- •Регіонально-адміністративний менеджмент Київ
- •Авторський колектив:
- •Рецензенти:
- •Тема 1 предмет, завдання цілі і функції дисципліни “регіонально-адміністративний менеджмент”
- •1.1. Сутність регіонально-адміністративного менеджменту
- •1.2. Цілі та функції регіонально-адміністративного менеджменту
- •1.3. Регіональна політика держави та її основні компоненти
- •1.4. Мета, завдання та цілі державної регіональної політики
- •1.5. Синергетична парадигма дослідження регіонально-адміністративного менеджменту в умовах глобалізації
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Економічні засади регіонально-адміністративного менеджменту
- •2.1. Роль регіону і національного господарства у національній економіці України
- •2.2. Економічна самостійність регіону та основні функції органів регіонального управління
- •2.3. Економічні регіональні повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •2.4. Державна регіональна політика України як мета і завдання регіонально-адміністративного менеджменту
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •3.1.Регіон як соціальний інститут та територіальна спільнота
- •3.2.Регіональна ідентифікація та соціалізація: сутність та якості
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 4 правові засади регіонально-адміністративного менеджменту в україні
- •4.1. Інституційна та правова база регіонально-адміністративного менеджменту
- •4.2 Аналіз існуючої системи територіального устрою України та проблеми її реформування
- •4.3 Правові засади визначення регіону як складової політико-територіальної організації України
- •Таблиця41.4 -атп Україна
- •4.4. Правова характеристика основних напрямів діяльності та функцій регіональних органів влади
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема № 5 державне регулювання регіонального розвитку
- •5.1. Поняття державного регулювання регіонального розвитку
- •5.2. Регіон як об'єкт регіонального розвитку, його соціально економічна сутність
- •5.3. Державна регіональна політика: основні напрями розвитку та оптимізації
- •5.4. Державне регулювання трансформаційних процесів в Україні
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Децентралізація як засіб становлення і стабілізації регіонального розвитку
- •6.1. Регіональний фактор в процесах централізації та децентралізації
- •6.2. Децентралізація влади як засіб регіонального розвитку
- •6.3. Види децентралізації влади
- •6.4. Форми здійснення децентралізації та їх відмінності
- •6.5. Зарубіжний досвід процесу децентралізації влади
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Адміністративно-територіальне управління в контексті децентралізації
- •7.1. Децентралізація як процес розширення і зміцнення прав та повноважень адміністративно-територіальних одиниць
- •7.2. Децентралізація як фактор налагодження територіальної організації влади
- •7.3. Оптимізація відносин між органами влади різних рівнів як засіб адміністративно-територіального управління
- •7.4. Реалізація функцій органів влади різних рівнів в процесі децентралізації
- •7.5. Адміністративно-територіальне управління: світовий досвід
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 8 управління міськими агломераціями в контексті інноваційного регіонального розвитку
- •8.1. Місто як об’єкт управління. Мета та завдання управління містом.
- •8.2. Організаційно-економічні способи управління сучасним містом
- •8.3. Державні перспективи програми розвитку міст. Система підпрограм
- •8. 4. Районне планування: мета та завдання
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 9 регіональні концепції сталого розвитку
- •9.1. Міждисциплінарне вивчення проблеми сталого розвитку: еволюція поглядів
- •9.2. Концепції сталого регіонального розвитку
- •9.3. Пріоритетні напрями концепцій сталого економічного розвитку
- •Таблиця 9.1 – Приклад аналізу сильних і слабких сторін регіону (в різних сферах діяльності)
- •Освіта на протязі життя
- •9.4. Механізми забезпечення сталого розвитку регіонів
- •9.5. Принципи та критерії сталого регіонального розвитку
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 10 управління фінансовими ресурсами регіонів
- •10.1 Місцеві бюджети їх структура та взаємовідносини.
