Тема 1. Ринок послуг та засади його функціонування.

Ключові слова: Передумови становлення сфери послуг в Україні. Роль та значення сфери послуг в економіці держави. Поняття ринку. Класифікаційні ознаки та види ринків. Сучасні характеристики ринку. Ринок предметів споживання і послуг. Особливості ринку послуг. Характеристика сучасного ринку послуг та особливості його функціонування. Аналіз тенденцій розвитку окремих видів послуг на вітчизняному ринку

Передумови становлення сфери послуг в Україні.

Сучасна економічна теорія відображає нову господарську дійсність. Кінець ХХ століття - початок ХХІ століття характеризується новітньою структурою постіндустріального виробництва. Вона має ряд відмітних рис:

• новітнє виробництво здатне забезпечити масове задоволення всіх дійсних і перспективних потреб;

• сучасна економіка включає дві, що доповнюють одна одну сфери виробництва: матеріальне (створює речовинне багатство) і нематеріальне (створює духовні, моральні й інші цінності - добутку духовної культури, мистецтва, науки й т.і. );

• у сучасне виробництво органічно входить особлива сфера послуг.

Сфера послуг представляє собою сукупність галузей, підгалузей і видів

діяльності, функціональне призначення яких у системі суспільного виробництва виражається у виробництві й реалізації послуг і духовних благ для населення.

Сфера послуг є однієї з перспективних, швидко розвиваючих галузей економіки, основаною на знаннях. Послуги являють собою доцільну діяльність людини, результат якої має корисний ефект, що задовольняє які-небудь потреби людини.

Послуга - такий вид діяльності, корисний результат якої проявляється під час праці й пов'язаний із задоволенням якої -небудь потреби. Роль сфери послуг в умовах сучасної економіки визначається наступними умовами:

• у сфері послуг постійно створюються нові робочі місця;

• сфера послуг збільшує свою частку у валовому внутрішньому продукті країни;

• за рахунок сфери послуг іде скорочення часу обслуговування домашнього господарства, що підвищує якість життя населення.

Домашнє господарство й фірми вимагають усе більше послуг, причому більш складних і високих по якості. Підвищення ролі послуг у домашньому господарстві має різні причини. Можна виділити наступні основні фактори підвищення ролі послуг у житті сучасного суспільства:

• зростаючий достаток;

• прагнення до кращої якості життя;

• збільшення вільного часу;

• урбанізація, що робить необхідними нові види послуг (наприклад, забезпечення безпеки);

• демографічні зміни, що ведуть до збільшення числа дітей і людей похилого віку, який потребував багатьох послуг;

• соціально-економічні зміни, такі як поява родин, де чоловік і дружина працюють, нестача особистого часу і т.д.;

• ускладнення купівельного попиту, що веде до розширення самого набору необхідних послуг (наприклад, по веденню особистих фінансових справ);

• технологічні зміни, що підвищують якість послуг або нові види, що створюють, послуг (наприклад, в області медичного обслуговування, кабельного телебачення, одержання даних по комп'ютерній мережі).

Ріст потреб у послугах у фірм і установ стимулюється зростаючими складністю, комплексністю керівництва ними. Створюються спеціалізовані сервісні фірми (наприклад, тимчасова допомога, розв'язання конфліктів), так само як і комплекси потреб у таких устояних галузях послуг, як реклама, бухгалтерський облік і звітність, консультування, інформаційні системи, ведення інвестиційних банківських операцій, маркетингові дослідження. Більш складна продукція й більш досконалі технології, що впливають на ланцюжки цінності фірм, вимагають усе більшого переліку послуг в області дизайну, управління й ремонту. Інтернаціоналізація конкуренції сприяє росту послуг, необхідних для забезпечення торгівлі й керівництва територіально розосередженими підприємствами (таких як послуги зв'язки й набір персоналу). Зміни в технологіях і в управлінні приводять до появи зовсім нових сфер послуг.

Будь-який продукт праці, зроблений для продажу, є товаром. Звідси, послуги, реалізовані на різних ринках, виступають у вигляді самостійної й досить різноманітної групи товарів. Головна роль послуги як товару полягає в можливості задоволення потреб покупців. Основна відмінність послуги від фізичного товару полягає в наступному:

• будь-яка послуга - це процес. Використання терміна процес дозволяє провести розмежування між послугами й фізичними товарами, які по своїй природі процесом бути не можуть;

• невід'ємною частиною послуг є люди.

• процеси виробництва, доставки й споживання відбуваються одночасно.

Послуги - це різні види діяльності людини, в результаті якої не

створюються матеріальні блага, і які відносяться до невиробничої сфери. При цьому сектор послуг є важливою частиною реального сектору економіки.

На думку деяких авторів під реальним сектором економіки слід розуміти підприємства й організації сектору не фінансових корпорацій, у якому відтворюються всі товари й послуги (крім послуг фінансового посередництва), реалізовані на вільному ринку [1]. Слід помітити, що торговельна діяльність забезпечує ринковий обіг товарів, їх куплю продаж, а також обслуговування покупців у процесі трансакцій, доставку товарів, їх зберігання, є невід'ємною частиною реальної економіки. Виходячи із цього визначення, сфери послуг практично повністю підпадає під визначення реального сектору економіки, крім послуг пов'язаних з фінансовим посередництвом. Ще одна точка зору позначена В. Н. Черковцом, є найбільш об'єктивним трактуванням розуміння реального сектору економіки. Під сектором національної економіки мається на увазі сукупність інституціональних одиниць резидентів, що мають подібні економічні цілі, функції й поведінку [2]. У даний сектор включені тільки господарюючі суб'єкти - резиденти, тобто ті підприємства, організації, домашні господарства, які беруть участь в економічній діяльності на економічній території країни протягом тривалого строку (не меншроку). У більшості випадків, під реальним сектором економіки мають на увазі, насамперед, матеріальне виробництво у всьому наборі галузей його складових. У реальну економіку включаються також торгівля й сфера нематеріальних послуг. Підставою для такого широкого розуміння реальної економіки (сектору) є створення (виробництво) валового внутрішнього (національного) продукту.

Говорячи про місце й роль реального сектору в економіці, слід зазначити, що виробництво - це той вид діяльності людей, який утворює матеріальні блага, становить єдину основу фізичного існування суспільства, першооснову всієї його багатобічної, багатофункціональної, у тому числі духовної, життя і його поступального розвитку [1].

На думку А. Смита, багатство народів (мова йшла про речовинне, товарне багатство) залежить від кількості населення, зайнятого в матеріальному виробництві, і від рівня продуктивності його праці.А. Смит вважав, що багатство суспільства творить тільки продуктивна праця - робота зі створення матеріальних благ. До непродуктивних занять він відніс послуги таких професій, як "священики, юристи, лікарі, письменники..., актори, музиканти та ін.» [3].

Останні десятиліття характеризуються збільшенням ролі сфери послуг у світовій економіці. Розширюється спектр пропонованих послуг, спостерігається зростання числа зайнятих у цій сфері. У національних економіках розвинутих країн сфера послуг за значущістю посідає головне місце. У розвинених країнах світу частка сфери послуг в структурі ВВП перевищує 70%, в ній зайнято понад 60% робочої сили. СтруктураВВП США має наступний вигляд: сфера послуг - 79,4%ВВП, сфера матеріального виробництва - 19,7%, сільське господарство -

1. 9%. Структура ВВП Китаю виглядає наступним чином: сфера матеріального виробництва - 53%, сфера послуг - 33%, сільське господарство - 14%. У сфері послуг зайнято більше половини працездатного населення світу [ 4].

Для промислово розвинених країн середньорічні темпи приросту ВВП у сфері послуг за останні два десятиліття істотно випереджають темпи приростуВВП у сфері виробництва товарів (близько 2,5%). Аналогічні тенденції характерні й для ряду країн, що розвиваються, де темпи виробництва в галузях сфери послуг мають ще вищізначення. У світовій економіці також спостерігається постійне збільшення обсягів експортно -імпортних операцій у сфері послуг [4]. Така динаміка цілком відповідає тенденції глобалізації світової економічної системи і більшістю авторів розцінюється як ознака формування нового типу економіки, характерного для етапу постіндустріального розвитку.

Так, відповідно до теорії суспільства Д. Белла [5], існує три стадії економічного розвитку суспільства - доіндустріальна, індустріальна і постіндустріальна. В умовах доіндустріального суспільства спостерігається використання робочої сили в добувних галузях: гірничодобувної промисловості, рибальстві, лісництві, сільському господарстві. Індустріальне суспільство, на думку Д. Белла, існує в умовах масового виробництва товарів. Зародження постіндустріального суспільства характеризується домінуванням у робочій силі професійного й технічного класу замість промислового пролетаріату [5]. При цьому, перехід від індустріального до постіндустріального суспільства має кілька етапів:

• перший - розвиток промисловості припускає експансію транспорту й суспільних служб як послуг, пов'язаних з рухом товарів;

• другий етап - зростання сфери розподілу (оптової й роздрібної торгівлі), фінансового сектору, операцій з нерухомістю і страхуванням в умовах масового споживання благ;

• на третьому етапі зростання національного доходу супроводжується зменшенням у населення частки видатків на харчування, а збільшений залишок направляється спочатку на придбання товарів тривалого користування, а потім предметів розкоші, на відпочинок і споживання інших послуг.

Слід зазначити, що в умовах постіндустріального суспільства такі особливості сфери послуг, як високий динамізм, територіальна сегментація й локальний характер, висока швидкість обороту капіталу внаслідок короткого виробничого циклу, їхня висока чутливість до ринкової кон'юнктури у зв'язку з неможливістю транспортувати й складування послуги, у процесі надання послуг відбувається особистий контакт виробника і споживача, індивідуальність і нестандартність надаваних послуг, висока диференціація продукту в одній галузі, невідповідність інформації у виробника і споживача

[5].

