Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

курсова тдп

.docx
Скачиваний:
77
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
28.73 Кб
Скачать

Органи державної влади в Україні: поняття, ознаки, види.

Систему органів державної влади, за Конституцією України, складають:

1. Орган законодавчої влади.

2. Глава держави.

3. Органи виконавчої влади.

4. Інші органи держави.

Органом законодавчої влади є Верховна Рада України. Верховна Рада є загальнонаціональним, виборним, представницьким, колегіальним, постійно діючим, однопалатним органом законодавчої влади, який складається з 450-ти народних депутатів. Вони обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки (ст. 76).

Главою держави є Президент України. За Конституцією, він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102).

Органи виконавчої влади, за Конституцією, становлять собою певну систему. До неї входять: Кабінет Міністрів, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Судочинство в Україні здійснюється, відповідно до Конституції, Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції (ст. 124).

До органів судової влади належать також Вища рада юстиції.

Поряд з цими органами державної влади є органи, які передбачені Конституцією, але безпосередньо не віднесені до органів певного виду державної влади. Це, зокрема, Центральна виборча комісія, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення тощо.

Загальними засадами організації (будівництва) органів державної влади є:

- поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодія органів державної влади;

- демократичний порядок формування органів державної влади (виборність, призначення за згодою інших органів тощо);

- системність і структурованість;

- конституційність, законність в організації й діяльності;

- постійний характер діяльності і детермінованість повноважень органів державної влади;

- врахування загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, досягнень національної і світової конституційної думки й практики державного будівництва;

- гарантування діяльності органів державної влади.

Публічна влада виступає у двох формах: 1) державна влада, 2) влада місцевого самоврядування (муніципальна влада). Для обох форм публічної влади притаманна низка спільних ознак:

– спрямованість на виконання суспільних завдань і функцій;

– інституційний характер, тобто функціонування через відповідні публічні інститути (органи публічної влади);

– легітимність;

– відособленість апарату, що здійснює цю владу, від населення;

– об’єднання підвладних за територіальною ознакою;

– загальність, тобто охоплення владою всіх осіб на відповідній території;

 

– безперервність функціонування (за наявності окремих тимчасових органів);

– універсальність, тобто спрямованість на вирішення усіх справ суспільного значення;

– обов’язковість владних рішень для всіх суб’єктів на відповідній території;

– функціонування у правових формах (нормотворчій, установчій, правозастосовчій, контрольній та інтерпретаційній), тобто діяльність за законодавчо встановленою процедурою і оформлення владних рішень правовими актами;

– можливість використання передбачених законодавством засобів примусу для реалізації своїх рішень;

– право встановлювати і стягувати загальнообов’язкові податки і збори з населення; самостійне формування бюджету.

Курсова робота

Органи держави: поняття, ознаки, види

з дисципліни: Історія держави і права Росії

План

Введення

1. Поняття та особливості державного механізму

1.1 Поняття органу держави та її ознаки

1.2 Принципи організації і діяльності органів державної влади

2. Види органів держави

2.1 Класифікація органів державної влади

2.2 Органи виконавчої влади

2.3 Органи законодавчої влади

2.4 Органи судової влади

3. Контрольно-наглядові органи державної влади

Висновок

Введення

Тема «Органи держави» досить об'ємна і тісно пов'язана з такими поняттями як «механізм держави» і «державний апарат». Адже орган держави - ​​це ланка, елемент механізму держави, тобто його складова частина.

Механізм держави - ​​це система спеціальних органів і установ, за допомогою яких держава здійснює свої функції.

Державний апарат, у свою чергу, являє собою систему

державних органів, наділених владними повноваженнями.

Влада - це якість і ступінь можливості політичного діяча (одноособового чи колективного) спонукати до певної міри і протягом певного часу одного чи кількох діючих осіб думати (або не думати), робити що-небудь (або не робити).

Державна влада - ця обумовлена ​​об'єктивними умовами життя суспільства здатність офіційних структур підпорядковувати поведінку людей волі всього суспільства або його частини за допомогою державного примусу. Державна влада реалізується у владних відносинах, що складаються в силу необхідності регулювання поведінки людей.

Відповідно до Конституції Російської Федерації в нашій державі влада розділена на три гілки: законодавчу, судову і виконавчу. Незважаючи на це деякі автори юридичної літератури відносять контрольно-наглядові органи РФ до четвертої гілки державної влади.

У роботі автор розглядає не тільки поняття і ознаки органів держави, але і їх основні класифікації, роблячи акцент на класифікацію за принципом поділу влади, характеризує органи державної влади, дає їх поняття і види. Для досягнення даної мети автор розглядає такі завдання:

1. Розкриття поняття і виявлення сутності конституційної системи органів державної влади в Російській Федерації;

2. Проведення класифікації органів державної влади;

3. Розгляд проблеми конституційно-правової відповідальності органів державної влади РФ.

