Тема 2. Інфраструктурний комплекс ринку.

Ключові слова: інфраструктура, розвиток інфраструктури, виробнича

інфраструктура, соціальна інфраструктура, інституціональна

інфраструктура, наукова інфраструктура, державне регулювання інфраструктури.

Значення інфраструктури в сучасному процесі розвитку суспільства

В умовах економічної кризи, що охопила всі сфери життя України, гостро постає питання детального вивчення об’єктивних законів розвитку суспільства. Сучасне українське суспільство має вирішувати багато завдань економічного, соціального та політичного розвитку. Це потребує подальшого вдосконалення форм та методів цілеспрямованого та планового розвитку різноманітних сфер життя людей.

У науковій літературі окремі питання розвитку інфраструктури розглядали А.Н. Кочетов, Г.П. Солюс, Н.М. Вітренко, Р. Нурксе, П. Розеьіштейн-Родан, Л.І. Абалкін, Л.В. Бондаренко, Л.П. Куракова, В.П. Можина, І.Ю. Карпов, С.С. Носова та багато інших економістів.

Формування будь-якого визначення, так само як і поняття «інфраструктура», пов’язано з розвитком суспільної практики та науки, її глибоким проникненням у закономірності суспільного розвитку.

Умови ефективної організації виробництва стали предметом спеціального наукового аналізу в кінці XIX - на початку XX ст. Так, німецькі економісти розробляли проблему раціонального розміщення виробничих сил. Однак вивчення на цьому етапі в основному являло собою накопичення емпіричних спостережень і надання окремих практичних вказівок щодо розміщення промислових підприємств.

Одночасно з економістами суттєвий внесок у наукові розробки умов економічного розвитку зробили архітектори. Починаючи з 1893 р. у ході розгляду проблем планування окремих міст ними були запропоновані заходи з удосконалення міського ландшафту, які вимагали враховувати соціально - економічні умови життя населення.

Ідеї створення умов для раціонального розміщення населення найбільш повно відображенні в роботах англійського урбаніста кінця XIX - початку XX С. Ховарда та французького архітектора Т. Гарньє. Перший запропонував концепцію міста-саду, яке має включати комплекси промисловості, обслуговуючої та житлової забудови, оточених приміською зоною сільськогосподарських площ. Гарньє запропонував проект індустріального міста, що складається зі спеціалізованих функціональних зон: промислової, обсловуючої, відпочинку та житлової, розділених зеленими поясами [1]. В обох концепціях передбачалося створення деяких умов для трудової та щоденної діяльності людей.

Далі почали з’являтися ідеї щодо умов розвитку промислового, сільськогосподарського виробництва, будівництва, пов’язані перш за все з обґрунтуванням принципів функціонування таких галузей, як транспорт і зв'язок. У 50-х роках XX ст. вийшли спеціальні роботи (Р. Нурксе, П. Розеіштейна-Родана, А. Хіршмана, А. Янгсона та ін.), автори яких спробували обґрунтувати роль і значення інфраструктури для ефективного функціонування виробництва [2].

На сучасному етапі значна увага приділяється проблемам розвитку інфраструктури. Загальні та специфічні проблеми її розвитку відображені в роботах українських і зарубіжних соціологів та економістів, а також були предметом обговорення на багатьох наукових конференціях. У рамках міжнародного форуму «Євро-2012. Інфраструктура, інвестиції, інновації» проходили спеціальні виставки.

Таку посилену увагу до проблем інфраструктури можна пояснити, по - перше, тим, що вона все більше стає складовою частиною процесу відтворення, поглинає значну частину капітальних вкладень і трудових ресурсів; по-друге, відбувається збільшення навантаження на галузі економіки, що обслуговують суспільне виробництво, створюють матеріальні умови для нормальної життєдіяльності населення, функціонування суспільних і міждержавних відносин; по-третє, у теоретичному аспекті інфраструктура являє собою поки що малодосліджену сферу економіки.

Незважаючи на посилення уваги до проблем інфраструктури, її конкретне визначення залишається спірним. Серед вчених спостерігається різноманітність поглядів на місце та значення інфраструктури в системі суспільного відтворення. Також мало уваги приділяється проблемам удосконалення економічного механізму господарювання.

