atlas_elektronok

2. Д Е Р М А

Дерма шкіри має два шари: сосочковий і сітчастий. Поверхневий сосочковий шар утворює пухка волокниста сполучна тканина, в якій багато гемокапілярів. За рахунок цього здійснюється живлення клітин епідермісу.

У міжклітинній речовині сполучної тканини є волокнисті структури (колагенові, еластичні, ретикулярні волокна) та основна аморфна речовина. Серед клітин наявні фібробласти і фіброцити, гістіоцити (сполучнотканинні макрофаги), тучні клітини (тканинні базофіли), поодинокі лімфоцити, плазмоцити та адвентиційні клітини.

Рис. 72. СОСОЧКОВИЙ ШАР ДЕРМИ ШКІРИ 1-фібробласт: а-ядро, б-цитоплазма,

2-міжклітинна речовина: а-волокна, б-аморфна речовина.

х 12 000

Сітчастий шар дерми утворює щільна неоформлена сполучна тканина. Цей широкий і міцний шар має товсті різнонаправлені пучки колагенових волокон і окремі еластичні волокна. Характерна менша щільність розташування гемокапілярів, сполучнотканинних клітин, порівняно із сосочковим шаром. В основному, це фіброцити, ще рідше гістіоцити та тучні клітини локалізовані близько до судин.

Рис. 73. СІТЧАСТИЙ ШАР ДЕРМИ ШКІРИ 1-пучки колагенових фібрил, 2-гемокапіляр,

3-фіброцит,

4-тучна клітина. х4 000

IX. СЕЧОВА СИСТЕМА І. НИРКА

Нефрон — морфофункціональна одиниця нирки (основного органа сечової системи), яка складається із системи звивистих і прямих епітеліальних канальців та капсули ниркового тільця. Це проксимальний звивистий і прямий канальці, низхідна і висхідна частини тонкого канальця, дистальний прямий і звивистий канальці.

У складі ниркового тільця є капсула і судинний клубочок (розгалуження кровоносних капілярів між приносною і виносною артеріолами). Капсула має зовнішній та внутрішній епітеліальні шари, між якими є щілинна порожнина. Зовнішній епітелій капсули складають плоскі або кубічні клітини, що розташовані на базальній мембрані. Внутрішній епітелій капсули утворюють великі неправильної, відростчатої форми клітини подоцити, які контактують із гемокапілярами.

РИС. 74. ФРАГМЕНТ НИРКОВОГО ТІЛЬЦЯ. КІРКОВА РЕЧОВИНА НИРКИ 1-зовнішній епітелій капсули, 2-базальна мембрана, 3-внутрішній епітелій капсули (подоцит): а-ядро, б-цитоплазма, 4-порожнина капсули, 5-гемокапіляр.

х9 000

Особливість будови подоцита полягає в тому, що від тіла клітини відходять широкі відростки — цитотрабекули, а від них до базальної мембрани гемокапшяра відгалужуються численні дрібні структури — цитоподії. Цитоподія має конусоподібну форму з розширеною основою (підошвою кріплення), яка контактує з базальною мембраною. В утворенні цитоподій беруть участь також плазмолема і цитоплазма перинуклеарної ділянки подоцитів. Таким чином, майже всю поверхню гемокапілярів судинного клубочка охоплюють подоцити. Цитоподії, базальна мембрана та ендотелій фенестрованого типу складають своєрідний нирковий фільтр (фільтраційний бар'єр), через який фільтрується кров і в порожнину капсули збирається первинна сеча.

Рис. 75. КОНТАКТ ПОДОЦИТІВ ІЗ ГЕМОКАПІЛЯРАМИ. НИРКОВЕ ТІЛЬЦЕ

1-подоцит: а-ядро, б-тіло, в-цитотрабекула, г-цитоподії, 2-гемокапіляр: а-ендотеліоцит, б-базальна мембрана, в-фенестри, г-еритроцит у просвіті.

