Vіі)Сільське господарство:
Працює абсолютна більшість людей, країни змушені імпортувати продовольство. Близько 1/3 селян вирощують продукцію лише для власного споживання. Великі плантації та ферми, які вирощують експортні культури.
1)рівень розвитку = аграрна ситуація = іноземний капітал, державні землі, землі племен і громад, релігійних закладів, феодалів (поміщиків і церкви) тощо. Поширені й орендні відносини, іноді у формі здольщини (плата виплачується власнику землі частиною врожаю).
2) співвідношення: рослинництво = 80 %;
3)с/г рослини = для власного споживання = просо, сорго, кукурудзу, тропічні коренеплоди (маніок, ямс, таро, батат).
Високотоварний сектор = експортні технічні культури:
какао (Кот-д'Івуар, Гана, Нігерія), каву (Кот-д'Івуар, Ефіопія, Уганда), арахіс (Нігерія, Судан, Гамбія), олійна пальма (Бенін), бавовник (Єгипет, Судан, Танзанія), цукрова тростина (Мозамбік, Маврикій), тютюн (Зімбабве, Малаві), чай (Кенія, Мозамбік).
Для крайніх північних і південних частин Африки важливе значення мають виноградарство та садівництво.
4)сільськогосподарські тварини = низькопродуктивне = 20 % сільгосппродукції регіону, хоча під пасовищами зайнято понад 80 % сільгоспугідь.
Переважає кочове, напівкочове та відгінно-пасовищне тваринництво. У саванах розводять велику рогату худобу, в напівпустелях та горах — овець, у пустелях — верблюдів.
Головною продукцією тваринництва є шкури, вовна, мохер. Молочний напрям майже не розвинутий.
VІІІ ) Транспорт =
розвинутий слабко. Фактично регіон не має сучасної транспортної мережі. Велика роль належить гужовому та в'ючному транспорту, а в районах поширення мухи цеце часто використовують працю носіїв. Найкраще транспортна мережа розвинута в ПАР, Зімбабве, Єгипті та прибережних частинах країн Північної Африки.
Залізничний = ½ вантажопотоків = має низький рівень технічного оснащення, різну ширину колій.
Автомобільний = близько 1/3 автодоріг припадає на ПАР.
Авіаційний = близько 300 аеропортів. Найбільші з них — Каїр (Єгипет), Рабат (Марокко), Дакар (Сенегал), Лагос (Нігерія), Найробі (Кенія), Йоганнесбург (ПАР).
Трубопровідний = швидко розвивається.
Водний( найбільші порти) = більшість зовнішніх перевезень здійснює морський транспорт.
Великі морські порти = Александрія (Єгипет), Алжир, Касабланка (Марокко), Лагос (Нігерія), Дакар (Сенегал),Дар-ес-Салам (Танзанія), Кейптаун, Дурбан (ПАР).
ІХ ) Зовнішньоекономічна діяльність:
В експорті переважає гірничорудна і сільськогосподарська сировина, в імпорті — готова продукція.
Зовнішній борг, який досяг 325 млрд. дол. Економіка африканських країн постійно відчуває фінансовий дефіцит. На погашення боргів до 35 % валютних надходжень від експорту товарів та послуг.
Зовнішня торгівля часто базується на одному або кількох експортних продуктах.
1)експорт = нафта = Алжир, Нігерія, Лівія, залізні руди — Ліберія, Мавританія, алмази та золото — ПАР, мідь — Замбія, Демократична Республіка Конго, ПАР, фосфати — Марокко, уран — Нігер, Габон, бавовна — Єгипет, Судан, Танзанія,кава — Ефіопія, Кот-д'Івуар, Кенія, Уганда, Ангола, арахіс — Сенегал, Судан, оливкова олія — Туніс, Марокко.
2)імпорт = машини, обладнання, продукти харчування.
3) основні країни - партнери = Західна Європа, США та Японія. Внутріконтинентальні торговельні зв'язки слаборозвинуті.
*Інтеграційні утворення = Африканський Союз = 52 країни (в Аддіс - Абебі (1963).
Х) Економічні райони країни
Провідні країни = ПАР, Єгипет, Нігерія. Рівень життя населення дуже низький.
Головні проблеми : 1)перенаселеність, 2)бідність, 3) голод, 4)недоїдання, 5)неписьменність, 6)відсутність елементарної санітарії, епідемії. Африканські країни є постачальниками сільськогосподарської сировини та мінеральних ресурсів.
В: У структурі господарства збереглися колоніальні пережитки.