Згідно з тлумаченням Великої Радянської Енциклопедії, поява самого терміна «інфраструктура» відбулося у кінці 40-х рр. XX ст. Воно використовувалося для визначення комплексу галузей господарства, що обслуговують промислове та сільськогосподарське виробництво (будівництво шосейних доріг, каналів, портів, мостів, аеродромів, складів, енергетичного господарства, залізничного транспорту, зв'язку, водопостачання та каналізації, загальної та професійної освіти, витрат на науку, охорону здоров’я та ін.) [3].

Відомо, що термін «інфраструктура» запозичений з військового лексикону, де означає комплекс споруд, об’єктів, що забезпечують діяльність збройних сил. Вперше термін "інфраструктура" був використаний в економічному аналізі для позначення об'єктів і споруджень, що забезпечують життєздатність збройних сил (початок ХХ століття). Будь -яка складна система (як природна, так і соціальна) певним чином структурована й містить у собі ряд підсистем. Як система в цілому, так, і її окремі підсистеми виконують якусь сукупність субординованих функцій. Функції взагалі - це спосіб відправлення сутності системи або її окремих підсистем. Існує цільова функція всієї системи, що виражає загальну спрямованість її розвитку, і інші важливі функції, що характеризують її існування й розвиток як єдиного цілого. У той же час окремі підсистеми даної системи виконують свої специфічні функції, у залежності от ієрархії їх взаємодії із системою в цілому й між собою. Система характеризується наявністю своїх об'єктів, суб'єктів і їх взаємодії, яка забезпечує відтворення й розвиток системи.

Із цього погляду інфраструктура в будь -який соціально - економічній системі - це, насамперед , сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв'язків об'єктів і суб'єктів даної системи [8]. Із цього визначення випливає, що інфраструктура, як якась підсистема в іншій системі, покликана, в- перших, забезпечити функціонування взаємозв'язків між елементами самої системи, до якої ставляться її об'єкти й суб'єкти. Саме в цьому полягає її основна функція, яка, мабуть, має пасивний характер. Але обмежитися визнанням цієї обставини не можна. Крім функції, що забезпечує, інфраструктура одночасно виконує регулюючу функцію, певним чином упорядковуючи взаємодію елементів самої системи. Ця функція є активною.

У подальшому це визначення все більше почали використовувати в економічній літературі в різних сферах економічної діяльності. Уперше термін "інфраструктура" був використаний в економічному аналізі для позначення об'єктів і споруджень, що забезпечують життєздатність збройних сил (початок ХХ століття).

В 40- е роки на Западе під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей, що обслуговують нормальне функціонування матеріального виробництва.

У нашійекономічній літературі ця проблема активно розглядалася в 70- е роки. Інфраструктура - це обов'язковий компонент будь -якої цілісної економічної системи й підсистеми. Дослівно інфраструктура - це підстава, фундамент, внутрішня будова економічної системи.

Велике поширення його супроводжується й різними підходами як до визначення його сутності та конкретного змісту, так і до використання на різних рівнях і в підрозділах виробничої, ринкової, політичної та соціальної діяльності. Тобто йде процес освоєння дуже важливої категорії, а звідси й велика кількість різних тлумачень.

Так, в інтернет-енциклопедії «Вікіпедія» наведено таке визначення цього поняття: інфраструктура (лат. rnfra- нижче, під і лат.structura- будова, розташування) - сукупність галузей і видів діяльності, що обслуговують економіку та виробництво.

В іншому визначенні інфраструктурарозглядається як комплекс взаємопов’язаних обслуговуючих структур, що складають та/чи забезпечують основу для вирішення проблеми (завдання) [4].

Інфраструктура — сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва.

В економічному словнику наведено таке визначення: інфраструктура - сукупність ланок, підприємств і організацій, що входять у ці ланки, видів їх діяльності, необхідних для забезпечення та створення умов для нормального функціонування виробництва, обороту товарів, а також життєдіяльності людей

[5].