Таким чином, сфера послуг визначається такими основними чинниками:

• економічними (зміна доходів населення, рівень цін, інфляція);

• науково-технічними;

• психологічними (суспільна думка, споживчі переваги сприйнятливість споживачів до реклами);

• соціально-демографічними (динаміка народжуваності і смертності, міграції населення) та іншими.

Функції сфери послуг можна розділити на економічні та соціальні[6]:

1. Економічні функції:

• обслуговування процесу виробництва матеріальних благ;

• відтворення робочої сили;

створення додаткових матеріальних благ.

Під економічними функціями сфери послугрозуміється діяльність, спрямована на створення додаткових благ у формі матеріальних послуг, а також діяльність, що обслуговує процес матеріального виробництва і сприяє тим самим зростанню економічного потенціалу суспільства.

Першою економічною функцією є обслуговування процесу виробництва матеріальних благ. Передбачається надання різних послуг у сфері матеріального виробництва, що має потребу в послугах транспорту й зв'язку, правових консультаціях або послугах технічного обслуговування устаткування.

Друга функція, що відноситься до економічних це - відтворення робочої сили - здійснюється за допомогою послуг, що надаються населенню. До них відносяться послуги освітніх і просвітних закладів і т.д.

До третьої функції відносять створення додаткових матеріальних благ шляхом виробництва на замовлення предметів тривалого користування або відновлення раніше втрачених ними споживчих властивостей. Цю функцію виконують підприємства побутового обслуговування.

2. Соціальні функції:

• задоволення потреб населення в різних видах обслуговування;

• забезпечення зниження витрат і поліпшення умов праці в домашніх господарствах;

• реалізація вільного часу;

• забезпечення безпеки й нормального функціонування держави, охорони громадського порядку.

Соціальні функції сфери послугвключають, по-перше, задоволення потреб населення в різних видах обслуговування. По-друге, група соціальних функцій забезпечує зниження витрат і поліпшення умов праці в домашніх господарствах завдяки діяльності організацій житлово -комунального й побутового обслуговування.

Раціональне використання вільного часу, реалізується за допомогою послуг культурно-видовищних установ і визначає третю соціальну функцію сфери послуг.

Четверта соціальна функція відноситься до суспільства в цілому і полягає в забезпеченні безпеки і нормального функціонування держави, охороні громадського порядку.

Структура сфери послуг. Залежно від того, у чому саме проявляються послуги, сферу обслуговування найчастіше умовно ділять на два підсектори:

виробництво матеріальних послуг(транспорт, торгівля, житло -побутове обслуговування та інше.);

виробництво нематеріальних послуг(управління, діяльність армії й органів безпеки, освіта, охорона здоров'я, наука, мистецтво, шоу-бізнес, соціальне обслуговування, маркетинг, аудит, кредитування, страхування і т.п.).

Виробництво матеріальних послуг невідривно пов'язане з матеріальними об’єктами: транспорт змінює положення предметів у просторі, торгівля - їх належність кому-небудь і т.д. На противагу їм, виробництво нематеріальних послуг (знань, безпеки, здоров'я, позитивних емоцій) набагато сильніше відірвано від матеріальних об'єктів. Тут об'єктом впливу стають не інші речі, а безпосередньо людина.

Втім, це протиставлення матеріального/нематеріального дуже відносно: скажімо, у торгівлі продавати можна нематеріальні послуги (наприклад, при покупці квитка в кінотеатр), а охорона здоров'я неможлива без використання цілком матеріальної апаратури. Багато конкретних видів сервісу з'єднують відразу обидва підсектори: наприклад, туризм включає і транспортні послуги, і культурну освіту (екскурсійне обслуговування). Тому, дотепер, серед фахівців немає єдності з приводу галузевого складу сфери послуг. Наприклад, транспорт одні зараховують до сфери послуг, а інші вважають за необхідне розглядати його як особливу галузь економіки, рівнозначну сільському господарству, промисловості і безпосередньо сфері послуг.

Поряд із традиційним розподілом сфери послуг на підсектори матеріального/нематеріального виробництва, зустрічаються інші класифікації.

В економічній теорії існує поняття «секторальної структури» економіки, в основі якого є поділ економіки на сектори за моделлю Фішера-Кларка. Відповідно до цієї моделі до первинного секторавідноситься діяльність, пов’язана з одержанням первинних ресурсів, асоційованих з факторами виробництва типу «земля» (сільське й лісове господарство, рибальство, гірничодобувна промисловість). Довторинного секторавідносяться галузі обробної промисловості.Третинний секторохоплює сферу послуг (які Фішер відносив до «нематеріального» виробництва) [6-8].

У літературі можна також зустріти розподіл сфери послуг на три сектори:

• інфраструктурний(транспорт, зв'язок, передача електрики і тепла);

• розподільчо-обмінний(торгівля, страхування, фінанси);

• соціально-управлінський(управління, наука, освіта, охорона здоров'я, мистецтво).

Оригінальний підхід до структуризації сфери послуг висунув американський економіст-інституціоналіст Дуглас Норт. Щоб підкреслити більшу роль інститутів у житті суспільства, він запропонував виділяти в економіці трансформаційний сектор(зміна фізичних характеристик економічних благ) ітрансакціонний сектор(зміна чисто соціальних характеристик — належності економічних благ кому-небудь). При такому підході частина сфери послуг входить у трансформаційний сектор (транспорт, освіта), а частина - у трансакціонний (торгівля, управління, фінанси) [6].

Оцінюючи розвиток сфери послуг двох останніх десятиліть у світовому масштабі, можна відзначити, що визначальними факторами є науково -технічна революція й структурно -технологічна перебудова матеріального виробництва. Так, науково-технічна революція стимулює вихід на ринок широкого спектру нових послуг, пов'язаних з інформаційними технологіями, комп'ютеризацію, новими способами комунікацій. У зв'язку з цим розвиток послуг стимулює проведення в багатьох країнах процесів приватизації і реструктуризації сфер діяльності (транспорту, телекомунікацій, фінансових і страхових послуг). Крім цього, науково-технічний прогрес знімає бар'єри при передачі послуг на відстані, надаючи їм міжнародний характер [6, 8].

Також в якості причин, що пояснюють швидкий розвиток сфери послуг, можна виділити такі:

• перетікання працюючих із виробничої сфери в сферу послуг;

• автоматизація сільського господарства, що сприяє вивільненню робочої сили для сектора послуг;

• зростання доходів на душу населення;

• розширення міжнародної торгівлі;

• розширення спектру послуг, що супроводжують виробництво.

Говорячи про формування й розвиток ринку послуг, слід підкреслити, що,

починаючи з 70- х років XX століття, галузь послуг перетворилася у вагомий структурний елемент світового економічного розвитку [ 4]. Виділення системи послуг в особливу галузь було обумовлено її роллю в країнах ринкової економіки в області всебічної підтримки функціонування основних галузей, насамперед , - товаровиробників промислової сфери.

У зв'язку з переходом економіки України до ринкових методів господарювання сфера послуг стає, мабуть, єдиним сектором економіки, що в умовах структурної кризи нарощує обсяги виробництва. Це пояснюється тим,

що багато послуг, які раніше надавалися - споживачам безкоштовно або за символічну плату (тобто фінансувалися з бюджету), переважно стали платними. Це освіта, охорона здоров'я, спортивні послуги, послуги радіо, телебачення тощо. Крім скорочення державного фінансування, сама трансформація економіки викликала до життя появу багатьох нових видів послуг (фінансово - кредитних і консалтингових, аудиторських, брокерських, трастових та інших). У результаті цього посилилася конкуренція між підприємствами сфери послуг. Ринок послуг став привабливим для підприємців тому, що деякі види послуг практично не потребують значного стартового капіталу. Це, з одного боку, дозволяє сподіватися на швидке відтворення вкладень, що важливо в умовах інфляції. З іншого боку, розвиток сервісних підприємств створює необхідні умови для використання праці висококваліфікованих працівників, які опинилися під загрозою безробіття.

Зміна ролі сфери послуг у процесі розвитку ринкових відносин в економіці України проявляється в зміні співвідношення між чисельністю працівників, зайнятих у цій сфері, що демонструє ріст, і між загальною чисельністю працівників економічної страти, яка протягом останніх років явно скорочується; а також - у збільшенні частки послуг у складі ВВП (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Динаміка ринку послуг України [9]

Роки	Чисельність зайнятих в Україні, усього (млн. чол.)	У т.ч. зайнятих в сфері послуг (млн. чол.)	Частка зайнятих у сфері послуг (%)	Частка послуг у складі ВВП (%)
1990	25,48	10,2	40,2	28,2
1991	25,06	10,0	40,0	30,5
1992	24,57	10,3	42,0	33,1
1993	23,92	10,2	42,7	48,6
1994	23,03	10,3	41,8	38,2
1995	23,75	11,1	46,8	39,1
1996	23,24	11,4	49,1	43,8
1997	22,63	11,5	50,9	44,9
1998	22,33	11,5	51,6	43,1
1999	21,80	11,5	52,8	40,2
2000	22,83	11,4	53,3	40
2001	22,42	11,63	51,86	44,3
2002	22,23	12,09	54,40	42,1
2003	22,17	12,46	56,18	43
2004	22,2	13,33	60,04	44,2
2005	22,31	13,59	60,93	38,2
2006	22,24	14,41	64,79	37,1
2007	22,32	15,13	67,79	39
2008	22,39	15,43	68,93	38,1
2009	22,15	15,74	71,07	38
2010	22,05	15,76	71,46	38
2011	22,06	15,77	71,50	38,1

Так, для сучасної структури ВВП України по галузях також характерна швидко зростаюча частка сфери послуг, що нині перевищує 40% і забезпечує робочі місця 55% зайнятих в господарстві країни людей. Найбільшими

секторами сфери послуг в Україні є торгівля й ремонт автомобілів, транспорт та зв'язок, фінанси і кредит. Швидкими темпами розвиваються туристичний сектор (у т.ч. готельне господарство), побутові послуги, послуги швидкого харчування, ремонтно-будівельні послуги та сектор послуг, пов'язаний з розважальними і видовищними заходами [9]. Показово, що в структурі надаваних послуг більша питома вага припадає на ринкові послуги [10], що є досить закономірним явищем. У цілому процес формування ринку послуг носить закономірний характер, відбиваючи загальну логіку розвитку ринкових відносин.

