3.3. Шкільний курс правознавства

у структурі навчального плану

сучасної загальноосвітньої школи

Як уже зазначалося, на початку XXI ст. потреби та перс­пективи розвитку суспільства викликали необхідність істо­тного перегляду структури і змісту роботи загальноосвітньої школи, розбудову її на засадах гуманізму й демократії, пріоритетності загальнолюдських і національних цінностей, особистісної орієнтації навчального процесу, її доступності для кожної дитини. У значній мірі ці ідеї та положення були відображені у Державному стандарті загальної середньої освіти [270, с 25-30], Базовому та типових навчальних планах середньої загальноосвітньої школи [403, арк. 83]. При їх розробці враховано вимоги законодавства в галузі освіти, використано досвід вітчизняних і зарубіжних шкіл, результати пошукових експериментів.

Оновлена нормативно-правова база освітньої галузі, насамперед Закон України "Про загальну середню освіту" [109], Національна доктрина розвитку освіти [361], Дер­жавний стандарт загальної середньої освіти, надали мо­жливість формувати зміст шкільної освіти адекватно но­вим суспільним вимогам, закріпивши прогресивні тенде­нції розвитку освіти, забезпечити планомірний перехід до 12-річної структури середньої загальноосвітньої школи [271, с 2-8]. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. передбачила поступовий перехід від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти іннова­ційного, гуманістичного типу.

Навчальні плани разом з іншими складовими змісту на­вчального процесу (програми, підручники, інші засоби на­вчання) створили передумови для здобуття повноцінної освіти всіма учнями з урахуванням як державних вимог, так і культурно-національних особливостей регіонів, запитів та потреб особистості. Для досягнення цієї мети у змісті ішгі-

155

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

Шшшшшшвшшяшшввашшшшшашшшшшаавшшшшшвшшшшшшшшиш

льної освіти виділено дві складові: інваріантна (державний компонент) і варіативна (регіонально-шкільний компонент).

Інваріантна складова за своїм навчальним наповненням єдина для всіх типів загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечує соціально необхідний для кожного учня обсяг і рівень знань, умінь, навичок і компетенцій та містить на­вчальні предмети і курси семи освітніх галузей: мови і літе­ратури, суспільствознавства, естетичної культури, матема­тики, природознавства, технології, здоров'я та фізичної культури. Варіативна складова передбачила додатковий час на навчальні предмети інваріантної складової, предме­ти за вибором, факультативи, індивідуальні та групові за­няття і консультації. Цей резерв навчальних годин перебу­ває у цілковитому розпорядженні колективу школи і реалі­зується для задоволення потреб дітей в організації розви­ваючих та компенсуючих занять, посиленні окремих пред­метів, уведенні додаткових навчальних курсів, поглиблено­го вивчення предметів, профільного навчання, занять уч­нів за індивідуальними програмами тощо.

Двокомпонентна структура навчальних планів дозволила оптимально поєднати державні стратегічні цілі освіти з рі­зноманітністю шляхів їх досягнення.

Згідно із чинним законодавством у галузі середньої освіти України запроваджено систему навчальних пла­нів: базових, типових, робочих (на навчальний рік), екс­периментальних.

Базовий навчальний план складав основу Державного стандарту загальної середньої освіти, концептуально ви­значав структуру та зміст загальної середньої освіти, спів­відношення між освітніми галузями (циклами навчальних предметів) [270, с 4-13]. Він розроблявся МОН України спільно з АПН та НАН України і був затверджений Кабіне­том Міністрів України.

Типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів розроблялися на основі Базового навчального пла­ну. У них освітні галузі трансформувалися у конкретні на­вчальні предмети та курси, визначався загальний обсяг

156

Теоретичне обґрунтування основних функцій і напрямів шкільної правової освіти

навчального навантаження та мінімальна кількість часу на кожен навчальний предмет. Типові навчальні плани за­тверджені МОН України.

Робочі навчальні плани складалися на кожен навчальний рік загальноосвітніми навчальними закладами на основі типових навчальних планів. У них конкретно опрацьовува­лися наповнення варіативної складової з урахуванням по­треб учнів, профілю класу, можливостей навчально-методичного і кадрового забезпечення, специфіки навча­льного закладу.

Експериментальні робочі навчальні плани складалися на основі типових загальноосвітніх навчальних закладів, які мали статус експериментальних.

