Професійно-етичний кодекс як підґрунтя діяльності майбутнього соціального педагога

Підготовка педагогів для соціальної сфери як культурний феномен має державно-суспільну цінність, визначає провідні принципи політики у соціальній сфері України. Зауважимо, що соціальна сфера є системою економічних, соціальних, національних відносин у суспільстві. І саме від високої професійності та моральності соціальних педагогів залежить, як у соціальних закладах формуються етичні відносини між різними групами та індивідами. Протиріччя, які виникають у ході соціальної практики, повинні регулюватися спеціальним кодексом, який визначав би саме ті норми поведінки фахівців, які бажані для розвитку соціальної сфери.

Категорію "професійно-етичний кодекс" (лат. - codex - книга) трактуємо як звід правових і моральних норм, спрямованих до дії. Вимоги кодексу базуються на загальних моральних принципах у професійній діяльності, що дає нам підстави вважати його основою морально-етичної культури фахівця. Важливим також є те, що професійно-етичний кодекс вказує на шляхи подальшого морального та професійного саморозвитку. Безперечно, ці питання потребують опрацювання та оновлення як на теоретичному, так і на практичному рівні, оскільки майже у всіх кодексах (починаючи ще з біблейських) є такі вимоги, які людина з недостатнім рівнем морально-етичної культури неспроможна виконати. Саме тому важливе значення має формування моральних якостей, без яких не можливо створити умови для соціально-педагогічної діяльності. У сучасних дослідженнях із проблем підготовки фахівців соціальної сфери основними виділяють наступні: гуманізм, альтруїзм, людинолюбство, доброзичливість, чесність, правдивість, повагу, милосердя, скромність, чемність, тактовність, врівноваженість, дисциплінованість, щирість та ін. Зокрема, І.І. Лучок визначає: "Моральні якості проявляються і в умінні студентів поводитися в університеті та поза ним, дотримуватись етикету в навчальних аудиторіях, бібліотеці, громадських установах, транспорті. Крім цього, на лекціях та практичних заняттях студенти вчаться, як поводитися соціальному працівникові з клієнтами, людьми похилого віку, неповнолітніми і т.п."

Різноманіття ситуацій, які виникають під час професійної діяльності соціального педагога, зумовлюють потребу в більш дієвій системі контролю за моральними діями.

Безпосереднім обов'язком кожного соціального педагога є ознайомлення з кодексом та дотримання його принципів. До вивчення пропонується "Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи" та "Етичний кодекс педагога".

Визначимо основні позиції пропонованих кодексів, що важливі для виховання морально-етичної культури майбутнього соціального педагога.

Вже під час опанування навчальних дисциплін потрібно усвідомити, що професійна діяльність має ґрунтуватись на принципах законності, доброчинності, порядності і чесності, толерантності, конфіденційності, доступності послуг, поваги до гідності кожної людини, домінантності інтересів клієнтів, довіри та взаємодії у вирішенні проблем клієнта. Надамо характеристику цих принципів.

1. Принцип законності. Ми знаємо багато прикладів того, як введення нових законів та нормативно-правових актів, що базуються на загальнолюдських цінностях, відкривають нові можливості для підвищення рівня життя та розвитку кожного члена суспільства. Так, нормативно-правове поле етики соціально-педагогічної діяльності представлено як національними документами (Конституція України, законами "Про соціальні послуги", "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійну освіту", "Про вищу освіту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про зайнятість населення", "Про охорону дитинства", "Про державну допомогу сім'ям із дітьми", "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", "Про біженців", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"" "Про пенсійне забезпечення", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", постановами та наказами та ін..), так і міжнародними документами ("Загальна декларація прав людини", "Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку", "Конвенція ООН про права дитини", "Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей", "Європейський кодекс соціального забезпечення", "Конвенція про статус біженців", "Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин", "Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності", "Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації", "Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання", "Міжнародний пакт про громадянські і політичні права", "Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством праці та соціальної політики України та Представництвом Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні у сфері соціальної політики щодо дітей з інвалідністю" та ін.). Діяльність соціального педагога неможливо уявити без дотримання вимог, окреслених у нормативно-правових документах. Але також слід зауважити, що всі правові проекти, які мають відношення до соціально-педагогічної діяльності, потребують з боку педагогів, практиків соціальної роботи, менеджерів дитячих та молодіжних організацій вивчення та критичного осмислення з метою встановлення потенційних переваг або недоліків для розвитку соціальної сфери.

2. Доброчинність (синоніми - добродійність, благодійність, філантропія) як принцип соціально-педагогічної діяльності, означає надання (переважно матеріальної та фінансової) допомоги сім'ям із дітьми, малозабезпеченим сім'ям, безробітним, інвалідам, дітям-сиротам та дітям, що позбавлені батьківського піклування, вихованцям шкіл-інтернатів, соціально незахищеним групам населення та ін.. Ця допомога має як офіційний (на рівні державних субсидій, пенсій та різних виплат ті ін.), так і неофіційний характер (спонсорська допомога, гранти та підтримка міжнародних фондів). У тих випадках, коли надається можливість розподілу ресурсів, матеріальних благ та коштів, соціальному педагогу слід пам'ятати про честь та гідність людей, які отримують допомогу. "Позиція соціальних працівників як спеціалістів-професіоналів передбачає об'єктивність і неупередженість, але в реальному житті вони не завжди цього можуть досягти. Виступаючи часто від імені держави, вони представляють центральну деперсоналізовану владу, і разом з тим нерідко беруть на себе функції виразників інтересів і захисників прав найменш соціально захищених громадян суспільства", - відзначають І.В. Козубовська, О.П. Пічкар [26, 22-23].

3. Порядність і чесність повинні бути неодмінними принципами фахівця соціальної роботи, оскільки відображають найважливішу рису соціально-педагогічної діяльності - необхідність гармонізації спільної діяльності людей у процесі соціальної практики, взаємної координації дій та потреб групи, громади, суспільства тощо. Ці принципи об'єднують правдивість, щирість, визнання прав інших людей, принциповість, неупередженість тощо. Зауважимо, що на різних історичних етапах, в умовах і ринкової конкуренції і різних соціалістичних режимів, як на Заході, так і на Сході, ця вимога постійно порушувалась - обман конкурентів та найманих працівників, недотримання умов міжнародних договорів тощо. Ці порушення завжди викликали активний протест у населення, що призводило часом до масових голодувань, страйків, бунтів, революцій, війн тощо. Саме тому у кодексі етики соціального педагога і соціального працівника зазначається, що інтереси одних не можуть переважати над інтересами інших та реалізовуватися їм на шкоду.

4. Толерантність характеризує ставлення соціального педагога до інтересів, фізичних та психічних вад, вірувань, звичок у поведінці клієнтів різних категорій. Цей принцип полягає у прагненні сприймати людину такою, як вона є, досягати взаєморозуміння через тактовне роз'яснення, без будь-якого тиску - психологічного або фізичного. Розмірковуючи про право на недосконалість кожної людини, Йорг Цірфас підкреслював, що упродовж історичних епох людей з вадами виселяли за межі цивілізації, оголошували поза законом, ізольовували усередині суспільства тощо. Зараз же людей із психічними та фізичними вадами проголошують поза законом через ізоляцію. На думку вченого, це означає "розподіл і класифікацію людей на основі певних ознак", тобто вигнання їх із суспільства, з метою їх виправлення, пристосування або нормалізування, щоб підігнати їх поведінку під заготовлені стандарти. При такому ставленні до людини, за словами вченого, не враховуються їхні інтереси, свободи, потребах [76, 211-214].

