atlas_elektronok

2 . О Р Г А Н Н Ю Х У

Власне носова порожнина має нюхову ділянку, яка виконує функцію периферійного відділу аналізатора. Епітелій цієї ділянки утворюють три типи клітин: нюхові рецепторні, підтримуючі, базальні.

Нюхова рецепторна клітина — нейросенсорна клітина (видозмінений біполярний нейроцит), має потовщену ядровмісну ділянку, від якої до поверхні спрямовується дендрит і закінчується у вигляді потовщення — нюхової булави. Від булави відходять нюхові волоски або війки, які здійснюють рецепцію. Від тіла рецепторних клітин відходять аксони у власну пластинку слизової оболонки та утворюють нюховий нерв.

Нюхові клітини розташовані між підтримуючими, мають високопризматичну форму, на апікальній поверхні мікроворсинки, а в цитоплазмі міститься жовто-коричневий пігмент.

Базальні - конічної форми невеликі клітини, які поступово диференціюються у підтримуючі.

Рис. 15. НЮХОВА ДІЛЯНКА СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ВЛАСНЕ НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ (схема) 1-нюхова клітина: а-ядро, б-цитоплазма, в-дендрит, г-нюхова булава, д-волоски, е-аксон,

2-підтримуюча клітина: а-ядро, б-цитоплазма, в-мікроворсинки, 3-базальна клітина.

III.ЕНДОКРИННА СИСТЕМА

1.ГІПОТАЛАМУС

Усупраоптичних і паравентрикулярних ядрах переднього гіпоталамуса розташовані великі холінергічні нейросекреторні клітини, які в тілах і аксонах мають секреторні гранули. Ці секреторні нейроцити продукують білкові (нонапептидні) нейрогормони: вазопресин (антидіуретичний гормон, АДГ) і окситоцин. Тому в їх нейроплазмі добре розвинуті органели, які відповідають за біосинтетичні процеси - гранулярна ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі.

Рис. 16. ВЕЛИКА НЕЙРОСЕКРЕТОРНА КЛІТИНА. СОЯ ГІПОТАЛАМУСА 1-нейросекреторна клітина: а-ядро, б-нейроплазма, в-нейросекреторні гранули, г-відросток, 2-гемокапіляр, 3-нейропіль.

Х7 000

В ядрах середнього гіпоталамуса розташовані дрібні адренергічні нейросекреторні клітини, які продукують аденогіпофізотропні нейрогормони (ліберини та статини) У перикаріонах таких секреторних нейроцитів локалізовані гормональні гранули, комплекс Гольджі та невеликі за розмірами цистерни гранулярної ендоплазматичної сітки. Нейрогормональні гранули спостерігаються також в аксонах.

Рис. 17. МАЛА НЕЙРОСЕКРЕТОРНА КЛІТИНА. АРКУАТНЕ ЯДРО ГІПОТАЛАМУСА 1-нейросекреторна клітина: а-ядро, б-нейроплазма, в-нейросекреторні гранули, 2-нейропіль.

Х7 000

2. ГІПОФІЗ

У передній частці аденогіпофіза ендокринні клітини - аденоцити розташовані тяжами (трабекулами). Одні з них мають у цитоплазмі секреторн гранули (хромофільні аденоцити), інші не мають, або мають мало гормональних гранул (головні, або хромофобні аденоцити).

На електронномікроскопічному рівні хромофільні клітини за формою тіла, гранул і розмірами останніх диференціюються на такі типи: тиротропоцити, гонадотропоцити, соматотропоцити, мамотропоцити, кортикотропоцити. Популяцію хромофобних аденоцитів складають фолікулярно-зірчасті клітини, ендокриноцити в різних фазах секреції (крім синтезу і нагромадження), аденоцити різного ступеня диференціювання. Фолікулярно-зірчасті клітини мають невеликі перикаріони і розгалужені відростки, які контактують і утворюють широкопетлисту сітку.

