- •Лекція 1. Філософія як світоглядне мислення
- •2. Філософські, світоглядні питання і світогляд
- •3. Особливості філософії як явища культури і розумової діяльності людини
- •4. Міфологія як первісна форма світогляду. Виникнення філософії
- •5.2. Релігійність як віра в Бога (або богів)
- •5.3. Релігійний світогляд як віра в потойбічне життя і “роздвоєння світу”
- •6. До питання про основні історичні типи світогляду
- •Дохристиянський:
- •7. Філософія і наука
- •8. Основні розділи філософії
- •1.1. Відхід від міфологічного способу розуміння світу
- •1.2. Формування і розвиток уявлень про матерію
- •1.3. Космологічні вчення Фалеса і Анаксімандра
- •1.4. Проблема змін
- •Апорія “Ахіллес і черепаха”.
- •Апорія “Дихотомія”
- •3. Сократ: проблема самопізнання, моральний пошук і знання про незнання
- •4. Платон: вчення про світ ідей та ідеальну державу
- •Критика теорії Платона про світ ідей
- •1) Проблема “досконалого бруду”
- •2) Проблема множення ідей до нескінченності
- •5. Філософія як пошук істини і філософія як знання
- •6. Арістотель: філософія “золотої середини”
- •7. Елліністична філософія
- •5. Розвиток науки і медицини в античній Греції
- •Лекція 4. Християнська релігія та філософське осмислення ідеї Бога (Абсолюта) від Середньовіччя до початку хіх ст.
- •2. Відродження (Ренесанс)
- •3. Реформація
- •4. Осмислення ідеї Бога (Абсолюта) в класичній філософії Нового часу
- •2.2. Аргумент годинника і походження живих організмів
- •2.3. Неймовірність виникнення нашого світу і “лотерейна помилка”
- •3. Моральна критика ідеї Бога як Всемогутнього і Всеблагого Творця: проблема існування зла
- •3) Страждання не є злом. Злом є лише несправедливість. Ніщо не є злом, крім того, що робить людину гіршою, що завдає шкоди її душі.
- •Заперечення:
- •Заперечення 1:
- •1) Людина як “мислячий очерет”
- •4) Аргумент-парі
- •5. Філософська антропологія і концепція релігійного відчуження Людвіга Фейєрбаха
- •Контраргумент. Існування Бога не вирішує проблеми. Віра в те, що Бог може за власною волею (довільно) визначати, що є добром, а що злом, – це той же самий моральний релятивізм.
- •2. Зв’язок між моральністю і релігією в філософії Іммануїла Канта
- •3. Релігійна екзистенційна філософія Сьорена к’єркегора
- •4. Фрідріх Ніцше: “смерть Бога” та “переоцінка всіх цінностей”
- •5. Проблема смерті та безсмертя в філософії та релігії
- •I з очей ще вiки пломенiтимуть в них
- •Лекція 7. Посткласичний (сучасний) період розвитку західної філософії. Релігійно-філософські традиції Індії та Китаю
- •2. Релігійно-філософська традиція Китаю
- •3. Релігійно-філософська традиція Індії
- •4. Песимістична філософія волі а.Шопенгауера як наслідування індійської релігійно-філософської традиції
- •5. Порівняння духовних традицій Сходу й Заходу
- •Література для самостійного опрацювання студентами
- •Література, використана при підготовці курсу лекцій
- •Сенека:
1.3. Космологічні вчення Фалеса і Анаксімандра
Фалес вважав, що Земля є плоскою, має форму кола, підтримується водою і плаває подібно до корабля, а землетруси пояснював тим, що Земля качається на хвилях. Це вчення виходить зі здогадок, аналогій (землетрус – хвилі), міркувань симетрії (форма кола – фігури, усі точки якої рівно віддалені від центру), а також з головної ідеї Фалеса, про те, що вода є першоречовиною, першоосновою буття.
Анаксімандр заперечував цю ідею і вважав, що Земля – тіло, яке ніщо не тримає і яке залишається на місці внаслідок симетричного розташування по відношенню до усіх тіл космосу. Він також вважав, що Земля має форму барабана, має дві поверхні.
Чому Анаксімандр не прийняв ідею Фалеса про те, що Земля є плоскою і плаває по воді?
Ймовірно, він міркував так: якщо Земля тримається на воді, то на чому тримається вода? Якщо ми скажемо, що вода тримається на чомусь, то на чому тримається це щось? (Згадаймо інше подібне давнє уявлення: Земля стоїть на трьох слонах, слони – на черепасі. А черепаха?) Очевидно, спосіб пояснення, який вимагає до нескінченності вводити усе нові й нові підпірки, є незадовільним, тому від самої ідеї підпірок треба відмовитися. Отже, краще припустити, що Земля не має підпірок, вона вільно тримається у космосі.
