ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Факультет податкової міліції

Кафедра економічної теорії

РЕФЕРАТ на тему:

«Система права власності»

Роботу виконав:

курсант взводу ПМП-13-3

Лелет Л. Р.

Роботу перевірив:

старший викладач

Хоменко Я. В.

Ірпінь - 2015 План

Вступ

1. Поняття права власності

2. Види прав та інститути їх набування

2.1 Право приватної власності фізичних осіб

2.2 Право колективної власності

2.3 Право державної та комунальної власності

3. Припинення права власності

Висновок

Список літератури

Вступ

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Кожний громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення їхніх прав.

Відповідно до ст. З Закону України «Про власність» суб’єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Новий Цивільний кодекс України, як і Конституція України, не визначає форм власності – це економічна категорія. Згідно з Цивільним кодексом України існують: право власності Українського народу, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.

1. Поняття права власності

Суб’єктивне право власності (право конкретної фізичної чи юридичної особи) являє собою сукупність трьох основних повноважень власника, що складають його зміст. Це повноваження з володіння, користування та розпорядження майном

Володіння – це можливість фактичного утримання речі та можливість впливати на неї безпосередньо. Розрізняють законне володіння (наприклад, наявність в особи речі за правом власності) та незаконне (фактичне володіння знайденою і привласненою річчю або володіння майном, здобутим злочинними діями). Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і недобросовісне (коли особа знала або повинна була знати про те, що володіння незаконне).

Користування – це можливість (право) вилучати з речі корисні властивості. Наприклад, носити одяг та взуття, обробляти землю і в результаті отримувати врожай.

Розпорядження – право визначати юридичну або фактичну долю майна (наприклад, продавати, дарувати, заповідати річ).

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Суб’єктами права власності в Україні відповідно можуть бути також інші держави, їхні юридичні особи, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об’єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, і створення на цій основі змішаних форм власності, у тому числі власності спільних підприємств за участі юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.