Крім того, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, авторські школи, приватні загальноосвітні навчальні закла­ди, навчально-виховні комплекси й об'єднання на основі типових навчальних планів складали індивідуальні робочі навчальні плани з урахуванням специфіки їх діяльності.

Базові та типові навчальні плани відповідно до вимог Закону України "Про загальну середню освіту" (ст. 15, ч. 2) встановили у кожному класі гранично допустиме наванта­ження учнів та загальний обсяг навчальних годин у кожно­му класі, що фінансувався з бюджету. Відповідно до чин­них в Україні основних типів загальноосвітніх навчальних закладів передбачалися окремі варіанти типових навчаль­них планів для шкіл із навчанням українською, російською та мовами інших національних меншин, спеціалізованих шкіл і класів з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназій, ліцеїв, колегіумів, вечірніх (змінних) шкіл, спеціа­льних шкіл і шкк-інтернатів для дітей, які потребують ко­рекції фізичного та розумового розвитку [270, с 15-20].

Особливості поетапного переходу загальноосвітніх на­вчальних закладів на оновлений зміст та нову 12-річну структуру середньої школи зумовили необхідність одно­часного використання у навчальному процесі типових навчальних планів як 11-річної, так і 12-річної школи. З огляду на це на 2007 р. продовжували діяти у загально-

157

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

освітніх навчальних закладах майже 90 варіантів типо­вих навчальних планів, з них 50 варіантів для 12-річної, 39 - для 11-річної школи, у тому числі 36 варіантів для спецшкіл, у яких навчалися діти, що потребували корек­ції фізичного та (або) розумового розвитку.

У процесі реформування загальної середньої освіти у 2004-2007 pp. навчальні плани було істотно модернізовано відповідно до вимог Державного стандарту загальної сере­дньої освіти (постанова КМУ від 14.01.04 № 24 [270]; нака­зи МОН України від 23.02.04 № 132 [287, с 3-32; 289, с. 2-7], від 09.03.05 №145, від 29.11.05 №682, від 07.05.07 №357)[291, с 20-25].

У системі 12-річної середньої освіти це дало можливість:

• упорядкувати в межах санітарно-гігієнічних норм на­вчальне навантаження учнів, реально перейти до запрова­дження у школах п'ятиденного робочого тижня;

• раціональніше розподілити час між освітніми галузя­ми (циклами навчальних предметів): суспільно-гуманітарна освіта - 49,7 %, природничо-математична - 31,7, оздоров­чо-трудова - 18,7 %;

• створити реальні передумови для здійснення дифере­нціації навчання дітей, особливо у старшій школі, з ураху­ванням їх нахилів, здібностей, інтересів і можливостей.

Інваріантна складова типового навчального плану поча­ткової й основної школи у структурі 12-річної середньої освіти забезпечувала реалізацію змісту шкільної освіти на рівні Державного стандарту.

З початку XXI ст. старша школа запроваджувала профі­льне навчання, яке мало на меті забезпечити глибшу підго­товку старшокласників у тій галузі знань і діяльності, до яких у них сформувалися стійкі інтереси та здібності. Ти­пові навчальні плани старшої школи дали змогу залежно від потреб і побажань учнів комплектувати 10-12 класи за напрямами диференціації: філологічним, суспільно-гуманітарним, природничо-математичним, художньо-естетичним, технологічним, спортивним. Напрями дифе­ренціації конкретизувалися в окремі профілі навчання: фі-

158

Теоретичне обґрунтування основних функцій і напрямів шкільної правової освіти

зико-математичний, біолого-хімічний, історичний, екологі­чний, інформаційно-технологічний тощо.

Типовий навчальний план старшої школи реалізовував зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Ко­жен із профілів передбачав вивчення відповідних предме­тів на одному з трьох рівнів:

• стандарту (обов'язковий мінімальний рівень навчаль­них предметів, які не є профільними чи базовими);

• академічному (навчальні предмети, які не є профіль­ними, але базовими або за змістом близькими до профіль­них);

• профільному, який передбачав поглиблене вивчення відповідних предметів, орієнтацію їх змісту на майбутню професію [207, с 3-32].

Для забезпечення профільного навчання типові навча­льні плани будувалися таким чином, що:

• усі обов'язкові (базові) предмети вивчалися на рівні, не нижче стандарту;

• на вивчення профільних предметів або близьких до профільних виділявся додатковий час за рахунок варіати­вної складової;

• також за рахунок годин варіативної складової вводи­лися додаткові предмети та спецкурси, які підсилювали профільні предмети.

