МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ПАТАЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ ТА СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ З ОСНОВАМИ ПРАВА
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
до вивчення курсу та виконання практичних занять
з дисципліни
“Медичне законодавство"
Змістовий модуль 1.
Запоріжжя - 2009
Змістовий модуль 1.
Правове регулювання та нормативно-правове забезпечення медичної діяльності в Україні.
Тема 1. Сутність, механізм та зміст правового регулювання медичної діяльності.
Поняття правового регулювання. Предмет, метод, види, типи та засоби правового регулювання. Нормативне регулювання. Індивідуальне регулювання. Дозвіл. Зобов’язання. Заборона. Норма права. Юридичний факт. Правовідносини. Механізм правового регулювання. Елементи механізму правового регулювання.
Історія виникнення, становлення та розвитку правового регулювання медичної діяльності в Україні. Церковний статут Володимира Великого. Основні збірники законодавчих актів Київської Русі, що містять відомості медичного характеру. «Руська правда». «Ізборник Святослава». Форми організації лікарської допомоги в Київській Русі. Народна медицина. Монастирська медицина. Світська (міська) медицина. Медичне забезпечення на Запорізькій Січі.
Військова угода з Московським царством Богдана Хмельницького. Аптекарський приказ. Правове регулювання медичної діяльності в Україні (Малоросії) часів Петра Першого. «Генеральный регламент о госпиталях и о должностях, определенных при них докторов и прочих медицинского чина служителей, а также комиссаров, писарей, мастеровых, работных и прочих к оным подлежащих людей».
Державна медицина 18 сторіччя. Приказ громадського опікування. Регулювання медичної діяльності в Галичині. «Фізікат». Крайова санітарна колегія. «Санітарний патент». Медична галузь у ХІХ-му сторіччі. Запровадження земської медицини. Юридична регламентація охорони здоров’я в радянський період.
Сутність та мета правового регулювання галузі охорони здоров’я. Основні законодавчі акти галузі охорони здоров’я. Загальна декларація прав людини. Європейська соціальна хартія. Конституція України. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”. Цивільний кодекс України. Закон України “ Про захист прав споживачів”. Закон України “Про звернення громадян”. Міжнародний кодекс медичної етики. Лісабонська декларація стосовно прав пацієнта. Закон України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини”. Закон України “Про донорство крові та ії компонентів”. Закон України “Про психіатричну допомогу”. Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”. Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб”. Закон України “Про боротьбу з захворюванням на туберкульоз”.
Об’єкти правового регулювання галузі охорони здоров’я. Матеріальні і нематеріальні об’єкти. Суб’єкти правового регулювання у сфері охорони здоров’я. Вищі органи державної влади. Органи виконавчої влади загальної компетенції. Органи виконавчої влади спеціальної (галузевої) компетенції. Органи місцевого самоврядування. Методи правового регулювання охорони здоров’я. Диспозитивний метод. Імперативний метод.
План семінарського заняття
1. Поняття правового регулювання, його предмет та метод.
2. Види, типи та засоби правового регулювання.
3. Механізм правового регулювання.
4.Сутність та мета правового регулювання галузі охорони здоров’я.
5. Суб’єкти правового регулювання в галузі охорони здоров’я.
6.Об’єкти правового регулювання в галузі охорони здоров’я
7. Методи правового регулювання в галузі охорони здоров’я.
Основні терміни та визначення.
Правове регулювання - здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
Предмет правового регулювання (сфера) – це сукупність суспільних відносин, яку можна і необхідно впорядковувати за допомогою права і правових засобів.
Нормативне регулювання – закріплення певної моделі поведінки у нормативно-правових актах, що адресовані невизначеному колу суб’єктів.
Індивідуальне регулювання – упорядкування поведінки людей за допомогою видання індивідуально-правових актів (юридичних документів), розрахованих на чітко визначений індивідуальний випадок та адресованих конкретним суб’єктам.
Засоби правового регулювання це складові елементи упорядкованих суспільних відносин – дозвіл, зобов’язання, заборона.
Тип правового регулювання – це заснований на певному поєднанні засобів регулювання (позитивних зобов’язань, дозволів та заборон) особливий порядок правового регулювання, якій утворює умови для реалізації учасниками правовідносин своїх прав та законних інтересів.
Механізм правового регулювання – це система правових засобів, за допомогою яких здійснюється упорядкованість суспільних відносин у відповідності до цілей та задач правової держави.