5. Конфіденційність, як принцип соціально-педагогічної діяльності, відображає доброзичливе ставлення до таємної інформації, думок, почуттів, труднощів клієнта. Необхідно навчитися створювати таку атмосферу, де людина могла б почуватися вільною від іронії, сарказму або насмішки того, кому вона довіряє приховані переживання та почуття. Для цього необхідно виховувати такі моральні риси як обачливість, ввічливість. Від цього значною мірою залежить успіх як у професійній діяльності, так і в особистому житті.

6. Принцип доступності послуг. На соціальні послуги (соціально-педагогічні, соціально-економічні, соціально-медичні, соціально-побутові, психологічні, юридичні, інформаційні, з професійної реабілітації осіб з обмеженими можливостями, з пошуку роботи та ін.) мають право не тільки громадяни України, а й іноземці, особи без громадянства, біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах. Деякі послуги надаються безкоштовно, деякі - за плату. Але ці послуги повинні бути доступними, тому що клієнти, через складність умов не завжди можуть сплатити навіть встановлену суму.

7. Принцип поваги до гідності кожної людини. Повага є визначальною рисою соціально-педагогічної діяльності, яка передбачає справедливість, рівність прав, довіру до людини, уважне та ввічливе ставлення до її прагнень, чуйність, делікатність, скромність. Принцип поваги до гідності кожної людини слід розуміти як особливе моральне ставлення до особистості, визнання її прав та можливостей. Порушенням цього принципу є фізичне насилля, зневажливе ставлення, несправедливість, нерівність, грубість, психологічний тиск та травмування тощо. Зауважимо, що основою гідності є воля людини у межах її моральної діяльності, і в такому випадку кожний повинний мати можливість постійно стверджувати себе як особистість моральну самостійною участю у всіх галузях суспільного життя. Фахівці соціальної роботи повинні прагнути до створення умов для найвищої міри свободи кожної особистості, викорінюючи всі можливі види експлуатації. При цьому слід пам'ятати про різні форми поваги, що інколи мають суттєві розбіжності: "Повага до особистості має багато форм. У різних соціальних культурних групах існує багато різноманітних засобів прояву поваги. Треба враховувати, що вважається ввічливим і тактовним у групах, які відрізняються від нашої власної групи" - зазначають О.П. Пічкар, М.М.Дідик [50, 9].

8. Принцип домінантності інтересів клієнтів. Цей принцип означає розуміння соціальним педагогом пріоритетності мотивів, причин та цілей клієнта, які через особливий вольовий імпульс та прагнення спрямовують його на моральні дії. Для підвищення якості життя у суспільстві інтереси клієнта (якщо вони не суперечать чинному законодавству та нормам моралі) повинні задовольнятися у повному обсязі.

Цікавим прикладом є досвід роботи з клієнтами похилого віку у сучасній Фінляндії. Якщо робітник будь-якої кампанії має бажання продовжувати працювати, йому створюють спеціальні умови праці, а не він пристосовується до умов. Також більшість організацій роблять свій внесок у підтримку інтересів робітників до зміцнення здоров'я, задовольняють прагнення робітників займатися фізичною культурою навіть у робочий час, повністю фінансують заняття у фітнес-центрах тощо. Підтвердженням цього є розповідь Елісон Мейтленд:

"Робітники фінського заводу Abloy беруть участь у національному експерименті, що може слугувати прикладом для будь-якої країни зі старіючим населенням. За останні чотири роки середній вік виходу на пенсію на підприємстві, розташованому в місті Йоэнсуу, зріс з 59 до 63 років. Компанія, що входить у шведську групу Assa Abloy, заохочує літніх співробітників працювати довше, переобладнує робочі місця відповідно до їхних фізичних можливостей і навчає менеджерів особливостей роботи з літніми фахівцями. Усі 200 співробітників заводу від 55 років виявили бажання стати "старшими майстрами" (ця посада була обрана для підвищення їх авторитету в очах молодих робітників). Тепер їм простіше спілкуватися з керівниками, передавати набуті знання молодим і обговорювати перспективні плани. Старші майстри можуть безкоштовно відвідувати фітнес-клуб, для них улаштовують виїзди на природу і проводять семінари, де навчають здорового способу життя. Після 58 років їм надаються додаткові вихідні для медичного обстеження".

9. Принцип довіри та взаємодії у вирішенні проблем клієнта. Такий принцип заснований на доброзичливому ставленні до проблем клієнта, що засновується на впевненості у його чесності, правоті, готовності вирішувати будь-які труднощі спільно, за умови взаємних договорів. Соціальний педагог визначає проблеми клієнта спільно із ним, спонукає до самостійного прийняття рішення, але при цьому несе відповідальність за наслідки, що були спровоковані цим рішенням. Відповідальність соціального педагога носить більш серйозний характер, ніж відповідальність клієнта. Як правило, клієнт дбає тільки про свої вигоди, а соціальний педагог повинен враховувати наслідки від прийнятого рішення для всього суспільства. Саме тому при встановленні першого контакту велику увагу потрібно приділити характеру стосунків із клієнтом, оскільки навіть прихована підозра соціального педагога, його сумніви щодо щирості мотивів дій клієнта, призводять до розвитку взаємної недовіри. Зрозуміло, що дотримання цього принципу та розвиток таких моральних якостей, як доброчесність, порядність, відповідальність є обов'язковими для майбутнього фахівця. Слушною в такому випадку є думка О.В. Стецюри: "… Саме соціальна робота орієнтована на реальних людей з їх життєвими труднощами. Уміння та бажання йти назустріч людям, знаходити форми взаємодії з ними, щоб допомогти їм - головні цілі в діяльності соціального працівника" [63].

Як бачимо, принципи етики соціально-педагогічної діяльності складаються у цілісну систему. Реалізація одного принципу обов'язково пов'язана із реалізацією інших. І лише у тісному взаємозв'язку відображають загальні особливості моральної та професійної діяльності фахівця соціальної роботи.

На нашу думку, умовами, які сприяють засвоєнню цих принципів, є розуміння майбутніми учителями етичних основ соціально-педагогічної діяльності; постійна робота із розвитку необхідних моральних якостей; озброєння сучасними соціальними технологіями з метою надбання морального досвіду прийняття рішень у нових соціокультурних умовах тощо. Саме тому важливу роль відіграє безперервна освіта та самовдосконалення фахівця. Зокрема, у кодексі зазначається, що спеціаліст повинен безперервно підвищувати якість та ефективність послуг; визначати і з'ясовувати характер та причини соціальних проблем різного рівня, підвищувати статус соціальної та соціально-педагогічної роботи; стимулювати розробку та впровадження соціальних технологій, методів, методик, програм, спрямованих на зростання рівня життя; визнавати пріоритети професійної відповідальності над власними інтересами.

Зазначимо, що безперервна освіта та професійне самовдосконалення у вітчизняних соціальних службах значною мірою забезпечується керівниками різних рівнів, які допомагають працівникам тримати у полі зору мету та пріоритети професійної діяльності, брати відповідальність за моральні дії у соціально-педагогічній діяльності; вони вчасно підтримують молодих фахівців, виявляють їх тривогу та емоційне виснаження. Зауважимо, що не менш важливим є мотивація навчання та потреби самого фахівця у постійному професійному самовдосконаленні.

Для розгляду прикладу потреб та мотивів у соціально-педагогічній діяльності фахівця подаємо таблицю.

