Лекція № 28 «Хвороби кісток»

Мета заняття: Ознайомитися з хворобами кісток. Вивчити методи діагностики і лікування цих хвороб. Сформувати лікарське мислення в студентів.

План заняття:

1. Запалення окістя : причини , ознаки , лікування.

2. Запалення кісткової речовини.

3. Запалення кісткового мозку.

4. Переломи кісток : Причини , класифікація, ознаки, лікування.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Запалення окістя : причини , ознаки , лікування.

Періостит (periostitis) — запалення окістя. Виникає під дією різних чинників, насамперед механічних ушкоджень (удари кісток, розтягнення і розриви зв'язок, а також сухожилків у місцях їх прикріплень, тріщини, переломи кісток, вивихи). Сильна болючість і значна проліферативна здатність окістя зумовлюють характер прояву періоститу.

Лікування. Тварині дають спокій. За асептичного гострого пері­оститу застосовують спиртовий компрес, спирт-димексид-новокаїно-ві примочки, втирання йод-вазогену, протизапальних мазей, теплі ванни з укутуванням, парафінотерапію, ін'єкції гідрокортизону та його аналогів з новокаїном; при фіброзному періоститі ін'єкують новокаїновий розчин з лідазою (5- 15 мл 0,5 % новокаїну з добвлян-ням 20 мл лідази). За хронічного перебігу осифікувального періоститу втирають подразнювальні мазі, що стимулюють розсмокту­вання (червона двойодиста ртутна, йодистокалієва та ін.), наклада­ють захисну пов'язку. Виражені осифікати припікають ігніпунктурами з проникненням їх у товщу кісткових горбів (після анестезії!). Остеофіти і екзостози можуть бути видалені хірургічним шляхом.

У разі гнійного періоститу застосовують антисептики (антибіоти­ки, сульфаніламіди, похідні хінолонової кислоти, нітрофурани — місцево, перорально, внутрішньотканинно). Якщо виникає осередок нагноєння, виконують ранній розріз із розтином інфільтрованого окістя (запобігає широкому відшаруванню). Показана коротка новокаїн-антибіотикова блокада

2. Запалення кісткової речовини.

Гнійне запалення кістки, або гнійний остит (ostitis puru-lenta), часто є наслідком септичного періоститу, а також відкритих переломів. Інфекція проникає в судинні канали (фолькманівські й гаверсові), що пронизують кістку, де й виникає запальний процес (інфільтрація нейтрофілами). Виділення значної кількості ферментів і подразнення мононуклеарів (кісткових макрофагів — остеокластів) зумовлює остеорезорбтивний процес (рарефікувальний, або розріджувальний, остит), добре помітний на рентгенограмі. При стиханні запальних явищ розріджувальний остит змінюється конденсувальним, що є початком лікування. Розрощення сполучної тканини та її осифікація (ущільнення) обмежують поширення запалення навколо осередку ушкодження. При цьому у тварин спостерігаються помітне пригнічення загального стану і функціональні порушення. Якщо перебіг гнійного оститу тривалий або тяжкий, настає сенсибілізація кісткових макрофагів, в основному до зміненого кісткового колагену, формуються багатоядерні клітинні симпласти (остеокласти), що активно руйнують кісткову речовину (карієс кістки). На периферії ділянок ушкодження спостерігається грануляція, змертвіла кістка відривається у формі секвестру. Наявність останнього супроводжується постійним гноєвідділенням з кістковим піском із каналу нориці. Більші фрагменти кістки можуть застрявати в каналі фістули.

Лікування. Вже на стадії гнійної інфільтрації кістки показане оперативне втручання з метою видалення осередку ураження. При ураженні ребра здійснюють резекцію його порушеної ділянки; якщо в процес втягнуті хвостові хребці або пальці — їх ампутують. У випадку розвитку гнійного оститу в ділянці кісткових горбів (зовнішнього горба клубової кістки, сідничного горба тощо) після розтину м'яких тканин роблять ретельний кюретаж кісткової некротизованої речовини, що за зовнішнім виглядом різко відрізняється від здорової кістки.

3. Запалення кісткового мозку.