- •10.2. Поточний бюджет і бюджет розвитку
- •10.3. Порядок і методики розроблення місцевих бюджетів
- •10.4. Позабюджетні кошти, порядок їх формування та напрямки використання
- •10.5. Особливості функціонування сучасної фінансово-кредитної системи регіону
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 11 управління природними ресурсами та охороною довкілля
- •11.1. Проблеми природокористування
- •11. 2. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища
- •11.3 Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Принципи та елементи системи управління навколишнім середовищем (емs)
- •11.4 Ресурсозабезпечення та раціональне природокористування на сучасному етапі розвитку економіки
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 12 антикризовий регіонально-адміністративний менеджмент
- •12.1 Поняття кризи та характеристика основних концепцій кризи
- •12.2 Класифікація криз та їхня характеристика
- •12.3 Концептуальне пояснення ситуаційної теорії управління в кризовій ситуації та шляхів її вирішення
- •12.4 Проблеми регіонального розвитку та їх характеристики
- •12.5 Принципи і методи антикризового регіонального управління
- •12.6 Основні принципи й шляхи вирішення регіональних проблем в Європейському Союзі
- •Висновки
- •Питання до самоконтролю знань:
- •Література
- •Тема 13 Формування механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •13.1 Сутність категорії «механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал» в контексті компаративного аналізу
- •13.2 Ефективність і результативність функціонування механізмів державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •13.3 Основні напрями розвитку механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал на рівні регіону
- •Питання для самоконтролю знань
- •Висновки
- •Література
- •Тема 14 міжнародне законодавство про місцеве самоврядування
- •14.1. Європейська декларація прав міст (18 березня 1992 р.)
- •14.2. Стамбульська декларація прав поселень (3-14 червня 1996 р.)
- •14.3. Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (14 січня 1994 р.)
- •14.4 Європейська Хартія місцевого самоврядування
- •14.5. Аналіз основних положень Європейської Хартії місцевого самоврядування та їх значення для України
- •14.6. Муніципальний рух України як суб’єкт розвитку місцевого самоврядування
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 15 програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в україні
- •15.1. Обґрунтування необхідності прийняття Державної стратегії
- •15.2. Стратегія управління місцевим і регіональним розвитком
- •15.3 Мета Державної стратегії підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні.
- •15.4. Зміцнення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування та ресурсне забезпечення місцевого та регіонального розвитку
- •15.5. Етапи реалізації Державної стратегії підтримки розвитку місцевого самоврядування та її нормативно-правове забезпечення
- •15.6. Механізм нормативно-правового забезпечення
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 16 формування нової парадигми регіонально-адміністративного розвитку в україні
- •16.1. Ідентичність та ідентифікація: понятійно-категоріальний апарат
- •16.2. Фактори етнічної, національної та регіональної ідентифікації в сучасній Україні
- •16.3. Трансформація свідомості та регіональної культури українського суспільства в контексті консолідації
- •16.4. Структурно-функціональні елементи консолідації українського суспільства
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Тема 17 Регіонально-адміністративний менеджмент в контексті глобалізації і регіоналізації
- •17.1 Політична глобалізація як новий тип міждержавних відносин
- •17.2 Економічна глобалізація як нова стадія процесу інтернаціоналізації
- •17.3 Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури
- •17.4 Глобалізація як системна цілісність економічних, політичних, культурних, національних процесів
- •17.5 Розширення світового демократичного процесу в умовах глобалізації.
