МВ КП КПВ(3)

2

Конструкторська підготовка виробництва: методичні вказівки для виконання курсового проекту для студентів напряму 6.051602 «Технологія виробів легкої промисловості» денної і заочної форми навчання / Упор.: Зубкова Л.І., Арцева О.О. – К.: КНУТД, 2009. – 28c.

Упорядники: Зубкова Л.І. к.т.н., доцент Арцева О.О. к.т.н., доцент

Рецензент: Процик К.Л. к.т.н., доцент

Відповідальний за випуск: зав. кафедрою ергономіки і проектування одягу М.В. Колосніченко, доктор технічних наук, професор

Затверджено на засіданні кафедри ергономіки і проектування одягу Протокол №5 від 11.12.2008р.

4

рекомендується виготовляти моделі) та бути надані у вигляді технічного рисунку (вид спереду та ззаду). Необхідно виконати технічний опис моделей та скласти специфікацію деталей та лекал.

В третьому розділі необхідно розрахувати прогнозовані показники технологічності конструкції виробів. Необхідність отримання вірних економічних оцінок швейних виробів на ранніх етапах їх проектування та освоєння стає все більш актуальною в умовах швидкої зміни моди. На етапі розробки ескізу можуть бути оцінені наступні показники технологічності та економічності: кількість міжлекальних відходів, сумарна (загальна) площа лекал деталей виробу, ціна, собівартість, рентабельність, витрата матеріалів на одиницю виробу [15].

У зв'язку з тим, що практично будь-який з цих показників залежить від великої кількості факторів, прогнозування може відбуватися з використанням регресійних рівнянь. Ці математичні моделі описують зв'язок залежної перемінної (наприклад: кількість міжлекальних відходів) з незалежними (наприклад: розширенням по низу моделі, силуетом, видом матеріалу тощо).

Такий зв'язок залежної та незалежних перемінних відбувається з використанням функцій регресії, яка має загальний вигляд

■ Y=f(х1...,хк,β0,β1..,βк), (3.1)

де Y - залежна перемінна;

х1, …. . хк - незалежні перемінні, які значимо впливають на Y;

β0,β1..,βк - параметри рівняння, які характеризують зв'язок між Y та

х1...,хк

Статистична обробка даних дозволила отримати рівняння, які визначають залежність показників кількості міжлекальних витрат Вп (%), площі лекал виробу Sлек(м2) та витрати матеріалів верха на одиницю виробу М (м ).

Розрахунки виконуються з урахуванням наступних факторів: Х1=1, якщо в моделі рукава вшивні, 0 - в іншому випадку;

Х2=1, якщо рукава реглан, напівреглан, комбіновані (вшивний рукав з регланом), 0 - в іншому випадку;

Х3=1, якщо рукава цільнокроєні, комбіновані (вшивний чи реглан з цільнокроєним), 0 - в іншому випадку;

Х4 = довжина рукава, см; Х5 = розширення по низу моделі, см;

Х6= 1, якщо силует виробу прилеглий чи напівприлеглий, 0 - в іншому випадку; Х7=1, якщо силует виробу прямий, 0 - в іншому випадку;

Х8=1, якщо силует виробу трапеція, 0 - в іншому випадку;

Х9=1, якщо виріб відрізний по лінії талії, 0 - в іншому випадку;

Х10 = число внутрішніх та накладних кишень в моделі (з тканини верху);

5

Х11 = 1, при наявності в моделі деталі зав'язки, банта, 0 - в іншому випадку;

Х12 =1, при наявності в моделі деталей волана чи зборок, 0 - в іншому випадку; Х13 =1, при наявності в моделі підборту чи планки, 0 - в іншому випадку;

Х14 =1, при наявності в моделі рюшей, бейок, 0 - в іншому випадку; Х15 = 1, при наявності в моделі поясу, 0 - в іншому випадку;

Х16 = довжина моделі, см; Х17 = обхват грудей третій, см;

Х18 =1, при настиланні "лицем донизу" чи "лицем догори" (наприклад, при наявності в моделі парних несиметричних деталей), 0 - в іншому випадку;

Х19 ={/Х5/+10) при використанні тканин з малюнком та фактурою, потребуючих одного напрямку деталей в розкладці, 0 - в іншому випадку;

Х20 = площа клітини тканини (для тканин з малюнком в клітину (при необхідності підгонки деталей по малюнку), см, 0 - в іншому випадку;

Х21 = 1, якщо використовується матеріал з малюнком в клітину, площа якої більша, або дорівнює 1 см2 (при необхідності підгонки деталей по малюнку), 0, в іншому випадку; Х22 = ширина смуги матеріалу (для матеріалу з малюнком в смугу (при

необхідності підгону деталей по малюнку), см, 0, в іншому випадку.

