Міністерство освіти і науки України

НТУУ «КПІ»

РЕФЕРАТ

На тему: «ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МІСТ УКРАЇНИ»

Виконав: студент ТЕФ, 2 курс, гр. ТФ-21 Шевня Д.С.

Прийняла: Нікуленкова Т.В.

Київ - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Причини виникнення екологічних проблем

РОЗДІЛ 2. Основні екологічні проблеми міст України

2.1 Урбанізація та її вплив на природне середовище

2.2 Забруднення атмосфери міст

2.3 Забруднення питної води в містах

2.4 Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст

2.5 Шляхи поліпшення стану міст в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації. Вони вирішальне зумовлені двома факторами — «демографічним вибухом» другої половини XX ст. та науково-технічною революцією в усіх сферах.

Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі XVIII— XIX ст., коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці.

Початок XXІ ст. — надзвичайно складний, вирішальний період в історії людства — період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації посилення низки негативних факторів, до яких передовсім належать: занепад людської моралі; зростання бідності, злочинності; підвищення агресивності; поширення хвороб (особливо СНІДу й злоякісних пухлин); деградація природи; загострення до критичного рівня конфлікту між техносферою та біосферою.

Безперечно, вирішальна роль у розвитку суспільства майбутнього й гармонізації відносин між людиною й природою належить сучасній молоді, тому вкрай необхідним для неї є підвищення рівня екологічної освіти, осмислення можливих шляхів розвитку суспільства й природи у XXI ст., засвоєння складних, але надзвичайно важливих екологічних законів, принципів функціонування екосистем і біосфери, життєствердних зв'язків людства зі світом, що оточує його.

Спеціалісти Організації Об'єднаних Націй (ООН), учені-екологи відомих міжнародних і національних природоохоронних організацій, члени славнозвісного Римського клубу на підставі наукового аналізу матеріалів про особливості й тенденції демографічного, соціально-економічного розвитку суспільства й наслідків науково-технічної революції, даних про стан і перспективи використання природних ресурсів, а також про стан і динаміку забруднень геосфер і стан біосфери зробили дуже невтішні висновки.

РОЗДІЛ 1. Причини виникнення екологічних проблем

Технологічна діяльність людини, наслідком якої є антропогенне забруднення довкілля, зумовила глобальну екологічну кризу.

Сферою життя людини стала практично вся планета. Попередні екологічні кризи були лише передумовою для сучасної загальнолюдської трагедії. Причинами ж сучасної глобальної екологічної кризи є: нераціональне, споживацьке ставлення людства до природи; забруднення людської свідомості хибними злочинними ідеями зверхності одних рас, народів над іншими; мілітаризація, а також підпорядкування цим цілям наукових пошуків та досліджень.

Старий тип відносин суспільства з природою на сьогодні себе повністю вичерпав. Людство постало перед альтернативою — або перейти до якісно нового (тобто п'ятого етапу взаємодії з природою — практичного подолання відриву людини від природи і протиставлення людини природі, етану утвердження їх єдності на засадах формування нової системи, яка б охоплювала і виробництво, і природні процеси, і життєдіяльність людини, і умови цієї життєдіяльності, або ж, знищивши природу, знищити і саму себе. Але до практичної реалізації цієї вимоги, на жаль, ще далеко.

Виходячи з нинішнього стану довкілля, найгострішими й невідкладними є такі екологічні проблеми.

Загроза підвищення температури на планеті внаслідок концентрації вуглекислого газу та інших хімічних речовин у атмосфері. Вчені вважають, що навіть незначне збільшення цих речовин може викликати значні (якщо не катастрофічні) кліматичні зміни з їх трагічними для людства наслідками (танення льоду Арктики й Антарктиди, підіймання рівня морів та океанів, необхідність переселення сотень мільйонів людей з приморських регіонів тощо).

Руйнування озонового шару Землі — тонкої оболонки, яка міститься у стратосфері й оберігає все живе від згубної ультрафіолетової радіації Сонця та жорсткого випромінювання Космосу. Дослідження за допомогою спеціальних супутників показують, що упродовж останніх 10 років озонова оболонка стала тоншою на 3 %. Над Антарктидою з'явилася озонова дірка розміром, який перевищує площу США.

Виснаження кисневого забезпечення Землі, пов'язане з варварською вирубкою лісів та забрудненням поверхні океанів. Так, тропічний ліс, за деякими даними, вирубується зі швидкістю майже 20 га за хвилину. Якщо так триватиме й надалі, то десь через 40—50 років його взагалі не стане. Адже за рік це становить понад 10 млн. га. За іншими ж, досить приблизними підрахунками, до середини XXI ст. залишиться лише третина сьогоднішніх тропічних лісів, тобто головний постачальник земного кисню вироблятиме його втроє менше, що призведе до загрози існування самого життя.

Крім того одночасно з лісами людство втрачає різноманітні види рослинного та тваринного світу, що також згубно позначиться на кліматі, довкіллі і навіть генофонді планети.

Виснаження Світового океану, який поряд з лісами є основним постачальником кисню. Внаслідок його забруднення нафтою та нафтопродуктами змінюється його властивість віддзеркалювати (альбедо), що впливає на енергетичний баланс планети, спричиняє порушення пропорції вологості

Забруднення навколоземного простору та довкілля сотнями тонн хімічних сполук і радіоактивних речовин, які мають великі періоди розпаду. Людство вже знайоме з кількома трагедіями, пов'язаними з цими процесами. Найболючішою з них є Чорнобиль.