х 9 000

У складі фільтраційного бар'єру важливу роль відіграє базальна мембрана гемокапіляра. За великого збільшення електронного мікроскопа в ній чітко диференціюються три шари: зовнішній і внутрішній світлі, а між ними темний середній шар. Цей електронно-щільний шар містить мікрофібрилярні структури, які утворюють своєрідну сіточку. З боку просвіту гемокапіляра до тришарової базальної мембрани прилягає витончена цитоплазма ендотеліоцита яка має численні фенестри. З іншого боку на ній щільно лежать цитоподії, що відходять від цитотрабекул. Такий нирковий фільтр забезпечує вибіркову направленість у першій фазі процесу сечоутворення.

Рис. 76. ФІЛЬТРАЦІЙНИЙ БАР'ЄР У СКЛАДІ НИРКОВОГО ТІЛЬЦЯ 1-тришарова базальна мембрана: а-світлі шари, б-темний шар, 2-ендотелій: а- фенестри, 3-просвіт гемокапіляра, 4-цитотрабекула, 5-цитоподія.

х 45 000

Стінку звивистого проксимального відділу утворює шар циліндричних епітеліоцитів, який розташований на базальній мембрані. Апікальна частина цих клітин має багаточисленні, щільно розташовані мікроворсинки (щіточкова облямівка), а базальна частина плазмолеми створює складки, перпендикулярні до базальної мембрани гемокапіляра.

У цитоплазмі базального полюса впорядковано між складками клітинної оболонки розміщені мітохондрії. Кругле світле, еухроматинове ядро має добре виражене ядерце, гранули рибосомального типу, скупчення гетерохроматину біля каріолеми. Цитоплазма містить рибосоми, окремі цистерни гранулярної ендоплазматичної сітки, невеликі диктіосоми комплексу Гольджі, лізосоми і піноцитозні пухирці.

Така субмікроскопічна організація клітин проксимального відділу забезпечує реабсорбцію — зворотне всмоктування з первинної сечі у кров глюкози, білків, електролітів, води.

Рис. 77. ЕПІТЕЛІОЦИТ ПРОКСИМАЛЬНОГО ВІДДІЛУ НЕФРОНА. КІРКОВА РЕЧОВИНА НИРКИ 1-епітеліоцит: а-ядро, б-цитоплазма, в-мікроворсинки, г-інвагінації плазмолеми,

2-просвіт гемокапіляра, 3-базальна мембрана.

х 15 000

Стінку дистального звивистого канальця утворюють низькопризматичні епітеліоцити, які розташовані на добре вираженій базальній мембрані. На апікальній поверхні цих клітин є окремі мікроворсинки, а базальні частини мають глибокі складки плазмолеми. Подовгастої форми мітохондрії орієнтовані перпендикулярно до базальної мембрани між інвагінаціями клітинної оболонки. Ядро розміщене ближче до апікальної частини, а у світлій цитоплазмі цієї ділянки мало рибосом, полісом.

Епітеліоцити дистального відділу нефрона реабсорбують із первинної сечі електроліти.

Рис. 78. ФРАГМЕНТ БАЗАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ЕПІТЕЛІОЦИТА ДИСТАЛЬНОГО ВІДДІЛУ НЕФРОНА 1-базальна мембрана, 2-складка плазмолеми, 3-мітохондрії.

х 37 000

X. ЧОЛОВІЧА СТАТЕВА СИСТЕМА

1. СІМ'ЯНИК

Основна функція чоловічої статевої системи - генеративна (утворення чоловічих статевих клітин - сперматозоїдів) - здійснюється в звивистих сім'яних канальцях сім'яника (яєчка).

На поперечному перерізі звивистого сім'яного канальця спостерігають сперматогенні клітини на різних етапах розвитку та підтримуючі клітини сустентоцити.

