Лекція 7

2.На вкладці Вирівнювання у розділі Формат тексту виберіть потрібне розташування в полі Вертикальне вирівнювання.

3.Щоб змінити орієнтацію тексту, виберіть потрібне розташування полі Напрямок тексту.

11.Фіксація заголовків. Додавання приміток. Захист даних в комірках

Фіксація заголовків чи інших областей робочої таблиці – це зручна можливість, що дозволяє полегшити перегляд великої кількості даних. Якщо зафіксувати рядки чи стовпці, що містять заголовки, їх можна тримати в полі зору під час прокручування робочого аркуша (закріплені рядки та

стовпці не прокручуються та залишаються видимими, а решта аркуша

переміщується).

Зафіксувати потрібні області можна так:

Встановити табличний курсор в комірку, розташовану праворуч від

заголовка і нижче заголовка стовпця, які треба зафіксувати.

Виконати команду Окно/Закрепить область.

Закріплені рядки і стовпці позначаються більш темними лініями. Щоб скасувати закріплення областей, потрібно виконати команду Окно/Снять закрепление областей.

Захист даних в комірках

В Ехсеl передбачено кілька рівнів захисту, що дозволяють керувати

доступом до даних та їх редагуванням: захист на рівні аркуша, захист на рівні книги і захист окремих елементів таблиці, зокрема комірок, графічних об‘єктів і діаграм.

Зазвичай захист встановлюють для комірок, що містить формули і функції. Якщо комірка є захищеною, її не можна відредагувати (наприклад, змінити формулу, яку вона містить), не знявши захист.

За замовчування Ехсеl захищає всі комірки робочого аркуша:

Формат ячеек/Защита/Встановити прапорець Защищаемая ячейка.

21

Однак захист не набере сили, доки не задано захист усього аркуша.

Щоб встановити захист аркуша, потрібно виконати такі дії:

Сервис/Защита/Защитить лист. З‘явиться діалогове вікно Защита листа, в якому можна ввести пароль для зняття захисту. Довжина пароля не може перевищувати 255 символів, крім цього, розпізнається регістр літер.

Щоб зняти захист робочого аркуша, потрібно виконати команду

Сервис/Защита/Снять защиту лист.

Зазвичай захист встановлюють не для всіх комірок робочого аркуша, а лише для деяких

(наприклад, що містять формули). В такому випадку перед тим, як виконувати захист всього

аркуша, потрібно виконати наступні дії: Виокремити діапазон комірок, які треба

залишити доступними для зміни.

Виконати Сервис/Защита/Разрешить измение диапазона. З‘явиться діалогове вікно, в якому натиснути кнопку Создать. В цьому

діалоговому вікні можна надати ім‘я діапазону,

уточнити його адресу, а також ввести пароль для доступу до вмісту комірок.

Іменування комірок

Коміркам і діапазонам комірок можна надавати імена, які потім будуть використовуватися у формулах та функціях. Використання імен комірок замість адреси дозволяє, зокрема, уникнути помилок під час

введення даних, спрощує створення і розуміння формул, а також пошук

потрібних даних у таблиці.

Під час вибору імен для комірок і діапазонів слід дотримуватись

наступних правил.

• Іменами можуть бути будь-які комбінації літер і цифр, але імена не повинні починатися з цифри чи нагадувати адреси комірок.

22

•В іменах не можна використовувати пробіли, спеціальні символи та знаки пунктуації (крім крапки). Замість пробілу слід застосовувати знак підкреслення.

•Хоча Excel дозволяє використовувати в іменах до 255 символів, імена повинні бути якомога стислими, але змістовними.

ВExcel існує декілька способів іменування комірок та діапазонів.

Найпростішим способом є надання імені в полі Имя, що розташоване

біля лівого краю рядка формул. Для цього треба виокремити необхідну комірку чи діапазон комірок, клацнути на полі Имя і ввести туди ім'я, що буде призначено цим коміркам, а після цього натиснути на клавішу Enter.