Часто значення інфраструктури в суспільному житті ототожнюють з поняттями «суспільні витрати» та «накладні витрати».

Значна частина зарубіжних і вітчизняних дослідників, конкретизуючи природу інфраструктури, доходять думки про те, що найбільш істотною ознакою вказаної категорії є її роль у створенні загальних передумов відтворювального процесу, загальних умов зростання суспільного виробництва та прогресу.

Інфраструктура (лат. infra— нижче, під іstructura— побудова) — сукупність галузей, підгалузей, виробництв і служб, які створюють загальні умови для ефективного функціонування всього відтворювального процесу і відтворення робочої сили.

Аналіз численних визначень сутності інфраструктури дозволяє зробити висновок про те, що вона є матеріальною умовою для розміщення та функціонування всього суспільного виробництва та нормальної життєдіяльності населення. Однак таке визначення, яке у своїй основі є правильним, у той же час недостатнє для повної характеристики інфраструктури, як сфери економіки. По -перше, з багатьох визначень важко встановити, яке коло галузей, єдиних за своїм функціональним значенням, включає інфраструктура; по-друге, віднесення до інфраструктури додаткових і допоміжних галузей виробництва перешкоджає розмежуванню інфраструктури й основного виробництва; по -третє, «сфера обслуговування населення», «соціальна інфраструктура», «невиробнича сфера», «сфера послуг» не дає також можливості точного визначення сутності інфраструктури [2].

Інфраструктура (англ. Infrastructure,рос. инфраструктура, нім.Infrastruktur)— сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговуютьекономіку, виробництво (транспорт, зв'язок,комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров'я та ін.).

Інфраструктура є обов'язковим компонентом будь -якої цілісної економічної системи. Вона не тільки організовує ділові відносини, сприяє реалізації її учасниками інтересів, а й зумовлює спеціалізацію суб'єктів економіки на основі диференціації зайнятих ними ринкових ніш, спрощує юридичний та екологічний контроль, державне і громадське регулювання ділової практики.

Класифікація інфраструктура.

Для уникнення надто широкого тлумачення інфраструктури (на галузевому рівні) до її складу відносять тільки ті галузі, підгалузі, служби, які безпосередньо створюють загальні умови для основного виробництва і надання послуг. З огляду на це легку, паливну промисловість, енергетику та деякі інші види діяльності не можна вважати інфраструктурними. При віднесенні конкретного підрозділу до інфраструктури також враховують його організацій - ний статус. Інфраструктури підрозділи повинні бути організаційно відокремленими. Якщо вони перебувають у складі окремого підприємства і мають технологічне призначення, то інфраструктурними вважати їх не можна.

В літературних джерелах зустрічається достатньо велика кількість класифікацій інфраструктури.

• Виробнича інфраструктура;

• Інноваційна інфраструктура;

• Інноваційно-інвестиційна інфраструктура;

• Інформаційно -комунікаційна інфраструктура;

• Глобальна інформаційна інфраструктура;

• Інфраструктура фондового ринку;

• Соціальна інфраструктура;

• Транспортна інфраструктура.

Формування інфраструктурних комплексів у межах суспільного поділу праці відбувається за рахунок «традиційних» видів виробничої діяльності (будівництво, транспорт тощо), а також у процесі розвитку продуктивних сил суспільства, поглиблення диференціації суспільної праці, внаслідок чого виникають принципово нові інфраструктурі елементи (наприклад, наукове та інформаційне виробництво).

Аналізуючи різноманітні точки зору, подані як у довідниковій, так і в науковій літературі, можна констатувати виокремлення вченими виробничої (що обслуговує виробництво) та соціальної чи невиробничої (що створює умови для життєдіяльності населення) інфраструктури. Але багато з них доповнюють такий перелік ще ринковою(що забезпечує вільний рух товарів і послуг),інституціональною(підсистема управління економікою регіону),інформаційною(що забезпечує функціонування та розвиток інформаційного середовища),інноваційною(що обслуговує та забезпечує реалізацію інноваційної діяльності) таекологічною(необхідною для охорони та покращання навколишнього середовища) інфраструктурами.