№	Потреби	Мотиви	Найбільш виражені моральні та професійні якості і здатності
1	Соціальні потреби	Можливість повноцінного спілкування із колегами, довіра керівника, участь у суспільному житті	Повага до оточення, підтримка традицій у колективі, відповідальність, компетентність
2	Потреба у визнанні як професіонала	Успіх, досягнення, визнання, схвалення дій, перспективи кар'єрного зростання	Енергійність, ініціативність, орієнтованість на працю, здатність виконувати важку роботу заради підвищення професійного статусу, лідерство
3	Потреба у самоактуалізації	Загальнокультурний розвиток, моральне самовдосконалення	Здатність приймати моральні рішення, здатність улагоджувати конфлікти цілеспрямованість, самостійність, емпатійність, комунікабельність, альтруїзм

Необхідним є також встановлення довірчих відносин із колегами та партнерами різних установ. Зокрема, кодексом пропонується визнання різних поглядів на використання форм практичного досвіду. Зі свого боку, фахівець соціальної роботи може пропонувати власний досвід, що був впроваджений у практику соціальної роботи. Для цього потрібно чітко охарактеризувати не тільки зміст досвіду, а й розкрити його сутність, показати результати та переваги, щиро визнати помилки та не замовчувати про труднощі, що виникають у процесі соціально-педагогічної діяльності. При цьому важливими є такі професійні якості та вміння: лаконічність, конкретність, конструктивізм, вміння створювати умови для обміну знаннями і професійним досвідом. Спілкування із колегами і партнерами, які презентують свій досвід, відбувається через такі форми: виступи, наради, консультації, статті у періодиці, монографії, дисертації, відвідування занять, ознайомлення з документацією, ознайомлення з роботами клієнтів, виставки, конференції тощо.

Знання змісту етичних кодексів та розуміння кожної позиції необхідне кожному фахівцеві соціальної роботи. При цьому слід пам'ятати, що професіоналізм та високий рівень морально-етичної культури, як результат цілісного процесу загального розвитку базуються на фундаментальній професійній підготовці, постійному самовдосконаленні та моральному потенціалі фахівця.

Ділова гра для малих груп

Діючі особи: представники соціальної організації - 4 студенти, випускники ВНЗ зі спеціальності "Соціальна педагогіка" - 2 студенти.

Інструкції ведучому для проведення гри: Завдання видаються кожному конфіденційно, одному з "представників соціальної організації" бажано мати дружні стосунки із "випускником № 2".

Обладнання: папір, олівці, картки із завданнями.

Завдання для випускника № 1. 1. Зберіть інформацію про соціальну організацію, де Ви хотіли б працювати. 2. Під час співбесіди, під час написання резюме, акцентуйте увагу на тому, що Ви маєте гарні оцінки з предметів. 3. На початку співбесіди запитайте про розмір заробітної плати та обсяг роботи, яку Ви будете виконувати.

Завдання для випускника № 2. 1. Зберіть інформацію про соціальну організацію, де Ви хотіли б працювати, встановіть дружні стосунки з одним із співробітників. 2. Під час написання резюме акцентуйте увагу на позитивних моральних якостях, необхідних для обраної роботи, підкресліть Вашу толерантність й бажання підвищувати свій професійний рівень. 3. Під час співбесіди чесно відповідайте на запитання, реально оцініть свої можливості та професійний рівень.

Завдання для представників соціальної організації. 1. Опишіть Вашу організацію (дата створення, назва, напрям соціальної діяльності, стосунки між колегами, професійні ролі, які виконує кожний з представників, професійний фах та рівень кожного представника, можливі проблеми та успіхи кожного у професійній діяльності). 2. Для розвитку Вашої організації потрібен лише один соціальний педагог. Визначте, які професійні завдання він буде виконувати, які професійні та моральні якості бажані для майбутнього колеги.

І етап. 1. Співбесіда із випускником № 1. 2. Співбесіда із випускником № 2.

    Рекомендовані запитання:

ІІ етап 1. Обговорення враження після співбесід. Що саме приваблює або відштовхує під час співбесіди? 2. Кого б ви прийняли у свою організацію? Обґрунтуйте рішення.

ІІІ етап. 1. Повідомте у лаконічній формі прийняте рішення. 2. Підбийте підсумки.

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС спеціалістів із соціальної роботи України

     Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи (соціальних працівників і соціальних педагогів) України - це документ, який націлює на здійснення соціальної роботи в багатьох функціональних сферах з метою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також і задоволення людських потреб. В Етичному кодексі спеціалістів із соціальної роботи України визначено положення, які є для фахівців принциповими орієнтирами з питань професійної діяльності, виконання службових обов'язків, організації взаємодії з клієнтами. У документі визначено шляхи розв'язання моральних проблем та прийняття найбільш адекватного професійного рішення в етичних питаннях. В основу Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України покладений вітчизняний досвід і міжнародні етичні принципи й стандарти соціальної роботи, що визначені на загальних зборах Міжнародної Федерації соціальних працівників (IFSW) у м. Коломбо (Шрі-Ланка) 6 - 8 липня 1994 р. Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України містить:

- етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи (перелік базових етичних ідей і традицій, що стають підґрунтям для прийняття етичного рішення в соціальній роботі);

- норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи (основа професійної діяльності).

1. Етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи

1.1. Повага до гідності кожної людини. Кожна людина є неповторною та унікальною, що необхідно враховувати соціальним працівникам, не допускаючи жодного прояву зневаги до особистості. Кожна людина має право на самореалізацію, яка не призводить до порушення подібних прав інших людей. Соціальна робота є несумісною з прямим чи опосередкованим примусом клієнтів до будь-яких дій, навіть на користь клієнта або його близького соціального оточення.

1.2. Пріоритетність інтересів клієнтів. Спеціалісти із соціальної роботи спрямовують усі свої зусилля, знання та навички на допомогу окремим громадянам, сім'ям, групам, спільнотам та громадам для їх удосконалення, а також з метою розв'язання конфліктів та подолання їх наслідків.

1.3. Толерантність. Спеціалісти із соціальної роботи є толерантними до різних емоційних проявів клієнтів, мають належний рівень професійної підготовки, за будь-яких обставин зберігають рівновагу, терпимість. Спеціалісти із соціальної роботи приймають проблеми й обставини клієнтів незалежно від їхнього способу життя, поведінки, соціального і національного походження, статі тощо.

1.4. Довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта.

Спеціалісти із соціальної роботи співпрацюють з клієнтами, намагаючись якнайкраще розв'язувати будь-які завдання, з якими вони стикаються, з метою задоволення інтересів клієнтів. Спеціалісти із соціальної роботи сприяють добровільній участі клієнтів у процесі надання соціальної послуги. Спеціалісти із соціальної роботи мають сприяти максимальній самостійності клієнтів у розв'язанні їхніх соціальних проблем та в діях у відповідних соціальних ситуаціях. Спеціалісти із соціальної роботи створюють доброзичливу атмосферу спілкування з клієнтом. Довіра до спеціаліста із соціальної роботи є необхідною умовою результативної соціальної діяльності.

1.5. Доступність послуг. Спеціалісти із соціальної роботи надають допомогу кожному, хто звертається до них за захистом, підтримкою, консультацією або порадою, без будь-якої дискримінації щодо статі, віку, фізичних або розумових обмежень, соціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, політичних поглядів, сексуальної орієнтації.

