Міжнародне право

Розділ 20

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

§ 1

Значення міжнародноOправової відповідальності, цілі, принципи, поняття відповідальності

Міжнародному праву здавна відомий принцип, відпові дно до якого будь яка шкода має відшкодовуватися. Своє рідною гарантією цього принципу є інший принцип – відпо відальності за вчинення шкоди або за відмову відшкодува ти її. Відповідальність за порушення зобов’язань була встановлена вже в першому відомому нам письмовому до говорі XIII ст. до н. е. між єгипетським фараоном Рамзе сом II та хеттським царем Хаттушилем III, у якому, зокре ма, передбачалися такі санкції за його порушення: «Хай згинуть дім, земля та раби того, хто порушить ці слова»1. У подальшому відповідальність держав у міжнародному праві набула більш конкретного значення, оскільки відмова від покарання за міжнародні правопорушення «призвела б до загибелі міжнародного права, бо з відмовою від відповідаль ності за здійснений неправомірний акт відпали б зобов’я зання держав дотримуватися норм міжнародного права»2.

Оскільки правовідносини відповідальності в міжнарод ному праві виникають лише в результаті неправомірних дій чи бездіяльності держави, яка ігнорує свої міжнародно пра вові зобов’язання, є сенс стверджувати, що норми відпові дальності держав є похідними від зобов’язальних (первин

1 История дипломатии. — Т. I. — М.: Госполитиздат, 1959. — С. 16.

2Фердросс А. Международное право / Пер. с нем. Ф. А. Кублицкого

иР. Л. Нарышкиной. — М.: ИЛ, 1959. — С. 353.

них) міжнародно правових норм. Відповідно, формою здійснення відповідальності є охоронні правовідносини. Саме тому відповідальність — це правовідносини, які, з одного боку, покладають на правопорушника зобов’язання припинити противоправні дії, ліквідувати чи компенсува ти наслідки правопорушення, а з іншого — наділяють суб’єкта, що постраждав, правом вимагати здійснення зга даних дій. Правовідносини відповідальності виникають не залежно від волі сторін, у разі порушення однією з них своїх зобов’язань в основних правовідносинах. Безумовність міжнародно правової відповідальності в якості загального принципу міжнародного права була встановлена 1928 р. Постійною Палатою міжнародного правосуддя.

Питання про відповідальність у міжнародному праві формулюється перш за все як питання про відповідальність держав, оскільки саме вони є основними суб’єктами міжна родних відносин і міжнародного права. Однак постійне роз ширення кола суб’єктів міжнародного права призводить і до зміни кола суб’єктів відповідальності за міжнародним правом.

Цілі відповідальності полягають у такому: утримати по тенційного правопорушника від вчинення правопорушен ня; спонукати правопорушника належним чином викона ти свої зобов’язання; забезпечити потерпілому компенсацію за завдану йому матеріальну чи моральну шкоду; вплину ти на майбутню поведінку сторін з метою добросовісного виконання ними своїх зобов’язань.

Комісія міжнародного права на підставі узагальнення теорії та звичаєвих норм визначила такі принципи міжна2 родно2правової відповідальності: відповідальність за будь які міжнародно правові діяння держави; визначення суб’єктів таких діянь; визначення умов наявності міжна родно правових діянь; незастосування внутрішнього права для визначення наявності таких діянь.

Враховуючи, що науковці не дійшли згоди щодо визна чення поняття «міжнародно правова відповідальність», Комісія міжнародного права визначила міжнародну відпо відальність як «всі форми правових відносин, що можуть виникнути в міжнародному праві у зв’язку із правопору

шенням, що вчинене державою, — незалежно від того, чи обмежуються ці відносини правовідносинами між держа вою, що вчинила неправомірну дію, і державою, яка безпосе редньо постраждала, або ж вони поширюються також на інших суб’єктів міжнародного права, і, незалежно від того, чи обмежуються ці відносини зобов’язанням винної держа ви поновити право потерпілої держави та відшкодувати заподіяну шкоду, включають можливість самої потерпі лої держави та інших суб’єктів застосувати до винної дер жави будь які санкції, передбачені міжнародним правом»1.