Сперматогонії - невеликі клітини округло-овальної форми, ядерного типу які розташовані одним шаром на стінці канальця. Розмноження сперматогоній здійснюється шляхом мітозу, але під впливом чоловічих статевих гормонів частина клітин вступає у фазу росту і перетворюється в сперматоцити першого порядку. Ці клітини зміщуються в адлюменальну частину канальця, мають більші розміри і проходять профазу мейозу. Після закінчення фази росту сперматоцит першого порядку вступає в метафазу мейозу і переходить у наступну фазу сперматогенезу — дозрівання. Внаслідок першого періоду дозрівання утворюються сперматоцити другого порядку — клітини менших розмірів, які розташовуються ближче до просвіту канальця. Другий поділ дозрівання утворює сперматиди, які розміщені біля просвіту канальця, мають різну форму (округлу, неправильну, витягнуту) залежно від свого розвитку.

Поступово сперматиди перетворюються в сперматозоїди (фаза формування), комплекс Гольджі трансформується в акросому, з мікротрубочок формується джгутик — органела руху сперматозоїда, ядро ущільнюється.

Між сперматогенними клітинами розташовані великі підтримуючі клітини Сертолі, які мають конічну форму, широкою основою лежать на базальній мембрані стінки звивистого канальця, а вузька апікальна ділянка йде до просвіту. В цитоплазмі сустентоцитів багато органел і включень, що пов'язано з функціональним призначенням цих клітин: забезпечують трофіку, утворюють мікросередовище для дозріваючих статевих клітин, ізолюють їх від шкідливих речовин (токсинів, антигенів), продукують деякі біологічно активні речовини, які регулюють процеси сперматогенезу, фагоцитують неповноцінні статеві клітини тощо.

Рис. 79. ФРАГМЕНТ СТІНКИ ЗВИВИСТОГО СІМ'ЯНОГО КАНАЛЬЦЯ

1-стінка канальця: а- базальна мембрана, 2-сперматогонія, 3-сперматоцит першого порядку, 4-сперматоцит другого порядку, 5-сперматида, 6-сперматозоїд, 7-сустентоцит.

хЗООО

Сперматозоїд - чоловіча статева клітина - має головку і хвостовий відділ, який складається з шийки, проміжної, основної та кінцевої частин. В овальній формі головки розташоване ядро з гаплоїдним набором хромосом, над'ядерно у вигляді чохлика розміщена акросома (видозмінений комплекс Гольджі).

Шийка, або зв'язуюча частина сперматозоїда - це невелика ділянка цитоплазми позаду ядра, яка містить проксимальну центріоль.

Проміжна частина сперматозоїда має центрально розташовану систему мікротрубочок (центральна пара і дев'ять пар мікротрубочок по периферії), оточених спірально розташованими мітохондріями (мітохондріальна піхва). Мітохондрії забезпечують енергією рухову активність сперматозоїда.

Головна частина хвоста має упорядковану систему мікротрубочок (продовження їх з проміжної частини), оточених тонким шаром цитоплазми і плазмолемою. У цитоплазмі є циркулярно орієнтовані мікрофібрили.

Кінцева частина хвоста подібна на головну частину, але в цитоплазмі відсутні мікротрубочки.

Рис. 80. СПЕРМАТОЗОЇД А-ЕЛЕКТРОННА МІКРОФОТОГРАФІЯ

1-ядро,

2-акросома,

3-проксимальна центріоль,

4-осьова нитка,

5-мітохондрії,

6-плазмолема. х 25 000

Б-СХЕМАТИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ 1-головка: а-ядро, б-акросома,

2-шийка: а-проксимальна центріоль, 3-проміжна частина: а-система мікротрубочок (осьова нитка), б-мітохондрії,

4-головна частина: а-система мікротрубочок, б-мікрофібрили, 5-кінцева частина.

XI. Ж І Н О Ч А СТАТЕВА С И С Т Е М А 1. ЯЄЧНИК

Яйцеклітина - жіноча статева клітина - утворюється внаслідок овогенезу в жіночій статевій залозі (яєчнику). Розвиток яйцеклітини - овогенез - відбувається у фолікулах, які локалізовані в кірковій речовині яєчника.