Вказані вище фактори увійшли в наступні регресийні рівняння, за якими виконується розрахунок:

■Вн= 15,5 - 1,3 Х1- 1,7 X2+ 0,03 /Х5/ + 1,6Х6 - 2,1Х9 - 0,3Х10 - 0,6Х11 + 0,8Х12 -

0,6Х14 + Х18 + 0,05Х19 + 0,07Х20 - 0,0001Х220 + 2,3Х21 + 0,66Х22 - 0,013Х222 (3.2)

Рівняння дає можливість оцінити кількість міжлекальних випадів у двокомплектній розкладці лекал деталей жіночого одягу.

Припускається, що застосовані матеріали мають ширину 120 см і більше. Знак "/ /" при факторі Х5 означає, що береться абсолютна величина цього

фактору, тому що виріб може не тільки розширятися, але і завужуватися.

■ Sлек = - 0,84 - 0,06Х3 + 0,004Х4 + 0,008Х5 - 0,08Х7 + 0,24Х8 + 0,03Х10 + 0,2Х11 +

Оскільки на етапі розробки ескізу оцінити з задовільною точністю долю площі косих деталей в загальній площі деталей досить важко, цей фактор не був включений у розгляд. Тому студент повинен оцінити цю величину самостійно, після чого до одержаного результату Вн треба додати ∆Вн, яке визначається як

6

де S дк - площа деталей, розміщених під кутом 30°≤ α ≤90° до нитки основи, м2;

S д - сумарна площа всіх деталей в розкладці. Величину ∆Вн можна також отримати з таблиці 3.1. Таблиця 3.1 - Залежність ∆Вн,% від t, %

Завдяки рівнянню (3.3) можна виявити сумарну площу лекал одного виробу при прибавці на вільне облягання до Огш 6см. Якщо Пг ≠ 6см, то

де S лек - загальна площа лекал деталей верху на один виріб, м2;

Ri - коефіцієнт, що характеризує співвідношення витрати матеріалів для виготовлення деталей підкладки та докладу до витрат матеріалу верху на один виріб.

■ МП, МД = М· Ri

Коефіцієнт Ri визначається по таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 — Коефіцієнти Ri для одягу верхнього асортименту

Помилка може бути істотною при використанні наступних факторів: асиметрична застібка, косий середній шов спинки, асиметричний підріз спідниці, використання матеріалу з складним рисунком, потребуючим підгонки тощо.

Далі виконується аналіз отриманих прогнозуємих значень показників технологічності та визначається найбільш технологічне технічне рішення.

У четвертому розділі треба виконати аналіз конструктивних і технічних рішень сформованої серії моделей на стадіях проектування одягу.

7

Аналіз моделей починається з стадії технічної пропозиції, на якій виконується оцінка з точки зору конструктивної та експлуатаційної технологічності. Аналіз виконується у табличній формі (табл. 4.1). Пояснення до таблиці даються у графі "Примітка".

Таблиця 4.1 - Аналіз технологічності моделей на стадії ПТ

Віддається перевага конструктивному засобу формоутворення за рахунок використання ліній внутрішнього членування. Працемісткість виконання швів в залежності від характеру ліній членування та їх кількості оцінюється за коефіцієнтом працемісткості Кпр, який розраховується по формулі (4.1). Також аналізується складність виконання швів, їх міцність в залежності від використання двогольчатих машин, закріплення зрізів кромками,

де 1,2; 2,4; 3,6 - коефіцієнти, які характеризують складність виконання швів в залежності від кривизни зрізів (див. додаток А);

n1, n2 , n3 - кількість швів кожного виду.

Експлуатаційна технологічність оцінюється як зручність при використанні виробів, прасуванні, догляду за ними.

В цьому ж розділі обґрунтовується необхідність застосування нетехнологічних, але гостромодних, складних вузлів та оздоблюючих елементів.

На стадії ескізного проекту необхідно вибрати базову конструкцію та привести її характеристику: силует, крій, вид матеріалу, розмір тощо. Після чого виконати технічне моделювання моделей серії і подати схеми у пояснювальній записці у М 1:4 або М 1:10.

Отримані після моделювання первинні лекала у М 1:4 або у М 1:10

8

упорядковуються шляхом відпрацювання контурів прилягаючих зрізів на точність, розташування надсічок, зменшення різнотиповості конструкції з’єднань.

Наступним етапом роботи є отримання лекал-еталонів. У пояснювальній записці надаються схеми побудови лекал-еталонів. Будуються похідні лекала з тканин верху, підкладки та докладу та наводяться схеми їх побудови (також у масштабі).

