- •Тема 1. Сутність та роль страхування
- •1. Необхідність страхування. Страховий захист як засіб економічної безпеки. Форми страхового захисту
- •2. Історія виникнення та розвитку страхування (самостійно)
- •3. Суть страхування як економічної категорії. Принципи страхування
- •4. Функції страхування
- •5. Роль страхування в системі економічних відносин
- •Тема 2. Класифікація страхування
- •1. Необхідність класифікації страхування. Сфери страхування
- •2. Класифікація страхування за об'єктами
- •3. Форми проведення страхування. Порівняльна характеристика обов'язкового і добровільного страхування
- •4. Системи страхування та франшизи
- •Тема 3. Страхові ризики та методика їх оцінки
- •1. Поняття страхового ризику. Класифікація страхових ризиків.
- •2. Класифікація та оцінка ризиків у страхуванні
- •3. Управління страховими ризиками
- •Тема 4. Страховий ринок
- •3. Стан, проблеми функціонування та перспективні напрямки розвитку.
- •4. Страховий маркетинг (самостійно).
- •5. Договір страхування.
- •6. Міжнародний страховий ринок. Зарубіжна практика страхування (самостійно).
- •Тема 5. Страхова організація.
- •1. Види страхових організацій в Україні.
- •2. Структура страхових компаній
- •3. Об'єднання страховиків та їхні функції
- •Тема 6 Державне регулювання страхової діяльності.
- •1. Економічне призначення державного регулювання страхової діяльності
- •Проводити роз'яснювальну роботу про необхідність і економічну доцільність страхування.
- •2. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні
- •3 Ліцензування страхової діяльності та контроль за її проведенням
- •Тема 8,9,10 Теоретичні основи страхування майна, відповідальності та ризиків
- •Тема 11 Актуарні розрахунки у страховій справі
- •1.Суть, особливості та завдання актуарних розрахунків.
- •2. Склад, структура та методика побудови страхових тарифів з майнового страхування
- •3. Види страхових внесків (премій, платежів)
- •4. Показники актуарних розрахунків, що характеризують фінансову стійкість страхових операцій
- •5. Особливості побудови страхових тарифів у страхуванні життя
- •Методика розрахунку страхових тарифів
- •Тема 13 Фінансово-економічна діяльність страхової компанії
- •1.Особливості фінансово-економічної діяльності страховика
- •2. Склад та економічний зміст доходів страховика
- •3. Склад та економічний зміст витрат страховика
- •4. Фінансові результати страховика
- •5. Оподаткування страховиків
- •Тема 14 Фінансова надійність страховика
- •1. Поняття фінансової надійності страховика
- •2.Умови забезпечення платоспроможності страховика
- •3. Страхові резерви та порядок їх формування
- •4. Оцінка фінансового стану страховика
Проводити роз'яснювальну роботу про необхідність і економічну доцільність страхування.
У зв'язку з цим державна політика спрямована на вирішення таких проблем:
визначення кваліфікаційних вимог до працівників страховиків та страхових посередників;
включення до Державного класифікатора професій України спеціальності «Страхування»;
проведення науково-дослідної роботи з підвищення кваліфікації персоналу страховиків і страхових посередників.
Загальні повноваження держави у регулюванні страхового ринку
Механізм державного регулювання в цілому досить складний, має тенденцію до трансформації у відповідності зі змінами реальної економічної ситуації. Державне регулювання страхової діяльності покликано сприяти зміцненню страхового ринку суспільства, що має міцну фінансову і правову основу, і, разом з тим, не допускати на страховий ринок спекулятивні і фіктивні компанії, що можуть заподіяти шкода як страховій справі, так і страховикам. Важливу роль у системі заходів державного регулювання грає державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.
Страховик не відповідає по зобов'язаннях держави, а держава — за зобов'язаннями страховика, за винятком обов'язкового державного страхування, відповідно до якого держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками у випадку неплатоспроможності страховика по цьому виді страхування. Не допускається, за винятком обов'язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, перестрахування і діяльність страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість і т.п.) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов висновку страхових договорів, взаємин страхувальника і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.