Насамкінець, поступове вичерпання природних ресурсів. На кожного мешканця розвинутих країн, за неповними даними, щорічно з надр Землі видобувається близько 30 тонн корисних копалин. За нарощування виробництва такими темпами заліза вистачить людству на 250 років, олова на 35, цинку — на 30, міді — на 29 років. Отже, до 2500 року людство використає запаси всіх металів, які є на нашій планеті.

Розвиток людської цивілізації неможливий без раціональної взаємодії з природою. Людина отримує все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, бере від природи емоційну та естетичну наснагу.

Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не тільки позитивний вплив, а й призводить і до негативних наслідків. Тому сьогодні вкрай необхідна стратегія охорони довкілля, широке екологічне виховання населення.

Відзначальною особливістю людини є розробка і створення знарядь виробництва і використання їх для впливу на навколишнє середовище. Біологічна єдність людини і біосфери полягає в тому, що людина є однією з ланок кругообігу у природі. Речовини, які бере людський організм з оточуючого середовища (повітря, води, їжі), використовуються у процесі життєдіяльності, а потім (звичайно, у зміненому вигляді) вони виділяються і повертаються у зовнішнє середовище, де внаслідок біогеохімічних перетворень розпадаються на складові елементи, які знову надходять у біологічний кругообіг.

Поки людство було нечисленним, а його діяльність примітивною, люди могли впливати на навколишнє середовище тільки локально, тобто істотно не змінювати біологічного кругообігу речовин у масштабах планети і динамічної рівноваги в цілому. При цьому середовище самоочищалося, що не впливало негативно на організм людини та її здоров'я.

Із збільшенням чисельності людства і розселенням його по всій планеті потреби у природних ресурсах постійно зростають. Людина, щоб забезпечити свої потреби і поліпшити умови життя, за допомогою запасу знань починає відбирати у природи все більше її ресурсів, іноді на шкоду собі. На відміну від інших істот людина бере не тільки ті речовини, які потрібні їй для фізіологічних потреб (кисень, воду, продукти харчування), а й використовує величезну кількість копалин, лісових та інших матеріалів, потрібних для функціонування сотень тисяч електростанцій, фабрик, заводів, їхні відходи потрапляють до навколишнього середовища у кількості, що перевищує можливості його самоочищення.

Проблема «Людина — біосфера» має два основних аспекти:

1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо;

2. Екологічний, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища і порушенням біологічної рівноваги у системі людина — біосфера.

На планеті сформувалися регіони, де рівень забруднення біосфери сягнув загрозливих розмірів. У атмосферу щорічно викидається приблизно 15 млрд. окису вуглецю як наслідок горіння палива та різних видів господарської діяльності.

В 1991 р. всю територію України було оголошено зоною екологічного лиха. За два роки до цього спеціалісти-географи Академії наук України вперше розробили й склали карту стану довкілля за окремими компонентами природи. Ця карта підтверджує той факт, що, справді, вся територія нашої країни, за винятком невеликих окремих районів Карпат, Центрального Полісся, Полтавщини та східної Вінниччини, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 % території належить до категорії «надзвичайно забруднені регіони з підвищеним ризиком для здоров'я людей і райони екологічної катастрофи». В ці 15% входить 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської АЕС, південь Херсонської області, юна, окреслена лінією Дніпропетровськ — Кіровоград — Кривий Ріг — Нікополь — Запоріжжя, а також район Донбасу.

Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України слід розпочинати насамперед із тих регіонів, у яких ситуація напруженіша й які мають найбільше соціально-екологічне значення для нашої країни. Такими регіонами визнано Донецько-придніпровський, Поліський, Карпатський та Азово-Чорноморський із річкою Дніпро. В усіх цих регіонах наявний цілий комплекс екологічних проблем, проте кожний із них має ще й свою власну головну проблему. В Азово-Чорноморському регіоні — це забруднення вод, у Донецьке-Придніпровському — техногенне забруднення атмосфери та ґрунту, на Поліссі — наслідки меліорації й осушування боліт, а також чорнобильської катастрофи, в Українських Карпатах — винищення й деградація лісів і полонин.

Розділ 2. Основні екологічні проблеми міст України

2.1 Урбанізація та її вплив на природне середовище

Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у великих містах зростає чисельність населення. Сучасні великі міста — це центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густо населених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні.

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме:

• наявність місць роботи та можливість зміни роботи;

• зосередження закладів науки та культури;

• забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

• можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;

• розвиток міжнародної та регіональної культури.

Визначимо основні небезпеки життя в урбанізованому середовищі.

2.2 Забруднення атмосфери міст

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи міста та промисловість.

У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Це вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більше 1 млн. вантажних автомобілів та близько 3 млн. легкових. Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить в Ужгороді - 91%, Ялті, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. За останній час в міському повітрі виріс об'єм оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані та свинцеві сполуки. Їх вміст у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Автотранспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання палива, він призводить до зростання надходження свинцю в навколишнє середовище. В Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США - 0,013-0,15.

Міста — основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах. Досить широко використовується викопне паливо — кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень енергія потрапляє у формі електрики, газу, парового опалення.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка потрапляє в організм людини при диханні, може виявитись токсичною. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

Специфіка проживання в місті призводить до того, що люди 80-95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше ніж зовні.

Причини забруднення повітря приміщень: забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах; невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів; аерозолі; очисники, які містять хлор або аміак; лакові та воскові покриття підлог; зволожувачі повітря; розпилювачі від комах (інсектициди); дим від цигарок.

Інші токсичні матеріали — олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, із яких виділяються бензол, толуол та інші речовини.

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

• ефективний засіб проти токсинів — домашні рослини;

• замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і поставивши на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщення (холодильники, туалет) поставити відкриту коробочку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;

• замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;

• робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

• обладнати кухню витяжною шафою;

• не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.