1.2 Основні функції і завдання розумового виховання

Основна функція розумового виховання дітей перших років життя - формування пізнавальної діяльності, тобто такої діяльності, в ході якої дитина вчиться пізнавати навколишній світ. Маленька дитина пізнає навколишній світ у грі, у праці, на прогулянках, заняттях, в спілкуванні з дорослими і однолітками. Пізнавальна діяльність здійснюється в формах сприйняття і мислення. За допомогою сприйняття дитина пізнає зовнішні властивості предметів в їх сукупності (колір, форму, величину та ін.) Відображення цих властивостей в мозку створює образ предмета. Завдяки мисленню дитина осягає внутрішні, приховані властивості, зв'язки між предметами і явищами (причинно-наслідкові, часові, кількісні та інші зв'язки). Результати мислення відображаються за допомогою слова. Між сприйняттям і мисленням існує тісний зв'язок. Сприйняття формується в перші місяці життя дитини, а початок розвитку мислення Л.С. Виготський відносить до віку близько 2 років. В основі розвитку мислення лежить сприйняття, яке надає для поглибленого пізнання чуттєвий (сенсорний) досвід. Протягом дошкільного віку сприйняття готує мислення, дає йому «їжу» для аналізу, порівняння, узагальнення, висновків. Мислення, в свою чергу, позитивно впливає на розвиток і вдосконалення сприйняття, підсилюючи його цілеспрямованість, продуктивність.

Для повноцінного розумового розвитку дитини перших років життя необхідно дбати про розвиток його сприйняття і мислення. У зв'язку з цим найважливішими завданнями розумового виховання дітей дошкільного віку є:

- Сенсорне виховання (розвиток);

- Розвиток розумової діяльності (оволодіння розумовими операціями, пізнавальними процесами і здібностями);

- Становлення мови.

Розумове виховання дітей цього віку направлено на формування пізнавальних мотивів, тому одне з його завдань:

- Виховання допитливості, пізнавальних інтересів.

Результатом пізнавальної діяльності незалежно від того, в якій формі пізнання вона здійснилася (за допомогою мислення або сприйняття), є знання. Чи розглядає дитина божу корівку, яка сіла до нього на долоньку, слухає чи розповідь мами про неї або малює її «портрет» - у нього виникає уявлення про предмет пізнання (сонечка). Це уявлення складається у вигляді образу, але може отримати вираз у мові, жестах, міміці, моделі (малюнок).

Тому завданням розумового виховання є:

- Формування системи елементарних знань про предмети і явища навколишнього життя як умова розумового зростання.

2. Розвиток розумової діяльності дитини

Особлива роль в сенсорному вихованні (цілеспрямовані педагогічні дії, що забезпечують формування чуттєвого пізнання і вдосконалення відчуттів і сприйняття) дітей належить природі. Пізнання природного оточення спочатку здійснюється чуттєвим шляхом, за допомогою зору, слуху, дотику, нюху. Так, в лісі, парку малюки вчаться розрізняти забарвлення осіннього листя: у берези вона лимонного кольору, у дуба - коричневого, у верби - зеленувато-жовтого, у осики - червоного або лілового. Картина осіннього лісу, парку сприймається яскравіше, якщо вихователь пропонує послухати голоси птахів, шум вітру, шарудіння опадаючих листя; вчить визначати запахи грибів, прілою зелені. Чим більше органів чуття «задіяно» в пізнанні, тим більше ознак і властивостей виділяє дитина в досліджуваному об'єкті, явище, а отже, тим багатшими стають його подання. На основі таких уявлень виникають розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.

Цей аспект розумового виховання розглядається як розвиток у дитини розумових операцій, пізнавальних процесів і здібностей. Позитивний результат багато в чому залежить від того, наскільки дорослі зуміли пробудити в дитини інтерес до розумових занять, виховати звичку до розумової діяльності. Свого часу К.Д.Ушинський писав, що «розумова праця чи не найважчий для людини», тому привчати дитину до розумової праці слід «помалу, обережно».

