1.3 Вивчення колоронімів через призму діахронізма

Феномен кольору цікавив людство з давніх-давен. Люди намагалися пояснити це явище, з’ясувати його дію на мозок і психіку. Спроби розробити теорію кольору сягають ще часів Платона: “у Платона – колір… четвертий елемент відчуття. Особливо треба відзначити те, що він знає основу вчення про кольори та світлотіні” [с.145, Ґете И.В. Избранные философские произведения. – М., 1964]. Ґрунтовно колір як фізичне явище описав І.Ньютон. Саме він виділив у спектрі 7 основних кольорів, виміряв довжину різних світлових хвиль, які і викликають кольорові відчуття. Однак говорити про колір як щось визначене не можна, це зумовлено неоднаковим сприйманням даного явища різними людьми [16,с.23, Вибер Живопись и её средства. – М., 1991]. Великим кроком в області кольорознавства стало вчення Й.В.Ґете про колір. Ось як він пояснює природу кольору: “кольори – діяння світла, діяння і страждання. В цьому розумінні ми можемо чекати від них розкриття природи світла. Кольори і світло стоять, правда, в самому точному взаємовідношенні один з одним… Колір є закономірною природою по відношенню до відчуття зору” [Ґете И.В. Избранные философские произведения. – М., 1964,с.125,131-132]. Німецький філосооф піддає критиці певні положення ньютонівської теорії; і “хоча критика законів, відкритих Ньютоном, базувалась у Ґете не на фізичній основі і в цьому розумінні була позбавлена наукової доведеності, вивчення зв’язку “світло-колір-емоція” було великим його досягненням” [Даниель С.М. Искусство видеть: о творчески способностях восприятия, о языке линий и красок. – Л., 1990 ,с.114].

Вивченням фізичних якостей спектральних кольорів займається кольорознавство. А вивчення психологічного впливу певних сполучень кольорів – кольорових гармоній - складає предмет естетики кольору.

В психології розробкою характеристик основних кольорів займався М.Люшер. Нас буде цікавити сприйняття кольору різними народами та психологічне його трактування. Адже ми розглядаємо вплив тих чи інших характеристик кольору на утворення мовних одиниць.

Багатство барв навколишнього світу своєрідно відображається в мові. Як зазначає у своїй статті А.Порожнюк, не в усіх мовах існує однакова кількість назв на позначення кольору. Навіть деякі основні кольори спектра не завжди мають окремі назви. Так, наприклад, в англійській мові існує одна лексема (blue) на позначення синього та блакитного кольорів. А червоний, оранжевий та жовтий у мовах африканських народів здебільшого мають одну лише назву. Кожна мова має свій спосіб “членування” спектра. Тобто колір пов’язаний з історією народу, його культурою, побутом, традиціями тощо Порожнюк А. Червона барва в мовній палітрі // Урок української. – 2000. - №1 с.28-29,с.28].

Символізмові кольорів О.О.Потебня присвятив декілька сторінок у своєму дослідженні “О некоторых символах в славянской народной поэзии”.

1.4 Сприйняття кольорів з психофізичної точки зору

Колір і слово – матеріали різної природи. Фарби сприймає око, а слово – вухо. Зорові відчуття кольору зумовлені безпосередньо барвами природи. Слухові відчуття зумовлені безпосередньо мовою. Уже в свідомості давньої людини колір асоціювався з певними речами або явищами (наприклад, червоний колір пов’язувався з кров’ю; зелений з травою, листям; синій – з небом, морем та ін.)

Для кожної людини зорова інформація є одним із основних джерел пізнавання навколишнього світу. Ми бачимо, сприймаємо життя в усьому розмаїтті барв. Кольори мають для нас велике психологічне, соціальне та емоційне значення. Так, чорний – це колір журби, смутку, біди; зелений – колір життя , молодості.

Назви кольорів належать до найдавнішої і найстійкішої частини лексики. Віддавна прикметники зі значенням кольору широко використовують поети, прозаїки для створення яскравих, глибокозмістовних образів.