Разом з тим, розвиток сфери послуг в Україні зазнає постійного впливу як позитивних, так і негативно чинників. Негативними чинниками є: невисокий рівень конкуренції між підприємствами сфери послуг; слабке реагування підприємств сфери послуг державного сектора економіки на мінливі умови в споживному попиті; недоробки в нормативно -правових актах, що регламентують діяльність організацій сфери послуг та ін. До позитивних чинників можна віднести значне збільшення числа організацій сфери послуг; появу на вітчизняному ринку іноземних конкурентів, що мають досвід організації сфери послуг у своїх країнах; зміцнення недержавного сектора економіки, у тому числі малого й середнього бізнесу тощо.

Роль та значення сфери послуг в економіці держави

Сфера послуг починає відігравати все більшу роль в економіці України. Традиційно в Україні була добре розвинена промисловість, за рахунок якої й забезпечувалося в основному ВВП країни. Галузі сфери послуг розглядалися як невиробничі і результати їх діяльності не враховувалися в сукупному суспільному продукті і національному доході країни [11]. Більшість галузей сфери послуг фінансувалося з держбюджету, причому по залишковому принципу.

Все змінилося з переходом України на ринкову основу господарювання. У зв’язку із скороченням державного фінансування з’явилося багато нових видів послуг (бухгалтерських, аудиторських, консалтингових та ін.). Сфера послуг почала розвиватися швидкими темпами, залучаючи все більше підприємців та створюючи нові робочі місця. Основною перевагою сфери послуг, на думку зайнятій в ній підприємців є те, що більшість її галузей не потребують на свій розвиток великих фінансових ресурсів та мають порівняно швидкий термін окупності.

В період формування ринкових відносин в Україні на державному рівні перевага надавалася переважно виробничій сфері. Пропозиції щодо залучення інвестицій на розвиток сфери послуг здебільшого викликали критику. Проте, як показав час, сфера послуг стала переважати над виробничою й динамічно розвивається, створюючи нові робочі місця та додаткові надходження до бюджету.

На сьогоднішній день в економіці розвинених країн частка послуг у ВВП перевищує 70% і має тенденцію до подальшого збільшення. Отже, на сьогодні сфера послуг у світі - це один з найдинамічніших і найбільших ринків, основним чинником успіху на якому є злагоджена та ефективна робота підприємств сфери послуг та існуючий попит серед клієнтів.

На даний час має право на існування твердження, що рівень розвитку сфери послуг є одним з найважливіших показників соціально-економічного стану країни, оскільки знаходиться під впливом непростих суспільно - економічних процесів та є основним чинником динамічного розвитку країни. Таким чином, невиробнича сфера є складною системою, соціальною за своєю суттю, оскільки її розвиток спрямований на виявлення і забезпечення соціально-економічних потреб суспільства.

Не дивлячись на перспективність свого розвитку сфері послуг в Україні не приділено достатньо уваги. У зв’язку з швидким розвитком сфери послуг, збільшенням її питомої ваги в національній економіці, актуальним стає питання проведення статистичної оцінки діяльності в сфері обслуговування населення. Оскільки Україна інтегрується у світові економічні процеси, то необхідно поступово переходити на міжнародну методологію обліку і статистики, прийняту в усьому світі (КВЕД).

Дійсно, підприємства сфери послуг спеціалізуються на задоволенні потреб, у загальному випадку нерегулярно виникаючих в інших суб’єктів ринку. Оскільки в такий спосіб відпадає необхідність в утриманні штату лише епізодично використовуваних працівників або таких, для яких виконання разових завдань є неосновним видом діяльності й сприймається як другорядна, непередбачувана заздалегідь, обтяжна й у певному розумінні нова діяльність, сфера послуг забезпечує якісне обслуговування, сприяючи зменшенню фондо- і трудомісткості виробництва, ефективному використанню ресурсного потенціалу як самого підприємства, що надає послуги, так і його контрагентів, споживаючих ці послуги. Спектр послуг, надаваних такими підприємствами, що стали невід'ємними складовими ринкової інфраструктури України, дуже широкий. Суб'єктами ринкової інфраструктури є консалтингові, аудиторські, маркетингові фірми, підприємства, що роблять інформаційні продукти й так звані "товари інформаційних технологій", а також послуги із працевлаштування, навчанню, сприянню зайнятості населення, лізингові, фінансові компанії й багато інші.

Для підтримки розвитку сфери послуг необхідним є вирішення комплексу складних завдань:

• формування сприятливих умов для підприємницької діяльності у секторі послуг, створення економічного та правового середовища, яке б забезпечувало стимулювання ділової активності населення (закріплення правових гарантій, які забезпечують свободу, захист та підтримку приватного бізнесу та недержавних форм підприємництва; врахування думки підприємницьких кіл при підготовці та прийнятті законодавчих актів та постанов; формування ринкової інфраструктури, яка забезпечуватиме підприємницьку діяльність).

• створення реальних можливостей кожному підприємству для початку самостійної підприємницької діяльності у сфері послуг, доступу до виробни- чих, матеріально -технічних та фінансових ресурсів (спрощення порядку реєст­рації підприємств сфери послуг; подальший розвиток комерційної системи інформаційного забезпечення підприємницької діяльності).

• кадрового забезпечення розвитку підприємницької діяльності у сфері послуг (формування мережі бізнес -шкіл, учбово-ділових центрів на їх базі; створення та організація діяльності Ради по соціальній адаптації та підготовці кадрів для сфери послуг; організація вивчення та використання досвіду діяльності існуючих структур підтримки підприємництва у інших регіонах; розробка плану заходів по наданню державної підтримки молодіжного підприємництва у сфері послуг).

• здійснення заходів в галузі інвестиційної політики, направлених на підтримку підприємництва у сфері послуг регіону (раціональний перерозподіл інвестиційних ресурсів регіону, враховуючи пріоритетність розвитку сектора послуг; відтворення та розвиток сфери колективного підприємництва та взаємодопомоги: виробничих, позичково -ощадних, ощадно-збутових та ін. товариств).

Таким чином, система заходів, які розробляються для підтримки сфери послуг, відіграє суттєву роль в сучасних умовах господарювання.

Поняття та види ринків

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно -грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно -грошові відносини є пануючими, в літературі отримала назву "ринкової економіки". Ключовим елементом конструкції "ринкова економіка" є ринок.

Ринок- це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. "Ринок" для американця, західно-европейця, японця виглядає по -різному, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська "ринкова економіка" тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька - до державного "дирижизму" західнонімецька - до "соціального ринкового господарства", а японська - до "корпоративного патерналізму". Відповідно до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не американський або корейський.

Під сучасним ринком розуміють будь-яку систему, що дає можливість покупцям і продавцям робити вільну купівлю- продажу товарів. Ринкова структура може виступати в різних формах. Це може бути традиційний ринок на міській площі; товарна, фондова, валютна біржі або біржа праці; газетні оголошення типу " продаю- купую"; информационно- комп'ютерні системи купівлі- продажу товарів і т.д.

У той же час у всіх названих країнах ринок має цілком визначений набір загальних ознак, який дає можливість судити про ступінь ринкових відносин. Тому в першу чергу ми повинні з'ясувати все, що розкриває родові ознаки ринку для того, щоб простежити, як вони далі проявляються в ринковій економіці України. Що ж являє собою ринок? У буденному розумінні ринок - це базар. У кращому випадку ринок розуміється як поєднання попиту і пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді ж поняття "ринок" значно ширше , й визначити його зміст якимось одним формулюванням досить важко. Проте можна вибрати три з багатьох визначень, які зустрічаються найчастіше в нашій і зарубіжній літературі. На нашу думку, вони найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку.

Ринок,по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес купівлі - продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності - бізнесу. Тобто, мова йде не лише про купівлю -продаж товарів, а й про інші результати діяльності людей, наприклад, діяльності інтелектуальної, фінансово-кредитної (позичкові капітали, цінні папери і т.д.). Предметом купівлі-продажу виступає також інформація. Тому поняття "товарний ринок" - це лише елемент загального поняття "ринок". По-друге, ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія. По -третє, ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.

Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок виступає як момент, що опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. На ринку з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності, в тому числі й товарів. Трактуючи так широко поняття "ринок", не слід у той же час ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок - це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу й споживання.

Риноквиступає якформа господарських зв’язківміж товаровиробниками та споживачами шляхом купівлі-продажу товарів. Здійснення цих актів пов’язане із певними організаційно -правовими й економічними відносинами.

Як економічна категорія ринок— це сукупність відносин, що виникають у сфері обігу внаслідок купівлі-продажу товарів.

Товарно-грошові відносини, здійснювані за допомогою ринку, передбачають господарські зв’язки з доведення товару до споживача (виробництво-ринок-споживач) та зворотні (споживач-ринок-виробництво). Зворотний зв’язок характеризується рухом грошових коштів і відповідної інформації про потреби й платоспроможний попит споживачів.

Матеріальним підґрунтямринкових відносин є рух товару і грошей, що відбувається на засадах вільної взаємовигідної угоди за умов конкуренції.

Наслідком ринкових відносин є задоволення платоспроможного попиту споживачів (покупців), відшкодування витрат і отримання прибутку продавцями (товаровиробниками і посередниками).

Кон’юнктура(лат.сощ'ипсїига,відсоціищо— з’єдную) — це економічна ситуація на ринку, яка характеризується співвідношенням між попитом і пропозицією, рухом цін і товарних запасів у кожен момент часу. Оптимальним станом кон’юнктури єрівновага,тобто такий рівень кон’юнктури, за якого досягнуто рівність між попитом і пропозицією за обсягом і структурою товарів, у межах яких виробник і споживач мають намір продовжувати поставки і закупівлі, причому лише за такою рівноважною ціною.