1.6. Конфіденційність. Спеціалісти із соціальної роботи в будь-якій соціальній ситуації інформують клієнтів про те, як забезпечується конфіденційність, для чого вона необхідна, а також про обмеження в її дотриманні. Обов'язок спеціалістів із соціальної роботи - бути конфіденційними, що виключає можливість розголошення будь-яких відомостей про клієнтів за винятком тих випадків, коли це робиться з їхньої згоди чи в установленому законом порядку.

1.7. Дотримання норм професійної етики. Спеціалісти із соціальної роботи сприяють формуванню та реалізації заходів соціальної політики, забезпеченню благополуччя людини, спільноти, громади, несуть відповідальність за розвиток та дотримання професійних норм у розв'язанні практичних завдань соціальної роботи.

2. Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи

Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи є основою їхньої професійної діяльності згідно із загальнолюдськими цінностями та етичними принципами соціальної роботи.

2.1. Етична поведінка стосовно професії

2.1.1. Дотримуватися Етичного кодексу, діяти відповідно до принципів і норм етичної поведінки.

2.1.2. Підвищувати якість та ефективність соціальних послуг, розвивати професіоналізм у соціальній роботі, залучаючи волонтерів (добровільних помічників) до виконання посильних для них завдань.

2.1.3. Бути відповідальним за клієнтів у рамках обмежень, установлених положеннями цього кодексу.

2.1.4. Визначати і з'ясовувати характер та причини індивідуальних, сімейних, групових соціальних проблем, проблем територіальної громади та глобальних соціальних проблем.

2.1.5. Підвищувати статус соціальної та соціально-педагогічної роботи.

2.1.6. Стимулювати розробку та впровадження соціальних технологій, методів, методик, програм, що спрямовані на покращання якості життя людини, сім'ї, групи людей, громади, спільноти та суспільства.

2.1.7. Визнавати пріоритети професійної відповідальності над власними інтересами.

2.1.8. Роз'яснювати призначення, цілі та завдання професійної соціальної та соціально-педагогічної роботи.

2.2. Етична поведінка стосовно колег

2.2.1. Визнавати різні погляди та форми практичного досвіду колег у соціальній роботі й інших фахівців, висловлювати критичні зауваження та пропозиції лаконічно і коректно.

2.2.2. Піддавати конструктивному аналізу професійні дії колег, теоретичні та методичні засади їхньої професійної діяльності.

2.2.3. Створювати та систематично використовувати можливості, умови для обміну знаннями, досвідом і поглядами з колегами у соціальній роботі, фахівцями інших галузей, волонтерами з метою вдосконалення власної практики роботи та збагачення інтелектуальних ресурсів професійної групи.

2.2.4. Підтримувати діяльність легалізованих професійних об'єднань та асоціацій, що відповідає вимогам чинного законодавства.

2.2.5. Відстоювати професійну честь і гідність своїх колег, не допускати упередженої критики на їхню адресу та щодо професії взагалі.

2.2.6. Звертати увагу відповідних організацій на будь-які порушення положень цього Кодексу.

2.3. Етична поведінка стосовно клієнтів

2.3.1. Поважати особистість клієнта і гарантувати захист його гідності та прав незалежно від походження, статі, віку та внеску в суспільний і соціальний розвиток.

2.3.2. Прагнути зрозуміти кожного клієнта, з'ясовувати всі чинники проблеми, що виникла, пропонувати оптимальні види професійної діяльності або соціальних послуг.

2.3.3. Безпека клієнтів є першою умовою діяльності спеціалістів із соціальної роботи.

2.3.4. Допомагати всім клієнтам рівною мірою.

2.3.5. Заохочувати клієнта до взаємодії, яка ґрунтується на довірі, співчутті та збереженні конфіденційності.

2.3.6. Визнавати і поважати наміри, відповідальність клієнтів за прийняте рішення.

2.3.7. Якщо неможливо надати відповідну соціальну послугу, спеціалісти із соціальної роботи зобов'язані повідомити про це клієнтам, залишивши за ними право на свободу дій.

2.4. Етична поведінка стосовно взаємодіючих організацій

2.4.1. Співпрацювати з тими установами й організаціями, наміри та діяльність яких спрямовані на надання соціальних послуг; використовувати досвід їхньої роботи як ресурсну можливість для підвищення якості допомоги клієнтам.

2.4.2. Підтримувати та популяризувати партнерські стосунки між організаціями, що здійснюють соціальну діяльність у громаді, в суспільстві.

2.4.3. Забезпечувати професійну звітність перед клієнтами та громадськістю про ефективність і продуктивність роботи шляхом періодичних публічних оглядів якості, результативності та ефективності послуг, що надаються.

Я, Степанков Денис , ознайомився з етичним кодексом соціального працівника!

Я, Степанков Денис, ознакомился с социальной организацией «Рынок труда»

Социальные организации

Социальная организация (от франц. organisation, от позднелат. organizo- сообщаю стройный вид, устраиваю) - исторически сложившаяся упорядоченная система деятельности общества, людей; исторически сложившаяся упорядоченная система социальных отношений, например, экономическая организация общества, военная организация общества, политическая организация общества и т.д.

Основное отличие социальной организации от социального института заключается в том, что институциональная форма общественных отношений закреплена нормами права и морали, а организационная форма включает в себя помимо институциональных также и упорядоченные отношения, но которые еще не закреплены существующими нормами. Не все организованные формы отношений между людьми закрепляются в номах морали или права, например, организации сексуальных меньшинств, сектантские религиозные организации и т.п. так и не нашли общественного признания на основе закрепления в нормах  права или морали.

Наиболее объемный  пример социальной организации это гражданское общество, которое определяется понятием, характеризующим относительную самостоятельность и целостность общественной жизни по отношению к политическим структурам, прежде всего к государству. Гражданское общество включает в себя и так называемую уголовную, мафиозную, коррупционную и т.п. организации, вооруженные бандоформирования, сексуальные меньшинства и т.д. Например,военная организация общества это исторически сложившаяся система деятельности общества, людей по поводу воспроизводства вооруженных структур, например, вооружение населения (народа), вооруженные силы государства, казачество, бандитские формирования и т.п. А положительно оцениваемая с точки зрения морали и права военная организация  рассматривается как организация социального воспроизводства вооруженной защиты государства и общества- деятельность людей, направленная на сохранение благ и ценностей своей социально-политической системы и на разрушение ценностей и благ чужой социально-политической системы, рассматриваемой как враждебной, с применением вооруженной силы и на основе службы в государственных структурах или ополчении (партизаны и т.п.). Но  мы прекрасно знаем, что если наш, то разведчик, если чужой, то шпион; во время Великой Отечественной войны восставшее с оружием в руках население на оккупированных территориях организовывалось в партизанские отряды, которые немецко-фашистские захватчики называли бандитами. Таким образом, термин социальная организация это реально существующие системы упорядоченных общественных отношений, которые характеризуются наличием в них не закрепленных в нормах права и нравственности отношений.

Большинство из нас начинает свою жизнь в организации - в родильном доме. Там работают врачи, медицинские сестры, санитарки; они заботятся о нашем здоровье. Покинув родильный дом, мы попадаем в другие организации - ясли, детский сад, начальную и среднюю школу, - каждая из них имеет свою структуру. После окончания школы нам снова не миновать организаций. Став взрослыми, мы поступаем на работу в одну из них. Мы имеем дело и с такими организациями, как финансовое управление, армия, полиция, суды, банки, магазины и т.д. Даже когда человек умирает, организация не оставляет его. Им занимается похоронное бюро.Организации - это группы людей, составляющие часть общества, ориентированные на достижение взаимосвязанных специфических целей и формирование высоко формализованной структуры.

