Основи психологічної підготовки вчителя

Тема 3 Педагогічне спілкування

План лекції

1. Педагогічне спілкування як психологічна категорія.

2. Стадії педагогічного спілкування.

3. Поняття про бар’єри педагогічної взаємодії.

4. Толерантність – важлива риса вчителя в спілкуванні.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання

1. Уявлення про стиль педагогічного спілкування.

2. Психологічний клімат колективу.

3. Взаємини вчителя з учнями, батьками та колегами. Діагностика моделі поведінки педагога у спілкуванні з учнями на заняттях.

Література

1. Кутішенко В.П. вікова та педагогічна психологія, Київ, 2005, с. 113 – 119.

2. Заброцький М.М. педагогічна психологія, Київ, 2000, с. 74 – 85.

3. Мусатенко Н. Психологічний клімат колективу, ж. Психолог, №19, 2008, с. 16 – 19.

4. Проколієнко Л.М. педагогічна психологія, Київ, 1991, с. 174 – 180.

1. Педагогічне спілкування як психологічна категорія

Традицією вітчизняної психології є взаємозв'язок поняття "спілку­вання" з категорією "діяльність". Спілкування при цьому трактується як певна форма, вид діяльності, а будь-які різновиди спілкування роз­цінюються як специфічні форми спільної діяльності людей.

На основі викладеного можна власне спілкування визначити як процес, спричинений потребами людей у спільній діяльності. Так, пси­хологічний словник поняття "спілкування" визначає як багатоплано­вий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породже­ного їхніми потребами у спільній діяльності, або ж як здійснювана знаковими засобами взаємодія суб’єктів, спричинена потребами спільної діяльності. Як бачимо, поняття «спілкування» тут підпорядковане категорії «діяльність», є її похідною.

Наголосимо, що у спілкуванні ніхто з партнерів не повинен бути об'єктом. Усі учасники спілкування є активними суб'єктами цього процесу, які визначають, його динаміку та зміст. Спілкування завжди є взаємодією, завжди має здійснюватися за формулою "суб'єкт — суб'єкт". Особливо це стосується професій соціономічного типу (в ос­нову яких покладено взаємодію людей), до яких належить також про­фесія педагога.

Зрозуміло, що така принципова суб'єктність спілкування не свідчить про однаковість соціально-рольових позицій та функцій учасників спілкування. Педагогічне спілкування вчителя з учнями є прикладом соціально-рольової нерівності, а тому завжди існує небез­пека, що воно набере, зокрема, маніпулятивного характеру, коли учень стає об'єктом впливів та маніпуляцій вчителя, які, наголосимо, можуть здійснюватися з найкращих намірів.

Виховання - процес, основою якого є спілкування.

Педагогічне спілкування - це професійне спілкування ви­кладача з учнями на уроці і поза ним, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату та досягнення спільної мети. Це система взаємодії вчителя і класу, змістом якого є обмін інформацією, здійснення навчально-виховного впливу, ор­ганізація стосунків.

Функції педагогічного спілкування:

1. пізнання особистості та її формування;

2. обмін інформацією;

3. організація діяльності;

4. організація міжособистісної взаємодії;

5. співпереживання;

6. самоутвердження.

Комунікативна діяльність людини є надзвичайно складною. Е. Бери вважає, що в кожній людині існує три „Я": дитина (залеж­на, підпорядкована і безвідповідальна істота); батьки (незалежна людина, та, що бере відповідальність на себе); дорослий (розуміє інтереси інших, враховує реальну ситуацію). Відповідно до цього автор виділяє три позиції контакту.

Позиція "зверху" (батьки). Щодо педагогічного спілкуван­ня ця позиція вчителя може проявлятися у прагненні домінувати, переважанні дисциплінарних методів і прийомів, егоцентризмі, нетерпимості до помилок і заперечень з боку учнів.

Позиція "знизу" (дитина). Специфічними проявами цієї по­зиції спілкування вчителя може бути: поступливість, невпев­неність у собі, недостатня вимогливість, безініціативність.

Позиція "поруч" (дорослий). Найчастіше така позиція вчи­теля проявляється у високій ефективності спілкування, поєднанні доброзичливості з довірою до самостійності школярів, природ­ності в спілкуванні, орієнтуванні па діалог з учнями.

Учитель упродовж своєї педагогічної діяльності може вда­ватися до різних позицій, залежно від певної ситуації. Закріплен­ня в спілкуванні вчителя певної позиції багато в чому визначають стиль взаємовідносин з учнями.

Основні етапи педагогічного спілкування:

• моделювання вчителем майбутнього процесу спілкування з учнями;

• організація безпосереднього спілкування з учнями;

• управління спілкуванням у педагогічному процесі;

• аналіз реалізованої системи спілкування, виділення до­сягнення, недоліків, моделювання майбутньої діяльності.