2 Курс і семестр grammar rules and exercises

Граматика мови — це засоби, за допомогою яких у мові утворюються слова, словосполучення, речення, групи речень. Щоб говорити і розуміти мову, читати і писати якоюсь мовою, треба оволодіти граматикою цієї мови. Цього можна досягти за допомогою спеціальних навчальних вправ, а також практикою під час спілкування — розмови, читання, писання відповідною мовою.Можна користуватися граматичними засобами мови, не знаючи нічого про них: багато людей розмовляють своєю рідною мовою і нічого не знають про її граматику. Вивчаючи іноземну мову, треба не тільки систематично вправлятися в розмовній мові, читанні та письмі, а й набувати деяких знань з граматики. Досвід показує, що так мова засвоюється швидше. Проте слід пам'ятати, що знати граматику не означає знати мову (точніше, володіти мовою) і що головну роль у засвоєнні іноземної мови повинні відігравати практичні вправи у спілкуванні цією мовою. Вивчення правил граматики корисне, але ще недостатнє, щоб практично оволодіти мовою.Кожна мова має свою граматику. Граматики української і англійської мов мають деякі схожі риси, але багато в чому відрізняються одна від одної. Подібне в граматиках іноземної та рідної мов допомагає нам оволодівати іноземною мовою, а відмінності створюють труднощі під час вивчення мови. Тому особливу увагу слід приділити тим особливостям граматики іноземної мови, яких ми не знаходимо в рідній мові. Найважливіші відмінності в граматиках англійської та української мов такі:В українській мові іменники, прикметники, займенники і числівники відмінюються (змінюються за відмінками). Прикметники, займенники і порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі та відмінку. В українській мові 3 роди — чоловічий, жіночий та середній — і 6 відмінків. В англійській мові прикметники,займенникиічислівникиза відмінками та родами не змінюються.Іменникизмінюються тільки за числами; лише деякі іменники (живі) мають два відмінки — загальний і присвійний; решта іменників за відмінками не змінюється. Ті значення, які в українській мові передаються відмінковими закінченнями, в англійській мові виражаються прийменниками і порядком слів у реченні. В українській мові порядок слів у словосполученні та реченні відносно вільний. Ми можемо сказати "Я прочитав учора цікаву книжку", або "Цікаву книжку я прочитав учора", або "Цікаву прочитав я вчора книжку" і т. д., причому основний зміст речення лишається незмінним. В англійській мові порядок слів у реченні сталий: у стверджувальних реченнях підмет стоїть перед присудком, прямий додаток — після присудка, прикметник — перед іменником, який він визначає, і т. д. Так, у реченні "I read an interesting book yesterday" можлива лише одна зміна: слово yesterday може бути поставлене на початку речення: "Yesterday I read an inretesting book". Усі інші переміщення слів у цьому реченні неприпустимі.Ця відмінність між англійською і українською мовами пояснюється тим, про що було сказано вище. Оскільки в українській мові іменники відмінюються, роль іменника в реченні та словосполученні чітко визначається його формою, тому місце слова часто не має істотного значення; в англійській мові відмінювання іменників майже немає і роль слова в реченні визначається звичайно тільки його місцем. Наприклад, слово boy може виступати в ролі підмета (The boy ran away), прямого додатка (I saw the boy) і непрямого додатка (The teacher gave the boy a difficult task) залежно від його місця в реченні.В українській мові дієслово має три часи — теперішній, минулий і майбутній. Форми часу і способу в українській мові утворюються головним чином за допомогою закінчень, префіксів або чергування звуків (пишу — писав — напишу і т. д.). У системі українського дієслова є форми доконаного і недоконаного виду.В англійській мові є 16 граматичних часів. Форм доконаного і недоконаного виду немає. Для утворення форм часу і способу в англійській мові вживаються переважно допоміжні дієслова (I am writing, I have written, I shall write і т. д.). В українській мові частини мови легко розрізнити за їх зовнішньою формою: так, ми з першого погляду визначаємо слово біліє як дієслово, слово білий як прикметник, слово білизна як іменник за закінченнями, які є в цих словах.