Коммерческие фирмы, правительственные органы, профсоюзы и колледжи - организации, для них характерны строгое разделение обязанностей в соответствии с правилами и нормами, выражающимися в иерархии власти.

Обсуждая организации или административные структуры, Макс Вебер придавал  особое значение стремлению к рационализации современного общества. Вебер изучал роль этого процесса в преобразовании разных сфер общества, включая искусство, религию, политику, экономику и систему уголовного права. При этом происходит отказ от стихийных, личностных, традиционных способов деятельности. Она становилась более систематизированной - организованной, согласно правилам, установленным на основе рациональною анализа.

Для понимания указанного различия сравним традиционные отношения между хозяином и слугой с отношениями между предпринимателем и человеком, работающим по найму на современном промышленном предприятии. Между хозяином и слугой складываются отношения, основанные на взаимном доверии; более того, хозяина и слугу соединяет целый ряд неписаных соглашений, передаваемых из поколения в поколение в течение веков. Отношения же между предпринимателем и сотрудником, работающим по найму, в современных условиях определяет обезличенный договор, часто при посредничестве нескольких начальников среднего уровня (например, мастера, инспектора и т.д.); при этом служебные обязанности четко регламентированы. Вебер считал формирование организаций (управленческого аппарата) главным аспектом процесса рационализации. Для описания характерных особенностей организаций он использовал ее идеальный тип или модель. Модель никогда точно не соответствует специфической ситуации реального мира. Однако, она может служить для обобщения социальных явлений.

Вебер выделил семь основных, характерных черт идеального типа организации:

Разделение труда, обусловленное определенными правилами или законами. Так, например, в современной коммерческой фирме есть описание обязанностей директора, управляющего делами, продавцов и т.д.;

Порядок подчиненности представляет собой иерархию выше- и нижестоящих должностных лиц, которые, в свою очередь, являются начальниками других сотрудников. В современных коммерческих фирмах существует система вертикальной зависимости ("сверху вниз"); совет директоров, руководители предприятий, руководители среднего уровня и нижестоящие начальники, осуществляющие контроль за деятельностью рядовых служащих;

Офис (канцелярия или бюро) - основа организации, где находятся документы и журналы, где регистрируются и сохраняются сведения о деятельиости учреждения;

Официальная процедура подготовки должностных лиц в организации. Требования к рядовому делопроизводителю сравнительно просты, но некоторые программы подготовки руководящих работников достаточно сложны;

Штатные сотрудники, отдающие свою энергию деятельности организации, для них это главное занятие;

Правила, достаточно общие, более или менее устойчивые, регулирующие режим работы. Их нетрудно усвоить и выполнять. Зачастую они весьма подробны; например, на некоторых предприятиях время и продолжительность перерывов, когда работники могут выпить кофе, строго регламентированы;

Лояльность каждого работника по отношению к организации, стремление следовать установленным правилам. Это необязательно означает преданность только руководителю организации или любому другому ее сотруднику.

Все это делает поведение сотрудников организации предсказуемым, помогает руководству координировать деятельность работников. В свою очередь, предсказуемость и координация - основные факторы, способствующие повышению эффективности и производительности труда. С их помощью можно понять, когда работники намерены создавать лишь видимость работы или хотят прекратить ее, какие механизмы они собираются при этом использовать и т.д., хотя сочетание перечисленных выше элементов придает довольно обезличенный характер конечным результатам деятельности, для организаций это в большинстве случаев предпочтительнее, чем дезорганизация, неповиновение, неэффективность. Таким образом, для социальных организаций характерно строгое разделение обязанностей на основе формирования правил социальных взаимодействий направленных на их закрепление в нормах права и морали, формирование “аппарата” управления.

         

Рис. 17. Основные социальные организации

К основным социальным организациям можно отнести (рис 17):

Гражданское общество как относительную самостоятельность и целостность общественной жизни по отношению к политическим структурам, прежде всего к государству;

Объединения людей на основе наличной культуры, церковь, религиозные объединения, искусство, литературу, науку, фольклор и т.п. как организации отбора, хранения и передачи ценностей и образцов существования и развития общества и личности;

Общественное разделение труда, производство, рынок, распределение, обмен и т.д. как экономические организации общества;

Обучение, воспитание, родильный дом, детский сад, школа и т.д. как организации социального воспроизводства;

Партийная система, выборы, власть, оппозиция, политическая партия, государственная администрация, силовые структуры  и т.д. как социально - политические организации, участвующие в регулировании общественных отношений, то есть в воспроизводстве системы управления.

Рассмотрим на примере типов политической власти различные примеры социальной организации на основе государственных устройств.

Тоталитарные государства. Руководители тоталитарного государства стремятся держать страну под своим контролем. Тоталитарные режимы бывают разные. Но все они имеют общие черты.

1. Широко используя идеологию тоталитарного общества, они стремятся объяснить каждый аспект жизни. Общественные цели, одобряемые образцы поведения, даже враги характеризуются в упрощенной, иногда искаженной форме. Идеология должна приспосабливаться к социальным переменам, но государства с тоталитарным режимом стремятся сохранить господство одной идеологии.   

2. Однопартийные системы. Тоталитарные государства представляют собой однопартийные системы, возглавляемые диктатором или несколькими руководителями. Правящая партия считается единственной законной партией в стране, монополизирующей власть. Она проникает во все сферы жизни  и полностью управляет обществом, от нее исходят власть, престиж, деньги.

3. Террор. Применяется для поддержания государственной власти. Пытки и допросы могут использоваться против внутренних и внешних врагов режима.

4. Контроль средств массовой информации. Тоталитарные государства осуществляют контроль над средствами массовой информации, поэтому оппозиционеры вынуждены уйти в подполье. Народным массам предлагается лишь официальная точка зрения на определенные события и поощряется поведение, угодное режиму.

5. Контроль над запасами оружия. Тоталитарные государства монополизируют изготовление, распространение и применение оружия.

б. Контроль над экономикой. Под контролем находятся все отрасли экономики. Это может означать наличие государственных экономических планов, дающих задания каждому промышленному и сельскохозяйственному предприятию.

Таким образом, тоталитарные системы стирают грань между сферами общественного и личного и подрывают личную инициативу. Кроме того, государство стремится полностью подчинить себе граждан и добиться их преданности, подавляя и контролируя все другие общественные институты. Опираясь на партию и средства массовой информации, режим оказывает влияние на семейную жизнь, жизнь молодежи, образование, трудовую деятельность и общественную жизнь. В тоталитарном обществе почти отсутствуют свобода, не всегда соблюдаются права человека или возможность выражать свое мнение.

Авторитарные государства. В авторитарных государствах власть переходит в руки монарха или диктатора, которые правят, используя силу. Диктаторские режимы в Латинской Америке, режим Франко в Испании - пример авторитаризма ХХ в. Лидеры стремятся добиться преданности своих подданных, подразумевается верность конкретному человеку, а не определенным целям и даже государству.

При авторитарных режимах политические партии и идеология играют определенную роль, но они осуществляют контроль в меньшей мере, чем в обществах с тоталитарным режимом. Для подавления диссидентов или для критики средства массовой информации могут подвергаться цензуре, наряду с применением вооруженных сил может использоваться террор. Однако эти режимы значительно слабее, чем тоталитарные. Они в большей мере применяют традиционные способы управления. Стараясь силой сохранить свою политическую власть, они вряд ли способны осуществить значительные социальные перемены. Кроме того, здесь меньше пытаются вторгаться в личную жизнь своих подданных, поэтому при авторитарных формах правления четче очерчена граница между общественной и личной жизнью, чем в тоталитарных государствах.

