Іі. Оцінка хімічної обстановки при аваріях нахімічно небезпечних об`єктах

При оцінці хімічної обстановки використовуються наступні визначення:

1) зона зараження СДОР – територія,на якій концентрація СДОР досягає небезпечних для здоров’я людини значень;

2) глибина зараження – максимальна довжина відповідної зони зараження за межами місця аварії;

3) глибина розповсюдження – максимальна довжина зони розповсюдження первинної або вторинної хмари СДОР;

4) зона розповсюдження – площа хімічного зараження повітря за межами району аварії,що створюється внаслідок розповсюдження хмари СДОР за напрямком вітру;

5) тривалість хімічного зараження – час випаровування СДОР, протягом якого існує небезпека хімічного ураження людей;

6) первинна хмара СДОР – пароподібна частина СДОР, яка виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2хв.) в атмосферу частиниСДОР з ємності при її руйнуванні;

7) вторинна хмара СДОР – хмара,яка виникає внаслідок випаровування хімічної речовини з підстильної поверхні;

8) еквівалентна кількість СДОР – така кількість хімічної речовини,масштаби зараження якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР,що перейшло в первинну (вторинну) хмару;

9) хімічна обстановка при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах – ступінь хімічного забруднення атмосфери та місцевості, що впливають на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт;

10) масштаби зараження СДОР у залежності від їх фізичних властивостей та агрегатного стану розраховуються по первинній і вторинній хмарі:

- для скраплених газів – окремо по первинній і вторинній хмарі(при кипінні при +25 С);

- для стислих газів – тільки по первинній хмарі;

- для отруйної рідини,що кипить при температурі навколишнього середовища +25 С --тільки по вторинній хмарі;

11)ступінь вертикальної стійкості атмосферного повітря може бути трьох видів:

- інверсія – підвищення температури повітря з висотою,що заважає розсіюванню повітря по висоті сприяє розповсюдженню забрудненому повітрю;

- ізотермія – незмінність температури повітря з висотою,що сприяє застою парів СДОР на одному місці;

- конвекція – висока температура приземного повітря сприяє його підйому вгору,що розсіює хмару забрудненого повітря і створює несприятливі умови для просування і розповсюдження СДОР.

П.1. Визначення кількісних характеристик викиду сдор.

Кількісні характеристики викиду СДОР для розрахунку масштабу зараження визначається за їх еквівалентним значенням.Таким чином:

П.1.1. Для аварій на сховищах скрапленого газу:

1) визначення еквівалентної кількості СДОР у первинній хмарі ( Q_екв.₁) в тонах:

Q_екв.₁ = K₁· K₃· K₅· K₇·Qo,

де К₁ – коефіцієнт,який залежить від умов зберігання СДОР (таблиця 1 «19») для стиснених газів К₁=1;

К₃ – коефіцієнт дорівнює відношенню порогу токсичної дози хлору (критерій) до порогу токсичної дози іншої СДОР (таблиця 1 «19»);

К₅ – коефіцієнт, що враховує ступінь вертикальної стійкості повітря і має значення :для інверсії -1; для конвекції -0,08; для ізотермії – 0,23;

К₇ – коефіцієнт,що враховує вплив температури повітря (таблиця 1 «19»),для стиснених газів К₇ = 1;

Qo – кількість викинутої при аварії СДОР на сховищах стиснутого газу Qo = d * Wх

де d – щільність СДОР, т/м³ ;

Wх – об’єм ємності, м³ ;

П.1.2. Для СДОР в агрегатному стані рідини,що кипить при

температурі навколишнього середовища +25 ⁰С:

Масштаб зараження СДОР розраховується за формулами для вторинної хмари.

Таким чином:

Q_екв.2 = (1 – K₁)· K₂· K₃ ·K₄ ·K₅· K₆· K₇· Qo/h·d, (т)

де К1- коефіцієнт,що залежить від умов зберігання СДОР(Таблиця 2.1(1«19»);

К₂ – коефіцієнт,що залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (Таблиця2.1 («19»);

К₃ – коефіцієнт,що дорівнює відношенню порогу токсичності дози хлору (критерій) до порогу токсичності дози іншої СДОР (Таблиця2.1( «19»);

К₄ – коефіцієнт,що враховує швидкість вітру (Таблиця 2.2( «4.10»);

К₅ – коефіцієнт,що враховує ступінь вертикальної стійкості повітря і має значення :для інверсії -1; для конвекції -0,08; для ізотермії – 0,23;

К₆ – коефіцієнт,що залежить від часу «t», який пройшов після аварії,визначається після розрахунку тривалості випаровування СДОР за формулою: Т = h· d/ K₂· K₄ ·K₇, де складові

h – товщина шару СДОР в «м» на місці розлиття при аварії, що визначається за формулою:

h = Qo/F·d,

де Qo – кількість викинутої при аварії СДОР в тонах; F – площа розливу в піддоні (в обвалуванні) в м²;

d – щільність СДОР в т/м³;

К₂ – коефіцієнт,що залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (Таблиця2.1(1 «19»),

К₄ – коефіцієнт,що враховує швидкість вітру (Таблиця 2.2( «4.10»). При цьому, якщо t<T, K₆ = t^0,8; якщо t ≥ T, K₆ = t^0,8; якщо Т < 1год., К₆ = 1.

К₇ – коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря(Таблиця2.1 «19»), К₇ = 1.

Графік визначення ступеня вертикальної стійкості повітря

Швидкість вітру, м/с	Ніч			День
	Ясно	Напівясно	Хмарно	Ясно	Напівясно	Хмарно
0,5
0,6 – 2	Інверсія			Конвекція
2,1 – 4		Ізотермія			Ізотермія
Більше 4