34. Форми підтримки інноваційної діяльності

Класифікація фінансових стимулів

Інструментами фінансування інноваційної діяльності є: – державне фінансування (стимулювання);   – приватне фінансування; – змішана форма фінансування (державно-приватне партнерство).          При змішаній формі стимулювання мають бути позитивні результати – збалансованість прибутків бізнесу та ризиків (збитків) держави.

Державні фінансові інструменти використовуються на трьох рівнях:

• центральним урядом;

• місцевими або муніципальними органами влади;

• самостійно або через діяльність спеціалізованих агенцій чи державних банків.

         Видами приватного капіталу є:

• на початковій стадії розробки ідеї (або визріванні) – кошти засновників;

• на стадії створення прототипу – фінансування бізнес-ангелами;

• на стадії розгортання виробництва інноваційної продукції – кошти венчурних компаній і корпоративних інвесторів;

• на стадії швидкого зростання – кошти банків;

• на стадії розширення – підключаються фондові біржі.

У результаті таких етапів фінансування створюється швидкозростаюча форма інноваційного підприємства.

Змішана форма фінансування виглядає таким чином:

На докомерційному етапі запроваджується 100-відсоткове державне фінансування, яке поступово зменшуються; на певному етапі до державного фінансування підключається незначне приватне фінансування, яке поступово збільшується, і при комерційній фазі досягає уже повного фінансування лише за рахунок приватного капіталу.

На етапі, коли частка державного та приватного фінансування складає близько 50х50 - змішане фінансування - відбувається процес комерціалізації.

Австрійська модель інноваційного бізнесу:

перший етап характеризується низьким ступенем інновацій; на другому етапі при спільній участі науки і бізнесу за рахунок суто державного фінансування виникає нова фірма (з нульовим доходом);

у подальшому до діяльності фірми підключаються: бізнес-інкубатори – бізнес ангели – венчурний капітал, тобто настає ступінь зрілості фірми. У цей час до фірми поступають надходження, які поступово збільшуються;

наступний етап характеризується високим ступенем інновацій, який приводить до економічної вигоди.

         Інструментами фінансування інноваційної діяльності для державних органів в Австрії є: гранти; позики; гарантії; податкові стимули (найбільш вразливий вид стимулювання).

Гранти – один із найпопулярніших інструментів стимулювання інновацій. Найзначніші з них - гранти РП7 (7-ма Рамкова програма ЄС), обсяги фінансування за якими сягають 75% суми проекту (за деякими компонентами – до 100%).

Гранти надаються: приватним установам; державним утворенням (наприклад, для управління державними підприємствами).

 Гранти надаються як:

– фінансові субсидії – це пряма фінансова допомога беніфіціарам – виконавцям наукових проектів; – гранти третім сторонам (не остаточним беніфіціарам, а посередникам, посередницьким організаціям). Основна характеристика таких грантів полягає в тому, що вони не надаються напряму заявникам на отримання гранту, а надаються інституціям (фондам регіонального розвитку, інкубаторам, торговим палатам тощо). У свою чергу, інституції надають допомогу їхнім членам (торгові палати - інституційний підхід) або організаціям їхнього регіону (агенції регіонального або муніципального розвитку - регіональний підхід) через надавачів послуг; – натуральні гранти (ваучери). Основна характеристика натуральних грантів полягає в тому, що замість фінансових коштів надаються послуги або товари (наприклад, використання «інноваційного асистента», приміщення, лабораторії, комунікаційних засобів, адміністративних працівників тощо). Натуральні гранти можуть покривати до 100% натурального внеску. Концепція «інноваційного асистента» передбачає підвищення інноваційного потенціалу завдяки використанню випускників ВНЗ у діяльності малого та середнього бізнесу (тривалість – 2 роки). Крім того, підтримку завдяки роботі зовнішніх консультантів (упродовж 13 днів) та підтримку САТТ (трансферту технологій за використання комп’ютера) з додатковим навчанням для інноваційного асистента.

У практиці ЄС, зокрема в Австрії, існують також обмеження щодо надання грантів:

• мінімальні критерії;

• малі компанії, які в попередні 5 років отримали фінансування в сумі понад 200.000 євро, не мають права звертатися за інноваційним ваучером;

• відсутність коштів.