Демократические государства. Буквально демократия - "власть народа", но в крупных и сложно организованных обществах правление всего народа невозможно. А точнее, лица, обладающие всеми гражданскими правами, имели место в древних и средневековых демократиях, где важнейшие решения принимались народным собранием, в котором имели право участвовать все граждане. Например, афинская демократия,  новгородское вече, запорожская сечь. Во всех этих обществах, как численность населения, так и территории, были очень невелики, и возможно было собрать всех граждан, где они совместно обсуждали все вопросы и принимали решение. Причем решение принимались не только путем подсчета голосов, но иногда и по силе крика, как, например, на новгородском вече. Однако в больших обществах проведение такого голосования по всем политическим вопросам технически невозможно, хотя в наиболее важных случаях оно иногда все-таки проводится посредством референдума. Поэтому современная демократия стала ассоциироваться, главным образом, с представительной демократией, когда народ на определенный срок передает власть своим представителям, которые подлежат переизбранию. Представительная демократия существует в таких странах, как Индия, Франция, США, Канада и др. Этим демократическим государствам присущи следующие черты.

1. Индивидуализм. Вера в значимость личности - основной принцип демократического сознания. Он стал основой законодательных систем, утверждая равенство всех людей перед законами общества.

2. Конституционная форма правления. Что касается прав человека или Конституции, то демократические формы правления основаны на совокупности законов и законодательных традиций, которым подчиняется человек, правительство и общество. На основе конституции формируется основное законодательство страны, определяются главные принципы распределения и ограничения политической власти. Конституция устанавливает полномочия правительства. Кроме того, они определяют методы управления общественной жизнью. Далее конституция обычно устанавливает принципы разделения полномочий между различными ветвями власти, членами правительства таким образам, чтобы обязанности власти были ограничены и четко установлены.

         3. Общее согласие тех, кто управляет. Главная черта демократических обществ состоит в том, что взрослое население само выбирает своих правителей и представителей на периодически проводимых выборах. Эти выборы способствуют подотчетности тех, кто стоит у власти и ограничивают срок их полномочий.

4. Лояльная оппозиция. Подразумевается, что политический механизм включает двухпартийную или многопартийную системы. В соответствии с демократическими ценностями оппозиция не означает нелояльность, граждане должны иметь право высказывать свое мнение. Поэтому демократические правительства не контролируют средства массовой информации и редко прибегают к вооруженной силе для подавления политической оппозиции.

Демократические общества формируются на различной экономической основе. Их правительства выполняют множество ролей - от управления государством "всеобщего благополучия" (например, в США) до реализации социалистической программы (например, в Швеции). Демократические институты существуют не только в процветающих странах, например, они существуют и в Индии. Но процветание и развитие промышленности благоприятствует созданию демократического правительства.

Применительно к обществу и его социальным организациям также необходимо отметить такое немаловажное понятие как социальное время. Социальное время - это время, "привязываемое" к значимым событиям в жизни общества (до революции, до перестройки). Оно в меньшей степени зависит от продолжительности периода, но в большем зависит от его социально значимых событий. Пример: "Когда я был студентом. Когда ты искал работу. Это было в годы ее первого замужества". Особенность социального времени состоит в том, что человек очень хорошо помнит важные события своей жизни: женитьбу, развод, службу в армии, учебу в институте, поступление на работу и т.д., он их помнит лучше, чем даты этих событий: "Когда ты получила квартиру? Незадолго до замужества". Социальное для общества в целом связывается, например, со способом производства материальных благ - рабовладельческое, феодальное, капиталистическое, социалистическое; с прогрессивными преобразованиями в основных сферах общественной жизни - индустриальное, информационное и т.д. Социальные институты и организации существуют в конкретно -  историческом социальном времени.

 

Рынок труда

Рынок труда, как и рынок капиталов, товаров, ценных бумаг и др..

-Составляющая части экономики. На нем, как отмечают эксперты

Международной организации труда (МОТ), "предприниматели и наемные работники

совместно ведут переговоры, коллективные или индивидуальные по заработной

платы и условий труда. "

Рынок труда как экономическая категория, длительное время рассматривался у нас как

явление, присущее только капиталистическому обществу, а безработица - как

чисто социальное явление, результат антагонистических противоречий между

трудом и капиталом, и только благодаря упорной борьбе трудящихся

удалось вырвать у монополистического капитала уступки в виде системы

помощи безработным: материальной - из фондов по безработице,

организационной - в трудоустройстве благодаря службам занятости.

Действительно, с развитием капитализма, переходом его в монополистическую стадию

усложнились экономические связи и экономические отношения. Существенных изменений

подвергся и рынок рабочей силы. Изменилось отношение к рабочей силе и в

предпринимателей. Развитие современного производства предъявило повышенные требования

к качеству рабочей силы: квалификации, профессиональной и общей образовательной

подготовки, творческого отношения к труду, высокого качества работы. Бизнес

активно включился в профессиональную подготовку кадров.

Сокращение потребности в рабочей силе в определенные периоды, ранее приводило

к росту безработицы, стало ныне известной мере регулируемым процессом.

Этому способствуют не только социально-экономические, но и политические факторы.

Рынок труда сформировался как система общественных отношений, отражающих

уровень развития и достигнутый на этот период баланс интересов между теми

силами, которые участвуют на рынке: предпринимателями, наемными работниками

и государством. Организационной формой выражения таких интересов на рынке

труда являются ассоциации предпринимателей, с одной стороны, и профсоюзов - с другой.

Государство же выступает как работодатель на государственных предприятиях и

инвестор, финансируя крупные проекты и программы развития. Однако главная

его функция заключается в определении правил регулирования интересов партнеров

и сил, которые этому противостоят.

В узком смысле механизм регулирования рынка - это сведение

нормативных, законодательных или коллективно-договорных актов,

руководствуются партнеры при реализации политики занятости.

В широком контексте механизм регулирования охватывает целый спектр

экономических, юридических, социальных и психологических факторов,

определяющих функционирования рынка труда. Оно осуществляется через систему

трудоустройству, государственные программы помощи в приобретении профессиональных знаний

и трудоустройстве незанятому, но желающему работать населению и др..

Переход к рыночной экономике обостряет проблему занятости и добавляет к

нее новые, связанные со структурной перестройкой нашего народного

хозяйства и возникновением новых трудовых отношений, обусловленных разными

формами собственности.

Согласно Закону Украины "О занятости" от 01. 03. 1991 p., Государство в

случае невозможности предоставить подходящую работу безработному, может

предложить пройти профессиональную переподготовку или повысить свою

квалификацию. Разработаны основные принципы государственной политики занятости

населения. Государство способствует также незанятым гражданам в возобновлении их

трудовой деятельности и обеспечивает им различные виды компенсаций.

2. СУБЪЕКТЫ РЫНКА ТРУДА И ИХ ФУНКЦИИ

Проблема занятости населения в условиях становления и развития рыночных

отношений является актуальной. Для реализации политики занятости населения и

обеспечения гражданам соответствующих гарантий, для помощи безработным

гражданам в поисках работы и трудоустройстве на всей территории

Украина создаются биржи труда или службы или центры занятости.

