- •Розділ 1 організація та сучасний стан розвитку виробництва озимої пшениці в підприємстві
- •1.1. Місце розташування, розміри, спеціалізація та організаційна структура підприємства
- •Динаміка складу земельних угідь паф «петрівка» Глобинського району, 2011-2013 рр.
- •Середньорічна чисельність працівників паф «петрівка» Глобинського району, 2011-2013 рр., осіб
- •Динаміка наявного потенціалу паф «петрівка», 2011-2013 рр.
- •1.2. Розміри виробництва озимої пшениці та її значення в економіці підприємства
- •Склад і структура товарної продукції паф «петрівка», Глобинського району, 2011-2013 рр.
- •Динаміка урожайності сільськогосподарських культур у паф «петрівка», 2011-2013 рр.
- •Склад і структура посівних площ в паф «петрівка», Глобинського району, 2011-2013р.
- •Склад і структура валової продукції в постійних цінах 2010р. Паф «петрівка», Глобинського району, 2011-2013 рр.
- •1.3. Організація основних трудових процесів, зберігання, переробки та реалізації озимої пшениці
- •1.4. Організація праці та її оплати при виробництві озимої пшениці
- •Динаміка оплати праці паф «пертівка, 2011-2013 рр.
- •1.5. Економічна ефективність виробництва озимої пшениці в підприємстві
- •Досягнутий рівень економічної ефективності виробництва озимої пшениці у паф «петрівка» Глобинського району,
- •2011-2013 Рр.
- •Розділ 2 перспективи розвитку виробництва озимої пшениці в підприємстві
- •2.1. Обґрунтування раціональних розмірів виробництва озимої пшениці в плановому періоді
- •Планування обсягів виробництва продукції озимого ячменю в паф «петрівка», Глобинського району
- •2.2. Впровадження нових сортів та прогресивних технологій виробництва озимої пшениці
- •Резерви збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок впровадження нового сорту озимого ячменю у паф «петрівка» Глобинського району, план на 2015 р.
- •Розрахунок необхідних витрат на придбання нового сорту озимої пшениці у паф «петрівка» Глобинського району, план на 2015 р.
- •2.3. Вдосконалення організації праці та її оплати при виробництві озимої пшениці
- •Оплата праці при впровадженні преміювання на паф «петрівка»
- •2.4. Підвищення економічної ефективності виробництва озимої пшениці в підприємстві
- •Економічна ефективності виробництва озимої пшениці за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технології
- •Висновки та пропозиції
- •Список використаної літератури
- •Додатки
Динаміка оплати праці паф «пертівка, 2011-2013 рр.
Культура |
Роки |
2013 р. до 2011 р. | |||
2011 |
2012 |
2013 |
абсолютне відхилення,(+; -) |
відносне відхилення, % | |
Пшениця озима |
112,6 |
154 |
128,2 |
15,6 |
13,9 |
Ячмінь |
103,2 |
78 |
67,3 |
-35,9 |
-34,79 |
Кукурудза на зерно |
186 |
245 |
336,1 |
150,1 |
80,70 |
Соя |
64,7 |
68 |
84,4 |
19,7 |
30,45 |
Соняшник |
55,3 |
104 |
123,2 |
67,9 |
122,78 |
Птиці |
56,3 |
2,7 |
2,7 |
-53,6 |
-95,20 |
Аналіз даних таблиці 1.9 свідчить, що динаміка оплати праці протягом аналізованого періоду 2011-2013 рр. по озимій пшениці збільшилася на 15,6 тис. грн. (13,9 %). Цьому було зумовлене збільшення урожайності і валової продукції озимої пшениці і відповідно виручки від її реалізації, що дало змогу підприємству виплатити робітникам більшу заробітну плату.
1.5. Економічна ефективність виробництва озимої пшениці в підприємстві
Ефективність виробництва категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.
Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер.
Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою від власників приватного підприємства до керівників держави. Фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів
Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.
1. Оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства.
2. Оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об’єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об’єктивності незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.
3. Оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об’єктивно в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах [4, с 127].
Сільське господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі – головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі, а в тваринництві – до продуктивності худоби. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів.
Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об’єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються [1, с. 257].
Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, рівень рентабельності (табл. 1.9 )
Таблиця 1.9