- •17.6 Місце і роль України в глобалізаційних процесах
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Література
- •Тема 18 розвиток демократичних засад регіонального врядування
- •18.1. Концептуальні засади інституційної трансформації державного управління в Україні
- •18.2. Формування сучасної економічної політики регіональними органами влади
- •18.3. Демократичні механізми діяльності органів місцевого самоврядування
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю знань
- •Список використаної літератури
- •Післямова
7.2. Децентралізація як фактор налагодження територіальної організації влади
Головною метою перетворень системи територіальної організації влади є побудова децентралізованої моделі організації влади, спроможної в умовах ринкової економіки результативно та ефективно впливати на процеси соціально-економічного і культурного розвитку регіонів, забезпечувати якісний рівень надання управлінських послуг населенню на рівні європейських стандартів, здатної до самовдосконалення і саморегуляції. Налагодження структури територіальної організації влади на рівні регіону є одним з найважливіших напрямів адміністративно-територіального управління. Тому процес адміністративно-територіального управління в Україні останнім часом позначений інтенсивним пошуком принципово нової моделі організації управління в регіоні. На шляху реформування влади в регіоні особливе значення має надаватися зміцненню місцевого самоврядування. З огляду на особливий соціально-правовий статус інституту місцевого самоврядування, природно, що цей процес неможливий без вирішення однієї з актуальних проблем – реформування територіальної організації управління як необхідної умови політичної стабільності, поглиблення економічних перетворень, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Важливість процесу децентралізації актуалізується інтеграцією України до європейських структур. При цьому державний курс на інтеграцію до Європейського Союзу потребує адаптації системи управління на регіональному рівні в Україні до сталих європейських традицій демократичного управління, посилення ролі самоврядних структур, вирішення проблемних питань децентралізації, взаємовідносин органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади, розподілу, передачі й делегування владних повноважень. Одним з чинників прискорення отримання Україною статусу асоційованого члена Європейського союзу є необхідність розширення прав регіонів та створення відкритого, прозорого та динамічного інституту місцевого самоврядування. Децентралізація – вимога часу, і регіональна політика має чітко визначити її межі й механізми. Це єдино прийнятий шлях попередження конфліктів, пов'язаних із територіальними диспропорціями і неузгодженістю регіональних інтересів. На цьому фундаменті слід одночасно розробляти і нову схему регіоналізації України, і нову структуру органів адміністративно-територіального управління. Реформування адміністративно-територіального управління на сучасному етапі в Україні потребує ґрунтовної наукової розробки. Ця проблематика для України має особливе значення, адже несистемність державної політики та реальних дій у цій сфері стали однією із засадних причин багаторічної структурної кризи влади, що призвела до надмірної централізованої державної влади, посилення територіальної диференціації та рівня економічного розвитку в регіонах, дисбалансу загальнодержавних інтересів з інтересами регіонів, територій. Основа адміністративно-територіального управління трактується такими положеннями, як об'єднання загальнодержавних і регіональних інтересів, використання потенціалу самореалізації регіонів, забезпечення підходів самоорганізації знизу. Питання організації влади пов’язані з територіальним устроєм держави, оскільки функціонування органів центральної та регіональної влади здійснюється в межах певних адміністративно-територіальних одиниць, на які поділена територія держави. Взаємовідносини між органами центральної та регіональної влади регулюються лише законом. В Україні законодавчо закріплені: наявність повноважень, у межах яких органи регіональної влади діють самостійно; наявність власних ресурсів для здійснення повноважень; виборність у системі місцевого самоврядування. Розподіл повноважень у питаннях територіального управління визначається як дійовий механізм децентралізації. Пропонуються загальні підходи: розмежування компетенцій між центром і регіональними владами, пропонується модель противаг і стримувань, розглядається можливість обрання, замість призначення, регіональних лідерів. Власність регіонів визначається як економічне підґрунтя їх самостійності і самодостатності.
Територіальний устрій країни ґрунтується на засадах єдності і цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Поняття децентралізації як інструменту покращення управління територіями розглядає регіональний вимір стосовно забезпечення стійкого і збалансованого соціально-економічного розвитку України. Децентралізація має бути визначена як процес у державі, що спрямований на адміністративно-економічну оптимізацію регіональної структури країни і відносин між центром і регіонами з метою забезпечення збалансованого розвитку за рахунок максимально ефективного використання ресурсів. Основними цілями налагодження територіальної організації влади є: законодавче розмежування повноважень щодо управління територіями між центральними та регіональним органами влади, органами самоврядування; запровадження дієвого механізму участі регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування у процесі прийняття рішень на державному рівні стосовно вирішення регіональних проблем; розробка формалізованого механізму державної підтримки програм розвитку регіонів. В процесі децентралізації влади слід керуватись основними принципами, на яких має ґрунтуватися територіальна організація влади.
