МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра міжнародної економіки

Доповідь

На тему «Кластерні моделі інтенсифікації розвитку підприємництва як ефективний механізм реформування економіки України на шляху до євроінтеграції»

Виконала:	студентка гр. УС-41м
	Кирєєва Анастасія Євгенівна
Перевірив:	д.е.н., професор
	Герасимчук Василь Гнатович

Загальна оцінка ______

Київ 2015

Для розвитку економіки України потрібно забезпечити переорієнтацію механізмів фінансової підтримки на форсування радикальних структурних змін за рахунок ресурсозбереження. Це передбачає об’єднання зусиль всіх учасників економічних та соціальних процесів. Кардинальні структурні зміни в економіці, своєю чергою, повинні сприяти підвищенню рівня її конкурентоспроможності. Для здійснення цих змін важливо перебудувати господарські механізми, забезпечивши реальну підтримку інноваційного шляху економічного розвитку. Це потребує виконання цілого комплексу завдань, одним з яких є формування регіональних кластерних систем, спроможних активізувати інноваційну діяльність із урахуванням спеціалізації конкретних територій та пріоритетів їх майбутнього розвитку. Такі реформи вимагають формування сприятливого середовища до генерації нових ідей, їх втілення в інноваційні проекти й регіональні та національні програми. Створення сучасних неформальних адаптивних структур у вигляді кластерних мереж забезпечить підвищення рівня конкурентоспроможності економіки. Для успішної діяльності цих мереж вони мають максимально враховувати специфіку ситуації й бути спроможними об’єднувати інтереси та зусилля різних сторін. Це передбачає, як правило, їх регіональну зосередженість, що вимагає нових підходів і механізмів вирішення проблем розвитку. Отже, проблема оновлення інноваційного потенціалу регіону є актуальною і передбачає, поряд із усвідомленням її важливості, конкретні дії зі створення осередків інноваційної активності, якими (як показує світовий досвід) з успіхом можуть виступати кластерні мережі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування інноваційної моделі розвитку економіки привертають увагу багатьох науковців, які вказують на необхідність активізації процесів інвестиційно-інноваційного розвитку за рахунок створення умов для ефективного функціонування кластерних мереж.

Тема кластерів та кластерної політики достатньо широко висвітлена в працях та роботах як західних, так і вітчизняних вчених. Зокрема зазначені питання розкриваються у наукових публікаціях та напрацюваннях провідних західних вчених, серед яких такі видатні автори як Майкл Портер − засновник кластерної концепції, В. Петер де Ланген Дімітріос Лірідіс, Вассіліос Цагкас, Марія Анхель Діас, Марія Солєдад Естебан, Томас Андерсон, Сільвія Швааг-Зергер, а також вітчизняних та російських, серед яких виділимо таких авторів, як А. М. Степанов, А. В. Тітов, Л.О. Рибіна, С.І. Соколенко, Ю.М. Ковальова, С.І. Гриценко, С.Н. Блудова, Л.А. Прищепа тощо.

Кластерна теорія є невід’ємною від теорії конкурентоспроможності та інновацій, а мета створення кластерів – забезпечити успішний розвиток за умов конкуренції, спеціалізації та кооперації його учасників.

Роль кластерів у забезпеченні інноваційного потенціалу розвитку регіонів є актуальною і важливою, про що свідчить значна кількість праць з цієї тематики. Однак питання створення сприятливих умов для діяльності інноваційних кластерів та оцінювання ефективності їх діяльності вивчені недостатньо повно, що потребує додаткових досліджень цих проблем.

Метою роботи є визначення теоретичних аспектів у понятті «кластер», дослідження процесу становлення кластерної моделі економіки у світі, аналізування впли­ ву кластерних об’єднань на процес залучення інвести­ ційних ресурсів і формування інвестиційного портфелю підприємства

Виклад основного матеріалу дослідження. Учасники мережевих структур повинні чітко враховувати вимоги часу та всіх своїх партнерів. ХХІ ст. пов’язане із формуванням нового бізнес-середовища, що дає змогу гармонійно поєднувати інтереси підприємства, його споживачів, постачальників, конкурентів та інших сторін, які взаємодіють з ним. І саме ці спільні інтереси мають визначати взаємовідносини сторін, організаційні структури управління, територіальне розміщення виробництва і способи досягнення поставлених цілей розвитку. Найкраще у нинішніх умовах із цими завданнями справляються кластери.