Узагальнюючи існуючу соціально -економічну літературу, присвячену інфраструктурі, можна зробити висновок, що вона являє собою сукупність галузей і підгалузей народного господарства, а також виробництв і видів діяльності, що надають виробничі послуги матеріальному виробництву, забезпечуючи економічний обіг у народному господарстві, що виробляє послуги та духовні блага для населення, створюючи умови для охорони та відтворення природного середовища. Для повного аналізу інфраструктури та характеристики її функцій необхідно поділити її на самостійні види.

Під час дослідження сутності інфраструктури, на наш погляд, доцільним є її поділ за горизонтальним і вертикальним принципом.

Горизонтальний підхідрозкриває функціональне значення інфраструктури та групує її складові за сферами діяльності (виробнича, соціальна, інституціональна та наукова).

Вертикальний підхідрозкриває економічну сутність інфраструктури всередині певної сфери економіки на різноманітних рівнях її функціонування.

Виробнича інфраструктура - це сукупність галузей і підгалузей, виробництв і видів діяльності, основними функціями яких є виробничі послуги, а також забезпечення обороту в економіці. Це комплекс галузей, що обслуговують основне виробництво і забезпечують його ефективну економічну діяльність.

До них належать транспорт і зв'язок, що обслуговують виробництво, матеріально-технічне забезпечення та збут, виробниче водопостачання та водовідведення, об’єкти електроенергетики, кредитно-фінансові заклади, спеціалізовані галузі ділових послуг. Об’єкти цієї інфраструктури обслуговують безпосередньо базові галузі матеріального виробництва. Надаючи послуги основному виробництву, вони підвищують його ефективність, тому виробнича діяльність цих галузей суттєво збільшує результати суспільного виробництва.

Поява соціальної інфраструктури пов’язана з розвитком сфери послуг, яка поступово перетворилася в систему життєзабезпечення людини. Н.М. Вітренко поділяє об’єкти соціальної інфраструктури на соціально -побутову (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, торгівлю та суспільне харчування, пасажирський транспорт, зв'язок з обслуговування населення) та соціально -культурну (народне господарство, культура та мистецтво, охорона здоров’я, фізична культура та спорт, соціальне забезпечення) [6].

Слід зазначити, що галузі сфери послуг мають специфічні особливості

[7]:

1. Вони характеризуються певною трудомісткістю порівняно з виробництвом матеріально-речовинних благ, оскільки праця є основою послуг.

2. Питома вага матеріальних витрат у складі кінцевого виробництва послуг є значно нижчою, ніж за умови виробництва матеріальних благ (у середньому майже у три рази).

3. У сфері послуг є специфіка поділу майнового фактора на основні й оборотні засоби. Наприклад, у галузі охорони здоров’я відносно дешеві скальпель та шприц відносяться до основних фондів, а дорогі рідкісні ліки - до оборотних. У суспільному харчуванні вартість продуктів (оборотні фонди) значно вище за вартість посуду (основні фонди).

4. У складі активів підприємства сфери обслуговування великий процент складають кошти.

5. У сфері послуг організаційні заходи, спрямовані на вдосконалення системи управління галуззю та підприємством, мають відносно великий вплив, ніж у матеріальному виробництві.

До важливих аспектів становлення та розвитку соціальної інфраструктури варто віднести: напрями її вдосконалення, оптимізацію співвідношення підсистем, рівень і темпи розвитку її матеріально -технічної бази. Розвиток галузей інфраструктури впливає на розвиток суспільного виробництва країни та її регіонів і зростання його ефективності.

Об’єктиінституціональної інфраструктури створюють умови для суспільного розвитку. Різнорідність її складових зумовила необхідність поділу її на адміністративно-фінансову (органи управління галузями, біржі, банки, податкові та статистичні органи, армія, міліція, юридичні заклади та ін.), суспільно-політичну (партії, профспілки та інші суспільні організації) та екологічну підсистеми. Інституціональна інфраструктура відрізняється від інших тим, що вона не є окремою галуззю, а контролює та обслуговує інші види інфраструктур як керівна підсистема суспільства, регіону, виробництва та ін.