Рис. 18. ФРАГМЕНТ ПЕРЕДНЬОЇ ЧАСТКИ АДЕНОГІПОФІЗА 1 -соматотропоцит, 2-тиреотропоцит, 3-хромофобний аденоцит, 4-фолікулярно-зірчаста клітина,

5-гемокапіляр: а-ендотеліоцит, б-базальна мембрана, в-еритроцити в просвіті капіляра.

х5 000

Для соматотропоцитів характерні кругла або овальна форма тіла, кругле ядро, яке часто розташоване центрально, кулеподібні секреторні гранули діаметром 350-400 нм. На початку синтезу в їх цитоплазмі добре виражена гранулярна ендоплазматична сітка з паралельним розташуванням цистерн, а гранул мало.

У фазі нагромадження цитоплазма насичена гранулами, органели слаборозвинені. Тобто для ендокриноцитів при нормальних умовах функціонування чітко визначається фазний характер секреції. Соматотропоцити синтезують соматотропний гормон (соматотропін) - гормон росту.

Рис. 19. СОМАТОТРОПОЦИТИ. ПЕРЕДНЯ ЧАСТКА АДЕНОГІПОФІЗА 1-соматотропоцит: а-ядро, б-гранулярна ендоплазматична сітка, в-гранули гормону, 2-фолікулярно- зірчаста клітина: а-ядро, б-цитоплазма, в-відросток.

х 10 000

Тиротропоцити мають неправильну кутоподібну форму, овальні ядра, а в цитоплазмі - круглі невеликі секреторні гранули (80-150 нм). Ці ендокриноцити виробляють тиротропний гормон (тиротропін), який регулює функціональну активність щитовидної залози.

Рис. 20. ТИРОТРОПОЦИТ. ПЕРЕДНЯ ЧАСТКА АДЕНОГІПОФІЗА 1-тиротропоцит: а-ядро, б-цитоплазма, в-гранули гормону, 2-соматотропоцит, 3-хромофобний аденоцит,

4-гемокапіляр: а-ендотеліоцит, б-базальна мембрана.

х 12 000

Кортикотропні ендокриноцити (кортикотропоцити) мають неправильну форму, а в цитоплазмі - невеликі секреторні гранули (діаметр - 100-200 нм) у вигляді пухирців з електроннощільною серцевиною. Адренокортикотропний гормон (АКТГ, кортикотропін), який синтезує даний тип аденоцитів, регулює активність клітин кіркової речовини надниркової залози.

Рис. 21. КОРТИКОТРОПОЦИТ. ПЕРЕДНЯ ЧАСТКА АДЕНОГІПОФІЗА 1-ядро, 2-цитоплазма, 3-секреторні гранули, х 12 000

Задня частка гіпофіза - нейрогіпофіз - утворена такими структурами: аксони нейросекреторних клітин, тіла яких розташовані в супраоптичних та паравентикулярних ядрах гіпоталамуса, їх термінальні закінчення на базальних мембранах гемокапілярів (аксовазальні синапси) і пітуіцити. Аксони і особливо їх ампулярні розширення - тільця Херінга, містять чисельні нейросекреторні гранули - невеликі круглі осміофільні структури, а також нейрофібрили та мітохондрії.

Рис. 22. НЕЙРОГІПОФІЗ. ЗАДНЯ ЧАСТКА ГІПОФІЗА 1-термінальне закінчення аксона нейросекреторної клітини (аксовазальний синапс), 2-гранули нейрогормону в аксоплазмі,