Перш ніж говорити про вплив на інвестиційні про­цеси, важливо визначити поняття «кластер» та його особливості.

Кластер – це територіально обмежена система підприємств, яка забезпечує цикл від виробництва до реалізації продукції, у межі якої входять: підприємства основного виробництва, підприємства та організації, що обслуговують основне виробництво, фінансові орга­нізації, а також науково-дослідні установи, які забезпе­чують інноваційний розвиток.

Аналізуючи наукові праці, а також проводячи власні дослідження про поняття кластера, розглянемо особливості кластерних об’єднань:

• промислові кластери – це група економічно взаємопов’язаних, але юридично незалежних компаній, різних за статусом і об’єднаних для досягнення спільної мети;

• підприємства всередині кластера можуть не тільки співпрацювати, але й конкурувати;

• кластерні одиниці мають бути територіально сконцентровані (у межах одного, декількох ре­гіонів країни або на території декількох країн);

• спеціалізуються у специфічній галузі і мають підтримку технологічну та інтелектуальну;

• спрямовані на інноваційний розвиток;

• діє група підприємств, об’єднаних системою пе­реходу продукту від виробництва до реалізації, що посилює конкурентні позиції об’єднання.

Для кращого розуміння кластерів, як кінцевого результату, розглянемо процес їх формування та ста­новлення. На рис. 1.1 зображено процес формування та розвитку кластера.

Рис. 1.1. Схема формування та розвитку кластера

Джерело: розроблено на основі [2, c. 5]

Основою формування кластерів є новий спосіб бачення можливостей розвитку регіонів та територій. За сучасних умов ці перспективи нерозривно пов’язані з інноваціями. Світовий досвід свідчить про ефективне функціонування кластерних структур у різних сферах та галузях діяльності. Їх роль у сучасній економіці є надзвичайно важливою. У розвинених країнах світу кластери відіграють роль своєрідного локомотива розвитку економіки.

Визначимо наслідки функціонування кластерів для економіки країни. У табл. 1.1 наведено переваги та недоліки функціонування кластерних об’єднань. Огляд науково-літературних джерел за даною тематикою до­ зволяє зробити висновок, що вплив функціонування кластерів на економіку слід розглядати у трьох комп­лексних напрямках.

Таблиця 1.1

Вплив функціонування кластерних об’єднань на рівень розвитку регіону

Позитивний вплив	Негативний вплив
1	2
1. Вплив на зміну продуктивності роботи підприємств:

Продовження табл. 1.1

1	2
• створюється єдиний простір, що полегшує обмін інформацією, реалізацію управлінських рішень, формування спільної стратегії; • підприємства здійснюють взаємну підтримку ресурсами; • кластерні об’єднання діють на основі спеціалізації та кооперації; • здійснюється контроль за використанням залучених інвестицій; • вартість ресурсів зменшується в результаті спільних закупівель; • підвищується якість та розширяється асортимент продукції; • здійснюється спільна маркетингова політика; • існує можливість гнучкого переміщення ресурсів	• у моделях кластер них об’єднань, де ядром є велике або стратегічне підприємство регіону існує небезпека недоотримання капіталу малими підприємствами; • підприємства-учасники обмежені спільною політикою кластера
2. Вплив на темпи інвестиційно-інноваційного розвитку:
• нові технології впроваджуються прискореними темпами; • внаслідок взаємодії учасників кластерного об’єднання полегшується обмін знаннями щодо інноваційних методів; • нижчою є ціна експерименту, доступ до експертів простіший; • полегшується процес залучення та розподілу інвестиційних коштів	• внаслідок великих масштабів в інфраструктурі кластерного об’єднання збільшується можливість витікання конфіденційної інформаці
3. Вплив на створення нових підприємств:
• підприємства активно здійснюють інвестиційну діяльність, що призводить до виникнення нових підприємств; • сприятливими є умови для функціонування підприємств і компаній, які обслуговують основні виробничі підприємства; • капітал спрямовується до тих галузей, які можуть використати його продуктивніше	• існує можливість втрати учасниками об’єднання самостійності, внаслідок підпорядкування менших підприємств великим компаніям, які є ядром кластера; • внаслідок об’єднання підприємств спільною метою на довгостроковий період існує небезпека монополізації