Ураховуючи сучасні тенденції розвитку суспільства та соціальне замовлення на освітні послуги, у змісті шкільної освіти розширені можливості залучення учнів до інформа­ційних технологій, забезпечення повноцінного вивчення іноземних мов за рахунок більш раннього уведення ви­вчення інформатики (з 9 класу), іноземних мов (з 2 класу) і певного збільшення часу на вивчення цих предметів (від­повідно на 3 і 5,5 год на тиждень), зокрема при профіль­ному і поглибленому їх вивченні - удвічі.

У нових типових планах багато уваги приділено різно­манітним гуманітарним курсам, фізичному здоров'ю. На­віть з метою опанування учнями принципів демократії, формування якостей, притаманних громадянину демокра-

159

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

тичного суспільства, предмети "Правознавство", "Економі­ка", "Людина і світ" поєднані у старшій школі єдиним цик­лом "Громадянська освіта". Проте ґрунтовних досліджень із цього приводу проведено не було. Адже варто було б з'ясу­вати, наскільки таке об'єднання буде раціональним для уч­нів, які в перспективі бажають стати юристами.

Для сприяння профілізації сільської, зокрема малокомп-лектної школи, передбачено в одно- та двокомплектній старшій школі створення у класах різнопрофільних груп учнів за рахунок використання годин варіативної складо­вої. При цьому базова основа навчальних предметів вивча­лася разом усім класом за єдиними навчальними програ­мами, а частина часу (близько 20 %) - окремо у групах за програмами відповідних профілів (напрямів). За неможли­вості організації профільного навчання використовувався універсальний (безпрофільний) варіант типового навчаль­ного плану, складений на основі академічного рівня змісту освіти. У ньому навчальний час рівномірно розподілений між базовими навчальними предметами.

Одним із перспективних шляхів здійснення профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах України стало створення різнопрофільних гімназій, ліцеїв, спеціалі­зованих шкіл (шкіл-інтернатів), навчально-виховних ком­плексів (об'єднань), шкільних округів.

Позитивним моментом нових навчальних планів стало надання можливості враховувати у загальноосвітніх навча­льних закладах результати навчання учнів у закладах ін­ших типів і систем (напр., у художніх, музичних, спортив­них школах тощо), що сприяло розвантаженню учнів.

Важливим чинником демократизації шкільного життя досліджуваного періоду було залучення педагогічних колек­тивів до формування змісту шкільної освіти. Кожен навча­льний заклад на основі типових складав робочий навчаль­ний план на навчальний рік, конкретно опрацьовуючи ва­ріативну складову з урахуванням потреб учнів, профільно-сті класу, можливостей навчально-методичного і кадрового забезпечення, специфіки роботи закладу.

160

Теоретичне обґрунтування основних функцій і напрямів

шкільної правової освіти

Відповідно до нових навчальних планів і програм пла­номірно проводилася робота щодо поетапної реалізації оновленого змісту шкільної освіти за структурою 12-річної середньої школи. У 2007-2008 навчальному році за новими навчальними програмами та підручниками і 12-річною структурою вже навчалися 1-7 класи загальноосвітніх на­вчальних закладів.

Відповідно до інваріантної складової Базового навчаль­ного плану право, як і історія рідного краю, історія Украї­ни, всесвітня історія, мораль, економіка, філософія, грома­дянська освіта було структурним компонентом освітньої галузі "Суспільствознавство". На цю галузь відведено в 5-12 класах лише 770 год, або 8,6 % Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступенів [270]. Цілком очевидно, що ця кількість годин зовсім не задово­льняє сучасну школу у викладанні курсу правознавства, оскільки подолати правовий нігілізм учнів без викладання повноцінного курсу дуже важко.

