Лекція № 25

«Хвороби м'язів. Хвороби сухожилків і сухожилкових піхв»

Мета заняття: Ознайомитися з хворобами м’язів, сухожилків та сухожилкових піхв. Вивчити методику їх лікування. Сформувати лікарське мислення в студентів.

План заняття:

1. Запалення м’язів : причини, клінічні ознаки, лікування.

2. Міопатози : причини , клінічні ознаки , лікування.

3. Атрофія м’язів : причини, ознаки, лікування.

4. Розриви м’язів : причини , ознаки, лікування.

5. Розтяг і розрив сухожилків .

6. Тендиніти і тендовагініти.

7. Загальні дані і особливості хвороб окремих сухожилків.

8. Дистрофічний остеотендиніт

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Запалення м’язів : причини, клінічні ознаки, лікування

Міозити (myositis) діагностуються переважно у коней і собак. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу — асептичними і гнійними, за етіологією — травматичними, ревматичними та інфекційними. Виділяють також фіброзні, осифікуючі міозити, що розвиваються при повторних механічних ушкодженнях.

Найчастіше реєструються травматичні міозити.

Травматичний міозит (myositis traumatica) — асептичне запалення м'язів, може бути гострим і хронічним.

Етіологія. Травматичний міозит спричинюють значні перенапруження м'язової тканини під час важкої роботи, тривалих перегонів тварин, стрибків, ударів тощо.

Клінічні ознаки. В усіх випадках після ушкодження спостерігається порушення функції, напруження і болючість при пальпації, з'являються запальні набряки в ділянці ушкодження.

При ураженні м'язів кінцівок спостерігають кульгавість висячої кінцівки (утруднене винесення кінцівки вперед).

У міру затухання запального процесу вказані вище ознаки поступово зникають. При значних ураженнях м'язів на місці кровови­ливів виникають горбкуваті затвердіння. Вони є ознакою фіброзного або навіть осифікувального міозиту.

Прогноз залежить від характеру первинної травми і ступеня рубцевого стягнення м'язів. На початковій стадії сприятливий, за хронічного перебігу — обережний або сумнівний.

Лікування. При гострих асептичних міозитах спочатку користуються протизапальними, а пізніше — засобами, що сприяють роз­смоктуванню ексудату і запобігають утворенню проліфератів. Внут­рішньовенно вводять 0,25 % розчин новокаїну. Місцево застосовують тепло. Через 3-4 дні призначають тепло, масаж, втирають легкоподразнювальні мазі й лініменти (камфорне масло, камфорний спирт, скипидарну мазь, йод-вазоген та ін.).

При значних проліфератах (фіброзний, осифікувальний міозит) застосовують фібролізин, тканинні препарати, також точкове припікання зі змащуванням сірко-ртутною або червоною ртутною мазію, ультразвукові процедури з наступним дозуванням рухів.

Ревматичний міозит (myositis rheumatica) — це загальне інфекційно-алергічне захворювання організму, що супроводжується дистрофічними процесами в сполучній тканині.

Етіологія. Більшість дослідників вважають причиною ви­никнення хвороби алергію та дію ревматичного стрептокока. За від­повідних умов формується місцевий імунопатологічний процес з ушкодженням судинної системи м'язів. Захворюванню на ревма­тизм сприяють застуда і перевтома.

Клінічні ознаки. Розрізняють гостру і хронічну форми м'язо­вого ревматизму.

Характерною ознакою гострого м'язового ревматизму & раптовість захворювання, підвищення загальної температури тіла до 40 °С і вище. Уражені м'язи болючі, напружені й тверді на дотик (ригідні), Для м'язового ревматизму характерна леткість болю: він може зникнути в м'язах спини і виникнути в м'язах плеча. При ураженні м'язів кінцівок спостерігається напружена хода або кульгавість (при ураженні однієї кінцівки), яка зменшується або зовсім зникає у процесі тривалих рухів. У корів знижується секреція моло­ка. Тварини здебільшого лежать, стогнуть, підіймаються через силу.

Лікування. Передусім поліпшують умови утримання та годівлі хворих тварин: їх переводять у сухе і тепле приміщення, з раціону виключають кислі корми й концентрати, замінюючи їх доброякіс­ним сіном і коренеплодами з включенням вітамінно-мінеральних добавок. З метою етіотропної терапії застосовують антибіотики, десенсибілізувальні засоби.

Як жарознижувальні, аналгезуючі та протизапальні засоби з успіхом застосовують всередину анальгін, бутадіон, пірамідон або пенталгін, ібупрофен, ортофен у відповідних дозах до отримання клінічного ефекту.