Джерело: [13]

Успішно управляти конкурентоспроможністю можна, забезпечивши баланс інтересів сторін на різних рівнях управління, що допомагає поєднати ініціативи економічного, ділового та соціального розвитку, створити сприятливі умови для покращення підприємницького клімату, зокрема, заснувавши мережі ініціативних компаній, які координують діяльність підприємців та формують соціально-економічну інфраструктуру у конкретному регіоні. Кластерна модель регіонального розвитку забезпечує умови для створення клімату стратегічного партнерства і розвитку місцевих ініціатив, основаного на взаємній довірі, інтенсифікації кооперації та обміні досвідом.

Виходячи з історичних особливостей розвитку економіки різних країн, науковцями виділено моделі формування промислових кластерів. На рис. 1.2 наведено перелік існуючих моделей кластерних об’єднань.

Італійська Характерною є співпраця підприємств малого,середнього і великого бізнесу. Підходить для країн з економікою перехідного типу Ядром кластера стає велике підприємство, навколо якого об’єднуються менші. Така модель характерна для країн ЄС Шотландська Японська Ядром кластера є фірма-лідер, яка характеризується значними масштабами виробництва, великою кількістю постачальників Для кластера характерною є інтернаціоналізація бізнесу й інноваційних розробок Моделі формування промислових кластерів Фінська США Кластерні підприємства зосереджуються в одному регіоні, з максимальним використанням його потенціалу. Характерним є експортне спрямування виробництва Індійсько-Китайська У розвитку такого кластера ключовими є прямі іноземні інвестиції. Є доступ до дешевих ресурсів Радянська Відсутність ринкових відносин і конкуренції. Виробництво здійснюється великими підприємствами.

Рис. 1.2. Моделі формування кластерних об’єднань

Джерело: розроблено на основі [2, c. 254-257]

Кластерні структури забезпечують підвищення конкурентоспроможності економіки регіону за рахунок прояву ефекту синергії внаслідок оптимізації взаємодії елементів внутрішнього ділового середовища та оточення. Позитивно характеризує кластери їх здатність пожвавлювати економічні процеси завдяки обміну інформацією, інноваціями та капіталом. У США 380 найбільших кластерів забезпечують робочими місцями 57 % усього трудового потенціалу країни і виробляють 61 % всього валового національного продукту. Сферами їх діяльності є високі технології, виробництво споживчих товарів, видобуток природних ресурсів та індустрія сервісу [2, с. 165–167].

Європейський Союз сприяє поширенню кластерів та спрямуванню їх діяльності на розроблення і впровадження інновацій за допомогою законодавчих актів щодо конкуренції. Сучасна політика у соціально-економічній сфері спонукає ділові кола до розвитку інноваційних кластерів, покликаних оптимально поєднати нові знання та навички з метою підвищення конкурентоспроможності регіонів та держав. Програми розвитку кластерів здебільшого є конфіденційною інформацією, оскільки це пов’язано із обміном стратегічними ноу-хау та укладенням довготермінових угод. Завдання уряду полягає у сприянні якісним змінам в економіці, зокрема, за рахунок підвищення ролі науки у суспільному житті, енергозбереженні, оптимальному географічному розміщенні суб’єктів господарювання, соціальній спрямованості перетворень.

Зазначимо, що ідея формування кластерних об’єд­нань вперше виникла на початку ХХ століття в Італії.