Мислення виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання, розсовуючи горизонти останнього. Щодо маленької дитини важливий процес дій з пізнаваними предметами. На основі практичних дій малюк вчиться зіставляти об'єкти, аналізувати, порівнювати, групувати. Починає функціонувати перша форма мислення - наочно-дієве. Поступово у дитини розвивається здатність мислити не тільки на основі безпосереднього сприйняття предметів, а й на основі образів. Формується наочно-образне мислення. У другій половині дошкільного віку починає розвиватися словесно-логічне мислення. Найбільш виразно ця форма мислення проявляється при встановленні зв'язків, що існують між предметами і явищами. Раніше за все дитина засвоює функціональні зв'язки: назва, призначення предмета. Більш складними для дітей виявляються зв'язку, які як би не лежать на поверхні предметів, хоча і доступні чуттєвої практиці, досвіду: просторові, тимчасові, причинно-наслідкові.

Усередині всіх форм мислення здійснюється розвиток основних розумових операцій. Вчити дітей мислити - завдання, яке повинні вирішувати дорослі. Навіть маленьким дітям недоцільно давати знання в «готовому вигляді», коли основне навантаження лягає на пам'ять. Слід вчити дитину аналізувати, порівнювати, зіставляти, узагальнювати; підводити його до класифікації; спонукати до висловлення власних припущень. Перед дітьми необхідно ставити завдання, що стимулюють їх пізнавальну активність, що вимагають роздуми, порівняння.

У дошкільному віці розвиваються і такі важливі пізнавальні процеси, як пам'ять і уява.

Завдяки пам'яті дитина запам'ятовує, зберігає, відтворює те, що раніше сприймав, робив, відчував. Мислення неможливо без накопичення потрібних відомостей, фактів. Однак, визнаючи виняткову роль пам'яті у розвитку пізнавальної діяльності, не слід все ж її переоцінювати. У цю помилку нерідко впадають педагоги і батьки, вважаючи основним показником розумового розвитку дитини обсяг його знань, накопичену їм інформацію. Дотримуючись цієї точки зору, вони спрямовують усі свої виховні впливу на те, щоб добитися запам'ятовування і відтворення інформації про навколишній світ Разом з тим з перших років життя треба вчити дитину запам'ятовувати імена героїв книг, мультфільмів, авторів художніх творів, з якими його знайомлять, композиторів, художників, у тому числі і ілюстраторів дитячих книг. Необхідно розвивати пам'ять дитини за допомогою спеціальних ігор, вправ, заучування віршів і т. п.

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити висновок, що пам'ять є комори знань, основою, без якої не можна обійтися, але обмежуватися нею у розвитку пізнавальної діяльності дітей не можна.

Велике місце серед пізнавальних процесів людини взагалі, а дитини дошкільного віку особливо займає уяву. Уява полягає у створенні нових образів на основі тих, які були сприйняті раніше, а також знову отриманих знань. Уява вплітається в усі складні розумові операції, є основою творчої діяльності дитини. Завдання дорослих - всіляко розвивати у дітей здатності до уяви.

Спочатку в дитини з'являється відтворює уяву, на основі якого з накопиченням життєвого досвіду і розвитком мислення формується творча уява. Відтворює уяву у дитини треба розвивати, пропонуючи йому подумки уявити собі те, про що йому розповідають, читають, або ж в якій послідовності він буде виконувати завдання.

Особливо важливо розвивати творчу уяву, а для цього спонукати дитину до пошуку рішення задачі, підштовхувати до маленьких відкриттів, просто вчити фантазувати. Наприклад, влітку на прогулянці педагог пропонує дітям розповісти, яким був кущ бузку навесні, а потім подумки уявити, як він буде виглядати восени, взимку.

Для повноцінного розумового розвитку важливі не тільки своєчасне формування пізнавальних процесів, а й їх довільність: вміння зосереджувати увагу на об'єкті пізнання, не відволікатися, вчасно пригадувати, не пасувати перед труднощами, не падати духом, якщо відразу не вдається правильно вирішити практичну або розумову задачу.