3-гемокапіляр: а-ендотеліоцит, б-базальна мембрана. Х7 000

3 . Щ И Т О В И Д Н А ЗАЛОЗА

У складі фолікула (структурно-функціональної одиниці) щитовидн залози, одним шаром на базальній мембрані розташовані основні її структури компоненти - тироцити. В умовах нормальної функціональної активності тироци має кубічну (в площині квадратну) форму. На його апікальній поверхні помірн кількість мікроворсинок, у базальній частині цитоплазми розміщена гранулярн ендоплазматична сітка, перинуклеарно над круглим ядром - комплекс Гольдж Спостерігаються також мітохондрії і помірна кількість лізосом. У центрі фолікул розміщений колоїд, який складається з білка тироглобуліну, синтезованог тироцитами, а також з утворених у процесі йодування гормонів тироксину т трийодтироніну. Виведення гормонів починається з реабсорбції колоїду за участ мікроворсинок. Фагоцитовані частинки колоїду гідролізуються ферментами лізосом і вивільнений тироксин надходит у гемокапіляр.

Рис. 23. ФРАГМЕНТ ФОЛІКУЛА ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ (ПОМІРНА АКТИВНІСТЬ)

1-тироцит: а-ядро, б-цитоплазма, в-мікроворсинки, 2-колоїд, 3-базальна мембрана,

4-просвіт гемокапіляра.

х 15 000

При гіпофункції щитовидної залози тироцити в складі фолікула мають низькопризматичну, або плоску форму, поодинокі ворсинки на апікальній поверхні. Еліпсоподібне, зменшене в об'ємі ядро розташовується по довжині клітини. У цитоплазмі таких тироцитів мало органел, а колоїд ущільнений.

Рис. 24. ФРАГМЕНТ ФОЛІКУЛА ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ (ГІПОФУНКЦІЯ) 1-тироцит, 2-колоїд,

3-базальна мембрана,

4-ендотеліоцит,

5-еритроцити в просвіті гемокапіляра.

При гшерфункцюнальному стані щитовидної залози тироцити фолікула збільшуються за розмірами, стають високопризматичними, на їх апікальній поверхні зростають кількість і висота мікроворсинок, утворюються псевдоподії. У цитоплазмі гіпертрофовані гранулярна ендоплазматична сітка і комплекс Гольджі, збільшені розміри мітохондрій, а також число лізосом. Колоїд при такому. функціональному стані залози просвітлюється, в ньому біля мікроворсинок утворюються вакуолі резорбції.

Рис. 25. ФРАГМЕНТ ФОЛІКУЛА ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ (ГІПЕРФУНКЦІЯ) 1-тироцит: а-ядро, б-цитоплазма, в-мікроворсинки, 2-колоїд.

х 19 000

Парафолікулярні ендокриноцити (кальцитонітоцити) щитовидної залози розташовані біля базальних відділів тироцитів у стінці фолікула, або поодинці міжфолікулярно в прошарках сполучної тканини. В світлій цитоплазмі цих округло-овальних клітин міститься помірна кількість осміофільних гормональних гранул, добре розвинені гранулярна ендоплазматична сітка та комплекс Гольджі багато мітохондрій.

Рис. 26. ПАРАФОЛІКУЛЯРНИЙ ЕНДОКРИНОЦИТ (КАЛЬЦИТОНІТОЦИТ) 1-кальцитонітоцит: а-ядро, б-цитоплазма, в-секреторні гранули, г-мітохондрія, 2-просвіт гемокапіляра: а-базальна мембрана,

б-цитоплазма ендотеліоцита. х 23 000

Мозкова речовина надниркової залози побудована з великих полігональної або округлої форми ендокриноцитів - хромафінних клітин, які розташовані групами. Цитоплазма мозкових ендокриноцитів насичена електроннощільними секреторними гранулами. Гемокапіляри з ендотеліоцитами фенестрованого типу мають широкі просвіти, що дає можливість збільшити площу контакту з ендокриноцитами.

Хромафінні клітини (епінефроцити та норепінефроцити) синтезують біологічно активні речовини - катехоламіни (адреналін та норадреналін), які мобілізують захисні сили організму.

Рис. 28. ХРОМАФІННІ КЛІТИНИ МОЗКОВОЇ РЕЧОВИНИ НАДНИРНИКА 1-епінефроцит: а-секреторні гранули, 2-просвіт гемокапіляра.