Гнійний остеомієліт розвивається внаслідок відкритих переломів, рідше — метастатично (занесення інфекції з окремих ділянок). Розмноженню мікробів у кістковому мозку сприяє наявність кісткових уламків, у процесі резорбції яких виникає сенсибілізація кісткових макрофагів і багатоядерних остеокластів до некробіотично зміненого кісткового колагену; мікробний чинник також може бути сенсибілізатором. На окремих ділянках відбувається виражена інфільтрація кісткового мозку нейтрофільними лейкоцитами, мононуклеарами і лімфоцитами, що утворюють складний кооперативно-клітинний комплекс утилізації ушкоджених тканин. У поєднанні з вірулентною мікрофлорою цей процес має тривалий і тяжкий перебіг. Кісткова речовина розкладається на великій ділянці, утворюються кісткові секвестри, фістульні канали, через які виділяються назовні змертвілі й відірвані фрагменти кістки. З боку здорової кістки й окістя розростається відмежовувальний грануляційний шар; окістя потовщується за рахунок проліферації остеобластичних елементів. Великі змертвілі ділянки виявляються розміщеними в секвестральній коробці.

Лікування. На початку захворювання застосовують поєднану антибіотико- і сульфаніламідотерапію (перевагу віддають цефало-споринам, хінолонам і бісептолу), а також використовують похідні хінолонової кислоти. В норицеві канали вводять 10 % йодоформ в ефірі. За наявності секвестрів застосовують секвестроектомію.

4. Переломи кісток : Причини , класифікація, ознаки, лікування.

Перелом — це порушення цілісності кісткової тканини. Зазвичай переломи кісток (fractura ossis) мають травматичну, рідше — патологічну етіологію. За способом прикладання сили переломи поділяють на безпосередні (прямі) і непрямі.

Симптоми. Під час клінічного дослідження встановлюють вірогідні (правдоподібні) і достовірні (ті, що цілком заслуговують на довіру) ознаки, які свідчать про наявність переломів.

До вірогідних симптомів відносять біль, припухлість, деформацію і порушення функції, до достовірних — патологічну рухливість кінцівки та крепітацію уламків.

Лікування закритих переломів складається з репозиції (в разі потреби) та іммобілізації уламків. Це досягається застосуванням знеболювання, вправленням і накладанням шинної, гіпсової, декстринової або парафінової пов'язки. Іммобілізуєальні пов'язки тримають 21 — 30 діб. Після зняття пов'язки проводять функціональну терапію. Під час лікування відкритих переломів проводять оперативне втручання — остеосинтез. Важливі умови лікування перелому — належна репозиція уламків і надійна їх фіксація, що дає змогу провадити певне функціональне навантаження на кінцівку до завершення процесу остаточної консолідації уламків. Функціонально стабільна репозиція зафіксованих уламків забезпечує профілактику найближчих і віддалених посттравматичних змін у м'яких тканинах, відновленні кровообігу й трофіки ушкодженого сегмента і всієї кінцівки. Тимчасова локальна іммобілізація переломів передбачає виключення рухів у травмованому сегменті.

Поширеним традиційним методом іммобілізації є гіпсова та дек­стринова пов'язки з використанням пластмасових і металевих шин.

Для оптимізації регенеративних процесів у разі перелому діафіза кістки обов'язковою умовою є іммобілізація суміжних суглобів. Довжина гіпсової чи декстринової пов'язки визначається характером пе­релому. Декстринові пов'язки знижують мобільність травмованих кінцівок меншою мірою. їх доцільно застосовувати для собак дрібних порід і котів. Використання довгих гіпсових пов'язок, що виключають рух у прилеглих суглобах, має на меті забезпечити максимальний спокій у зоні перелому. Ці умови є обов'язковими — будь-яка рухливість уламків негативно впливає на зрощення

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

1. що таке періостит , причини виникнення ?

2. що таке остит, причини виникнення ?

3. Лікування періоститів і оститів ?

4. Переломи , їх класифікація?

5. Лікування переломів.

Узагальнення матеріалу: формування висновків.

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія», записати особливості переломів окремих кісток.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)