.Міжбюджетні трансферти та їх класифікація

Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвенції, а також між бюджетні взаєморозрахунки.

До міжбюджетних трансфертів належать:

1. Дотація вирівнювання: міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету або території, що її отримує.

2. Субвенція: цільвий міжбюджетний трансферт, використовується на певну мету, а в разі нецільового використання підлягає поверненню.

3. Кошти, які передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

4. Інші дотації

Порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів у термін не пізніше двох місяців з дати набрання чинності законом про Державний бюджет України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

5. Критерії та порядок розмежування видатків між окремими бюджетами

Критерії розмежування видів видатків між бюджетами будується на основі принципу субсидіарності, з урахуванням повноти надання бюджетних послуг та їх наближення безпосередньо до споживача.

Відповідно до критеріїв видатки поділяються на такі групи:

        До першої групи видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст, та їх об’єднань, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують необхідне першочергове надання соцпослуг, гарантованих державою, і розташовані найближче до споживачів;

        До другої групи ,що здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК та міст обласного значення, а також районних бюджетів, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих для всіх громадян України;

        До третьої групи видатків, що здійснюються з бюджету АРК та обласних бюджетів, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

 

Розмежування доходів і видатків між  окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій між окремими рівнями державної влади й управління. Розподіл видатків може грунтуватися  на двох принципах:  відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об’єктів фінансування.

Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб’єктом (наприклад  НУ ім. Т.Г.Шевченка фінансується з ДБ)

Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт господарювання. На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

У процесі розмежування доходів вирішуються такі завдання:

-         забезпечення збалансованості кожного бюджету;

-         забезпечення рівномірності надходження коштів до бюджету протягом бюджетного року;

-         забезпечення необхідними коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюджетної системи, згідно з програмами економічного та соціального розвитку.

Розподіл  доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи:

        Забезпечення надійної фінансової бази для фінансування закріплених видатків;

        Встановлення залежності між зусиллями органів влади  й управління та формування доходів відповідних бюджетів;

        Встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адміністративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня.

Розподіл доходів грунтується на встановленні загальнодержавних податків і  платежів та місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі поділяються на:

 

Закріплені доходи - доходи, які  повністю або на основі фіксованого відсотку на постійній чи довгостроковій основі у встановленому  Законом порядку, надходять до відповідного бюджету.

Перелік доходів визначається Бюджетним кодексом, Законом України “Про бюджет України на поточний рік” та Законом України “Про місцеві Ради народних депутатів”.

Характеризуються тим , що вони направляються  в той чи інший бюджет в залежності від відомчого підпорядкування господарства і з урахуванням територіального признаку надходження грошових коштів.

 

Регульовані – доходи, які з метою збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів надходять до них у формі відрахувань податків або платежів за нормативами, затвердженими у визначеному Законом порядку. Або це доходи, які надходять в різні ланки бюджетів у відповідності з % відрахувань, які встановлені для даного бюджету.

На даний час в Україні переважають закріплені доходи. Бюджетне регулювання має досить обмежений характер.

            У процесі виконання бюджетів основними є зовнішні бюджетні потоки - вхідні  і вихідні. Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи - внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.

5.Характерні форми взаємовідносин між бюджетами. Види субсидіювання

У процесі виконання бюджетів основними є зовнішні бюджетні потоки — вхідні і вихід¬ці; Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи — внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами. Існують такі форми взаємовідносин. Бюджетне субсидіювання — передача коштів з бю¬джету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види бюджетного субсидіювання: бюджетні субси¬дії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації. Бюджетна субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Бюджетна субвенція — різновид цільової субси¬дії. яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Бюджетна до¬тація — цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим. Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним ко¬дексом України дотація вирівнювання. Вона визначається за спеціальними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, визначеним на основі встановлених державних стандартів соціальної забезпеченості, та наявними у даного бюджету доходами. Вилучення коштів — явище, зворотнє дотації, тобто передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня. Бюджетні позички — отримання коштів на покриття тимчасового касового розриву (незбіг у часі фінансування ви¬датків і надходження доходів). Раніше видавались з бюджету вищого рівня. У Бюджетному кодексі України визначено, що тепер бюджетні позички отримуються в комерційних банках. Взаємні розрахунки бюджетів — передача коштів з одного бюджету до іншого в зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів. За характером взаємовідносин між бюджетами вони можуть бути договірними чи обов'язковими. Бюджетне субсидіювання та бюджетні позички здійснюються на договірній основі, вилучення коштів і взаємні розрахунки — в обов'язковому порядку. За на¬прямами проведення взаємовідносини між бюджетами поділяю¬ться на вертикальні і горизонтальні. В Україні існують тільки вертикальні взаємовідносини між бюджетами

Бюджетне субсидіювання – передача коштів з бюджету вищого рівня до

бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує 3 види

бюджетного субсидіювання:

- бюджетні субсидії – перерахування коштів з одного бюджету іншому для

надання йому фінансової допомоги. може бути цільовою і знеособленою.

Цільові бюджетні субсидії виділяються під певні видатки чи програми і не

можуть використовуватись не за призначенням. Знеособлені субсидії для

бюджетів, що їх отримують, являють собою звичайні доходи і тому можуть

використовуватись на будь-які цілі.

- бюджетні субвенції - різновид цільової субсидії, яка передбачає

участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає, та

бюджету, що її отримує. Бюджетні субвенції мають цільовий характер, що

зумовлено безпосередньо їхньою суттю. Як правило, вони виділяються з

бюджету розвитку, а не на фінансування поточних витрат.

- бюджетні дотації – виділення коштів з бюджету вищого рівня для

збалансування бюджетів нижчого рівня. Бюджетна дотація видається саме

для покриття тих видатків, на які не вистачає доходів і, як правило, в

ходів і, як правило, в

розмірі, який визначається як різниця між видатками і доходами. Як

інструмент впливу, бюджетні дотації значно слабкіші, ніж бюджетні

субсидії, й особливо бюджетні субвенції.