Зазначаючи позитивні здобутки процесу формування нових навчальних планів загальноосвітніх навчальних за­кладів (12-річна середня школа), неможливо оминути певні невирішені проблеми, упущення, що стосуються, на нашу думку, зокрема досліджуваних нами проблем шкільної правової освіти. Так, в 11-річній стандартній школі І—III ступенів на курс правознавства виділено 1,5 год, що скла­дає 0,54 % годин інваріантної складової типового навчаль­ного плану загальноосвітнього навчального закладу з украї­нською мовою викладання, 12-річної універсальної, відпо­відно, виділено 3 год, що складає 0,95 % годин, а 12-річної профільної - 8 год, що складає 1,4% зазначеного плану. Якщо ці цифри порівняти із сучасними, наприклад із 11-річною стандартною школою другого ступеня, де ви­вчається основний курс правознавства, на який виділено 1,5 год, що складає 1,06 % год інваріантної складової типо­вого навчального плану загальноосвітнього навчального за­кладу з українською мовою викладання, то можемо з пев­ністю зазначити, що кількість годин на цей предмет у зага-

161

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

льній частині навчальних планів зменшується, а це не сприятиме подоланню дитячої злочинності, підвищенню рівня правових знань учнів, на що направлений не один нормативно-правовий акт держави. Ці цифри говорять та­кож про те, що кількість годин, які відведені типовим на­вчальним планом сучасної 11-річної школи у відсотковому відношенні до загальної кількості годин інваріантної скла­дової тільки на 0,34 % буде більшою в профільній 12-річній школі, а у стандартній - меншою. Очевидно, що це буде впливати на шкільну правову підготовку учнів. На нашу думку, це є негативна сторона Базового навчального плану.

Крім того, відповідно до Типових навчальних планів за­гальноосвітніх навчальних закладів на 2001-2002 - 2004-2005 навчальні роки, правознавство вивчалося в 9-му класі загальноосвітніх шкіл протягом 51 год (1,5 год на тиждень) [210, с 2-4]. І як показувала практика вивчення цієї дис­ципліни, такої кількості годин недостатньо навіть для за­своєння основних положень існуючих галузей законодавст­ва України.

Разом із цим, з 1 до 9 класу за варіативною складовою Типового навчального плану вивчалися різноманітні пред­мети. Окрім основних - урок валеології, народознавства, стенографії, релігієзнавства, футболу, 2 іноземні мови тощо, а на урок правознавства годин не вистачало, тому підрос­таюче покоління не знало достеменно не лише своїх обов'я­зків, а і прав та свобод, воно не мало найменших уявлень про право, законність, їм не цікаві були законотворчі про­цеси. Лише на 15 році життя, з порушенням принципів ди­дактики, таких як послідовність, науковість та доступність, здійснювалося вивчення основ правознавства відразу всіх галузей права з розрахунку 1,5 год на тиждень. Водночас необхідно зазначити, що відповідно до Кримінального ко­дексу України кримінальна відповідальність неповнолітніх за окремі види злочинів наступала вже із 14 років.

Через комерціалізацію позашкільних закладів підроста­юче покоління не мало змоги відвідувати спортивні секції, гуртки та клуби за інтересами. У позаурочний час діти пе-

162

Теоретичне обґрунтування основних функцій і напрямів

шкільної правової освіти

ребували наодинці із собою. Окрім цього, загострилася проблема соціального сирітства. На 2003 р. в Україні нара­ховувалося близько 100 тис. дітей-сиріт і дітей, які залиши­лися без опіки батьків. І, незважаючи на державну політи­ку, спрямовану на зменшення у країні дітей-сиріт та тих, хто лишився без піклування батьків, їх кількість не змен­шувалася і до кінця 2007 р.

До того ж серед підлітків і молоді поширювався алкого­лізм, наркоманія, токсикоманія, венеричні захворювання, посилювалася загроза епідемії СНЩу. Частішали випадки вагітності неповнолітніх. Помітно зростала дитяча бездогля­дність, злочинність, проституція, кількість самогубств. Оче­видно, що все це було наслідком не лише зниження якості життя суспільства, а і слабкої шкільної правової освіти.