Поле Имя – це розкривний список, у якому містяться усі імена, призначені

коміркам робочої книги.

Для призначення імен можна також використовувати команду Вставка/Ім'я/Надати. Після вибору цієї команди Excel розкриє діалогове

вікно Надання імені, де потрібно призначити ім‘я клітинці або діапазону.

Щоб перейти до якої-небудь комірки чи діапазону робочого аркуша,

що мають ім‘я, потрібно виконати одну з дій:

1.Розкрити список Имя і клацнути на потрібному імені.

2.Виконати команду Правка/Перейти і в отриманому діалоговому

вікні двічі клацнути на імені комірки або діапазону.

Додавання приміток

Примітки зазвичай створюють, щоб описати вміст комірок. Щоб додати примітку, треба виконати такі дії:

1.Виокремити комірку, до якої потрібно додати примітку.

2.Виконати команду Вставка/Примечание, ввести текст примітки

ввікно, що з‘явиться. При бажанні можна видалити ім‘я користувача в примітці.

3.Клацнути мишею за межами вікна примітки, щоб приховати її.

Комірки з приміткою позначаються індикатором примітки –

маленьким червоним трикутником. Щоб прочитати примітку до комірки, потрібно навести на неї вказівник миші. Якщо треба відобразити всі примітки, необхідно вибрати команду Вид/Примечание. Повторний вибір цієї команди приведе до приховання всіх приміток.

12.Інструмент пошук рішення

Інструмент Поиск решения дозволяє знайти значення декількох

параметрів, необхідних для отримання потрібного результату В цьому

випадку можна задати деякі обмеження (умови), які повинні виконуватись під час пошуку розв'язання.

23

Інструмент Поиск решения є надбудовою Excel. Якщо в меню Сервис відсутня команда Поиск решения, треба завантажити відповідну надбудову, виконавши команду Сервис/Надстройки і в діалоговому вікні

Надстройки встановити прапорець Поиск решения.

Процедура пошуку розв'язання дозволяє відшукати таке розв'язання

задачі (або декілька розв'язань), при якому значення в заданій клітинці

робочого аркуша (в клітинці результату) досягає максимуму чи мінімуму або дорівнює визначеному числу. Цей засіб працює із групою комірок, зв'язаних прямо чи опосередковано із формулою у клітинці результату. Для того щоб отримати потрібний результат за формулою, що міститься у клітинці

результату, програма змінює значення у змінних комірках (їх ще називають

впливаючими). Звузити множину значень, які використовуються в моделі, можна за допомогою обмежень. Користувач може накладати обмеження на значення змінних комірок комірки результату, а також на комірки, які

прямо чи опосередковано пов'язані з комірками результату.

Засіб пошуку розв'язання, як правило, використовують для задач, що задовольняють таким умовам:

1) значення в клітинці результату залежить від значень в інших комірках або формул;

2) значення в змінних комірках належать певному діапазону або задовольняють деяким обмеженням;

Процедуру пошуку розв'язання можна, зокрема, застосовувати для розв'язання різних рівнянь та систем рівнянь.

13.Матричні операції в Еxcel

Матрицею називається прямокутна таблиця чисел

яку будемо позначати A. Якщо n = k, то матриця A називається квадратною,

а число n, рівне k – її порядком. Якщо n = 1 або k = 1, то матриця відповідно називається вектором-рядком або вектором-колонкою. У загальному

випадку матриця A називається прямокутною (з розмірами n k) чи n k- матрицею. Числа, що складають матрицю, називаються її елементами. При двомірному позначенні елементів першим індексом є номер рядка, а другим

– номер колонки. При n = 1 чи k = 1 один з індексів опускається.

Транспонованою матрицею до прямокутної матриці A розміру n k

називається матриця AТ розміру k n якщо

Сумою двох прямокутних матриць A і B однакових розмірів n k

називається матриця C тих самих розмірів, елементи якої дорівнюють сумам відповідних елементів матриць A і B: С = A + B, якщо Сij = Aij +Bij (i = 1, 2, …, n; j = 1, 2, …, k). Віднімання двох матриць визначається рівністю A – B = A + (–1)B.