Гнійний міозит (myositis purulenta) — запалення м'язів, яке і пшикає при проникненні в тканину гноєтворних мікробів.

Етіологія. Гнійний міозит частіше спричинюють стафіло- і стреп­тококи, кишкова паличка, які заглиблюються в м'язову тканину при відкритих і закритих ушкодженнях або в разі внутрішньом'язових 11 і'єкцій з порушенням правил асептики. Він може розвинутися також унаслідок переходу інфекційного процесу з прилеглих тканин на м'язи і іри флегмоні, остеомієліті та метастатичним шляхом при сепсисі.

2. Міопатози : причини , клінічні ознаки , лікування

Міопатоз (myopathosis) — захворювання м'язів незапального характеру з порушенням координації їх скорочень.

Етіологія. Перевтома, невмілі запрягання і розчищання копит, одноманітна робота, швидкі алюри по колу в один бік на тренінгах та іподромах, робота на поганих шляхах, що зумовлює тривале перевантаження м'язів. У великої рогатої худоби, овець і свиней міопатози нерідко виникають після великих перегонів. Вони можуть з'явитися внаслідок перевтоми м'язів тазових кінцівок при утриманні тварин у стійлах з великим кутом нахилу підлоги, при тривалому транспортуванні. Найчастіше ураження м'язів спостерігається у плечовому й тазовому поясах.

Клінічні ознаки. Виникає швидка втома без причин, кульгавість тварини, розвиток аритмічних неприродних рухів, слабкість сухожилково-м'язового тонусу, накопичення серозного ексудату в суглобах та сухожилкових піхвах. Розрізняють три форми міопато-зів: простий координаторний, фасцикулярний координаторний і міофасцикуліт.

Лікування. Усувають причину захворювання. Тваринам надають спокій. Ефективне введення в 4 - 5 точок уражених м'язів 0,25 % розчину новокаїну (1 мл/кг маси тіла). Ін'єкції повторюють через 1 — 2 дні. Використовують також масаж, втирання саліцилового лініменту; позитивний ефект дають фізіотерапевтичні процедури: діатермія, йонофорез, парафіно-озокеритотерапія. Вводять АТФ, застосовують димексид — новокаїнові примочки. Перші 2-4 дні внутрішньовенно вливають розчини кальцієвих солей, що обмежують випотівання в синовіальні порожнини й набрякові явища. Застосовують кофеїн, глюкозу, аскорбінову кислоту, вітаміни Ві, Вг, Вб. Симптоми фасци-кулярного міопатозу зникають повільно — впродовж 1,5 — 2 тижнів, хода тварини поступово стає ритмічною і впевненою.

3. Атрофія м’язів: причини, ознаки, лікування

Атрофія м'язів (atrophia musculorum) — це зменшення м'язів у об'ємі. З урахуванням причин розрізняють такі атрофії:

• функціональна — виникає внаслідок хронічних уражень сухожилків, суглобів і кісток кінцівок (контрактура, анкілоз);

• травматична — є наслідком безпосереднього ушкодження м'язів і супроводжується розвитком міозитів;

• ішемічна — виникає в разі тривалого стискання м'язів, тромбозу чи емболії судин;

♦ нейропатична — є наслідком захворювання нервової системи

Клінічні ознаки. Атрофований м'яз поступово зменшується, що особливо добре помітно при порівнянні симетричних

Лікування. Усувають причину, що зумовила атрофію. Для лікування атрофії м'язів призначають масаж, прогулянки і дозовану роботу. У хронічних випадках втирають подразнювальні лініменти, мазі (апізартрон, фіналгон та ін.). Внутрішньом'язово вводять один із таких розчинів: 1) ізотонічний розчин натрію хлориду (100 -200 мл великим тваринам у різні місця ураженої ділянки, до трьох ін'єкцій через 3-5 днів); 2) 0,25 % розчин новокаїну в суміші з кров'ю хворої тварини у співвідношенні 3 : 1 або 2 : 1 в дозі 75 -100 мл, до трьох ін'єкцій через 2-3 дні; 3) 3 - 5% розчин натрію хлориду в дозі 10-25 мл великим тваринам з наступним масажем і теплим укутуванням.

