- •Лабораторна робота №1 Тема: Фізичні властивості мінералів. Форми знаходження мінералів у ґрунті.
- •Таблиця 3. Середні значення щільності основних мінералів, порід і ґрунтів
- •Форми визначення мінералів у природі.
- •Питання для контролю.
- •Лабораторна робота №2 Тема:Вивчення форм виділення, властивостей та діагностичних ознак основних представників класів мінералів: самородні елементи, сульфіди, оксиди, солі кисневих кислот, галоїди.
- •Оксди і гідроокисли
- •Самородні елементи
- •Питання для контролю.
- •Питання для контролю.
- •Карбонати
- •Нітрати
- •Фосфати
- •Питання для контролю.
- •Сульфати.
- •Галоїди.
- •Сульфіди
- •Питання для контролю.
Форми визначення мінералів у природі.
Природне скупчення мінералів у вигляді зерен або кристалів називають мінеральними агрегатами. Розрізняють форми мінеральних агрегатів, наведені нижче:
Монокристал — поодинокий, добре виражений багатогранник, який характеризується певною формою: тетраедр, ромбоедр, піраміда. Така форма мінеральних агрегатів типова для гірського кришталю, кальциту, піриту. За формою поодинокого кристала можна визначити мінерал. Так, кристали галіту, піриту, галеніту мають форму куба; кальциту — ромбоедра; кварцу, гірського кришталю — шестигранника. Поодинокі кристали, які зрослися в монокристали, утворюють так звані двійники, трійники. Так, для гіпсу характерний двійник «ластівчин хвіст» (рис. 6), для ортоклазу — карлсбадські двійники.
Будова мінеральних агрегатів може бути така:
зерниста — дрібні зерна кристалів, що^ зрослися (оливін, апатит);
землиста — за зовнішнім виглядом нагадують пухкий ґрунт, легко розтираються пальцями (каолін, вохра);
щільна — контури окремих зерен неможливо розрізнити навіть крізь лупу (халцедон);
Рис. 6. Двійники гіпсу «ластівчин хвіст»
голчаста, призматична — кристалики мають видовжену форму (волокнистий гіпс, рогова обманка);
листувата, пластинчаста — кристали легким зусиллям розщеплюються по площинах спайності на листочки — луску (слюди).
Друзи (рис 7, а) — зростки кристалів (щітки), які одним кінцем прикріплені до спільної основи (гірський кришталь, кварц, галеніт).
Дендрити (див. рис. 7, б) — гілчасті деревоподібні агрегати, які утворилися внаслідок швидкої кристалізації (самородна мідь, срібло тощо). Деякі дендрити виникають під час коагуляції колоїдів (оксиди мангану, заліза).
Конкреції (див. рис. 7 , в) — агрегати кулеподібної форми (жовна), іноді з радіально-променевою будовою всереди Ріст конкрецій відбувається від центра до периферії. Характерні для фосфориту і марказиту
Рис. 7. Форми кристалів:
а — друзи кварцу, гіпсу; б — дендрити; в — конкреції; г — секреції; д — ооліти; є — натічні форми — сталактити і сталагміти; є — брунькоподібні агрегати
.
Секреції, або жеоди (див. рис. 7, г) — порожнини, пустоти в гірській породі, подекуди заповнені мінеральною речовиною. На противагу конкреціям ріст жеод відбувається від периферії (стінок) до центра.
Ооліти (див. рис. 7, д) — невеликі кульки, які мають концентрично-шкаралупчасту будову. Кульки можуть бути зцементованими або перебувати у пухкому стані (піролюзит оолітової будови, деколи боксит).
Натічні форми — сталактити та сталагміти (див. рис. 7, є) — утворюються внаслідок виділення мінералу з розчину в процесі випаровування. Знайдені в печерах, порожнинах. Характерні для кальциту, гідроксидів заліза. Натічний характер мають також ниркоподібні агрегати (див. рис. 7, є) — малахіт, арагоніт та ін.
Налети, примазки трапляються у вигляді тонких плівок на поверхні кристалів мінералів і порід. Наприклад, тонкі плівки бурих гідроксидів заліза на гірському кришталі, примазки малахіту на породах, які містять мідні руди.
Вицвіти дрібних кристалів — відклади солей, які періодично трапляються, найчастіше легкорозчинних гідратів сульфатів або галоїдів на поверхні сухих ґрунтів, гірських порід, руд. В дощові періоди вони зникають, а в суху погоду з'являються знову.