Что касается биржи труда, то это учреждение, осуществляющее посредничество

между наемными работниками и предпринимателями при заключении сделки

купли-продажи рабочей силы. Биржа труда выполняет посреднические услуги

при трудоустройстве безработных, а также лиц, желающих сменить место

работы, изучает спрос и предложение рабочей силы, предоставляет информацию о

специалистов, которые нужны на рынке труда. Биржа труда ведет учет

безработных и осуществляет выплату им пособия по безработице. Для этого

обобщается информация о наличии рабочих мест, организуется

подготовка специалистов и т.д..

Деятельность институтов рынка труда осуществляется в рамках государственной

политики о занятости населения и гарантирует гражданам страны

реализовать свое право на труд в соответствии с Законом Украины "О

занятости населения ". Настоящий Закон определяет правовые экономические и

организационные основы занятости населения Украины, а также социальные

гарантии со стороны государства в реализации гражданами права на труд.

Реализуют эту программу и контролируют ход выполнения этого законодательства

службы занятости, созданные в их составе инспекции и коммерческие центры,

имеющих соответствующее разрешение.

Государственная служба занятости выполняет следующие функции:

* Анализирует и прогнозирует спрос и предложение на рабочую силу, информирует

населения и государственные органы управления о состоянии рынка труда;

* Консультирует граждан, владельцев предприятий, учреждений и организаций или

уполномоченные ими органы, которые обращаются к ней, о возможности

получения работы и обеспечения рабочей силой, требования к профессии и т.п.;

* Ведет учет свободных рабочих мест и граждан, обращающихся по вопросам

трудоустройство;

* Организует, по необходимости, профессиональную подготовку и переподготовку

граждан в системе службы занятости или направляет их для обучения, содействие предприятиям в развитии и определении курсов обучения и

повышение квалификации (Закон Украины "О занятости населения",

ст.19).

Финансирование мероприятий по реализации государственной программы занятости

осуществляется через Государственный фонд содействия занятости населения, который является

самостоятельной финансовой системой, образуется на государственном и местном

уровнях и формируется за счет:

* Ассигнований в размере не менее 3% от объемов государственного и местного

бюджетов;

* Обязательных взносов предприятий, учреждений, организаций (занимающихся

коммерческой деятельностью), кооператоров;

* Добровольных взносов общественных организаций, граждан, зарубежных

фирм, других поступлений;

* Средств службы занятости за предоставление платных услуг предприятиям и

организациям.

Распорядителем средств государственного фонда содействия занятости является Государственная

служба занятости.

Контроль за соблюдением законодательства Украины о занятости населения

осуществляется государственными администрациями, инспекциями службы занятости

и профессиональными союзами.

С целью улучшения государственной политики занятости, субъекты рынка труда

должны заниматься решением проблем, связанных с прогнозированием

совокупной рабочей силы в зависимости от спроса и под влиянием изменения отношений

собственности, цен, политики доходов, а также мер государственного регулирования

развития производственных отраслей и сферы, обслуживает население, особенно

здравоохранения, образования, науки и научного обслуживания. Все это вместе

взятое позволит институтам рынка труда оценить ожидаемые изменения,

спрогнозировать демографическую и миграционную поведение, экономическую активность

населения, и тем самым влиять на уровень безработных.

Методика Айзенка по определению темперамента

Психодиагностика психолога в школе - Диагностика эмоциональной и личностной сферы

С помощью методики Айзенка определяют экстраверсию (направленность личности на внешний мир) и нейротизм (результат неуравновешенности процессов возбуждения и торможения) – свойства, лежащие в основе темперамента. В опроснике Айзенка 57 вопросов. На них необходимо ответить "да" или "нет". Полученные результаты сопоставляют с ключом, в котором есть три шкалы: экстраверсия – интроверсия; нейротизм, шкала лжи.

Принадлежность к типу темперамента выявляется при помощи системы координат, на которой отмечаются результаты по шкале "нейротизм" и шкале "экстраверсия". Личностный опросник состоит из двух форм "А" и "В", что дает возможность повторного испытания. Опросники содержат по 57 вопросов. Ответы на них только "Да" или "Нет".

Инструкция Вам будет предложено несколько вопросов об особенностях вашего поведения в различных условиях и ситуациях. Это не испытание ума или способностей, поэтому нет ответов хороших или плохих. Мы заинтересованы в правдивых ответах. Содержание отдельных вопросов не анализируется, важен только итоговый результат. На вопросы следует отвечать поочередно, не возвращаясь к предыдущим ответам. Работайте быстро, не тратьте слишком много времени на обдумывание ответа – наиболее интересна ваша первая реакция. На вопрос можно ответить "да" или "нет". Выбранный вами ответ на каждый вопрос следует отметить в бланке для ответов. Не пропускайте какого-либо вопроса. Начинайте!

Текст опросника (вариант А). 1. Часто ли Вы испытываете тягу к новым впечатлениям, к тому чтобы отвлечься, испытать сильные ощущения? 2. Часто ли вы чувствуете, что нуждаетесь в друзьях, которые могут вас понять, одобрить или посочувствовать? 3. Считаете ли вы себя беззаботным человеком? 4. Очень ли трудно вам отказываться от своих намерений? 5. Обдумываете ли вы свои дела не спеша и предпочитаете подождать, прежде чем действовать? 6. Всегда ли вы сдерживаете свои обещания, даже если вам это невыгодно? 7. Часто ли у вас бывают спады и подъемы настроения? 8. Быстро ли вы обычно действуете и говорите, не затрачиваете ли много времени на обдумывание? 9. Возникало ли у вас когда-нибудь чувство, что вы несчастны, хотя никакой серьезной причины на это не было? 10. Верно ли, что "на спор" вы способны решиться на все? 11. Смущаетесь ли вы, когда хотите познакомиться с человеком противоположного пола, который вам симпатичен? 12. Бывает ли когда-нибудь, что, разозлившись, вы выходите из себя? 13. Часто ли действуете необдуманно, под влиянием момента? 14. Часто ли вас беспокоят мысли о том, что вам не следовало чего-либо делать или говорить? 15. Предпочитаете ли вы чтение книг встречам с людьми? 16. Верно ли, что вас легко задеть? 17. Любите ли вы часто бывать в компании? 18. Бывают ли у вас такие мысли, которыми вам не хотелось делиться с другими людьми? 19. Верно ли, что иногда вы настолько полны энергии, что все горит в руках, а иногда вы чувствуете сильную вялость? 20. Стараетесь ли вы ограничить круг своих знакомств небольшим числом самых близких людей? 21. Много ли вы мечтаете? 22. Когда на вас кричат, отвечаете ли тем же?  23. Считаете ли вы свои привычки хорошими? 24. Часто ли у вас появляется чувство, что вы чем-то виноваты? 25. Способны ли вы иногда дать волю своим чувств и беззаботно развлечься с веселой компанией? 26. Можно ли сказать, что часто у вас нервы бывают натянуты до предела? 27. Слывете ли вы за человека веселого и живого? 28. После того, как дело сделано, часто ли вы мысленно возвращаетесь к нему и думаете, что могли бы сделать лучше? 29. Чувствуете ли вы себя неспокойно, находясь в большой компании? 30. Бывает ли, что вы передаете слухи? 31. Бывает ли, что вам не спится из-за того, что в голову лезут разные мысли? 32. Что вы предпочитаете, если хотите что-либо узнать: найти это в книге или спросить у друзей? 33. Бывают ли у вас сильные сердцебиения?  34.Нравится ли вам работа, требующая сосредоточения? 35. Бывают ли у вас приступы дрожи?  36. Всегда ли вы говорите только правду? 37. Бывает ли вам неприятно находиться в компании, где все подшучивают друг над другом? 38. Раздражительны ли вы? 39. Нравится ли вам работа, требующая быстрого действия? 40. Верно ли, что вам часто не дают покоя мысли о разных неприятностях и "ужасах", которые могли бы произойти, хотя все кончилось благополучно? 41. Верно ли, что вы неторопливы в движениях и несколько медлительны? 42. Опаздывали ли вы когда-нибудь на работу или встречу с кем-то? 43. Часто ли вам снятся кошмары? 44. Верно ли что вы так любите поговорить, что не упускаете любого удобного случая побеседовать с новым человеком? 45. Беспокоят ли вас какие-либо боли? 46. Огорчились бы вы, если бы не смогли долго видеться с друзьями? 47. Можете ли вы назвать себя нервным человеком? 48. Есть ли среди ваших знакомых такие, которые вам явно не нравятся? 49. Могли бы вы сказать, что вы уверенный в себе человек? 50. Легко ли вас задевает критика ваших недостатков, или вашей работы? 51. Трудно ли вам получить настоящее удовольствие от мероприятий, в которых участвует много народу? 52. Беспокоит ли вас чувство, что вы чем-то хуже других? 53. Сумели бы вы внести оживление в скучную компанию? 54. Бывает ли, что вы говорите о вещах, в которых совсем не разбираетесь? 55. Беспокоитесь ли вы о своем здоровье?  56. Любите ли вы подшутить над другими?  57. Страдаете ли вы бессонницей?