4. Розриви м’язів: причини , ознаки, лікування

Розриви м'язів (rupturae musculi). Етіологія. Травматичні розриви виникають унаслідок дії механічної сили (удар копитом або рогами, падіння, надмірне напруження м'язів та ін.). У бугаїв-плідників іноді виникають розриви переднього великогомілкового і третього малогомілкового м'язів під час садки в погано обладнаних станках. Спонтанні розриви м'язів трапляються внаслідок розвитку в них дегенеративних і атрофічних процесів

Клінічні ознаки. Характерною ознакою повного розриву м'язів є випадання їх функції. Так, у разі розриву переднього великогомілкового і третього малогомілкового м'язів заплесновий суглоб у стані спокою тварин сильно розігнутий, п'ятковий сухожилок розслаблений, кінцівка випрямлена назад.

Лікування. Хворим надають спокій. Там, де можна, накладають шви, стискальну, іммобілізувальну пов'язку. У перші години після ушкодження м'язів призначають крім пов'язки холодні процедури, а надалі — тепло (опромінювання лампами інфраруж, солюкс, Мініна). У разі розриву м'язів черевної стінки і утворення черевної грижі проводять операцію.

5. Розтяг і розрив сухожилків

Розтяг сухожилка (distorsio tendinum) належить до закритих механічних ушкоджень, що супроводжується розривом окремих сухожилкових волокон і судин при збереженні анатомічної безперервності.

Розрив (ruptura) — це повне порушення анатомічної безперервності з випаданням функції відповідного м'яза, сухожилка.

Етіологія. Різні механічні впливи у формі сили тяги, що буває під час різких поворотів, спотикання, швидкого бігу, перевезення важких вантажів, у разі насильного витягання кінцівки при її застряванні між дошками тощо.

Клінічні ознаки. Розтяг і часткові розриви сухожилків супроводжуються значною кульгавістю і різкою болючістю ушкодженої ділянки, суглоби, що обслуговуються ушкодженими сухожилками, перегинаються (пальцеві) або надмірно згинаються (заплесновий).

6. Тендиніти і тендовагініти

Запалення сухожилка, або тендиніт (tendinitis) виникає найчастіше у коней і бугаїв-плідників. У запальний процес залучаються сухожилки, які розтягуються або перенапружуються. Перебіг запалення має гостру і хронічну, асептичну, гнійну форми. Хронічні тендиніти бувають фіброзними й осифікувальними

Симптоми. Під час огляду встановлюють потовщення відповідної ділянки сухожилка, пальпацією — значне ущільнення сухожилка, зменшення його рухливості відносно прилеглих тканин, напруженість по всій його довжині. Болючість при пальпації відсутня або майже не виражена.

Лікування. В початковій стадії асептичного тендиніту забезпечують спокій, застосовують стискальну пов'язку, холод, кортикостероїди (навколосухожилкові ін'єкції), а також димексид — новокаїнові примочки (ЗО % димексид на 0,5 % новокаїні з добавлянням лідази), потім спиртові компреси, масаж

Тендовагініт (tendovaginitis) найчастіше виникає внаслідок дару або поранення, а також при переході запалення із суміжних млянок. У деяких випадках тендовагініт виникає при інфекційних норобах, зокрема при мікоплазмо зі.

Лікування. При наповненні ексудатом сухожилкову піхву пунктують і видаляють вміст. Промивають порожнину новокаїн-антибіотиковим розчином з наступним уведенням суспензії гідрокор­тизону (для внутрішньосуглобових уведень); у разі його відсутності застосовують дексаметазон, кортизон та ін. Через кожні 3 дні ін'єкції повторюють. Зовні застосовують спирт-іхтіоловий компрес або компрес ЗО % димексиду на 0,5 % новокаїні з добавлянням лідази (64 ОД на 10 - 20 мл розчину).

7. Загальні дані і особливості хвороб окремих сухожилків

Розрив третього міжкісткового м'яза характеризується надмірним перерозгинанням путового суглоба в момент спирання. Виникає так звана ведмежа лапа. При розриві сухожилка поверхневого згинача пальця піднімається зачіпна частина копита (копитця) і спирання здійснюєть пятковою частиною копита (копитця).

Повний розрив сухожилка глибокого згинача пальця характеризується підніманням зачіпної частини копита (копитця) так, можна побачити його підошву, а спирання відбувається лише її задньою частиною копита (копитця)

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

1. Що таке міозит , міопатоз, атрофія м’язів, тендиніт, тендовагініт, розтяг і розрив сухожилка ?

2. Причини виникнення хвороб м’язів, сухожилків і сухожилкових піхв.

3. Яку лікувальну допомогу надають с-г тваринам при даних хворобах ?

Узагальнення матеріалу: формування висновків .

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич « Хірургія, офтальмологія, ортопедія», записати види атрофії м’язів.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)