Яйцеклітина людини - це велика (діаметр - до 130 мкм) круглої форми клітина, яка, крім плазмолеми, оточена прозорою зоною і фолікулярними клітинами променистого вінця. Ядро також круглої форми містить велике ядерце та гаплоїдний набір хромосом (22 аутосоми та одну статеву Х-хромосому). Характерною ознакою цитоплазми є наявність жовткових включень, які синтезовані гранулярною ендоплазматичною сіткою і комплексом Гольджі, нагромаджені в його мішечках. Запасний поживний матеріал жовток - це мікрофосфопротеїнові комплекси високої енергетичної цінності.

Яйцеклітина людини є вторинно оліголецитальна (маложовткова), ізолецитальна (з рівномірним розподілом жовтка по цитоплазмі). У периферійних ділянках цитоплазми біля плазмолеми (оолеми) локалізовані кортикальні гранули (комплекси протеогліканів глікопротеїнів), які беруть участь в утворенні оболонки запліднення, що забезпечує моноспермію (проникнення в яйцеклітину лише одного сперматозоїда).

Яйцеклітина оточена блискучою оболонкою (прозорою зоною), а також шаром фолікулярного епітелію, розташованого на базальній мембрані. Невеликі фолікулярні клітини мають цитоплазматичні відростки, які спрямовані до блискучої оболонки і створюють променистий вінець.

Рис. 81. ЯЙЦЕКЛІТИНА. ФРАГМЕНТ ФОЛІКУЛА ЯЄЧНИКА

1-ововцит: а-ядро, б-ядерце, в-цитоплазма, г-жовткові включення, д-оолема, 2-прозора зона, 3-фолікулярні клітини, 4-променистий вінець, 5-базальна мембрана.

хЗООО

2. М А Т К А

Ендометрій - слизова оболонка матки — складається з епітеліальної та власної пластинок. Епітеліальна пластинка заглиблена у вигляді трубок у пухку волокнисту сполучну тканину власної пластинки і формує крипти - маткові залози. Одношаровий призматичний епітелій утворюють війчасті та секреторні клітини.

Війчасті епітеліоцити мають базально розташоване ядро, а на апікальній поверхні - війки. Секреторних клітин значно більше, але їх ультраструктурна організація залежить від оваріальних гормонів (фаз менструального циклу). У фазі проліферації і відносного спокою клітини стають поступово високими, в цитоплазмі наявні цистерни гранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі, рибосоми, мітохондрії, окремі лізосоми. Ядра епітеліоцитів мають овальну подовгасту форму, в каріоплазмі переважає еухроматин. На апікальній поверхні розташовуються невеликі мікроворсинки.

Рис. 82. ЕПІТЕЛІАЛЬНА ПЛАСТИНКА СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ МАТКИ 1-епітеліоцит: а-ядро, б-цитоплазма, в-мікроворсинки.

3. МОЛОЧНА ЗАЛОЗА

Кінцеві секреторні відділи лактуючої молочної залози - альвеоли - утворен лактоцитами. Ці залозисті клітини розміщені в один ряд на базальній мембрані мають кубічну або низькопризматичну форму, на апікальній поверхні - мікроворсинки. У цитоплазмі добре розвинені гранулярна та. агранулярна ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, мітохондрії. Характерна ознака лактоцитів - це наявність секрету (краплинок ліпідів і білкових гранул). Лактація відбувається за апокриновим типом, тому секрет добре видно в просвіті альвеол та вивідних протоках залози.

Альвеолу оточують міоепітеліальні клітини, які мають відростки, що охоплюють лактоцити і допомагають виведенню секрету.

Рис. 83. ФРАГМЕНТ АЛЬВЕОЛИ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

1-лактоцит: а-ядро, б-цитоплазма, в-секреторні включення, г-мікроворсинки, 2-просвіт ацинуса: а-секрет, 3-базальна мембрана,

4-відросток міоепітеліальної клітини. х4 000