До об’єктівнаукової інфраструктури можна віднести сукупність наукових закладів і наукового обслуговування, інформаційного забезпечення. Значення цієї сфери діяльності не можна переоцінити. Адже вона безпосередньо сприяє науковому прогресу, допомагає покращувати показники продуктивності праці в різних галузях економіки.

Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Від того, наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки. У свою чергу за рівнем розвитку ринкової інфраструктури можна судити і про ступінь розвитку ринку, ринкових відносин у тій чи іншій країні. Тому необхідною умовою дієвості ринкових відносин є створення відповідної інфраструктури ринку.

Ринкова інфраструктура може бути правильно зрозумілою й класифікована тільки на основі макроекономічного підходу. Відповідно до нього інфраструктура в ринковій економічній системі не обслуговує, а забезпечує нормальне функціонування всієї економіки.

Характеризуючи ринкову інфраструктуру, слід виходити з того, що на розвиток економіки впливають не тільки об'єктивні, але й суб'єктивні фактори, при цьому роль останніх у сучасних умовах зростає. Тому не можна себе представить інфраструктуру ринкового типу, що полягає тільки з упредметнених і неживих елементів.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків. Це сукупність організаційно - правових форм, що опосередковують рух товарів і послуг, акти купівлі - продажу, або сукупність інститутів, систем, підприємств, що обслуговують ринок і виконуючих певні функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування [9].

У цілому, ринкова інфраструктура з погляду свого походження, або природи, є не що інше, як інституціоналізована трансакція. Такий підхід випливає з товарно-грошової природи ринкової економіки, що представляє собою потоки товарів, ресурсів і коштів , що безупинно рухаються за посередництвом настільки ж безупинно чинених угод (трансакцій). У свою чергу, трансакції полягають і виконуються за допомогою цілої системи інститутів, уплетених у тканину економічної системи, що й представляють її інфраструктуру. Розвиненій ринковій економіці властива й відповідна мережа інститутів. Звичайно, у принципі, трансакції можуть відбуватися й без використання інститутів. Таке можливо тільки на початкових перехода до ринку інститут, що коли відповідає, ще не зложився. Але рано або пізно трансакції поступово організують і закріплюються у відповідних інститутах. Тому ринкова інфраструктура й виступає інституціоналізованою формою трансакцій.

Слід зазначити, що ринкова інфраструктура існує на декількох рівнях. Так, має сенс розмежовувати глобальний і локальний рівні інфраструктури ринку. Глобальна інфраструктура реально існує як би у двох вимірах - світовому й національному - і містить у собі ряд локальних ринкових інфраструктур. Це ставиться до обом вимірам. же для аналізу береться національний рівень, те очевидно, що національна ринкова інфраструктура, будучи локальної стосовно світової, одночасно виступає глобальної в рамках відповідної країни.

Розрізняють організаційно-технічну, фінансово -кредитну та науково- дослідну інфраструктуру ринку.

До організаційно -технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це - всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно -консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку. Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.

Інноваційна інфраструктура — це весь необхідний спектр державних і приватних установ та організацій, які забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного циклу. До неї належать:

• виробничо-технологічні структури (технопарки, інноваційно - технологічні центри, бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні та інжинірингові фірми, фірми, що роблять імпортозаміщуючу продукцію);

• об’єкти інформаційної системи (аналітичні і статистичні центри, інформаційні бази і мережі);

• організації по підготовці і перепідготовці кадрів в області технологічного менеджменту (поява нової категорії фахівців з комерціалізації результатів НДДКР);

• фінансові структури (бюджетні, позабюджетні, венчурні, страхові фонди, кредитно -гарантійні організації небанківського сектора, банки, фінансово-промислові групи, орієнтовані на технологічну інноваційну діяльність);

• система експертизи (центри можуть давати експертні висновки для виробників, інвесторів, страхових служб і т.д.);

• система патентування, ліцензування і консалтингу з питань охорони, захисту, оцінки і використання інтелектуальної власності, оцінки комерціалізації наукових результатів;

• розвинута система сертифікації, стандартизації й акредитації.