Держава гарантує дотримання і захист майнових і інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності. Втручання в діяльність страхувальників з боку державних і інших органів забороняється, якщо воно не зв'язано з повноваженнями органів, що здійснюють державний нагляд і контроль за діяльністю страхувальників.
Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України.
Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави
2. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні
Страховий нагляд за діяльністю суб'єктів страхових відносин у кожній країні забезпечується відповідною системою органів з нагляду за страховою діяльністю. Так, у Росії створена Федеральна служба з нагляду за страховою діяльністю, у Латвії - Державна страхова Інспекція, у Франції - Комісія з контролю за страхуванням, в Італії - Державний Інститут контролю за діяльністю страхових компаній, у Нідерландах - Палата страхових справ тощо.
Зазначимо, що в Україні до 2000 року з боку держави наглядом і контролем у страхуванні займався Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд), який був створений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1993 р. з метою забезпечення реалізації державної страхової політики. Комітет підпорядковувався Кабінету Міністрів України.
З прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.
Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.
Уповноважений орган забезпечує проведення державної політики у сфері страхування. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства, у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Уповноважений орган організовує виконання актів законодавства і систематично контролює їхню реалізацію.
Уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань виконує такі основні функції (ст. 36 Закону):
веде єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) та державний реестр страхових та перестрахових брокерів;
видає ліцензії страховикам на здійснення страхової діяльності та проводить перевірки їх відповідності виданій ліцензії;
видає свідоцтва про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проводить перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їхньої звітності;
проводить перевірки щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;
у межах своєї компетенції методично забезпечує роботу страховиків та страхових посередників;
розробляє рекомендації для захисту фінансових інтересів страховиків, страхових посередників і страхувальників;
узагальнює практику страхової і посередницької діяльності на страховому ринку, розробляє і подає у визначеному порядку пропозиції відносно розвитку і удосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні і перестрахуванні;
межах своєї компетенції приймає нормативно-правові акти з питань страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
проводить аналіз додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;
контролює платоспроможність страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;
забезпечує проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного страхового нагляду;
визначає правила формування, обліку і розміщення страхових резервів, та показники звітності;
розробляє пропозиції щодо впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звітності, а також форм статистичної звітності для страховиків і страхових посередників;
аналізує стан і тенденції розвитку страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
у визначеному законодавством порядку проводить і координує навчання, підготовку і перепідготовку кадрів та встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхової діяльності;
бере участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчає, узагальнює, поширює світовий досвід, організовує виконання міжнародних договорів України із цих питань;
роз'яснює порядок застосування законодавства про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні, проводить через
засоби масової інформації інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків;
розглядає звернення громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до його компетенції.
Законом України "Про страхування" (2001 р.) визначено основні права Уповноваженого органу, відповідно до яких він має право (ст. 37 Закону): Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка діє відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.
Крім спеціального органу державного контролю, постановою Кабінету Міністрів України в 1996 р. було створено Експерту Раду з питань страхування при Кабінеті Міністрів України.
Функціонування Експертної ради дозволяє розглядати питання та вирішувати проблеми страхування вже на стадії розробки законів, а не після їх прийняття, тобто реально впливати на захист інтересів страховиків та інших суб'єктів страхового ринку.
Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюють також органи законодавчої, виконавчої та судової влади.
У зв'язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють безпосереднього керівництва страховою діяльністю. До їхньої компетенції входить створення правового середовища для страхового ринку шляхом прийняття та видання законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері страхування. До таких органів входять: Кабінет Міністрів України. Міністерство фінансів України.
До системи органів регулювання входять ще: Національний банк України, який здійснює валютне регулювання, Державна податкова адміністрація України - податкове регулювання, Антимонопольний комітет- антидемпінгове та антимонопольне регулювання, Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва - регуляторну політику, Фонд державного майна України - управління частками державного майна, Господарський суд - розгляд спірних питань у страхуванні.
Відповідно до Закону України "Про страхування" (2001 р.) інститутами - регуляторами, що здійснюють інституційно-правове регулювання на страховому ринку визнані Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.