У своїй роботі автор розглянув не тільки поняття і ознаки органів держави, але і їх основні класифікації, роблячи акцент на класифікацію за принципом поділу влади, тому що, вона найбільш повно відображає ознаки і види пануючих органів.

Також автор вважає, що питання розмежування предметів ведення, повноважень, ресурсів та відповідальності між різними органами влади у федеративній державі є одними з найважливіших, оскільки при вирішенні даних питань відбувається визначення ролі і місця органів влади у вирішенні єдиних завдань, що стоять перед державою. Для сучасної Росії це питання має особливе значення, тому що сьогодні в ній здійснюється перехід від унітарної держави до федеративного, а, отже, питання визначення місця та ролі кожного рівня влади є принципово важливим.

У ході написання даної роботи автором використовувалась наступна література: Конституція Російської Федерації, Л. А.Морозова Теорія держави і права, В.М. Корельський і В.Д. Перевалов Теорія держави і права, а також статті доктора юридичних наук, професора Зорькіна В.Д. - Голови Конституційного суду РФ інші джерела.

Висновок

У даній роботі автор описав поняття і ознаки державного апарату, види органів державної влади. Детальніше розглянули органи законодавчої, виконавчої та судової влади. А також розглянув контрольно-наглядові органи державної влади як четвертугілку державної влади.

У своїй роботі автор спробував відобразити найбільш суттєві класифікації органів держави, які розглядалися різними авторами. Існує стільки думок з приводу різновидів державних органів скільки існує авторів, і кожен автор дає свою оцінку цьому різноманіттю. Автор даної роботи, заслухавши таких авторів як Морозова Л.А., Корельський В.М., Зорькін В.Д. та ін, спробував об'єднати існуючі точки зору.

Різноманіття органів держави часто породжує величезну проблему розростання складного, громіздкого і розгалуженого чиновницько-бюрократичного апарату, який і утворює основу механізму держави.

Автору сподобалася думка, закладена в підручнику «Теорія держави і права» під редакцією Корельского В.М. і проф.Перевалова В.Д.: «Бюрократія і бюрократизм старі, так само як старо держава, вони невідривно від нього, багато в чому характеризують його механізм (апарат).

У поняття "бюрократія" часто вкладається різний зміст. Для М. Вебера бюрократія - раціональна організація державного управління, діяльності державного апарату на основі панування загальнообов'язкових регламентованих процедур, виконання яких не залежить від того, хто саме і по відношенню до кого їх виконує. Всі рівні перед єдиним порядком. Уніфікація стає гарантією проти недоліком державних чиновників і можливості зловживань. К. Маркс ставився до бюрократії різко негативно, оцінював її як абсолютне зло.

На відміну від бюрократичного способу управління бюрократизм - хвороба, причому застаріла й загальносвітова. У буквальному сенсі слова бюрократизм означає владу "бюро", тобто письмового столу, контори, "конторовластіе", а по, суті справи - ​​влада відірваного від народу апарату. Головний ресурс бюрократів - саме влада і можливість нею зловживати, отримувати вигоду з посади, зі служби. У руках бюрократа цей ресурс конвертується в інші види капіталу, матеріальних благ.

Основна причина живучості бюрократизму криється в різноманітті та суперечливості інтересів, у можливості маніпулювати ними в корисливих цілях. Так, державний інтерес бюрократи можуть перетворити на відомчий або парафіяльний, відомчий або місцевий - в груповий або особистий, тобто державні завдання перетворюються на канцелярські, а канцелярські завдання - у державні. Однією з характерних рис бюрократизму є прагнення до таємниці, засекречування діяльності.

Мабуть, найважливіший закон бюрократичного апарату - збереження і збільшення влади, її самозростання. Звідси розбухання державного апарату - вірна ознака його бюрократичного загнивання.

Антиподом і найдієвішим способом боротьби з бюрократизмом служить демократія. Постійний демократичний контроль за всіма ланками державного механізму, звітність і змінюваність працівників державних органів, гласність і критика - надійні ліки проти цієї хвороби. »

Автор даної роботи мав досвід звернення до органів державної влади. І переконався в бездіяльності чиновницького апарату, що виявляється у тяганині і не компетенції державних службовців в захисті його прав. На думку автора, це викликано й таким станом справ у суспільстві, коли обиватель, у своїй більшості юридично безграмотний: він не тільки не знає, але й не хоче знати свої права. Необхідно не тільки вдосконалювати апарат державних органів, але і підвищувати юридичну грамотність населення.

http://bokov.net.ua/platnie/50-pravo/14174-organi-vikonavchoyi-vladi-ponyattya-sistema-administrativno-pravoviy-status/

http://bokov.net.ua/platnie/50-pravo/14183-konstituciyniy-sud-ukrayini/

http://www.br.com.ua/referats/Pravo/71396.htm

http://www.br.com.ua/kurs/Theory_of_Law_and_State/132492-12.html

http://студентам.net/load/93-1-0-549