Отже, ринкова інфраструктура - це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне багаторівневе функціонування господарських взаємозв'язків, взаємодія суб'єктів ринкової економіки й регулюючих рух товарно-грошових потоків . У даному визначенні мова йде про багаторівневе функціонування ринкової інфраструктури, тобто про макро - і мікрорівнях. Це дозволяє побачити не тільки відмінності традиційного й сучасного підходів у трактуванні інфраструктури, але і їх наступність.

Інфраструктуру ринкових відносин формують численні інститути, серед яких виділяються брокерські фірми, різні біржі, інвестиційні компанії, банки, лізингові компанії, центри зайнятості, страхові організації й інші.

У будь-якій системі є передатні ланки. Без них неможливо її існування. В економічній системі є свої сполучні ланки, які в цілому можна назвати економічною інфраструктурою. Ця інфраструктура виступає сполучним елементом у взаєминах між основними суб'єктами економічних відносин - виробниками економічних ресурсів, кінцевих товарів і їх безпосередніми споживачами. Вона включає основні споруди і послуги, зокрема, системи каналізації, водопостачання, електропостачання,від яких залежить розвиток як окремих населених пунктів, так і економіки в цілому. Також включаєбудівництво доріг, каналів, портів, мостів, летовищ, складів, енергетичного господарства, систем зв’язку, водопостачання, каналізації тощо.

Розвиток інфраструктури відбувається в результаті подальшого поглиблення процесу поділу праці, збільшення масштабів виробництва. Вона обслуговує виробництво, створюючи послуги та інші блага. Так, відомо, наприклад, що потреби виробництва та населення, які постійно зростають, сприяють розвитку міст, залізних і шосейних доріг, портів, аеродромів, підприємств і закладів торгівлі, охорони здоров’я, освіти, культури, зон масового відпочинку населення та ін.

Інфраструктура стала основним елементом процесу відтворення. Але на підприємствах і в закладах інфраструктури капітал обертається повільніше, прибутки можуть бути меншими. Тому приватні підприємці не завжди зацікавлені вкладати капітал у їх розвиток. Виникають певні проблеми на шляху розвитку інфраструктури, адже значна частина витрат на її створення та поліпшення перекладається на державний бюджет. Але кошти, що виділяються державою, є недостатніми.

Складність державного регулювання складових інфраструктури полягає також у необхідності рівномірного поділу коштів на її розвиток. Коли цей факт не враховується, певні міста можуть стрімко розвиватися у той час як інші будуть деградувати.

Розвиваючи інфраструктуру, держави намагаються використовувати її як антициклічний фактор та вирішувати за її рахунок суперечності, створені сучасною економікою. Але головне - інфраструктура перетворилася у велику сферу бізнесу (найважливішу ознаку цивілізованої країни) поле ефективних капітальних вкладень.

Вивчення умов функціонування, внутрішніх зв’язків і зовнішніх факторів кожної із систем та всієї інфраструктури в цілому надзвичайно важливо та необхідно для розробки ефективних засобів повноцінного функціонування економіки України.

Інфраструктура ринку як економічна категорія та її функції.

Економіка припускає створення товарів і їх доведення до споживачів. Останнє вимагає організації сфери обігу товарів. Інфраструктура ринку - це сукупність інститутів, що забезпечують обіг різних товарів [10]. Обслуговування взаємин виробників товарів і їх безпосередніх споживачів - основне призначення інститутів інфраструктури.

Вистави про розвиток ринкової економіки формуються в суспільстві поступово: спочатку окреслюється зміст даного поняття, потім оцінюється ситуація, з'ясовуються можливості її зміни, згодом викристалізовується розуміння інфраструктури обраної моделі ринку як форми взаємин між господарюючими суб'єктами. Інфраструктура ринку є ланкою, що зв'язують виробництво й споживання, і тому у великій мері впливає на економіку. Це поняття різнопланове, сутність його можна визначити як сукупність установ, організацій, державних і комерційних підприємств, які забезпечують нормальне функціонування товарного й інших ринків, взаємодія й ефективна обслуговування товаровиробників і споживачів. Добре розвинена ринкова інфраструктура дозволяє оперативно врегулювати тимчасовий дефіцит товарів, тому що інформаційні, сервісні, банківські, страхові та інші послуги в комплексі сприяють ефективному інвестиційному середовищу й задоволенню попиту.