Натомість, у 1997 р. на спільному засіданні Міністерства у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ і МОН України розглядалися питання підліткової злочиннос­ті, стану порушення правопорядку учнями [400, арк. 82]. Було з'ясовано, що з 1990 по 1996 pp. невпинно зростала дитяча злочинність і в 1996 р. цією категорією громадян скоєно 41 811 злочинів. Якщо у 1991 р. підлітки скоїли 134 тяжких убивства, то у 1996 р. - 232 [380, арк. 141-142]. Звичайно, що криміногенна ситуація ускладнювалася у зв'язку із розповсюдженням наркоманії, пияцтва, зростан­ням кількості неблагополучних сімей. Одним із недоліків у роботі була незадовільна робота органів освіти, які посла­били увагу до організації навчально-виховного процесу, по-закласної роботи, поширенню правових знань і правової освіти серед учнів. Крім того, за участю учнів до 16 років у 1996 р. було скоєно 6304 ДТП, у яких загинуло 448 учнів, поранено 6262. У 1997 р. також спостерігалося значне зро­стання злочинності серед учнів середніх закладів освіти, а саме: в АРК - на 106,8 %, у Кіровоградській обл. - на 95 %, на чверть зросла вона у Закарпатській і Запорізькій обл. [397, арк. 62]. У цей самий час на 4,9 % збільшилося злочи­нів, скоєних учнями ПТУ, це при тому, що кількість цих навчальних закладів у 1997 р. скоротилася на 164 [377]. На

163

Становлення та розвиток шкільної правової освіти (1991-2007 роки)

квітень 1999 р. органами МВС України було зареєстровано 2537 підлітків, які вживали наркотичні та психотропні ре­човини. Серед них 69 % були учнями ПТУ [404, арк. 15-17].

Статистика правопорушень, що вчиняли неповнолітні на початку XXI ст. була також невтішною. За перший ква­ртал 2005 р. ними або за їх участі було скоєно 1367 злочи­нів, серед них 74 - тяжких [232, с 2]. Вражав і той факт, що більшість підлітків навіть не знали, з якого віку настає кримінальна відповідальність і за які саме злочини. Проте неповнолітні часто були й у статусі потерпілих, коли, на­приклад, батьки жорстоко поводилися з дитиною, не усві­домлюючи правових наслідків такої поведінки. І дитина не знала, куди можна звернутися за захистом своїх прав, що, у свою чергу, призводило до непередбачуваних наслідків її поведінки. Зокрема, відповідно до даних МВС у 2005 р. до органів внутрішніх справ доставлено понад 27 тис. дітей, які займалися бродяжництвом та жебрацтвом. Водночас, на думку МВС, кількість притулків у державі (93) на цей самий рік була недостатньою, непоодинокими були випад­ки, коли вони перевантажені. МВС було обстежено понад ЗО тис. неблагополучних сімей і на профілактичні обліки поставлено 10,2 тис. таких сімей. За невиконання батька­ми й особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей до адміністративної відповідальності притягнуто 22,5 тис. осіб. Складено та направлено до суду 3,5 тис. ма­теріалів, стосовно позбавлення батьківських прав, біль­шість з яких задоволено судами. Упродовж 2005 р. до ор­ганів внутрішніх справ надійшло майже 7,5 тис. заяв про зникнення дітей. На цей самий рік залишалися нерозшу-каними 279 дітей, з них 40 - понад рік. Третина нерозщу-каних дітей - вихованці навчально-виховних закладів. Ос­новні причини самовільного їх залишення - непрофесій-ність вихователів і керівників закладів, байдужість, жорс­токість та насильство з їх боку стосовно дітей [152].

У деяких регіонах України підліткова злочинність не тільки не падала, а й з'явилася тенденція до її зростання. Підраховано, що кожного дня підлітки скоювали понад 100

164

Теоретичне обґрунтування основних функцій і напрямів шкільної правової освіти

злочинів, у тому числі 1 вбивство або тяжке тілесне ушко­дження, 2-3 розбійні напади, 26 крадіжок державного, 45 - майна громадян (із них 16 квартирних крадіжок). У 2005-2006 pp. ними було здійснено практично кожний сьомий злочин, десяте хуліганство. На їхню частку припа­дала приблизно п'ята частина всіх пограбувань, розбійних нападів і зґвалтувань [279, с 5-10].

Усе це свідчило про нагальну потребу підвищення право­вих знань учнів. Очевидне й те, що ще одним важливим недоліком державної політики цього періоду у сфері шкіль­ної правової освіти стало неналежне ставлення і недооцінка змісту й обсягів викладання курсу правознавства у школі.

Саме тому, на нашу думку, процес модернізації загаль­ної середньої освіти потребує подальшої копіткої роботи усіх зацікавлених шституцій і, насамперед, у напрямі під­вищення рівня шкільного курсу правознавства в навчаль­ному плані загальноосвітнього навчального закладу. Такі заходи будуть сприяти подоланню правового нігілізму шко­лярів, і натомість становленню правової держави.