В Україні перший кластер було сформовано у 1998 році у Хмельницькій області. На сьогоднішній день у вітчизняній економіці діють кластерні об’єднання в Івано-Франківській, Полтавській, Черкаській, Харків­ській, Одеській, Рівненській областях, у місті Севасто­полі. Кластерні об’єднання функціонують в будівель­ ній, швейній, харчовій, туристичній, деревообробній машинобудівній галузях.

Економічний та соціальний розвиток різних областей (регіонів) нашої держави відзначається істотною нерівномірністю. Тому регіональні проблеми мають специфіку. Їх вирішення вимагає розроблення стратегій розвитку конкретних регіонів та здійснення ефективної політики з реалізації стратегічних завдань.

Державна стратегія регіонального розвитку до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 р. № 1001, передбачає активне залучення нашої держави до процесів європейської інтеграції та світових соціально-економічних процесів на основі нових підходів до використання економічного, людського та природно-ресурсного потенціалу регіонів, які повинні забезпечити якісно новий рівень ефективності та конкурентоспроможності економіки і життя населення.

Програми економічного і соціального розвитку регіонів розробляються відповідно до стратегічних пріоритетів та Державної програми економічного та соціального розвитку України. Основною метою розвитку Львівщини проголошено забезпечення умов для розвитку і реалізації людського потенціалу та гідного життя за рахунок здійснення заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності та інвестиційно-інноваційної активності області, створення нових робочих місць та нарощування виробничого потенціалу на сучасній високотехнологічній основі. Пріоритетні завдання розвитку області визначаються відповідно до положень Державної стратегії регіонального розвитку, Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року, проекту Угоди щодо регіонального розвитку між урядом та Львівською обласною радою, а також з урахуванням необхідності реалізації відповідних цільових програм. Для вирішення поставлених завдань розвитку передбачено впровадження нових технологій, сучасного устаткування, максимальне використання виробничих потужностей, створення та функціонування кластерних систем, активізація залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій.

Проте проголошені цілі розвитку регіону є недостатньо конкретними, що не дає змоги аналізувати реальний рівень їх досягнення. Хоч Львівщина і проголосила актуальність створення кластерів на своїй території, проте у програмних документах не конкретизувала сфери та основні завдання їх діяльності.

Важливим чинником успіху економічних перетворень є міжсекторальна та міжрегіональна співпраця. Непрозорість у сфері бізнесу та господарських взаємовідносин, негнучкість підходів до формування бюджетів та витрачання коштів за окремими статтями витрат є перепонами для налагодження такої співпраці. За цих умов особливо актуальними є завдання створення нових механізмів управління науково-технічним та соціально-економічним розвитком регіонів, які би заохочували вияв ініціативи та ділових якостей.

Без істотного зростання інвестицій в науку неможливо сподіватися на підвищення конкурентоспроможності економіки та покращення соціально-економічного стану у будь-якому регіоні країни. Виявляючи можливості інноваційного розвитку, необхідно навчитися віднаходити перспективні наукові ідеї, які можна втілити у практику. Для цього важливо інтенсифікувати контакти на різних рівнях з метою обміну думками та досвідом у ході дискусій про проблеми розвитку конкретних напрямів науки, техніки, виробництва і суспільного життя. Важливо запровадити практику обговорення кола необхідних питань на попередніх етапах за допомогою сучасних телекомунікаційних систем та Інтернету, з тим, щоби у ході відповідного заходу чи ділової зустрічі виділити час на вирішення конкретних завдань.

Сприяти процесам перетворень мали б інноваційні кластери, які створюють нові види продуктів з довготерміновими конкурентними перевагами і формують необхідну науково-технічну базу для їх утримання або подальшого зміцнення. Ефективність та результативність трансформаційних процесів слід оцінювати за зростанням конкурентоспроможності регіону та національної економіки, яке відображається у збільшенні доданої вартості, прибутковості діяльності та грошових потоків новостворених структур.

Для успішного здійснення трансформаційних процесів у регіональній економіці варто повніше використовувати зарубіжний досвід. Для кращого уявлення про рівень розвитку кластерної моделі економіки у світі, розглянемо особли­вості функціонування промислових кластерів в деяких країнах (табл. 1.2).

Таблиця 1.2