Роботу виконала студентка

Групи ПК-94

Борхаленко Олена

Тести

1.Етика з давньогрецького означає :

А)місце перебування, спільне житло; +

Б)розум,мислення;

В)співчуття,совість.

2.Хто написав першу систематизовану роботу «Нікомахова етика»?

А)Конфуцій;

Б)Арістотель;+

В)Нікомах.

3.Хто говорив: «Якщо не розумієш загального перебігу речей, то й не зможеш бути «шляхетною людиною»?

А)Конфуцій;+

Б)Арістотель;

В)Нікомах.

4.Який вид етикету вимагає : не вбивай живих істот, не кради, не перелюбствуй, не бреши?

А)упанішад;

Б)етикет джайнізму;

В)буддійська етика.+

5.В якій країні не прийнято підводитися,коли входять інші люди,навіть старші за віком?

А)Китай;

Б)Японія;+

В)Індія.

6.В якій країні в ділових колах не прийнято обмінюватись подарунками, в ресторані рахунок оплачують окремо кожний сам за себе?

А)Німеччина;+

Б)Австрія;

В)Іспанія.

7.Важлива відмінна риса … - нелюбов до абстрактних проектів, за якими не стоїть реального діла.

А)іспанців;

Б)французів;

В)англійців.+

8.В якій країні традиційною формою вітання є уклін, знайомство з бізнесменом неможливе без обміну візитними картками?

А)Китай;

Б)Японія;+

В)Індія.

9.В якій країні краще не дарувати, бо вручають їх хворому ?

А)Японія;+

Б)Китай;

В)Франція.

10.Сукупність найдоцільних правил поведінки людей у будь-якій організації,що стосуються всіх її членів – це характеристика?

А)світського етикету;

Б)міжнародного етикету;

В)ділового етикету.+

11.Категорія духовно-моральна,її рівень визначає не освіта,а культура-це?

А)інтелігентність;+

Б)сумління;

В)мораль.

12.Відбувається процес коригування поведінки,коли людина може вплинути на мотиви,мету,програму,прийняття рішення-це функція спілкування…

А)інформативно-комунікативна;

Б)регулятивно-комунікативна;+

В)афективно-комунікативна.

13.В іміджі жінок підбори повинні бути:

А)не вище 3 см; б)не вище 5 см;+

В)не вище 7 смю

14.Чи потрібно стукати в двері,що ведуть до кабінету керівника,коли нема секретаря?

А)Так;

Б)Ні;+

В)Незнаю.

15.Вимогливість до самого себе,вміння критично оцінювати власні здібності й знання,свої вчинки й поведінку – це…

А)Скромність;+

Б)Моральність;

В)Самолюбов.

Роботу виконала студентка

Групи ПК-94

Борхаленко Олена

Відповіді на тести

1. В)

2. В)

3. В)

4. В)

5. А)

6. А-першим;

Б-перша;

В-першим;

7. В)

8. Б)

9. Б)

10. Б)

11. В)

12. В)

13. В)

14. В)

15. Б)

16. Б)

17. Г)

18. В)

19. А)

20. А)

21. Б)

22. В)

23. В)

24. А)

25. В)

26. Б)

27. В)

28. Б)

29. В)

30. Б).

Роботу виконала студентка

Групи ПК-94

Борхаленко Олена

Семінар 1

Предмет,основні категорії і завдання етики спілкування

1.Мораль,моральність і етика в суспільстві . Різниця між мораллю і етикою

Мораль (латів.moralis — що стосується моралі) — одна з основних способів нормативної регуляції дій людини. Мораль охоплює моральні погляди й почуття, життєві орієнтації й принципи, цілі й мотиви вчинків і стосунків, проводячи межу між добро і зло, совісністю і безсовісністю, честю і безчестям, справедливістю і несправедливістю, нормою, і ненормальністю, милосердям і жорстокістю тощо.

Існує думка про фізичних засадах моралі, мораль об'єктивна, є сукупність незмінних законів Природи, дотримання яких сприяє розвитку вищого свідомості, які порушення викликає падіння життєву енергію і деградацію людини. Проте це думка далеко ще не беззаперечно і практично безпідставно.

Мораль спрямовано однаковість регуляції взаємин держави і зниження конфліктності у суспільстві.

так звана "громадська мораль" - мораль, прийнята певним суспільством, зазвичай,ендемична для культури чи історичного періоду, іноді навіть соціальної чи релігійної групи, хоча різні моральні системи можна певної міри схожі.

Слід розділяти ідеальну (пропаговану) та реальну моральні системи.