Значення і функції кольорів, закріплені у свідомості, відображаються у мовній творчості, мовних картинах світу кожного народу взагалі та мовній картині світу письменника зокрема. Лексика на позначення кольору традиційно використовується як у прямому, первинному, так і в переносному, похідному значеннях.

Людське око здатне розрізняти дуже багато кольорів. Лише в ахроматичній гамі можна сприйняти близько 300 її відтінків. Багатство барв довкілля своєрідно відображається і в мові. Звичайно, не в усіх мовах існує однакова кількість назв на позначення кольору. Навіть деякі основні кольори спектра завжди мають окремі назви. (Кочан І.М. Лінгвістичний аналіз тексту, 2-ге видання, Київ: Знання, 2008, 423с.)

Тож в той час коли ми реагуємо на кольори, в нашому організмі відбувається багато процесів, які впливають на цю реакцію. І досі вчені не спроможні виділити загальну систему класифікації, за якою можна буде передбачувати реакцію людей на різні кольори навкруги. А все через різність існуючих культур, статі, віку, емоційного та психічного станів, особливості сприйняття, настрою у поєднанні з різними комбінаціями кольорів та їх вигляду – все це може продуктивно вплинути на реакцію. І при цьому ж, данні реакції можуть відрізнятися по типу та інтенсивності одна від одної в залежності від людини.

Кольори збагачують наш світ та впливають на нас на емоційному рівні, заставляючи нас відчувати емоції, в залежності від кольору, який ми бачимо. Згідно до цього, колір – це те, що можна відчути, тобто тип відчуття. Кожен колір, який впливає на нас, ми можемо відчути, свідомо чи ні через асоціативне та символічне значення, котре він набуває для кожного з нас. Унизу представлений загальний огляд на кольори та асоціації, пов’язані з ними.

Колір	Психічні асоціації	Предметні асоціації	Суб’єктивні асоціації
Червоний	Пекучий, вогонь, жара, кров	Пристрасний, збуджений, активний	Інтенсивність, ярість, небезпека, сила, влада
Помаранчевий	Теплий, металевий, осінній	Життєрадісний, живий, енергійний, інтенсивний	Веселість, достаток, ситість
Жовтий	Сонячне проміння	Бадьорий, надихаючий, зірковий	Веселий настрій, здоров’я, ревнощі, хворобливість, гниття
Зелений	Свіжий, природа, вода	Заспокійливий, освіжаючий, нове життя, гроші	Блідість, хвороба, Жах, життя, енергійний, довіра
Голубий	Холодний, небо, вода, лід	Пом’якшуючий, меланхолічний, замріяний, спокійний	Похмурий, повний страху, скритність, туга, віра, відданість
Багряний	Холодний, туманний, темнота, тінь	Величавий, помпезний, печальний, таємничий, королівський	Самотність, відчай, багатство, влада
Білий	Холодний, сніг	Чистий, чесний, молодий, цнота	Прозорість духу, нормальність
Чорний	Нейтральний, ніч, пустота	Похоронний, загрозливий, смертельний, гнітючий	Заперечення існування духу, влада, зло

Мовна ситуація, в якій були вжиті колоронімічні ідіоми, запам’ятовується яскраво і надовго, бо в запам’ятовуванні бере участь емоційна пам’ять, яка до певної міри може бути сильнішою за інші види. При сприйнятті на слух того чи іншого фразеологізму у слухача одразу виникають позитивні або негативні оцінки почутого, що безпосередньо впливає на його почуття. У запам’ятовуванні бере участь і образна пам’ять, бо ФО створюють в уяві не прості образи, які виникають при сприйманні слів, а жваві та яскраві, що зумовлено природою фразеологізмів. Сталий вислів, влучно вжитий у мовленні за певних обставин, може виникнути в свідомості, коли людина потрапляє в аналогічну ситуацію. Неабияку роль у даному випадку для запам’ятовування відіграє емоційна асоціація.