16. Потік вектора напруженості.

Основне завдання електростатики полягає в тому, щоб за заданим розподілом у просторі і величиною електричних зарядів знайти величину і напрямок вектора напруженості в кожній точці поля. Ви­користання принципу суперпозиції для об­рахунку електричних полів пов’язано із значними математичними труднощами. Значно простіший метод розрахунку полів ґрунтується на використанні теореми Ос-троградського - Ґаусса.

Нехай в однорідному електричному полі (Е=const) проведена довільна пло­щина dS. Одиничний вектор нормалі до площини утворює з вектором кут (рис.4).

Елементарним потоком вектора напруженості буде­мо називати величину

,

або

,

де Е_n – проекція вектора на напрямок вектора нормалі, а вектор .

Повний потік вектора напруженості через довільну поверхню S буде

.

17. Теорема Остроградського-Ґаусса

Нехай навколо точкового заряду q описана сферична поверхня радіусом r, в центрі якої знаходиться цей заряд (рис. 5).

Проекція вектора напруженості E_n„ на напрям нормалі буде:

,

тоді потік вектора напруженості через зам­кнену сферичну поверхню буде:

.

Отже .

Це рівняння називається теоремою Остроградського - Ґаусса. Воно справед­ливе не лише для сферичних поверхонь, але і для будь-яких замкнених поверхонь, і для будь-якої кількості зарядів, що нею охоп­люються. В загальному вигляді ця теорема записується так:

.

Потік вектора напруженості елек­тричного поля через замкнену поверхню до­рівнює алгебраїчній сумі електричних за­рядів, які охоплює ця поверхня, поділеній на електричну сталу.

Потік вектора напруженості електрич­ного поля через довільну замкнену поверхню, що не охоплює заряду, дорівнює нулю.

Знак потоку залежить від вибору напрямку нормалі. Для замкнених повер­хонь нормаль, яка виходить назовні, прий­мається за додатну. Тоді там, де вектор напрямлений назовні, Е_n та Ф_E додатні, а коли входить всередину поверхні, Е_n та Ф_Е – від’ємні (рис. 6).

Для замкнених поверхонь

.

Нехай навколо точкового заряду q описана сферична поверхня радіусом r, в центрі якої знаходиться цей заряд (рис.7).

18. Застосування теореми Остроградського-Ґаусса до розрахунку напруженості електростатичних полів

Нехай поле створюється безкінечною, рівномірно зарядженою площиною із поверхневою густиною зарядів (рис.1).

Рис. 8

Напруженість електростатичного поля у будь-якій точці має напрямок, перпендикулярний до площини (рис.2). У семетричних відносно площини точках напруженість поля однакова за величиною і протилежна за напрямком.

Виберемо замкнуту поверхню у формі циліндра із площею S.

В силу симетрії Е=Е=Е. Застосуємо теорему Остроградського-Гауса.

Потік через бічну поверхню циліндра відсутній, так як Е_п=0. Залишається тільки потік вектора через поверхні основи, який дорівнює:

.

Всередині замкнутої поверхні знаходиться електричний заряд, який дорівнює:

.

Отже, , звідки

.

Це означає, що на будь-яких відстанях від площини напруженість поля однакова за величиною.

Поле, яке створюється двома безкінечними зарядженими площинами:

Як слідує із рис. 3 електричне поле має напруженість тільки між пластинами, яка визначається:

.

Лекція №8

19. Потенціал електростатичного поля

Електростатичне поле точкового заряду являється потенціальним, а електростатичні сили - консервативними . Доведемо це.

Розглянемо рух пробного заряду q₀ в полі, створеного зарядом q (рис.1 )

1

2

dr

dl

q_o

q

12. Рис.1

При переміщені заряду q₀ на поле виконує елементарну роботу:

З врахуванням того, що dl cos(Fdl)=dr , а сила F визначається за законом Кулона, , то вираз , що визначає елементарну роботу , набуває вигляду :

.

При кінечному переміщені заряду q₀ з точки 1 в точку 2 повна робота, яка виконується полем , дорівнює:

.

Як слідує із останього виразу, робота по переміщеню заряду q₀ не залежить від траєкторії руху! Це означає, що сили, які діють на заряд – консервативні, а електростатичне поле – потенціальне. Для потенціального поля .

Тіло, яке знаходиться у потенціальному полі сил, володіє потенціальною енергією, за рахунок якої силами поля виконується робота. Тому роботу сил електростатичного поля можна уявити як різницю потенціальних енергій, якими володіє точковий заряд q₀ в початковій та кінцевій точках поля, створеного зарядом q.

.

Потенціальну енергію заряду q₀ в полі заряду q можна виразити слідуючим чином :

.

Для одноіменних зарядів значення потенціальної енергії додатнє (W_п>0) для різноіменних – від’ємне (W_п<0).

Із одержаних формул витікає, що відношення Wп/q₀ - не залежить від величини заряда q₀ і являється енергетичною характеристикою електростатичного поля. Ця величина називається потенціалом:

.

Потенціал  в будь-якій точці електростатичного поля це фізична величина, яка визначається потенціальною енергією одиничного додатнього заряду, поміщеного в цю точку поля.

Порівняємо вирази для роботи :

; .

Отримаємо .

Якщо переміщувати заряд q₀ із довільної точки в нескінченість, то робота сил дорівнює :

А_= q₀,

звідки

Тому потенціал  електростатичного поля може бути визначений слідуючим чином.

Потенціал – це фізична величина , яка визначається роботою по переміщеню одиничного додатнього заряду при переміщені його із даної точки поля у нескінченність.