Класифікація

Сучасний ринок є складною інтегрованою системою для аналізу й характеристики структури якої використовують різноманітні класифікаційні ознаки та критерії. Класифікація ринків необхідна також для глибшого розуміння закономірностей та особливостей організації ринкових процесів, функцій їхньої інфраструктури.

У таблиці 2.1 наведено класифікацію ринків за найвживан ішими класифікаційними ознаками.

Таблиця 2.1

Класифікація ринків

№	Класифікаційна ознака	Види ринків
1	Економічне призначення об’ єктів ринку	Ринок товарів і послуг Ринок праці (робочої сили) Ринок капіталів
2	Функціональне призначення об’єктів ринку	Ринок товарів виробничо - технічного призначення Ринок споживчих товарів Ринок нерухомості Ринок цінних паперів
3	Галузева належність об’єктів ринку	Автомобільний ринок Комп’ютерний ринок Аграрний ринок тощо
4	Фізико-хімічні та конструктивні особливості об’єктів ринку	Ринок металів Ринок зерна Ринок тканин тощо
5	Обсяги та методи продажу об’єктів ринку	Оптовий ринок Роздрібний ринок Біржовий ринок Аукціон тощо
6	Суб’єкти ринку	Ринок державних структур Ринок промислових підприємств Ринок посередників Ринок кінцевих споживачів
7	Географічні межі ринку	Місцевий (локальний) ринок Регіональний ринок Національний ринок Світовий ринок
8	Рівень впливу держави	Вільний Замкнутий (монополістичний) Регульований
9	Відповідність законодавству	Легальний

		Тіньовий
10	Характер співвідношення попиту та пропозиції	Ринок продавця Ринок покупця
11	Рівень розвитку конкуренції	Ринок досконалої конкуренції Ринок недосконалої конкуренції

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах, тому існує безліч видів ринків, головні з яких можна згрупувати за наступними трьома ознаками.

Основні види ринків

з точки зору відповідності чинному законодавству	по економічному призначенню об'єктів ринкових стосунків	за просторовою ознакою
легальний ринок тіньовий ринок	споживчий ринок ринок капіталів ринок робочої сили ринок інформації фінансовий ринок валютний ринок та ін.	місцевий ринок національний ринок міжнародний регіональний ринок світовий ринок

Кожен з цих ринків, у свою чергу, можна розділити на складові елементи. Так, з точки зору об'єктів обміну,ринки бувають: ринок засобів виробництва включає ринок землі, верстатів, кормів, газа і т.д.; ринок інформації - ринки науково - технічних розробок, ноу-хау, патентів і ін.; фінансовий ринок - ринки цінних паперів, банківських позичок і других кредитних ресурсів, ринок позичкових капіталів, ринок валюти; ринок товарів народного споживання, ринок послуг, ринок робочої сили, ринок житла і т. д.

У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

З територіальної точки зору,ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим).

• Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів.

• Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (респу­бліки, краю, області, району).

• Локальний - ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.

Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.

Всі види ринків можуть бути зведені принаймні до чотирьох економічних утворень: ринок товарів і послуг; ринок грошей, ринок цінних паперів; ринок робочої сили. За ними стоять реально діючі вищеназвані ринки.

В умовах поглиблення і розширення світогосподарських зв'язків товарні ринки втрачають національні і територіальні кордони, перетворюючись у світові товарні ринки, на яких виступають торговці всіх країн. Разом з тим продовжують існувати і відповідно відокремлені національні ринки окремих товарів в межах державних кордонів.

Товарний ринок може бути структуризований таким чином:

Відкритий сектор

Закритий сектор

аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути багато, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин:

• товарний ринок - ринок предметів споживання та послуг, ринок засобів виробництва, ринок науково -технічних розробок;

• фінансовий ринок - ринок інвестицій, ринок цінних паперів, валютний ринок;

• ринок праці.

Кожен з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, ринки косметики та ін., що існують всередині ринку предметів споживання; ринки машин, верстатів і т.п. - ринку засобів виробництва. Ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

Існує і такий критерій розмежування ринку, як ступінь зрілості ринкових відносин:

• розвинений ринок;

• ринок, що формується; ринки з різним ступенем обмеження конкуренції: монопольний, олігопольний.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно -територіальною ознакою: місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічно взаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших ринків і системи в цілому.

Ринок товарів і послуг- це організована структура, за допомогою якої попит на товари з боку домашніх господарств й уряду зустрічається із пропозицією з боку бізнесу.

Значення й функції ринку товарів і послуг:

1. Задоволення потреб домашніх господарств.

2. Одержання доходу підприємницьким сектором.

3. Створення суспільних благ.

4. На ньому споживається основна частина валового національного продукту.

Визначальною характеристикою даного ринку є перехід продукції із

власності виробника у власність споживача.

Ринок ділиться на:

• ринок споживчих товарів і послуг;

• ринок засобів виробництва;

• ринок урядових замовлень (споживчий й інвестиційний).

Ринок урядових замовлень - замовлення уряду на товари для суспільних потреб, замовлення науки. Результат діяльності уряду виступає у вигляді суспільних благ.

Класифікаційні ознаки та види ринків

Сучасний ринок є складною інтегрованою системою для аналізу й характеристики структури якої використовують різноманітні класифікаційні ознаки та критерії. Класифікація ринків необхідна також для глибшого розуміння закономірностей та особливостей організації ринкових процесів, функцій їхньої інфраструктури.

Тому з огляду на мету дослідження обирають конкретні класифікаційні ознаки і розробляють відповідну класифікацію. У теорії маркетингу вирізняють ринок ресурсів (ринки сировини, валютні ринки та ринки праці); ринок товарів та послуг; ринок виробників; ринок споживачів; ринок посередників.

Іншу класифікацію використовують у політичній економії. Розширені класифікації пропонують професори А. В. Войчак і В. Я. Кардаш [12]. Незважаючи на певні відмінності й розбіжності в цих класифікаціях, їх поєднує спільність найістотніших класифікаційних ознак: економічне призначення об’єктів ринку, географічне розташування, суб’єкти ринку, характер співвідношення попиту і пропозиції, рівень розвитку конкуренції тощо.

Більшість із перелічених ознак характеризує особливості об’єкта ринкових відносин. Найдетальніше диференційовано ринок товарів та послуг (у подальшому — товарний ринок). Це зумовлено як значними обсягами цього ринку, так і його впливом на стан інших ринків. Адже саме на цьому ринку здійснюється обіг речових чинників виробництва, задовольняється попит людини в предметах споживання. Саме тут відбувається інтеграція ринків сировини, робочої сили та капіталу, закладаються підвалини розвитку продуктивних сил. Визначаючи потреби в товарах та послугах, цей ринок впливає на розподіл інвестиційних ресурсів, виявляє найпривабливіші галузі для залучення капіталів, сприяє створенню нового або вдосконаленню наявного виробництва. Разом із тим на його розвиток справляють вплив інші ринки, перш за все ринок капіталів, робочої сили тощо. Цей взаємозв’язок формує певну структуру інтегрованої ринкової системи, порушення якої веде до зміни ситуації у загальній економічній системі.

У таблиці 1.2 наведено класифікацію ринків за найвживанішими класифікаційними ознаками.

Таблиця 1.2

Класифікація ринків

№	Класифікаційна ознака	Види ринків
1	Економічне призначення об’єктів ринку	Ринок товарів і послуг Ринок праці (робочої сили) Ринок капіталів

2	Функціональне призначення об’єктів ринку	Ринок товарів виробничо - технічного призначення Ринок споживчих товарів Ринок нерухомості Ринок цінних паперів
3	Галузева належність об’єктів ринку	Автомобільний ринок Комп’ютерний ринок Аграрний ринок тощо
4	Фізико-хімічні та конструктивні особливості об’єктів ринку	Ринок металів Ринок зерна Ринок тканин тощо
5	Обсяги та методи продажу об’єк­тів ринку	Оптовий ринок Роздрібний ринок Біржовий ринок Аукціон тощо
6	Суб’єкти ринку	Ринок державних структур Ринок промислових підприємств Ринок посередників Ринок кінцевих споживачів
7	Географічні межі ринку	Місцевий (локальний) ринок Регіональний ринок Національний ринок Світовий ринок
8	Рівень впливу держави	Вільний Замкнутий (монополістичний) Регульований
9	Відповідність законодавству	Легальний Тіньовий
10	Характер співвідношення попиту та пропозиції	Ринок продавця Ринок покупця
11	Рівень розвитку конкуренції	Ринок досконалої конкуренції Ринок недосконалої конкуренції

Сучасні характеристики ринку. Ринок предметів споживання і

послуг.

По-перше, сучасний ринок є ринком покупців. Що це означає? Це такий стан ринку, при якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритет покупців по відношенню до продавців. Можна сказати "диктат споживачів" на відміну від "диктату продавців", характерного для нашої сучасної економіки. В такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними цінами. Тому ринок покупців виступає як стимул для постійного відтворення ділових, а не спекулятивних відносин. Тобто, він примушує підприємців шукати джерела своїх прибутків у першу чергу у сфері виробництва, а не у сфері купівлі- продажу.

Другою обов'язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентний характер. Це означає, що в системі підприємства кожний суб'єкт виступає як конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб'єктів. Можливість конкуренції між учасниками ділових відносин на ринку закладена в їх економічній самостійності (суверенітеті), базою якої є право розпоряджатися об'єктами ринкових відносин. Таке право в минулому базувалося на приватній власності підприємця. В сучасних умовах це може бути і приватна, і колективна, і державна власність. Неминучість конкуренції між підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом покупців над продавцями. Як це розуміти? Намагаючись задовольнити запити споживачів, підприємці можуть реалізувати власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво за увагу споживачів. Зовсім інша картина складається на ринку продавців, ринку, характерному для нашої сучасної дефіцитної економіки. Тут конкурують між собою покупці за увагу продавців. Конкуренція охоплює також відносини між підприємцями й споживачами. Це конкуренція за ціни, якість товарів. Перемога тієї чи іншої сторони залежить від рівня розвитку економіки в цілому, а також від ступеня розвинутості ринкових відносин.