Ідея про симетричний устрій космосу вводиться Анаксімандром, щоб пояснити стійкість, нерухомість Землі: щоб Земля рухалася в якомусь напрямку, потрібна якась причина, якась відмінність між тим, що є в цьому напрямку, і тим, що є в протилежному напрямку. Якщо ж такої відмінності немає, то немає і причин для руху. Отже, Земля нерухома тому, що космічні тіла, які знаходяться по один її бік, ніби врівноважують космічні тіла, що знаходяться по інший бік. Як зауважує Карл Поппер, це теорія Анаксімандра виявляється гідним подиву передбаченням теорії гравітації Ньютона, яка виникла через більш як дві тисячі років.
Ідея, що Земля має форму барабана, породжена тими ж міркуваннями симетрії: якщо є одна поверхня Землі, то має бути й інша, точно така ж сама. Карл Поппер відзначає, що міркування симетрії логічно мали б привести Анаксімандра до ідеї про те, що Земля має форму кулі, але цьому, очевидно, завадив повсякденний досвід, який нібито з очевидністю свідчить про те, що поверхня Землі є плоскою.
Це показує, що абстрактні міркування, які не спираються на досвід, нерідко приводять до кращих, більш близьких до істини ідей, ніж міркування, які спираються на безпосередній досвід, очевидність, видимість.
1.4. Проблема змін
Одна з головних проблем, яка цікавила давньогрецьких натурфілософів – це проблема змін. По відношенню до цієї проблеми було сформульовано дві протилежні точки зору. Одна з них належить Геракліту, інша – Парменіду.
Як уже говорилося вище, Геракліт вважав першоречовиною, з якої усе виникає і на яку усе перетворюється, вогонь:
“цей світ – ... не створений ніким із богів ... був, є і завжди буде вічно живим вогнем, який мірно спалахує і згасає”; “усі речі перетворюються на вогонь, а вогонь – на всі речі, подібно до того, як товари обмінюються на золото, а золото – на товари”.
Чому вогонь? Тому що вогонь найкраще представляє головну ідею філософії Геракліта: ніщо не є незмінним, усе постійно змінюється, “усе тече”; навіть речі, які видаються нам незмінними (наприклад, залізо чи каміння), постійно (хоча, можливо, й дуже повільно, непомітно для нас) “згорають”.
Усі ці зміни відбуваються згідно з законом, розумом, логосом, що панує у Всесвіті, – його пізнання і є метою філософа.
Знамените висловлювання Геракліта:
“Не можна двічі увійти в ту саму річку”.
Чому не можна? Мабуть, кожний із нас багато разів заходив у Дніпро. Але, як стверджував Геракліт, кожного наступного разу це вже була не та сама річка, і ми самі були вже не ті: і річка, й ми самі за цей час змінилися.
Один з учнів Геракліта пішов ще далі. Він стверджував: що не можна навіть один раз увійти в ту саму річку: адже поки ми входимо в неї, і ми й річка змінюємося.
Геракліт також створив вчення про єдність протилежностей – діалектику: згідно з цим вченням світ складається з протилежностей (як лук і стріла, день і ніч, мир і війна, добро і зло), які утворюють єдність і ведуть між собою боротьбу: саме ця боротьба і веде до змін.
Сучасник Геракліта, Парменід (≈540-480 рр. до н.е.) вважав, що нічого не змінюється, що буття є незмінним і суцільним – у ньому немає порожнечі. Ця теорія видається на перший погляд безглуздою, адже усі ми бачимо зміни, які постійно відбуваються навколо нас. Проте Парменід логічно обґрунтував свою теорію; він доводив, що зміни неможливі, бо ідея змін суперечить розуму; тому видимі зміни – це ілюзія.
Треба довіряти не відчуттям, не очевидності, а розуму. Ця позиція, яку називають раціоналізмом (віра у розум як найвищий критерій істинності), між іншим, відповідає сучасному науковому підходу. Наприклад, ми кожного дня можемо побачити, як Сонце обертається навколо Землі. Але ж ми знаємо, що насправді це не так. Отже, сучасна наука теж вчить не довіряти очевидності.
Ось як міркував Парменід:
Буття є. Небуття – немає. (Адже небуття – це те, чого немає. Отже, небуття немає.)
Що таке порожнеча? Порожнеча – це ніщо, тобто небуття.
Але ж, як ми знаємо, небуття немає. Отже, порожнечі немає.
Значить, усе буття заповнене, суцільне, в ньому немає порожнечі.
А це значить, що рух неможливий. Адже рух – це зміна місця; щоб якесь тіло перейшло з одного місця на інше, необхідно, щоб це інше місце було незаповненим, порожнім. Але ми знаємо, що порожнечі немає. А отже, рух неможливий.
Але ж будь-яка зміна – це і є рух. Отже, зміни неможливі. Ідея зміни суперечить розуму. Буття цілком незмінне.
Учень Парменіда, Зенон, доводив неможливість змін, суперечність ідеї зміни розуму знаменитими прикладами, які називали апоріями. Згадаймо про деякі з них.