Мораль формується головним чином результаті виховання, меншою мірою - у дії механізму співпереживання чи адаптаційного процесу. Мораль індивідуума, як імперативний підсвідомий механізм, погано піддається свідомому критичного аналізові досягнень і корекції.

Мораль служить предметом вивчення етики. Більше широким поняттям, які виходять далеко за межі моралі, є етос.

Поняття моральності.

Критериологический підхід до категорії моральності вимагає, передусім, порозуміння і орієнтації у просторі життєвих і взагалі природних критеріїв про те, щоб побудова системи оцінювання знань вищого рівня. Схоже бажання дуже важко здійсненно, бо моральність як така вже є такий оцінної системою високого рівня, що дозволяє людству і особи співвідносити друг з одним фактично будь-які дії і думки.

Коли ми намагаємося осмислити це поняття, то, передусім, відзначаємо, що у понятті моральності певним чином, а то й сказати вдало, з'єдналися знання людської цивілізації про ідеал і реальності: ідеал притягує себе реальність, примушуючи її змінюватися за моральними принципам.

З іншого боку, ця сама категорія як розширене поняття об'єднує у собі сутнісну соціальну першопричину реальних дій людей: вони добровільно беруть він особистісні обов'язки по відповідності своїх дій якимось загальних уявлень (загальнимнравам) і з співвіднесенню цих діянь П.Лазаренка та думки цілям, завданням, критеріям суспільства. Тому говорити про моральності можна лише з позицій добровільно узятих він обов'язків людини перед суспільством чи перед тієї Вищої Силою з простору Свідомості Природи, що відповідає загальному уявленню,егрегорному образу, Богу, що стоїть над даним суспільством, і людиною і який веде дане суспільству й так даної людини по життєвому шляху.

Проте,егрегори, як і відомі ними особи й суспільства, може бути різною висоти за рівнем духовного потенціалу, і тому різними за якістю, силі, заряду (>позитив-негатив), широті охоплення тощо. І тому уявлення Бога одну людину не збігаються з поданням щодоНем іншого, особистий Бог одну людину ніколи збігатися з особистим Богом іншого. І хоча духовна висотаегрегора кожної людини оцінюється, «вимірюється», я з висот загальних моралі моральністю, тим щонайменше, розуміння моральності в різних людей різне. Моральність як і відносна, як будь-який інший істина.

Проблеми моральності вивчаються етикою. Проте, говорячи про різних видах корпоративної етики, передусім, необхідно говорити про моральності не як "про моралі. Оскільки мораль - або історичноизменяемий, або професійний правила і норми поведінки людей, сформульований ними з урахуванням їх досвіду, духовного й науково-технічного досвіду відносин. Моральність ж як певний абсолютний закон (імператив) тяжіння людського духу (І. Кант), а й просто етика стає духовної етикою.

Етика

Етика покликана допомогти сучасній людині осмислити життя в усій його багатозначності та глобальності, розширити горизонти індивідуального сприйняття світу, вводячи у нього широкі соціоморальні, гуманітарні критерії оцінки усього, що відбувається, показати зв'язок сучасного з минулим і майбутнім. Етика займає в нашому житті важливе місце – для когось вона стоїть на першому, а для когось на останньому. Хтось будує за її принципами своє життя, слідує ним, хтось їх свідомо ігнорує.

Етикетна культура показує рівень загальної моральної культури людини, вихованість, її ставлення до оточуючих у встановлених рамках етикету. Це проявляється у ввічливості, тактовності, чуйності, делікатності, вмінні слухати співрозмовника та сором’язливості. З однієї сторони всі ми усвідомлюємо, що без цього ми не можемо обійтись. Із іншої, правильне та моральне з легкістю переходить в нашій свідомості у щось набридле, застаріле.

Сучасне суспільство диктує нам свої правила і більшість людей піддається загальноприйнятим законам етикетної культури, але дуже часто ці закони є видозмінені та проявляються не найкращим шляхом. Одна людина впливає на іншу, тому що та не має своїх власних стійких переконань, яким би вона твердо слідувала. Погано, якщо цей вплив виявиться негативним і певна людина йому піддасться, хоч за своєю моральністю вона добра людина, але її не вистачило власних переконань. Така риса притаманна нашому суспільству, і було б добре якби вплив людини на людина завжди давав позитивні результати.

 Етика і мораль.

Этимологический аналіз слова «етика» свідчить, термін «етика» походить від давньогрецького слова «ethos», що означає «звичай», «темперамент», «характер». Давньогрецький філософ Аристотель (384—322 рр. е.) від терміну «етос» утворив прикметник «>ethicos» — етичний. Він виділив два типу чеснот: етичних і інтелектуальних. До етичним чеснот Аристотель відніс такі позитивні властивості характеру людину, як мужність, поміркованість, щедрість та інших. етикою він їх назвав науку, що вивчає ці чесноти. Пізніше за етикою закріпилося позначення нею змісту науки мораль. Отже, термін «етика» виник у IV столітті е.