Третя ознака сучасного ринку - стабілізація відносин між суб'єктами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва підприємців та інших суверенних суб'єктів економіки (наприклад, покупців), кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження його конкурентної потенції. А це можливо лише при умові протидії монополізації економіки й широкої інтеграції конкуруючих суб'єктів ринкових відносин. Тобто, мова йде про те, що ринок розвивається й функціонує ефективно лише тоді, коли суб'єкти ділових відносин, зберігаючи взаємне суперництво, в той же час зберігають і взаємну зацікавленість у протидії монополізації. Це досить складні процеси, і, як показує історичний досвід, тенденція до монополізації економіки все ж таки перемагає. Тому функцію координації суб'єктів ринкових відносин у цьому напрямку мусить брати на себе держава, проводячи певну антимонопольну політику. Основні ознаки сучасного ринку зображені на рис. 1.

1.

Пріорітет покуців (ринок					Конкурентний характер
покупців)
		Піш™
	Не монополізація, а інтеграція конкуруючих
		суб’єктів ринку

Рис.1.1. Характерні ознаки сучасного ринку Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім'ї, кожної людини.

Послуга- це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення, з діяльністю, а їх неможливо нагромаджувати, транспортувати. Складовими елементами ринку предметів споживання є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки тощо) та поточного споживання. Даний ринок найбільш схильний до коливання попиту та пропозиції грошового обігу, інфляції. Цей ринок безпосередньо впливає на благоустрій нації. Для функціонування ринку товарів і послуг потрібна розвинута гуртова та роздрібна торгівля.

У межах споживчих товарів і послуг потрібно виділити ринок продовольчих товарів і ринок промислових або непродовольчих товарів. Кожен з них володіє власною специфікою як різних сфер, які випускають товари та послуги, так і способами і формами їх просування від виробників до споживачів.

Для України характерним є дефіцит багатьох товарів, що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище, надаючи можливість встановлювати завищені ціни, протидіяти формуванню ринкових відносин. Не подолавши цієї суперечності, збудувати ринок не вдається. На практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу, що призводитиме як до зрівнялівки, так і до збагачення всіх, хто має доступ до предметів споживання та послуг. Найважливішими напрямами формування ринку предметів споживання в Україні є: ліквідація глибокої диспропорції в народному господарстві між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; розвиток підприємництва у сфері виробництва й збуту продовольчих і непродовольчих товарів; переходу до вільного ціноутворення на більшість товарів; захисту споживчого ринку та ін.

Головною умовою розширення ринку послуг в Україні є зростання продуктивності праці у сфері матеріального виробництва, насичення ринку товарами широкого вжитку, що дасть змогу збільшити зайнятість у сфері нематеріального виробництва, значно розширити асортимент платних і безкоштовних послуг для населення. Крім цього, важливими умовами зростання обсягу ринку послуг є підвищення реальної заробітної плати, формування повноцінного ринку робочої сили та інші фактори.

Характеристика сучасного ринку послуг та особливості його

функціонування

З одного боку, ринок послуг досить старе явище, тому що з появою обміну і грошей завжди був хоча б невелике коло послуг, що купувалися і продавалися: послуги лихварів, писарів, шпигунів, керуючих, кухарів, найманих воїнів, знахарів, ворожок, астрологів і т.д.. З іншого боку, ринок послуг у розвитому, сучасному його виді з'явився зовсім недавно й усе ще знаходиться в процесі активного розвитку. Міжнародний же ринок послуг як цілісна система ще тільки формується.

Ринок послуг один з різновидів ринку, що виділилася з раніше єдиного ринку фізичних товарів і послуг. Об'єктом продажу на цьому ринку виступають різноманітні послуги від найпростіших до найскладніших. Разом з тим ринок матеріально-речовинних товарів і ринок послуг чітко розділити неможливо, оскільки продаж послуги (її надання) часто сполучена з продажем і експлуатацією фізичних товарів, і, навпроти, сама послуга у випадку її купівлі- продажу здобуває "товарність", тобто стає товаром.

Ринок послуг- це сукупність економічних відносин між виробниками і споживачами послуг у зв'язку з купівлею-продажем різноманітних послуг. Він є складовою частиною сфери обміну, організованої за законами товарного виробництва і звертання.

Як підсистема ринкового господарства ринок послуг функціонує в рамках існуючих відносин власності і розвивається в міру розвитку всього ринкового господарства.

Ринок послуг виступає як система, що погоджує між собою попит та пропозиція на послуги; виробників послуг і їхніх споживачів власників грошей. Більш того, роль ринку послуг складається ще й у тім, що він сприяє розвитку ринку матеріально -речовинних благ, забезпеченню збалансованості відтворювального процесу, що відповідає якості життя шляхом задоволення різноманітних потреб населення. У сучасних умовах ступінь розвитку ринку послуг, його структура являють собою один з найважливіших критеріїв конкурентоздатності країни.

Вивчення ринку послуг і особливо практика його функціонування виявили його специфіку, без знання й обліку якої неможливо домогтися успіху в найрізноманітніших видах сервісної діяльності. На це все більш наполегливо звертають увагу як західні фахівці (особливо маркетологи), так і російські.

У сучасній спеціальній літературі, як правило, відзначають наступні особливості ринку послуг:

1. висока динамічність ринкових процесів. Це обумовлено такою властивістю послуги, як неможливість зберігання. Якщо послуги не можна "зберігати", то об'єктивно необхідної стає швидка реакція на зміну споживчого попиту, постійне удосконалювання сервісної діяльності і т.д. На думку багатьох авторів, підвищена чутливість ринку послуг до економічної кон'юнктури і короткий період реагування на її зміни доповнюються істотним впливом факторів сезонності, реклами, моди, інформованості;

2. більш виражена сегментованість попиту на послуги в залежності від доходів, цін, суб'єктивної оцінки споживачем значимості (насущності) послуги, забезпеченості товарами тривалого користування, а також від національних традицій і особливостей споживання, стилю життя і т.д. ;

3. високий ступінь диференціації послуг як ринкового продукту по споживчим характеристиках (горизонтальна диференціація) і за рівнем якості (вертикальна диференціація). Це порозумівається тим, що попит на послуги завжди персоніфікований, індивідуалізований і виступає могутнім стимулом для розробки всі нових послуг, причому в міру росту добробуту населення, ускладнення матеріального виробництва і його результатів зазначена характерна риса ринку послуг виявляється усе більш чітко. Ці властивості ринку послуг, на думку фахівців, можна розглядати як найважливіший стимул до інноваційної діяльності в сфері послуг, оскільки "пошук послуги-новинки стає перманентним процесом"1;

4. більш виражені територіальна сегментація і локальний характер ринку послуг у порівнянні з ринком фізичних товарів. Дійсно, структура сервісних видів діяльності, форма надання послуг багато в чому визначаються географічним фактором: кліматичними умовами, традиціями, що існують у даній місцевості, віддаленістю від великих центрів і ін. Локальний характер ринку послуг виявляється в тім, що потреби в звичайних послугах, як правило, задовольняються за місцем проживання чи за місцем роботи (у кожнім мікрорайоні міста, наприклад, є поліклініка, дитячі установи, школа, магазини, кафе, підприємства служби побуту і т.д. );

5. висока швидкість обороту капіталу, що об'єктивно обумовлено меншою тривалістю виробничого циклу. Дана властивість сервісних видів діяльності сприймається як одне з основних переваг бізнесу в сфері послуг і наочно виявляється в кризових ситуаціях, у тому числі в роки трансформаційної кризи в Росії;

6. важлива роль нецінових бар'єрів входу на ринок послуг. Дана особливість багато в чому обумовлена тим, що потенційні споживачі послуги при виборі її виробника, як правило, звертають серйозну увагу не тільки і не стільки на рівень ціни, скільки на нецінові фактори: оригінальність виконання послуги, якість обслуговування, наявність сучасних і безпечних технологій (чи, навпроти, прихильність рідким, практично втраченим ручним технологіям, наприклад, ручним плетінням книг, ручного розпису тканин); інтер'єр офісу, увічливість, вишколеність персоналу, зручний графік роботи, наявність попереднього запису і т.д. Як свідчить досвід, підприємці досягають успіху, коли акцент робиться не тільки на самій послузі, але і на неї сервісної складовий;

7. переважне значення і "масовість" на ринку послуг малих і середніх підприємств, що формують значну частку ринкової пропозиції послуг. Такі підприємства мають більшу гнучкість, швидше реагують на зміну споживчого попиту, мають можливість ефективно працювати на локальних ринках.

Крім того, здається, потрібно відзначити і те, що:

• ринок послуг не має чітких границь, оскільки, як уже відзначалося, чимала частина послуг надається в зв'язку з рухом фізичних чи товарів безпосередньо в матеріальному виробництві;

• на ринку представлений життєво важливий вид послуг, якому притаманна яскраво виражена специфіка, послуги природних монополій (залізничні перевезення, послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів, послуги по передачі електричної і теплової енергії, послуги загальнодоступного електронного і поштового зв'язку);

• ринок послуг (як і сфера послуг) має високий рівень адаптації;

• ринок послуг має у визначеному змісті більш вузькі границі, чим ринок фізичних товарів. Розкриємо цю особливість, оскільки вона важлива як у теоретичному, так і в практичному плані.