Позики (кредити) на інноваційні проекти надаються двох видів:

•         позика на інвестиції;

• позика на оборотний капітал (робочий капітал).

Позики надаються: – під відсоток – пільгові (наприклад, кредит в сумі 100 тис. євро під 3% строком на 10 років, з них перші 3 роки – зі сплатою за кредит 0%); – під заставу (новоствореним підприємствам); – у вигляді субсидій (зазвичай сплата 3%, у Австрії – 5,5% банкам).

Позики можуть надаватися безпосередньо урядовими органами, але частіше надаються: – інноваційними агенціями; – спеціальними державними банками; – комерційними банками.

Позики можуть бути спрямовані на конкретні групи компаній, наприклад, малі та середні підприємства, новостворені підприємства, швидкоростучі підприємства тощо. Позики повинні надаватися за сприятливих умов, зокрема стосовно застави, відсотків та терміну позики.

Наприклад: ERPпозика для інноваційних компаній. Надається підприємствам з виробничими або дослідницькими потужностями на проект з високим ступенем інновацій, особливо в біотехнології, енергетиці або технологіях охорони довкілля, обсягом від 100.000 до 7.500.000 євро, терміном на 6-15 років залежно від проекту, при цьому пільговий період становить 3-5 років. Під час пільгового періоду підприємство сплачує 0,5% за кредит, решту періоду – 1,5% (відповідно до договору цей відсоток може бути змінено). Іншими витратами підприємства є плата за послуги, яка складає 0,9%. ERP-система (Enterprise Resource Planning System — Система планування ресурсів підприємства) — інтегрована система на базі ІТ для управління внутрішніми і зовнішніми активами підприємства (значними фінансовими, матеріально-технічними та людськими ресурсами).

Гарантії можна класифікувати за такими двома основними групами:

• інституційні гарантії - гарантії на позики комерційних банків, які мають кредитні лінії;

• гарантії для приватного акціонерного капіталу.

         Гарантії на банківські позики спрямовано на забезпечення доступності позик для компаній, які через недостатню заставу або коротку кредитну історію мають обмежені можливості (здебільшого новостворені підприємства). Ці гарантії допомагають отримати позики на кращих умовах.

Гарантії для приватного акціонерного капіталу спрямовано на залучення приватного капіталу до фінансування підприємств, які за звичайних умов є надто ризиковими для приватних інвесторів.

Наприклад: AWS гарантії (гарантії Австрійського державного банку) для малих та середніх підприємств, які впроваджують інноваційні проекти.

Це гарантії позикових інвестицій та робочого капіталу (можуть надаватися у поєднанні з грантами, які становлять до 15% обсягу позики), максимальний обсяг яких складає 2,5 млн. євро, зі сплатою 0,6% річних та інших витрат (0,5% плати за користування). Гарантія AWS – до 80%.

AWS гарантії для приватного капіталу – гарантії на венчурний капітал приватних інвесторів. Цільова інвестиція для новостворених підприємств та підприємств до п’яти років діяльності з максимальним обсягом 1,5 млн. євро, мінімум 10 років, при цьому платня складає мінімум 0,6% – максимум 5% річних. Гарантія AWS – 50% (для високотехнологічних – до 75%).

Податкові стимули, найбільш простим та поширеним з яких є вирахування витрат на науку з оподаткованої бази. Із 10 країн з найвищими показниками видатків на науково-дослідну діяльність 6 країн застосовують податкові стимули у формі супер-вирахування та додаткових вирахувань.

Приклад Австрії: Австрійські податкові стимули на науково-дослідну діяльність базуються на двох рівнях: - 50% податкових вирахувань винахіднику на доходи від патентів – у результаті впровадження цього стимулу зросла масштабність науково-дослідної діяльності, а також кількість патентів; - упроваджено так звану Forschungsfreibetrag, що дозволяє вирахування 125% витрат науково-дослідної діяльності з оподатковуваного доходу.

Обговорювалася також можливість амортизаційного періоду для науково-дослідного обладнання.