Продуктом інфраструктури є посередницька послуга. Послуга - це особливий товар, що існує тільки в момент його виробництва. Можна виділити дві основні функції інфраструктури ринкового типу(або ринкової інфраструктури в широкому змісті), обумовлені природою ринкової економіки :

а) забезпечення безперебійного функціонування господарських взаємозв'язків і взаємодії суб'єктів ринкової економіки. [8]

б) регулювання руху товарно-грошових потоків. У якості суб'єктів ринкової економіки ми розглядаємо, з одного боку, власників ресурсів і власників продуктів, а з іншого - комерційні структури й держава. Обидві класифікації суб'єктів економіки доповнюють один одного й виділяють цих суб'єктів за різними критеріями. Кожна з виділених функцій характеризується певними рисами або властивостями.

Забезпечуюча функція,що забезпечує, по самій своїй суті є функція внутрішня, іманентна інфраструктурі економіки ее сутність, що характеризує, і безпосереднє призначення. Така функція носить пасивний характер. Ринкова інфраструктура, як підсистема всієї економіки, як би надає ринковій економіці умови й можливості для виконання економічних функцій (насамперед таких, як оптимальна акумуляція ресурсів і створення з них продуктів господарської діяльності), безпосередньо не беручи участь у створенні продукту. Проте , зазначена функція може бути також класифікована як пряма, оскільки формування адекватної інфраструктури є одним з безпосередніх і обов'язкових умов існування й відтворення економічної системи, а також її розвитку.

Регулююча функціяяк би виростає з, що забезпечує, є її продовженням, але її властивості інші, прямо протилежні. Насамперед , вона носить зовнішній характер. Незважаючи на те, що інфраструктура є підсистемою в економічній системі, ця підсистема існує над процесом взаємодії господарюючих суб'єктів, без яких вони, з одного боку, не можуть взаємодіяти, але яка, з іншого боку, при певних обставинах здатна виявляти досить істотний вплив на весь процес відтворення. У цій своїй якості дана функція є активної, що особливо помітно в перехідних економічних системах. Нарешті, по своїй природі вона є функцією зворотної дії, сигналізуючи економіці про ті або інших проблемах у сфері безпосереднього створення продукту.

Обидві функції нерозривно зв'язані й не можуть реалізуватися одна без іншої. Результатом їх взаємодії є цілком певний синтетичний ефект, який можна визначити як оптимізацію руху товарно -грошових потоків. У процесі забезпечення й регулювання руху товарно-грошових потоків інфраструктура сприяє досягненню відповідності між суспільними потребами в товарах і послугах і здатністю процесу виробництва задовольняти їх у необхідних масштабах. Тим самим забезпечується спряженість у реалізації обох функцій, досягається пропорційність у розподілі ресурсів, що, у свою чергу, веде до мінімізації витрат, пов'язаних з розподілом ресурсів і продуктів. Саме тому інфраструктура завдяки своїм функціям забезпечує ефективність економіки, причому в тій мері й через ті механізми, які властиві тільки їй. Цю частину ефективності можна назвати схованою ефективністю, оскільки до неї незастосовні прямо й безпосередньо методи зіставлення витрат і результату (наприклад, негативні наслідки поганих доріг для збору врожаю або недостатня розвиненість банківської системи як фактор, що гальмує швидкість розрахунків, і т.п. ).

Інститути інфраструктури ринку займаються наданням посередницьких послуг в області інвестування, страхуванням різних сторін господарської діяльності, проводять довірчі операції. Інфраструктура також використовується при макроекономічному регулюванні: з її допомогою держава здійснює антиінфляційні заходи, політику зайнятості, протидіє циклічним коливанням економіки.

Інфраструктура покликано забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів, її елементи не нав'язані суб'єктами ззовні, а породжені самими ринковими відносинами.

Таким чином, можна зробити висновок, що економічна інфраструктура ринку впливає на функціонування економічної системи в цілому.