Справа в тім, що в порівнянні з матеріально -речовинними благами кінцевого споживання в складі послуг будь -якої країни дуже значна частка послуг, що безпосередньо не надходить у ринковий оборот, оскільки надається не на платній основі. Ця частка може варіювати по величині, але вона завжди існує як феномен, що має об'єктивний характер (причину). Зазначений факт визначається тим, що всі блага з погляду суперництва за їхнє споживання підрозділяються на суспільні і частки, у тому числі виділяють чисто суспільні (purepublicgoods) і чисто частки (pureprivategoods). Відразу ж підкреслимо, що ці дві крайності в теоретичному відношенні добре ілюструють ряд найважливіших моментів, що у тім чи іншому ступені виявляються й у господарській практиці, але в реальному житті тільки деякі блага можна віднести до чисто суспільних, в основному виробники і споживачі мають справу зі змішаними і приватними благами [8].

Чисто суспільні блага це такі блага, що характеризуються неподільністю в споживанні, тому споживаються громадянами спільно, незалежно від того, здійснюють вони платіж за ці блага у виді коштів чи податків. Класичними прикладами таких благ служать система національної оборони країни, законодавча система і послуги виконавчої влади. Чисто суспільне благо характеризується єдністю двох властивостей: не вибірковістю в споживанні і не виключність в споживанні. Властивість не вибірковості в споживанні означає, що споживання блага однією людиною не зменшує доступності цього блага для інших. Отже, чисто суспільне благо неконкурентне, тобто граничні витрати для додаткового споживача дорівнюють нулю. Тому суспільне благо має своєрідний позитивний зовнішній ефект: як тільки хто-небудь починає його споживати, воно стає доступним для усіх. Властивість не виключності в споживанні означає, що жодна людина і жодна фірма не можуть бути позбавлені доступу до споживання блага такого роду. Явище не виключність може бути обумовлене як об'єктивною неможливістю відсторонити кого -небудь від користування даним благом (наприклад, відсторонити від користування системою національної оборони людини можна, тільки депортувавши його з країни), так і надмірно високими витратами на відсторонення в порівнянні з можливими вигодами від цього. Чисто суспільні блага не входять у ринковий оборот, витрати на їхнє виробництво несе держава за рахунок податків, що надходять у бюджети різного рівня. Суспільні блага підрозділяються на загальнодержавні (система національної оборони, діяльність виконавчої, законодавчої і судової влади), місцеві, доступні для мешканців на визначеній території країни (в одному чи декількох регіонах, наприклад природоохоронні програми; у місті, районі і т.д.). Помітимо, що виділяють і міжнародні чисто суспільні блага (і антиблага), що доступні всім жителям світового співтовариства: міжнародна стабільність, міжнародні стандарти, міжнародна валютна система, парниковий ефект і т.д. [8].

Особливості ринку послуг

Ринок послуг існує в єдності з товарним ринком і є одним з його різновидів. Поряд з тим він має низку специфічних рис, які зумовлюють особливий підхід до підприємницької діяльності на цьому ринку [7, 9].

До головних відмінностей ринку послуг належать:

1. висока динаміка ринкових процесів, пов'язана з динамікою попиту та пропозиції на послуги;

2. локальний характер, зумовлений локальністю обслуговування сервісного підприємства;

3. висока швидкість обороту коштів, що є наслідком короткого виробничого циклу у сфері послуг;

4. висока чутливість до змін ринкової кон'юнктури, зумовлена

особливостями самих послуг;

5. специфіка організації виробництва послуг — це мобільні малі та середні підприємства;

6. специфіка процесу надання послуги - обумовлена особистим контактом із споживачем;

7. високий рівень диференціації послуг, який виходить з персоніфікації та індивідуалізації попиту.

Ринок у різних галузях сфери послуг розвинутий неоднаково. У системі побутового обслуговування, громадського харчування, торгівлі, рекреаційній сфері ринкові відношення отримали найбільший розвиток. Але в таких галузях, як культура, охорона здоров'я, освіта, ринкові відносини мають не тільки свою специфіку, але й обмежені можливості. У цих галузях присутній значний неринковий сектор, у тому числі державні організації та установи. Більше того, саме тут вони домінують.

Територіальні особливості ринку послуг тісно пов'язані з територіальним розміщенням населення, тобто його розселенням. Існують два типи розселення: компактне та дисперсне.Компактний тип розселення являє собою щільну мережу поселень, пов'язаних між собою системою шляхів, інфраструктурою, транспортом. Для дисперсного типу характерне існування невеличких поселень, які знаходяться на значній відстані одне від одного, і взаємодія між ними ускладнена.

Виходячи з цього, виокремлюють два типи ринку послуг компактний та дисперсний. Вони вирізняються за принципом територіального (географічного) сегментування. Таким чином, територіальне сегментування набуло на ринку послуг ключового значення.

Компактний ринок послуг. В умовах компактного ринку сфера діяльності підприємства послуг має чітку просторову визначеність. Вона може здійснюватися у межах міського району, міста, селища або ряду селищ. Товарна політика на компактному ринку включає розробку та надання послуг стаціонарними підприємствами послуг. В основі розробки товарної політики знаходиться вивчення попиту на послуги, характерні для цієї території. Територіальне сегментування доповнюється демографічними, соціальними та іншими критеріями. Процес виробництва та збуту послуг на компактному ринку змінюється залежно від густоти населення території.

Відомо, що густота населення будь-якого поселення має відцентровий характер. Густота центральних районів зменшується з віддаленням від центру. У районах з високою густотою населення виробництво і збут послуг організується у місцях з найбільшою концентрацією постійного населення. Крім того, слід враховувати не тільки постійне, але й, що більш важливо, тимчасове населення, котре формується внаслідок внутрішньої територіальної міграції. Концентрація населення в окремих «пунктах» обумовлена, як правило, не стільки кількістю постійного населення, скільки людськими потоками до місць роботи, адміністративних центрів і т. ін..

У районах з невеликою густотою населення, периферійних стосовно центру, попит на послуги обмежений чисельністю постійного населення. У таких місцях посилюється вплив транспортних сполучень. Тут найбільш доцільна організація виробництва і збуту послуг поблизу перехрещення транспортних шляхів, а перспективи зростання пов'язані з розвитком транспортної інфраструктури.

Просування послуг на компактному ринку має свої особливості. Найраціональніше використовувати локальні комунікативно-інформаційні мережі, особисті контакти зі споживачами.

В умовах компактного ринку виявляється дія закону Рейлі, згідно з яким зі збільшенням кількості мешканців міста збільшується кількість сторонніх споживачів, які мешкають в іншому місці. Закон Рейлі пояснює це явище як «розподіл купівельної сили, що виходить за межі населеного пункту».| Існування цього явища є ще одним фактором, що сприяє розташуванню підприємств послуг в населених пунктах з великою концентрацією населення.

Дисперсний ринок послуг. На дисперсному ринку процес задоволення попиту на послуги значно ускладнюється. Необхідним є орієнтація на особливі форми надання послуг. Товарний ряд розроблюється на основі так званих «виїзних послуг», які надаються споживачеві у певні періоди часу. Номенклатура таких послуг обмежена, але дозволяє забезпечити головні потреби населення. Наприклад, попит на послуги освіти можна задовольнити за рахунок організації короткострокових курсів за напрямками, які відповідають специфіці роботи споживачів. Попит на послуги в галузі культури можна задовольнити за допомогою виступів, демонстрацій, виставок тимчасового характеру.

Попит на послуги пов'язаний зі способом життя, який характерний для конкретного ринку. Дисперсний ринок відрізняється складністю і цього показника. Цей ринок складається з кількох локальних ринків, розміщених на значній відстані один від одного, він відрізняється великою різноманітністю поведінкових типів. На локальних ринках невеличких поселень існує, як правило, особливий стиль споживчої поведінки. Це ускладнює роботу підприємства, котре повинно пристосовувати свою діяльність до широкої диференціації попиту. Складності транспортних зв'язків неодмінно позначаються на рівні забезпечення потреб споживачів дисперсного ринку. Він, як правило, відстає від рівня компактного ринку, а дефіцит і монополія на виробництво послуг — звичайні явища на дисперсному ринку.

На початковому етапі освоєння дисперсного ринку існує комплекс умов, які сприяють підприємництву у сфері послуг:

• значний незабезпечений попит;

• зручність пошуку «ніші ринку»;

• низький рівень конкуренції;

низький рівень витрат на стимулювання збуту і т. ін.

Але з насиченням ринку вплив цих факторів слабшає і підприємницька діяльність обмежується у розвитку. Однак, якщо швидкість розвитку транспортної інфраструктури буде адекватною швидкості насичення ринку, то вплив стримуючих факторів може бути компенсованим.

Ринок послуг є складною системою відносин між виробниками та споживачами послуг, їх господарських зв'язків, соціально -економічних контактів із різними цільовими аудиторіями в процесі організації купівлі- продажу послуг. За товарно -грошових ринкових відносин пріоритетне значення мають зворотні зв'язки, які надають необхідну інформацію про попит, реакцію споживачів на ціни, дають змогу за допомогою механізму ринкового регулювання впливати на технологію й організацію надання послуг, економічну поведінку їх продавців і покупців.

Ринок послуг— сукупність динамічних у часі і локалізованих у просторі соціально-економічних відносин, які формуються і реалізуються в процесі задоволення платоспроможного попиту реальних і потенційних споживачів пропозицією послуг, забезпечують пропорційність їх відтворення.

Головними передумовами формування ринку послуг є належна зрілість економіки і високий життєвий рівень населення. З ускладненням виробництва і насиченням ринку товарами народного споживання споживчий попит пере - творюється передусім на послуги. Розвиток ринку послуг стимулює також прискорення під дією науково -технічного прогресу поділу праці. Науково - технічний прогрес зумовлює формування нових видів діяльності, у т. ч. й у сфері послуг. Отже, оптимальне функціонування ринку послуг забезпечується в процесі досягнення структурної, регіональної збалансованості попиту і пропозиції, формування насиченого ринку фінансових, будівельних послуг, торгово-посередницьких, житлово -комунальних, побутових, туристичних послуг, а також послуг інтелектуальної праці та ін. Усі ці територіальні ринки об'єднуються в національний і міжнародний ринок послуг. Механізм саморегу­лювання ринку послуг як частини господарського механізму ґрунтується на комплексі тактичних і стратегічних цілей, пропорцій, темпів та інших параметрах, закладених у загальнодержавній концепції (програмі) розвитку сфери обслуговування населення і відображається у бізнес -плані кожного підприємства.