Для розрахунку показників технологічності, пов’язаних з матеріаломісткістю, виконують розкладки лекал деталей верху, підкладки та докладу на усі моделі серії. Розкладка лекал виконується в ручному режимі з замальовкою схем розкладок у М 1:4 або М 1:10.

Наступні показники технологічності розраховуються згідно з даними розкладок деталей верху, підкладки та докладу:

■ Др (Вм) - витрати матеріалу по довжині, або довжина розкладки, м М - абсолютний показник матеріаломісткості виробу, м2

■ М = Др·Ш, (4.2)

де Ш - ширина тканини без кромки, м (ширини тканин визначаються по

[12].

Ум - відносний показник матеріаломісткості (або порівнювальна

(визначається по додатку Б).

Sв.р. - абсолютний показник головних втрат від розкрою, м2

Розраховані величини порівнюють з прогнозованими показниками та базовими (значення базового показника Вн береться з [11, 12]).

З тих же літературних джерел можна взяти значення величин кромок та ширин тканин.

На стадії технічного проекту необхідно виконати аналіз технології виготовлення моделей у вигляді перерізів вузлів та з’єднань та вибрати обладнання. Дані представляються в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Аналіз конструкції вузлів та з'єднань

виробів, необхідно використати «Нормативи складності обробки» - НСО [13, 14] і розрахувати показники С та Сс, де С - сумарна складність обробки моделей, яка визначається по таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Розрахунок складності обробки моделей

де Сб - базова складність обробки [13, 14] (визначається як середня величина балів у групі складності).

Замість розрахунку С та Сс працемісткість можна порахувати, використовуючи типову технічну документацію заданого асортименту [4], або взяти дані на підприємстві. В цьому випадку розрахунок ведеться за

10

(тобто присвоївши їм номери від 1 до п, де 1 - це найкращий показник, а 1+ п - найгірший). Модель, де сума рангів найменша, вважається кращою по показникам технологічності. По підсумкам розрахунків необхідно вибрати найбільш технологічну модель та описати ті елементи конструкції або технології, які знижують її технологічність.

Уп'ятому розділі потрібно дати рекомендації по покращенню показників технологічності, використовуючи висновки четвертого розділу. Рекомендується вносити в конструкцію та технологію такі зміни, які б не погіршили зовнішній вигляд та не змінили композиційний устрій виробу. Рекомендації пропонуються до кожної моделі серії, а розрахунок показників технологічності виконується для однієї пропозиції на йгіршої по технологічності моделі. Також необхідно показати, наскільки змінилися показники технологічності після внесених удосконалень (у табличній формі).

Ушостому розділі необхідно підготувати проектно-конструкторську документацію (ПКД) в умовах САПР або в ручному режимі на найкращу з точки зору технологічності модель. ПКД складається з комплекту лекалеталонів на модель в М 1:1, документів "Технічного опису зразка моделі" та креслення градації на 1 деталь (пілочка, спинка або рукав).

Лекала-еталони розробляються на деталі нової моделі базового розміру згідно з [8,9].

На лекала-еталони повинні бути нанесені: нитка основи (напрям подовжньої нитки), лінії вимірів згідно з таблицею вимірів готового вигляду, основні конструктивні лінії, контрольні позначки, лінії розмітки виточок, складок та інше.

На одній з основних деталей, які входять у комплект лекал-еталонів, повинно бути вказано: номер моделі, найменування виробу, вікова група, повнотна група, рекомендовані розміро-роста, підпис та прізвище конструкторарозробника, дата розробки, спеціфікація лекал.

На кожному лекалі необхідно позначити: номер моделі, найменування деталі та кількість деталей до розкрою, вид матеріалу (верх, підкладка, доклад, оздоблення), розмір виробу.

"Технічний опис зразка моделі" складається з документів:

- "Замальовка та опис художньо-технічного оформлення зразка моделі",

уякому виконується технічний рисунок виробу (вид спереду та ззаду) та опис особливостей конструктивного устрою і виготовлення;

- "Специфікація деталей"; - "Табель вимірів виробу у готовому вигляді";

- "Таблиця площин деталей крою" (для усіх видів тканин); - "Таблиця витрат фурнітури, ниток, галантерейних виробів, основних

та допоміжних матеріалів на зразок моделі"; - "Конфекційна карта".

Документи оформлюються згідно вимог підприємства або згідно додаткам Г-М.

Далі виконується градація лекал на прикладі однієї з основних деталей, яка входить до складу комплекту лекал-еталонів (з застосуванням ЕОМ або у ручному режимі). Типові схеми градації наводяться у додатку до курсової роботи.