1.Предмет філософі. Основне питання філософії. Світогляд як продукт духовно практичного ставлення людини до світогляду.

2.Історичні типи світогляду. Специфіка і структура філософського знання.

3.Антична філософія та її характерні риси. Основні школи

4. Етика Сократа

5.Вчення Платона про ідеї. Платонівська концепція держави.

6. Соціально-філософські погляди Аристотеля. Логічне та етичне вчення Аристотеля

7. Особливості середньовічної філософії. Етапи розвитку середньовічної філософії(апогетика,Патристика,схоластика)

8.Загальна характеристика епохи Відродження. Соціально філософська думка епохи Відродження.

9.Загальна характеристика філософії Нового Часу.

10.Проблема методу пізнання(Ф.Бекон, Д.Локк, Р.Декарт)

11.Філософське Просвітництво 18ст.

12.Вчення про пізнання І.Канта. Етичне вчення І.Канта

13.Історичні умови виникнення марксизму. Марксиське вчення про суспільно-економічну формацію.

14.Сцієнтизм та антисцієтизм. Етапи розвитку позитивізму.

15. Філософія життя(А.Шопенгауер, Ф.Ніцше, А.Бергеон.

16. Філософія фрейдизму. Неофрейдизм.

17.Екзистенціальна філософія(Ж.-П.Сартр, А. Камю. К. Ясперс).

18Києво-Могилянська Академія як осередок української та слов*янської культури.

19.Філософські ідеї творчості Т.Шевченка

20.Філософія Г.Сковороди

21.Філософські ідеї Кирило-Мефодіївського товариства. Філософія серця П.Юркевича

22.Українська філософія XIX-XX ст.(М.Грушевський, Д.Донцоа, В.Винниченко)

23. Проблема буття у філософії

24. Основні категорії онтології(матерія,рух,простір,час)

25.Філософські проблеми антропогенезу. Біологічне і соціальне в людині. Біологія і культура в генезі людини.

26.Життєва позиція особистості. Вихованння особистості.

27.Сенс життя і ставлення до смерті.

28. Свідомість як філософська категорія.Генезис свідомості

29.Свідомість як культурний і суспільний феномен. Взаємозв*язок свідомості і мови

30.Структура свідомості. Свідомість та її функції

31. Пізнання як предмет філософського аналізу

32.Поняття істини

33.Єдність чуттєвого та раціонального, логіки та інтуіції в пізнанні. Специфіка наукового пізнання.

34. Історичний розвиток філософських уявлень процінності. Цінності в труктурі соціуму.

35.Ієрархія цінностей людського буття. Цінності як ядро світоглядної проблематики

36. Проблема духовності в сучаній цивілізації. Релігійно-міфологічна та натуралістична антропософія

37.Поняття культури та сутнісні начала. Атрибутивні ознаки культури.

38.Генезис теорії культури. Проблема кризи сучасної культури(провідні концепції культури XIX-XX ст.)

39.Форми організації суспільного буття. Малі та середні соціальні групи.

40.Суспільний прогрес,його критерії

41.Основні проекти та моделі глобального розвитку.

42.Правова держава. Громадське суспільство

43. Глобальні проблеми людства. Проблема вимірів і підходів до розв*язання глобальниї проблем сучасності

44.Парадокси глобальної і регіональної безпеки

45.Цивілізаційний вибір України

1.Предмет філософі. Основне питання філософії. Світогляд як продукт духовно практичного ставлення людини до світогляду.

Філософія - це наука про загальне, вона - вільна і універсальна область людського знання, постійний пошук нового.

Філософію можна визначити як вчення про загальні принципи пізнання, буття і відносин людини і світу.

Мета філософії - захопити людину вищими ідеалами, вивести його зі сфери буденності, надати його життя істинний сенс, відкрити шлях до найдосконалішим цінностям.

Філософія як система ділиться: на теорію пізнання; метафізику (онтологію, філософську антропологію, космологію, теологію, філософію існування); логіку (математику, логістику); етику; філософію права; естетику і філософію мистецтва; натурфілософію; філософію історії та культури; соціальну та економічну філософію; релігійну філософію; психологію.

Предмет філософії - відношення "людина-світ",- аналізований із погляду природи і сутності світу, природи і сутності людини, його місця у світі, відношення до нього, можливостей його пізнання і перетворення, а також із погляду устрою світу, його загальної структури і стану, у якому він знаходиться.