24

Добутком матриці A на число називається матриця C, елементи

якої утворюються із відповідних елементів матриці A множенням їх на

число : C = ∙A, якщо Сij = ∙Aij (i = 1, 2, …, n; j = 1, 2, …, k).

Добутком двох прямокутних матриць A і B розмірів n k і k q

відповідно називається матриця С розміром n q, елементи якої

дорівнюють:

Необхідно відзначити що, взагалі, AB BA.

Оберненою до матриці A є квадратна матриця A–1 порядку l, якщо A– 1A = = AA–1 = E, де E – одинична матриця, тобто квадратна матриця, діагональні елементи якої eii дорівнюють одиниці, а інші – нулю.

Використання MS Excel в матричних операціях

Основи роботи з клітинами в MS Excel описано в додатку A. Часто буває необхідним працювати не з однією клітиною, а з групою клітин, скажімо під час побудови графіка, чи під час роботи з матрицями1, де вже клітина є елемент матриці, а остання – якоюсь групою клітин. У таких випадках зручно користуватися діапазонами клітин, що позначаються, наприклад A1:С2, де A1 – ліва верхня кутова клітина, а С2 – права нижня

кутова клітина, а ―:‖ обов'язковий розділовий знак, що вказує на те, що це діапазон, а не клітина, тобто діапазон це є якась прямокутна ділянка

клітин. Кожному діапазону клітин є можливість привласнити2 якесь унікальне ім'я, і вже до нього звертатися за ним. Розглянемо використання

діапазонів на простому прикладі множення двох матриць:

Необхідно помножити3 матрицю 1, яку подано діапазоном A1:C2, на матрицю 2, яку представлено діапазоном E1:G3, а результуючу матрицю

помістити в діапазон I1:K2. Для цього робимо активною клітину I1 і в неї

―вставляємо‖ функцію4: =МУМНОЖ(A1:C2;E1:G3) і як результат в клітині буде число 76, але повинно бути не одне число, а множина чисел, тому далі ми виділяємо мишею, утримуючи натиснутою її ліву кнопку, клітини, в яких повинна бути розміщена результуюча матриця, починаючи з клітини I1. Далі

―йдемо‖ у так званий рядок формул, де вже написана формула: =МУМНОЖ(A1:C2;E1:G3) і ставимо курсор за дужкою (ми спостерігаємо як

1транспонування, добуток, обернення, розрахунок визначника для квадратних матриць та ін.

2виділити його, утримуючи ліву кнопку миші, і вписати в поле ім я необхідну назву цього диапазону клітин

3 при множенні матриці A(m n) на матрицю B (n k), результуюча матриця C (m k) буде мати розмірність: рядків m, скільки їх в першій матриці A, і колонок k, скільки їх в другій матриці B. Обов язково для сумісності операції множення: в матриці A кількість колонок повинно бути стільки, скільки рядків в матриці B, тобто n

4 Список функцій «меню „Вставка” \ f(x)Функция… \ Математические»

25

виділилися різними кольорами границі наших матриць), після цього натискаємо комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Enter і миттєво з'являється результат добутку двох матриць. Таким чином, ми використали діапазони клітин, які задавали матриці. Аналогічно діапазони використовуються при побудові графічних залежностей, де вони вже вказують на діапазони

значень незалежної і залежної змінних.

Інші операції з матрицями виконуються аналогічно множенню матриць і функції для них наступні: транспонування5 – ТРАНСП(массив), обернення – МОБР(массив), розрахунок визначника квадратної матриці – МОПРЕД(массив) тощо, де масивом є діапазон клітин.

Поточний екран зберігається в буфері обміну MS Windows в форматі

графічного об'єкта комбінацією клавіш „Alt+PrtSc‖, а вставляється в потрібне місце документу в місті знаходження курсору – „Ctrl+V‖.

5 «меню „Вставка” \ f(x)Функция…\Ссылки и массивы»

26