Термін «мораль» стався у умовах Стародавнього Риму, де у латинській мові було слово, аналогічне давньогрецького «етос» і вже цим словом є «>mos», що означає «норов», «звичай», тобто те, як і давньогрецьке слово «етос». Римські філософи та у тому числі Марк Туллій Цицерон (106-43 рр. е.) утворили від терміну «>mos» прикметник «>moralis», як від нього потім виникає термін «>moralitas» — мораль. По етимологічному походженню давньогрецький термін «етика» латинське «мораль» збігаються.

Термін «моральність» відбувається з давньослов'янського мови, де зараз його походить від терміна «звичаї», що означає звичаї, утвердилися у народі. У Росії її слово «моральність» зі свого вживання у пресі визначається «Словнику Академії Російської», яка вийшла 1793 року.

У чому різницю між етикою і мораллю?

Відомо, що "етика" і "мораль" близькі за змістом, взаємозамінні і частовзаимодополняеми (як, наприклад, вканцелярско-идеологическом словосполученні "морально-етичний"); у разі, відсутність чіткої їх розрізнення не призводить до скільки-небудь значним непорозумінь у звичайному спілкуванні. Інша річ - спеціалізований філософський і науковий контекст: потреба в ясному розмежування етики й моралі обумовлена не лише загальної установкою теоретичного свідомості на надання ключовим термінам наскільки можна точнішого і індивідуального (непересекающегося коїться з іншими термінами) значення, але і те, що розмитість значеннєвих кордонів між тими термінами приховує у себе низка невирішених (котрий іноді просто більше не виявлених) методологічних проблем,накладивающих зрештою печатку протягом усього конкретну проблематику відповідної галузі досліджень. Тож у цьому разі уточнення термінів, тобто. деяке впорядкування дослідницького інструментарію, поєднується і з формулюванням і обгрунтуванням певного підходу до розв'язання нестиковок більш загального плану (знання - цінність, структура етики, специфіка основі моралі й ін.).

Безумовно, що зберігається й у звичайному вживанні, й у теорії широка синонімія етики й моралі виник не випадково, вона не має свої історичні причини: У цих термінів - єдині чи, вірніше, тісно переплетені греко-латинські коріння: латинське словоmoralis є калькою із грецької прикметника "етичний". Проте за формальної ідентичністю аналізованих термінів вже від початку можна побачити деяке - дуже суттєва - розбіжність у змісті і способі вживання аналізованих термінів. Цю відмінність можна полягала у тому, що "етика" і "мораль" фактично використовувалися для відображення різних сторін тієї широкої і багатопланової галузі людського буття, що при греків та латинян іменувалася відповідно "ethos" і ">mos" (">mores") і який у російській найближче передається словами "звичаї", "звичаї", "характери" тощо. Під "етикою" з її (якщо за точку відлікуАристотелеви "Етики") розумілася особлива спеціалізована,рационально-рефлексивная, мислительна діяльність всередині (і з приводу) готівкового ">етоса", причому діяльність непросто пізнавальна (тобто. яка описувала і пояснює реальні звичаї), а йкритически-поучительная, - чиценностно-ориентированная, якщо використовувати пізнішу термінологію; у своїй використовувалися оціночні дихотомії типу "хороше - погане", "доброчесне - порочне", "справедливе - несправедливе" тощо. Власне, і "мораль" спочатку асоціювалася до нових норм, оцінками, принципами, максимами,виражаемими у поняттях; та якщо для "моралі" ці специфічні норми, ідеали та ін., сформовані у структуріетоса і регулюючі певною мірою людську поведінку, становили саме її тіло, то "етика" склалася саме як особлива філософська дисципліна, як практична філософія, вона оперувала нормами і ідеалами, вибудовувала їх системи чи кодекси, засновані на небагатьох загальні принципи чи джерелах, і проголошувала ці системи як різних, конкуруючих друг з одним життєвих програм.

Отже, перше (за часом по суті) розмежування понять етики й моралі було з розрізненням, з одного боку, доктринально і (чи) дисциплінарно оформленихжизнеучений (отримали ім'я етики), з другого - сукупності особливих регулятивних і принципів, складових зміст етичних навчань і (чи) стихійно сформованих й які функціонують у реальних соціумах (тобто. усе те, що найчастіше й позначається словом "мораль").