Основним питанням філософії має бути саме людина в її ставленні до природи й до інших людей, тобто відношення "суб'єкт — об'єкт". Розв'язання цього питання і визначає тип та характер світогляду, відношення до природної і соціальної дійсності, життєві орієнтації. Воно пронизує постановку і розв'язання всіх світоглядних питань — про сутність руху, простору й часу, про причинність, співвідношення необхідності й свободи тощо. В межах свого основного питання філософія виділяє дві взаємопов'язані між собою сторони. Перша сторона: що саме - матерія чи свідомість, дух є первинним, має самобуття і що є вторинним, залежним у своєму бутті? 2ю сторону називають онтологічною.  Cвітогляд через різні форми відображення розкривається сукупність відносин "людина - світ", які називають духовно-практичними.  За своєю природою духовне і практичне - це два нерозривні моменти людського буття. Практична діяльність (перетворення природи, людини людиною) Грунтується на пізнанні й усвідомленій діяльності (визначення цілей, самоусвідомлення), тобто духовному освоєнні людиною дійсності.    З другого боку, свідомість (знання й цінності) як духовне освоєння дійсності виникає і розвивається у процесі виробничої та суспільно-історичної діяльності.    Світогляд це спосіб самовираження людини у світі. Сутність людського буття - це діяльність. Вона ґрунтується на свідомості й має історичні грані свободи. Перетворюючи природний та соціальний світи, людина виражає в культурі, соціальних відносинах своє "Я", тобто свої ідеали, цілі, цінності. Тому в процесі життєдіяльності людей розкривається, виявляється у зовнішньому світі внутрішній світ людини.

2.Історичні типи світогляду. Специфіка і структура філософського знання.

У систему людських знань термін "світогляд" був запроваджений німецьким філософом Іммануїлом Кантом. Світогляд –необхідна складова людської свідомості.

Необхідна складова людської свідомості.

Це сукупність поглядів, оцінок, настановщо визначають загальне бачення та розуміння людиною світу та свого місця в ньому життєву позицію та поведінку людей.Відношення "світ - людина" - це основне питання світогляду.

Історичні типи світогляду

Міфологічний(в основі міфу лежить страх)

Релігійний (релігія заснована передусім на вірі)

Філосовський світогляд(ґрунтується на розумінні оперує абстрактними компонентами).

Світогляд: Світосприйняття і світорозуміння.

Рівні світогляду: Види відношення людини до світу

1.Здоровий глузд -пізнавальний -практичне(настанови)

2.Науковий світогляд -оцінюванне (основане на існування система цінностей та ідеалів)

Функції світогляду

-тлумачення і розуміння світу(ідеалістична і матералістична)

-оцінювання функцій(писилістична і оптимістична)

-праксеологічна(за способом діяльності людини)

1.практичнодіяльнісних і спостерігальний

Специфіка філосовськихзнань полягає в тому що вони на відміну від наукових не мають чіткого упорядкування у факти, а на відміну від мистецтва з якими її споріднює оцінювання відношення до дійсності, філософія грунтунться на засадах розуму.

3.Антична філософія та її характерні риси. Основні школи досократівської філософії.

Антична філософія філосія давніх греків та римлян існувала з 2ст. д.н.е -6ст. н.е.

Період античної філософії

1 Рання класика(проблеми фізис і косос, фізис-матерія, космос-світло)

1.Принципи Буття, небуття матерії та її форми

2.В яких формах ця матерія може існувати

3.Матерія існує чи вона не існує

4.Принципи будови космосу

2.Середня Сократ і софісти(проблема сутність людини)

Принцип людини, її пізнання та стосунків з іншими людьми, морально проблематика, проблематика пізнання. Принцип істини

3.Висока Платон і Арістотель(синтез філософського знання)

Принцип волі та свободи людини і досягнення щастя. Безсилля людини перед катаклізмами і війнами

4.Елінізм Проблеми: мораль,свобода людини, пізнання, будова космосу)

Стосунки людини і бога, юоженство волі і будування богом космосу, божество волі і будування богом космосу.

Риси античного світогляду:

Натуралізм людина є природа, поєднано

Косімоцентариз:в макросисм-всесвіт, мікрокосм-людина, людина є часткою світу

4. Етика Сократа

Проводить диспути, вважав, що філософ не повинен вивчати природу бо вона є досконала і непідвласна людині

Проблема самопізнання людиною себе

Свою філософію називав моєвтика- повивальне мистецтво.Філософія має допомогти людині пізнати саму себе. Не підтримував рабовласництва.

Сумніви підштовхують людину до само пізнання. Знання веду до пізнання. Заснував індукцію-рух від конкретного до загального.

Не був матеріалістом, вірив у світовий дух як першооснову.

Сократ своєї школи не мав. Вважав щастя у пізнанні людиною себе-евдемонізм. «Я знаю що нічого не знаю»