Наведені найбільш важливі з них. Принцип легітимності: вимагає розробки політики з урахуванням основних принципів і норм вітчизняного правового простору, а також напрямів європейських тенденцій. Реалізація цього принципу можлива шляхом правової презумпції при розробці і впровадженні реформ. Рівень легітимності державної політики з питань регіонів значно збільшується за умов її підтримки більшістю представників регіональних політичних сил. Принцип унітарності: потребує розгляду дворівневої системи державного управління: центральний (органи центральної виконавчої влади і територіальне відокремлені органи виконавчої влади) і місцевий (органи місцевого самоврядування) рівні. Реалізація такої моделі здійснюється шляхом поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади. Децентралізація управління, як один із пріоритетів адміністративної реформи в Україні, передбачає підвищення ролі регіональних органів влади та місцевого самоврядування у здійсненні економічних і структурних реформ, диверсифікації економіки територій, в управлінні державним та комунальним майном, розвитку міжрегіонального та транскордонного співробітництва та інших сферах. Водночас посилюється роль держави у спрямуванні і координації діяльності центральних і регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення економічної безпеки держави у фінансовій, соціальній, податковій, валютній політиці та інших сферах життєдіяльності суспільства. Принцип єдності: вимагає створення єдиного простору, який стимулює однакові умови для розвитку соціальних та економічних процесів у регіонах. Здійснюється шляхом зміцнення і раціоналізації грошово-кредитної, фінансово-бюджетної, податкової, регуляторної та інших систем. Неможливо вирішити окремо проблеми децентралізації та устрою центральної влади. Принцип субсидіарності: скеровує процес надання громадських і державних послуг на максимальне наближення до рівня їх споживання. Він має реалізуватися шляхом гармонізації розподілу повноважень між рівнями виконавчої влади і між виконавчою й самоврядною владами. Принцип системності: вимагає комплексного підходу у вирішенні питань збалансування державних, регіональних і місцевих пріоритетів, створенні вичерпної і достатньої інфраструктури, механізмів узгодження і координації. Принцип партнерства: потребує інтегрованого, багатостороннього, відкритого і справедливого визначення пріоритетів децентралізації. Його реалізація відбувається завдяки налагодженню співпраці між органами влади різного рівня, органами місцевого самоврядування, бізнес-асоціаціями і відповідними громадськими організаціями.
Процес децентралізації є фактором налагодження територіальної організації влади в цілому і значною мірою визначає те, як центральна влада співпрацює з адміністративно-територіальними одиницями, регіональними елітами, в якому напрямі вона спрямовує розвиток територій, її зміст має віддзеркалювати систему заходів щодо управління політичним, економічним, соціальним, етнокультурним розвитком територій. Процес децентралізації має доповнювати територіальну організацію влади самоорганізацією громадян. Самоорганізація громадян за місцем проживання виступає елементом децентралізації. Актуальною проблемою розвитку органів самоорганізації громадян за місцем проживання є їх взаємини з місцевими радами як центральними елементами управління територіями. Сучасне законодавство про місцеве самоврядування дуже обережно підходить до проблеми зв'язків "місцева рада – органи самоорганізації". У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що ради можуть дозволяти з ініціативи жителів утворювати органи самоорганізації і наділяти їх частиною власних повноважень. Разом з тим ніде прямо не йдеться про керівництво місцевими радами діяльністю органів самоорганізації громадян. У протилежному ж випадку це означало б можливу реалізацію тенденції до централізації громадських структур у місцевому самоврядуванні. Базою процесу самоорганізації громадян за місцем проживання є налагодження механізму поєднання практичного інтересу територіальних колективів регіонального рівня, що випливає зі спільності умов їх життя, з участю в управлінні регіоном.
Таким чином, при реформуванні адміністративно-територіального управління важливе місце займає питання територіальної організації влади. В Україні розглядаються моделі організації влади, серед яких оптимальною визнається побудова децентралізованої моделі організації влади. Оскільки, надмірно централізована державна влада посилює диференціацію соціально-економічного розвитку регіонів. Децентралізація дозволить уникати конфліктів, що пов’язані з територіальними диспропорціями та дисбалансом загальнодержавних інтересів з інтересами регіонів.