Текст опросника (вариант В). 1. Нравится ли вам оживление и суета вокруг вас? 2. Часто ли у вас бывает беспокойное чувство, что вам что-либо хочется, а вы не знаете что? 3. Вы из тех людей, которые не лезут за словом в карман? 4. Чувствуете ли вы себя иногда счастливым, а иногда печальным без какой-либо причины? 5. Держитесь ли вы обычно в "тени" на вечеринках или в компании? 6. Всегда ли в детстве вы делали немедленно и безропотно то, что вам приказывали? 7. Бывает ли у вас иногда дурное настроение? 8. Когда вас втягивают в ссору, предпочитаете ли вы отмолчаться, надеясь, что все обойдется? 9. Легко ли вы поддаетесь переменам настроения?  10. Нравится ли вам находиться среди людей?  11. Часто ли вы теряли сон из-за своих тревог?  12. Упрямитесь ли вы иногда?  13. Могли бы вы назвать себя бесчестным? 14. Часто ли вам приходят хорошие мысли слишком поздно? 15. Предпочитаете ли вы работать в одиночестве? 16. Часто ли вы чувствуете себя апатичным и усталым без серьезной причины? 17. Вы по натуре живой человек? 18. Смеетесь ли вы иногда неприличным шуткам? 19. Часто ли вам что-то так надоедает, что вы чувствуете себя "сытным по горло"? 20. Чувствуете ли вы себя неловко в какой-либо иной одежде, кроме повседневной? 21. Часто ли ваши мысли отвлекаются, когда вы пытаетесь сосредоточить на чем-то свое внимание? 22. Можете ли вы быстро выразить ваши мысли словами? 23. Часто ли вы бываете погружены в свои мысли?  24. Полностью ли вы свободны от всяких предрассудков? 25. Нравятся ли вам первоапрельские шутки?  26. Часто ли вы думаете о своей работе?  27. Очень ли вы любите вкусно поесть? 28. Нуждаетесь ли вы в дружески расположенном человеке, чтобы выговориться, когда вы раздражены? 29. Очень ли вам неприятно брать взаймы или продавать что-нибудь, когда вы нуждаетесь в деньгах?  30. Хвастаетесь ли вы иногда? 31. Очень ли вы чувствительны к некоторым вещам? 32. Предпочли бы вы остаться в одиночестве дома, чем пойти на скучную вечеринку? 33. Бываете ли вы иногда так беспокойны, что не можете долго усидеть на месте? 34. Склонны ли вы планировать свои дела тщательно и раньше, чем следовало бы?  35. Бывают ли у вас головокружения? 36. Всегда ли вы отвечаете на письма сразу после прочтения? 37. Справляетесь ли вы с делом лучше, обдумав его самостоятельно, а не обсуждая с другими? 38. Бывает ли у вас когда-либо отдышка, даже если вы не делали никакой тяжелой работы? 39. Можно ли сказать, что вы человек, которого не волнует, чтобы все было именно так, как нужно? 40. Беспокоят ли вас ваши нервы? 41. Предпочитаете ли вы больше строить планы, чем действовать? 42. Откладываете ли вы иногда на завтра то, что должны сделать сегодня? 43. Нервничаете ли вы в местах, подобных лифту, метро, туннелю? 44. При знакомстве вы обычно первым проявляете инициативу? 45. Бывают ли у вас сильные головные боли? 46. Считаете ли вы обычно, что все само собой уладится и придет в норму? 47. Трудно ли вам заснуть ночью? 48. Лгали ли вы когда-нибудь в своей жизни? 49. Говорите ли вы иногда первое, что придет в голову? 50. Долго ли вы переживаете после случившегося конфуза? 51. 3амкнуты ли вы обычно со всеми, кроме близких друзей? 52. Часто ли с вами случаются неприятности? 53. Любите ли вы рассказывать забавные истории друзьям? 54. Предпочитаете ли вы больше выигрывать, чем проигрывать? 55. Часто ли вы чувствуете себя неловко в обществе людей выше вас по положению? 56. Когда обстоятельства против вас, обычно вы думаете, тем не менее, что стоит еще что-либо предпринять? 57. Часто ли у вас "сосет под ложечкой" перед важным делом?

Вариант В отличается от варианта А только тестом методики. Инструкция, ключ, обработка данных варианта В такие же, как для варианта А.

Из этих 57 вопросов 9 представляют шкалу надежности (лжи). 3 из них положительные (ДА), 6 – отрицательные (НЕТ). Например, шестой вопрос – испытуемый отвечает «ДА» (всегда исполняю), такой ответ, безусловно, не соответствует действительности, т. к. нет человека, который всегда бы исполнял невыгодное для него обещание. Ненадежный ответ на 5 вопросов из 9 (более 50%) в шкале надежности означает, что остальные ответы ненадежны, поэтому проведенный опыт непригоден. Для заполнения опросника испытуемому дается 10 минут, время по секундомеру. Время можно продлить, но это обстоятельство должно быть принято во внимание при оценке. На заполнение опросника много времени затрачивают сдержанные, внутренне конфликтные субъекты, налаживающие контакт с внешним миром не непосредственно, естественным ритмом, а на основе акта напряженной объективации.

Ключ: ЭКСТРАВЕРСИЯ: "ДА" на №№ 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53,  "НЕТ" – №№ 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51. (Ответ "ДА" на вопросы этой нумерации - показатель интроверсии.) НЕЙРОТИ3М: "ДА" – №№ 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.  ШКАЛА ЛОЖНЫХ ОТВЕТОВ: "ДА" – №№ 6, 24, 36; "НЕТ" – №№ 12, 18, 30, 42, 48, 54.

Система координат выглядит следующим образом:

Нейротизм 18 Меланхолик        16       Холерик 14 Интроверт             12            Экстраверт 2   4   6   8   10   12   14  16   18   20   22 8 Флегматик           6           Сангвиник 4 2 0 Эмоциональная устойчивость