З врахуванням цього міжнародно2правову відпові2 дальність можна визначити як зобов’язання суб’єкта міжна родного права потерпіти певні обставини негативного харак теру внаслідок заподіяння шкоди іншому суб’єкту міжнарод ного права як у результаті вчинення міжнародного правопорушення, так і в результаті правомірної діяльності.

§ 2

Підстави для міжнародноOправової відповідальності

Відповідальність настає за наявності певних підстав, які розуміються у двох значеннях: на підставі чого і за що ви никає відповідальність. Підстави для відповідальності по діляються на юридичні (нормативно правові) та фактичні.

Юридичні підстави — це сукупність юридично обов’яз кових міжнародно правових актів, на підставі яких певна поведінка (дія або бездіяльність) кваліфікується як міжна родне правопорушення2. Юридичні підстави відповідаль ності можуть міститися в будь яких джерелах міжнародно го права й інших актах, які фіксують обов’язкові для дер

1Ежегодник Комиссии международного права. — 1973. — Т. 2. —

С.204.

2 Комісія міжнародного права у проекті статей про відповідальність 2001 р. у ст. 3 зазначає: «Діяння держави може бути кваліфіковане як міжнародно протиправне лише на підставі міжнародного права. На таку кваліфікацію не може вплинути кваліфікація цього ж діяння як пра вомірного згідно з внутрішньодержавним правом».

жави правила поведінки. Ними є правомірні, юридично чинні договори, звичаї, правосудні рішення міжнародних судів та арбітражів (консультативні висновки до переліку не входять); обов’язкові акти міжнародних органів та органі зацій (наприклад, Ради Безпеки ООН), конференцій та на рад; окремі односторонні акти держав міжнародно правово го характеру, через які вони перебирають на себе міжнародні зобов’язання та які визнаються іншими державами (наприк лад, встановлення певної ширини територіальних вод).

Фактичні підстави міжнародно правової відповідаль ності — це те, за що настає відповідальність. Тобто це пев ний юридичний факт, а саме — міжнародне правопорушен ня. Міжнародне правопорушення є складним соціально правовим явищем. Необхідно чітко визначати його ознаки, що дає можливість відмежувати протиправні дії або без діяльність від суміжних діянь, які не є правопорушення ми. Вирішення питання про те, чи є дія держави порушен ням міжнародних зобов’язань і фактичною підставою для відповідальності, залежить від наявності в неї ознак право порушення.

§ 3

Ознаки міжнародного правопорушення

Основними складовими елементами міжнародного пра вопорушення є протиправна поведінка, шкода (збиток), за подіяний протиправною поведінкою, та причинний зв’язок між дією та шкідливими наслідками. Більш спірним у науці міжнародного права є включення вини суб’єкта до переліку об’єктивних ознак міжнародного правопорушення. Врахо вуючи складність тлумачення самого поняття «вина», вста новлення вини в міжнародному праві, суперечливу прак тику її доведення, Комісія міжнародного права не включи ла її до проекту статей про відповідальність держав як необхідну ознаку правопорушення.

Протиправна поведінка виявляється в порушенні міжна родних зобов’язань держави у формі дії або бездіяльності. Протиправність у міжнародному праві означає не

настає за бездіяльність її органів. Отже, держава несе відпо відальність за дії усіх своїх органів, а також за дії конкрет них офіційних осіб, які здійснюють прерогативи держав ної влади, та за невживання необхідних заходів проти пра вопорушень осіб, що знаходяться під її юрисдикцією1.

Шкода (збитки). Будь яка протиправна поведінка завдає шкоди законним інтересам суб’єктів міжнародного права, які охороняються міжнародним правом, негативно впливає на міжнародний правопорядок. Шкода може бути як мате ріальною (територіальні, майнові втрати, збитки), так і не матеріальною (обмеження прав, честі, гідності, престижу держави тощо). Часто шкода завдається у змішаній формі. Характер і обсяг збитків впливають на визначення обсягу, виду та форми міжнародно правової відповідальності.

Причинно2наслідковий зв’язок (реальний, об’єктивний, необхідний, а не випадковий) між протиправною поведін кою та заподіяною шкодою є необхідною складовою право порушення. Причинний зв’язок дає можливість досить точ но визначити причетність держави до шкідливих наслідків, які заподіяні певними подіями або діями. На практиці вста новлення або обґрунтування причинно наслідкового зв’яз ку відбувається з урахуванням конкретних обставин конк ретного правопорушення2.