х4 000

IV. СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

1. СЕРЦЕ. МІОКАРД

М'язова (середня) оболонка серця - міокард - це поперечно-смугаста серцева м'язова тканина, яку утворюють тісно пов'язані між собою клітини - кардіоміоцити, що складають м'язові волокна.

Кардіоміоцити на повздовжньому перерізі мають прямокутну форму і центрально розташовані еліпсоподібні ядра. Скоротливий апарат представлений міофібрилами, які побудовані упорядковано розміщеними актиновими та міозиновими міофіламентами в складі саркомерів. Це зумовлює поперечну посмугованість на світлооптичному рівні (світлі та темні смужки - анізотропні та ізотропні диски). У саркоплазмі багато мітохондрій, які розташовані між міофібрилами, а також утворюють скупчення в перинуклеарній зоні.

Канальці агранулярної ендоплазматичної сітки розміщені між міофібрилами переважно повздовжньо, анастомозують між собою, а біля плазмолеми йдуть паралельно Т-трубочкам, своєрідним її вип'ячуванням на рівнях телофрагм. Це забезпечує щвидке проведення потенціалу дії до міофібрил, викликаючи процес скорочення.

Рис. 29. ФРАГМЕНТ КАРДІОМІОЦИТА (ПОВЗДОВЖНІЙ ПЕРЕРІЗ) 1-ядро, 2-міофібрила: а-саркомер, 3-мітохондрія, 4-канальці ендоплазматичної сітки.

х21 000

На поперечному перерізі кардіоміоцита міофібрили мають вигляд системи темних крапок різного діаметра. Навколо більшої крапки міозинового міофіламента розташовані менші крапки актинових міофіламентів.

Рис. ЗО. ФРАГМЕНТ КАРДІОМІОЦИТА (ПОПЕРЕЧНИЙ ПЕРЕРІЗ) А-ЕЛЕКТРОННА МІКРОФОТОГРАФІЯ

1-ядро, 2-міофіламенти, 3-мітохондрія. х 35 000

Б-СХЕМАТИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ 1-міозиновий міофіламент, 2-актиновий міофіламент.

Кардюмюцити об єднуються між собою в морфофункцюнальні комплек­ си — м'язові волокна — за допомогою вставних дисків. Вставний диск на ультраструктурному рівні є системою десмосом і щілинних контактів — нексусів У ділянці десмосомального контакту є щільне, осмімофільне потовщення плазмолеми, в яке вплетені актинові міофіламенти саркомерів. Це забезпечує міцний механічний зв'язок між сусідніми міоцитами. У ділянці нексуса здійснюються іонні та хімічні взаємодії, що сприяє синхронізації скорочення кардіоміоцитів. Такі зв'язки між кардіоміоцитами забезпечують розвиток єдиного зусилля при скороченні багатьох клітин у складі м'язових волокон.

Рис. 31. З'ЄДНАННЯ КАРДІОМІОЦИТІВ 1-вставний диск (система десмосом і нексусів),

2-саркоплазма: а-міофібрила, б-мітохондрія. х 35 000

Особливістю будови передсердних міоцитів є наявність у цитоплазмі гормональних гранул. Ендокринна функція цих клітин пов'язана із синтезом осміофільних передсердних гранул, який забезпечують добре розвинена ендоплазматична сітка і комплекс Гольджі. Як і в скоротливих кардіоміоцитах, у передсердних міоцитах добре виражені міофібпили і мітохондрії.

Натрійуретичний фактор, який містять гранули, має діуретичну дію - посилює виведення з організму води і солей, а також бере участь у регуляції артеріального тиску, проявляє антитромбічну дію.

Рис. 32. ПЕРЕДСЕРДНИЙ МЮЦИТ 1-ядро, 2-саркоплазма, 3-міофібрила,

4-секреторні (передсердні) гранули. х 27 000