Виникнення в матеріальному виробництві нових видів і різновидів послуг, розширення обсягів реалізації традиційних сприяє збільшенню чисельності спеціалізованих підприємств на цьому ринку. Стимулюють цей процес інформаційні технології, використовуючи які, виробники розширюють географію своєї діяльності. З метою зміцнення конкурентних позицій на ринку активно діють у сфері послуг і виробничі підприємства, зосереджуючись передусім на сервісі своєї продукції. Наприклад, виробники ЕОМ продають не лише власні комп'ютери, а й програмне забезпечення, організовують їх обслуговування і ремонт.

Ринок послуг класифікують за такими критеріями:

1. За видом послуг (ринок транспортних, будівельних послуг, ринок технологій, інформаційних, фінансово -кредитних, посередницько -торговельних послуг, страхових, ринок житлово -комунальних, ринок соціально -культурних, побутових послуг та ринок послуг зв'язку, ринок робочої сили).

2. У просторовому відношенні (локальний, національний, регіональний, світовий ринки послуг).

3. За механізмом функціонування (вільний, монополізований, державно - регульований і планово -регульований ринки послуг).

4. За рівнем насиченості (рівноважний за обсягом і структурою, дефіцитний, надлишковий ринки послуг).

Ринок послуг не лише сприяє розвитку виробництва й окремих видів діяльності, а й стимулює попит на висококваліфіковану працю, нові технології, створює можливості і перспективи підвищення конкурентоспроможності на­ціональної економіки.

В Україні ринок послуг населенню формувався відповідно до вимог централізованої, планової системи господарювання, тривалий час фінансувався державою за залишковим принципом. Зі здобуттям незалежності країна отрима­ла у спадок сформовану структуру ринку послуг, основними суб'єктами якого були державні спеціалізовані підприємства — «Будинки побуту», комбінати побутового обслуговування, житла тощо, які надавали відповідні послуги для населення. Більшість підприємств побутового обслуговування зосереджувалася в містах. Ринок послуг було цілком монополізовано державою, а надання багатьох видів послуг населенню не вважалось престижним. Заробітна плата працівників цієї сфери була нижчою, ніж у провідних галузях народного господарства, тому кращі фахівці, як правило, не затримувались у ній.

Із формуванням в Україні ринкової економіки розпочався і розвиток підприємництва. Однак загальноекономічна криза, що охопила народне господарство, значно ускладнила цей процес. На початку XXI ст. підприємства державної, комунальної форм власності продовжують домінувати на ринку послуг (оздоровчі, освітні, житлово -комунальні послуги тощо). Однак у країнах з розвинутою ринковою системою господарювання основою ринку послуг є малі підприємства, засновані на приватній власності.

Сучасний стан і розвиток ринку послуг в Україні характеризують такі особливості:

1. динамічний розвиток за наявності великих резервів щодо розширення його видової структури, нарощування обсягів реалізації послуг;

2. ефективне функціонування в його структурі малих господарських утворень;

3. досягнення підприємствами колективної форми власності найкращих показників діяльності за обсягами, видовою структурою;

4. залежність розвитку малого підприємництва на ринку послуг від загальної уваги, фінансової підтримки держави. Однак проблеми економічного розвитку, наповнення державного і місцевих бюджетів унеможливлюють оптимальну його фінансову підтримку.

У процесі регулювання суспільного відтворення ринок послуг виконує такі функції:

• інформаційну (поширення інформації, необхідної людині в ринкових умовах);

• посередницьку (обмін результатами праці економічно відособлених виробників);

• стимулювання ефективного господарювання, раціонального використання природних ресурсів людиною і суспільством (механізм рівноважних цін зумовлює оптимальне формування структурних пропорцій та обсягів виробництва послуг, забезпечує раціональний розподіл обмежених виробничих ресурсів, впровадження сучасних технологій надання послуг, мінімізацію витрат за високої якості продукції);

• розподілу та обміну (розподіл і обмін створюваних продуктів праці між соціальними групами суспільства);

• забезпечення структурної пропорційності (встановлення відповідності між виробництвом і споживанням);

• санування ринкового середовища (через механізм конкурентної боротьби відбувається очищення ринку від неконкурентоспроможних підприємств).

Розвинутий ринок послуг є ефективним чинником раціонального й ефективного господарювання. Підвищенню ділової активності його суб'єктів сприяють послідовна економічна політика держави, економічна і фінансова ста­більність, дієздатність органів влади і місцевого самоврядування.

Аналіз тенденцій розвитку окремих видів послуг на вітчизняному ринку

За результатами аналізу статистичних даних Державного комітету статистики України щодо обсягу реалізованих послуг за 2007-2008 рр. зроблено наступний висновок: загалом обсяг реалізованих послуг у 2008 р. склав 608634 млн. грн., і це в середньому на 1,28 % більше за відповідний обсяг реалізованих послуг у 2007 р. Зауважимо, що збільшення відбулося тільки за рахунок першого півріччя, у другому - спостерігаємо різкий спад. Обсяги реалізації зросли в таких сферах як: транспорт та зв'язок; охорона здоров'я та соціальна допомога від 1,5% до 7,3%. Найбільше обсяг знизився у сфері будівництва на 15,8%.

Нині найгірше становище має ринок послуг пралень та хімчисток України. З початку 2009 року об'єми робіт зменшилися на 25-30%, а деякі замовники урізали свої витрати на чистоту наполовину. Негативний вплив на бізнес даних підприємств спричинила часткова відмова від послуг.

Зареєстрованих мереж і салонів краси, які пояснюють свою економність зниженням відвідуваності закладів та підрахуванням, що дешевше витратитися на устаткування і встановити свої міні-пральні, ніж платити підрядчикам. У сегменті приватних замовлень справи йдуть набагато гірше. Віддавати прання відповідним закладам зараз готові на 70% клієнтів менше, ніж рік тому. Враховуючи дану тенденцію, все більше підприємств замислюються про доцільність підтримки даного напряму, тим більше що воно передбачає наявність приймальних пунктів, утримання яких обходиться все дорожче.

Представники пралень упевнені, що в короткостроковій перспективі вони втрачатимуть все більше клієнтів. Дана тенденція ставить під питання доцільність існування великої кількості спеціалізованих фірм, які зараз працюють в Україні. Тим більше, що практично всі вони ще недавно активно розширювали площі і докуповували нове устаткування, оскільки не справлялися із замовленнями. Втім, запас рентабельності в цьому бізнесі настільки міцний, що цілком дозволить більшості підприємств пережити тимчасові труднощі.

На другому місці за збитками знаходиться ринок послуг ремонтних майстерень.На даний момент у багатьох ремонтних майстернях справи давно йдуть не кращим чином, особливо якщо враховувати той факт, що деякі виробники збільшили терміни гарантійного обслуговування до трьох років. Після закінчення цього часу споживачі все частіше вважають за краще купувати нові прилади, а не ремонтувати застарілі моделі. Майстри говорять, що середньостатистична фірма щодня отримує не більше п'яти замовлень, що дозволяє їй розраховувати на суму в 300 - 1 тис. грн.

Таким чином, річний обсяг даного ринку не перевищує 40 млн.грн., що не так багато, як хотілося б підприємцям. Виняток становлять хіба що компанії, яким вдалося дістати значних корпоративних клієнтів (кафе, готелі і ін.) або досягти статусу авторизованого сервісного центру, проте таких існує невелика кількість.

Не в найкращому стані й ресторанний ринокУкраїни. Невеликі ресторани, кафе і бари першими відчули відплив клієнтів — багато хто закрився. Ще рік тому український ресторанний ринок зростав за рахунок закладів нижнього і середнього цінових сегментів. Кількість таких ресторанів щороку збільшувалася на 20-30%. Однак наприкінці 2008 р. недорогі заклади із середнім чеком 100-150 грн. почали закриватися - у листопаді-грудні різко знизився клієнтський потік. Фінансова криза в першу чергу вдарила по представниках середнього класу — основним відвідувачам піцерій, кав’ярень, барів. За даними компанії «Ресторанний консалтинг» [13] ще рік тому денний виторг середньоцінових закладів сягав 20-25 тис. грн, а нині він рідко перевищує 15 тис. грн.

З найменшими втратами із кризи вийдуть заклади, що входять до великих ресторанних мереж і груп, які мають резерв для підтримки життєдіяльності малоприбуткових проектів. Також виживуть заклади, менеджмент яких орієнтований на клієнта, а не на високий прибуток. Якість кухні та рівень сервісу інших ресторанів різко впадуть. Швидше за все, вони скорочуватимуть витрати за рахунок переходу на низькоякісну сировину з одночасним підвищенням цін.

Також протримаються приміські ресторани великих міст, які не дивлячись на явне посилювання конкуренції, процвітають. В передмістях мегаполісів відкриваються ресторани середнього і високого цінових сегментів. Середній чек клієнтів цих закладів - $20-50.

Не оминула криза й ринок салонів краси. Скорочення сімейних бюджетів українців істотно зменшило кількість відвідувачів цих закладів. Нечисленні клієнти стали більш скрупульозно підходити до вибору послуг. Власники косметичних закладів скаржаться, що цей удар по їх бізнесу може стати нищівним.

Українці, що відвідують салони краси, стали рідкістю. У багатьох з цих закладів розповідають, що кількість відвідувачів почала скорочуватися з жовтня, а в нинішньому році до них звернулися наполовину менше клієнтів в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Традиційною причиною зменшення числа клієнтів експерти називають фінансову кризу, через яку багато хто з постійних клієнтів скоротили кількість своїх візитів або зовсім відмовилися від них. У салонах краси відзначають, що ситуація може стати ще гіршою, якщо вони підвищуть свої розцінки, а це є неминучим. За прогнозами експертів, всі ці чинники приведуть значну кількість салонів краси на межу виживання.