§ 4

Класифікація міжнародних правопорушень

Класифікація протиправних із погляду міжнародного права діянь здійснюється на основі двох критеріїв: по пер

1 За деякими угодами на державу покладається відповідальність за всю національну діяльність як органів держави, так і фізичних або юридичних осіб (наприклад, відповідно до статей 6—7 Договору про принципи діяльності держав у зв’язку із дослідженням та використан ням космічного простору та небесних тіл 1967 р., держави учасниці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну як державними, так і при ватними космічними об’єктами).

2 Окремі нормативні положення встановлення причинного зв’язку можна вивести зі статутів міжнародних судів та арбітражів, Нюрнберзь кого, Токійського, Руандійського, Югославського трибуналів тощо.

2.Міжнародне протиправне діяння, яке виникло в ре зультаті порушення державного міжнародного зобов’язан ня, настільки основоположного для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, що його порушення розглядається як злочин міжнародним співто вариством загалом, складає міжнародний злочин.

3.З дотриманням п. 2 та відповідно до чинних норм міжнародного права міжнародні злочини можуть, зокрема, виникати внаслідок:

а) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для забезпечення міжнарод ного миру та безпеки, такого як зобов’язання, що заборо няє агресію;

б) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для забезпечення права на родів на самовизначення, тобто зобов’язання, що заборо няє встановлення чи збереження силою колоніального па нування;

в) тяжкого та масового порушення міжнародного зобов’я зання, яке має основоположне значення для захисту людсь кої особистості, зокрема зобов’язання, що забороняє раб ство, геноцид, апартеїд;

г) тяжкого порушення міжнародного зобов’язання, яке має основоположне значення для захисту навколишнього середовища, зокрема зобов’язання, що забороняють масо ве забруднення атмосфери або морів.

4.Будь яке міжнародне протиправне діяння, що не ста новить собою міжнародного злочину відповідно до п. 2, є міжнародним правопорушенням».

Слід зазначити, що перелік міжнародних злочинів не є вичерпним, оскільки в майбутньому можуть з’явитися нові види злочинів.

При вчиненні деліктів право на звернення до суду має лише безпосередньо потерпіла держава, тобто діє режим двосторонньої відповідальності. Дещо іншим є режим відпо відальності за скоєння міжнародних злочинів: до захисту можуть вдатися й інші суб’єкти міжнародного права, усе міжнародне співтовариство.

§ 6

Обставини звільнення від міжнародноOправової відповідальності

Під час кваліфікації поведінки держави слід враховувати обставини, наявність яких виключає протиправність дії (без діяльності) держави, а отже і звільняє державу від міжна родно правової відповідальності. Розрізняють дві групи об ставин: обставини, які виключають виникнення міжнарод но правової відповідальності, та обставини, які виключають реалізацію міжнародно правової відповідальності.

У першому разі поведінка держави, яка за нормальних умов кваліфікується як правопорушення, визнається пра вомірною та не породжує відповідальності. У другому — це фактичні ситуації, за яких відповідальність, яка наступає за правопорушення, фактично не здійснюється, не реалі зується. Відмінність між поведінкою держави за обставин, що звільняють від відповідальності, та поведінкою, яка не є правопорушенням (недружній акт, спірна ситуація, зло чин міжнародного характеру тощо), полягає в тому, що пер ша формально має всі ознаки складу міжнародного право порушення, тоді як друга лише зовні схожа на правопору шення, але не містить усіх його ознак.

Теорія та практика намагаються узгодити критерії звільнення від реалізації відповідальності, зокрема, таки ми обставинами є: згода, відповідні заходи, самооборона (обставини, які є результатом вольових дій, або обставини суб’єктивного характеру), форс мажор, непереборна сила, непередбачений випадок, стихійне лихо, стан необхідності (обставини, які склалися незалежно від волі суб’єкта, тоб то обставини об’єктивного характеру). Слід також зазначи ти, що міжнародне право не допускає посилань на обстави ни, що звільняють від відповідальності, коли порушують ся норми jus cogens.

Згода. Ст. 29 Проекту Комісії встановлює, що згода, яку дала одна держава іншій державі на поведінку, що не відпо відає міжнародному зобов’язанню останньої, виключає про типравність щодо цієї держави.