В такому ж стані ринок корпоративного страхування.Економічний спад в 2009 році провокує його переділ. Щоб утримати підприємства, що продовжують страхувати своїх співробітників, страховики планують знижувати вартість полісів, зменшувати обсяг покриття й пропонувати додаткові послуги.

Скорочення обсягів торкнеться всіх видів корпоративного страхування. Якщо на початку 2008 року обсяги ринку медстрахування збільшилися на 30%, а страхування життя - на 74%, то наприкінці цього ж року вони знизилися як мінімум удвічі. Експерти виділяють дві причини занепаду. Головна - загальне зменшення числа працюючих у нашій країні, які разом з робочим місцем автоматично втратили оплачувані підприємствами поліси страхування життя. Друга причина скорочення страхування - абсолютна економія, якою скористається майже вся вітчизняна промисловість.

Передчуваючи звуження корпоративного ринку, страховики почали переділ його залишків. Уже зараз більшість із них відмовляються від спеціалізації на конкретних галузях і роблять ставку на нових клієнтів, яких залучатимуть перевіреними методами, головний з них - економія. За найбільш оптимістичними прогнозами, страховики матимуть в обслуговуванні до 80% підприємств, які ще не відмовилися від продовження страховок, песимісти пророкують охоплення 40-50% компаній.

Щодо ринку послуг телефонії України, то він залишається в стабільному стані, але влада міст і райцентрів все ж вважають за необхідне підвищити вартість абонентської плати за користування стаціонарними телефонами на 15%. Після збільшення абонплати оператори місцевого зв'язку практично вийдуть на рівень собівартості, що дасть їм можливість хоча б частково компенсувати недоотримані із-за нестабільності валютного курсу доходи за міжнародний зв'язок. Представники компаній заявляють, що вони істотно втрачають на необхідності переказу коштів з гривні в тверду валюту, якою розраховуються з міжнародними операторами.

Варто відзначити, що це збільшення абонплати за користування телефоном в містах і райцентрах стане вже другим за останній час. 1 жовтня 2008 р. вона подорожчала на 20%.

Економічний спад вплинув й на готельний ринок України.Як вважають експерти міжнародної консалтингової компанії „KnightFrank” [14] , унаслідок скорочення кількості туристів вже в кінці 2008 р. учасники ринку відчули зниження попиту, а на початку 2009 р. на ринку було зафіксовано рекордне зменшення заповнювання і прибутковості готелів. За підрахунками фахівців, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, завантаження крупних готелів, не дивлячись на дефіцит готельних номерів в Україні, скоротилося з 80-95% до 45-50%, а прибутковість одного номера — майже на 13%.

Не в найгіршому стані є ринок рекламизавдяки своїм перспективам. Але сьогодні неможливість спрогнозувати обсяг продажу на наступний рік і невизначеність із курсом гривні змушують багато компаній оптимізувати витрати на просування. Чимало рекламодавців, визнають, що скорочуватимуть бюджети, перерозподіляючи вкладення у доступніші та ефективніші, на думку рекламодавця, види комунікації.

Рекламні агенції, намагаючись утримати клієнтів, пропонують нові технології просування. Однак клієнти поки що не ризикують йти на рекламні експерименти. Більшість традиційних технологій вичерпали себе, зусилля нав’язливої реклами призвело до падіння продуктивності повідомлень.

Рекламісти змушені вигадувати нові способи впливу на споживача — дедалі частіше в несподіваних місцях і формах. Нові рекламні технології більш результативні і зазвичай менш витратні з погляду вартості ефективного контакту, стверджують фахівці, які просувають нестандартну рекламу. Вони впевнені — це саме те, що потрібно зараз клієнтам: в умовах жорсткої економії рекламних витрат і зростання конкуренції компанії шукають дешеві, але дієві способи просування. Втім, рекламодавець в Україні поки лише придивляється до нових форматів. Втім, спеціалісти, котрі просувають нові види реклами, налаштовані оптимістично. Вони впевнені — фінансова криза, що змусила скоротити маркетингові витрати, збільшить попит на їхнійкреатив.

У подібному стані ринок маркетингових послуг.Згідно дослідженню, на цьому ринку близько 80% компаній у зв'язку з економічною кризою скорочують бюджети на маркетинг або планують це зробити в нинішньому році. У деяких сферах бізнесу (наприклад: будівництво, банківська справа, автовиробництво, страхування, туризм, рітейл) зниження витрат іноді досягає 100%. Навіть фармацевтичний сектор, який завжди демонстрував один з найнижчих коефіцієнтів еластичності попиту за ціною відмовляється від використання багатьох маркетингових інструментів, які були ефективні у минулому.

Криза активно стимулює психологічну готовність керівників багатьох підприємств переходити на нові нестандартні для України методики роботи, що, звичайно, сприятиме появі нових можливостей для вирішення важливих стратегічних завдань. І подолати всі фінансові негоди вдасться тільки тим учасникам ринку, які зуміють правильно розставити пріоритети і грамотно збудувати свою маркетингову політику.

Найкраще становище на сьогоднішній день має ринок послуг автозаправокУкраїни. Перспективи у цього ринку в 2009 році є, причому не тільки за рахунок будівництва нових АЗС, але і за рахунок реконструкції і переобладнання старих об'єктів. Експерти говорять про подальшу концентрацію бізнесу в руках великих мереж, хоча повне розділення ринку серед них навряд чи відбудеться, оскільки невелика кількість успішних власників АЗС залишиться у великих містах, а в нинішній ситуації чекати швидкого приходу мереж в маленькі населені пункти не доводиться.

Окремо варто сказати про такий вид заправок, які діють на основі франчайзингових схем: власники АЗС зобов'язуються продавати тільки нафтопродукти компанії-постачальника і працювати під його торговою маркою. Раніше така форма роботи процвітала, і багато разів збільшувала актив заправок для великих мереж. Власники АЗС отримували лояльні оптові ціни і стабільний ресурс палива, але взамін деякі з них, як говорять представники великих мереж, підривали імідж бренду, продаючи неякісне паливо «зі сторони». Тому від франчайзингових схем відмовилася значна кількість провідних нафтових компаній. Правда демонстративна відмова від таких схем багатьма конкурентами розглядається лише як PR-хід. Вважається, що в умовах фінансової кризи власники АЗС знову отримають шанси.

Ринок послуг перекладуу нас у країні хоч і змушує бажати кращого, проте, демонструє нехай невеликий, але стабільний ріст. Явні ж зміни на краще сталі помітними буквально кілька років назад. Подібна ситуація має місце бути по одній простій причині. Якщо в більшості західних країн культура перекладацького ринку складалася протягом, якщо не століть, то вже точно багатьох десятиліть, в Україні ж історично відбувалося так, що ринок перекладу в його сучасному виді почав формуватися лише на початку 90- х років минулого сторіччя. Взагалі у формуванні сучасного перекладацького ринку можна виділити три основні етапи:

Перший етап: 1996 - 1998 роки. Даний період характеризувався досить низькою конкуренцією й практично повною відсутністю інформації учасників ринку друг про друга. Хоча саме в цей початковий період в Україні почали виникати перші перекладацькі бюро.

Другий етап: 1998 - 2004 роки. У даний період масово розширюється послуги Інтернет та інші інформаційні технології. Ринок розширюється й стає більш прозорим як для клієнтів, так і для продавців перекладацьких послуг. Дрібні перекладацькі контори починаються поєднуватися в більші компанії.

Третій етап: 2004 - 2008 рік. На цьому етапі впадає в око неймовірний ріст конкуренції. Так само відбувається подальше "укрупнення" компаній.

Четвертий етап 2008 рік - сьогоднішній день. На нинішньому етапі спостерігається значне уповільнення розвитку послуг перекладу, що пов’язане зі світовою кризою.

Відносно обмеженою є частка України і в міжнародній торгівлі послугами. За даними Держкомстату України на початку 2008 року відношення між експортом та імпортом послуг України складало 64,47 % до 35,53 %. Водночас, у країні є потенціал для розвитку міжнародної торгівлі послугами. Так, розвиток науки, технологій і висококваліфікована робоча сила є необхідними передумовами для динамічного розвитку інформаційно - комунікаційних технологій, програмного забезпечення, електронної і мобільної торгівлі, які базуються на основі глобальної мережі Інтернет, що може відіграти роль “локомотиву розвитку”, тобто простимулювати розвиток всієї національної економіки, забезпечити міцні конкурентні переваги на світових ринках. Слід також використати вигідне геоекономічне положення країни для розвитку транспортної інфраструктури та туризму.

Слід зауважити, що розвиток експорту послуг України має стійку тенденцію до зростання не тільки в абсолютному вимірі, а й у відносних показниках. В економіці України вже набули розвитку деякі види послуг, такі як транспорт, торгівля, туризм, страхові, фінансові, ділові, послуги з ремонту.

В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що внаслідок бурхливого розвитку економічної кризи в Україні найбільше страждають такі сфери послуг як пральні та хімчистки, ремонтні майстерні, трохи ліпше становище має ресторанний ринок, ринок салонів краси та ринок корпоративного страхування, зберігають стабільність з найменшими втратами ринок телефонії, готельний ринок, ринок реклами та маркетингових послуг, а в стані процвітання знаходиться ринок послуг автозаправок. Щодо перспективи розвитку сфери послуг України, то очевидним і закономірним є її залежність від своєчасного подолання загальноекономічної кризи.

Також розвиток сфери послуг в Україні потребує залучення додаткових інвестицій, в т.ч. іноземних. Залучення іноземного капіталу забезпечить не тільки надходження необхідних фінансових ресурсів, але й передових, технічно ефективних методів реалізації послуг, що сприятиме підвищенню їх якості, доступності, культури обслуговування та в кінцевому рахунку - підвищить конкурентоспроможність вітчизняних виробників послуг та значно зміцнить позиції України в міжнародному обміні послугами.