5. Рекомендації щодо змісту і оформлення курсової роботи

Вміння літературно, лаконічно і економічно грамотно викласти зміст спеціального дослідження характеризує ступінь професійної підготовки майбутніх економістів.

Весь текст курсової роботи умовно можна поділити на три частини: теоретичну, методичну і прикладну.

Теоретична частина. У вступі на 2-3 сторінках аргументовано доводиться актуальність теми в сучасних економічних умовах, формулюються мета, завдання, предмет, методи, послідовність та інші можливі характеристики і особливості курсового дослідження та очікувані результати. Тут також вказують підприємство, на матеріалах діяльності якого здійснюється дослідження.

В наступних теоретичних параграфах слід стисло охарактеризувати економічні закони і категорії, на яких ґрунтуються показники, що підлягають аналізу. Необхідно розкрити значення цих показників в сучасних економічних умовах та обґрунтувати актуальність їх дослідження на основі конкретних статистичних даних по галузі або економіці України в цілому з обов’язковим посиланням на джерела інформації.

Методична частина. Наводяться способи розрахунку показників, розглядаються узагальнюючі групи факторів, що впливають на рівень та зміну аналізованих показників, обгрунтовується вибір прийомів розрахунку ступеня їх впливу. Методика розрахунку впливу узагальнюючих факторів повинна обов’язково доповнюватись визначенням напрямків деталізації їх впливу.

Прикладна частина курсової роботи має найбільшу питому вагу (не менше 50%) і складається з безпосередніх розрахунків і висновків за ними. Розпочинати прикладну частину роботи слід з загальної характеристики суб’єкта господарювання, на інформаційних джерелах якого виконується дослідження. Така характеристика повинна містити повну назву підприємства, його підпорядкованість, визначати форму власності, профіль (галузь) діяльності, структуру управління, масштаби і основні результати діяльності. При цьому необхідно вказати напрямки основної діяльності, тобто ті операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу, а не перелічувати всі види діяльності, що містяться в статуті підприємства. Характеризуючи структуру управління, необхідно вказати, з яких структурних підрозділів складається підприємство, які воно має управлінські відділи, зокрема фінансово-економічного профілю.

Для оцінки результатів діяльності наводять динамічні ряди за останні 3-5 років за показниками обсягу виробництва і реалізації, чисельності зайнятих, фонду оплати праці, вартості майна підприємства, зокрема основних засобів і оборотних активів, загальної суми витрат, прибутку. Необхідна інформація міститься у формах державного статистичного спостереження № 1-підприємство “Звіт про основні показники діяльності підприємства”, №1-ПВ “Звіт з праці”, №11-03 “Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)” та у формах фінансової звітності “Баланс” та “Звіт про фінансові результати”. На основі цих показників можна розрахувати рівні і вивчити динаміку фондовіддачі, продуктивності праці, середньої заробітної плати, витрат і рентабельності. Недоцільно в даному розділі перевантажувати роботу оцінкою фінансового стану підприємства, так як вивчення цих питань і виконання відповідної курсової роботи згідно з навчальним планом передбачено в сьомому семестрі в курсі «Фінансовий аналіз». Названі показники для наочності наводять в самостійно розроблених аналітичних таблицях. Розповсюдженою помилкою в курсових роботах є те, що, коментуючи дані таблиць, студент по тексту просто повторює їх зміст замість того, щоб порівняти темпи росту по різних показниках, оцінити зміни в структурі, вказати на можливі причини і наслідки цих явищ.

Даючи оцінку організації аналітичної роботи на підприємстві, необхідно вказати, які саме підрозділи здійснюють економічний аналіз, наскільки планомірно і систематично він проводиться, зробити висновок про рівень кваліфікації виконавців, відзначити, чи використовуються його результати в процесі управління, оцінити рівень автоматизації робіт з проведення економічного аналізу. Таку інформацію можна отримати у відділі кадрів організації, в економічних службах (бухгалтерія, планово-економічний відділ, фінансовий відділ) та на основі власних спостережень.

В цьому ж розділі необхідно охарактеризувати зовнішнє середовище функціонування підприємства (зона обслуговування і основні споживачі продукції, наявність конкурентів, рівень задоволеності попиту на продукцію чи послуги аналізованого підприємства, стан ділових стосунків з постачальниками і покупцями, фінансові відносини з державою). Ця інформація може міститись в аналітичній записці до річного звіту, в відділі маркетингу, в економічних службах.

Потім переходять до обробки вихідного емпіричного матеріалу згідно з питаннями плану роботи та у відповідності до порядку, викладеного в методичній частині курсової роботи, тобто від розгляду узагальнюючих підсумкових показників до часткових. Загальні показники повинні також деталізуватись по окремих виробничих підрозділах, категоріях працівників, періодах часу і т.д. Для виконання цієї частини роботи в залежності від її теми залучається додаткова інформація, що міститься у відповідних формах державного статистичного спостереження, даних бухгалтерського або оперативного обліку. Для обєктивної оцінки отриманих значень бажано порівнювати показники підприємства з середніми по галузі, регіону які можна отримати з офіційних джерел статистичної інформації.

В висновках по курсовій роботі дають стислий виклад отриманих результатів (в дужках вказуються сторінки курсової роботи, де вони одержані), визначаються шляхи переходу досліджуваної сторони господарської діяльності із фактичного стану в оптимальний. Наприклад, загальна схема висновків з аналізу формування прибутку може бути такою.

1. Висновки теоретичного характеру. (…Показник прибутку має потенційно значні аналітичні можливості, які можуть бути реалізовані шляхом удосконалення методики його аналізу в такому напрямку…)

2. Найбільш загальна характеристика предмета дослідження в цілому (…Динаміка чистого прибутку за аналізований період була досить стійкою (с.21), проте темпи росту його уповільнювались (с.22)…)

3. Опис динаміки аналізованого показника по узагальнюючих групах факторів (…Збільшення суми чистого прибутку було забезпечено в основному за рахунок прибутку від операційної діяльності, тобто від реалізації продукції (с.24). Отримання незапланованого прибутку від іншої реалізації не є заслугою підприємства, так як відображає недоліки в роботі таких підрозділів підприємства (вказати). Збитки мали об’єктивні причини (назвати)…)

4. Опис деталізації впливу окремих факторів з точки зору їх позитивної або негативної дії на предмет дослідження і диференціації на внутрішні і зовнішні (… Вирішальним фактором збільшення прибутку від реалізації було зростання самого обсягу реалізації (с.22). Проте це в значній мірі було зумовлено не зростанням випуску продукції, а значними її залишками на початок періоду. Ці залишки і на кінець періоду були невиправдано великими (вказати причини), тому у підприємства ще є суттєві резерви збільшення обсягів реалізації і відповідно отримання прибутку в сумі … грн….)

5. Визначення зведеного резерву підвищення ефективності виробництва за рахунок подальшого удосконалення проаналізованої сторони господарської діяльності.(…В результаті (перерахувати ) недоотримано прибуток в сумі …. тис.грн., що можна вважати резервом виробництва при умові ліквідації виявлених недоліків…)

6. Пропозиції по мобілізації виявлених резервів (…Щоб реалізувати виявлені резерви і запобігти втрат в майбутньому, необхідно (перерахувати)…).

В кінці тексту автор повинен поставити дату закінчення роботи і підпис. Робота завершується списком використаної літератури.

Курсова робота повинна бути оформлена як науково-дослідна робота згідно з Державним стандартом України ДСТУ 3008-95. Його основні вимоги наводимо нижче.

Робота оформляється на аркушах формату А4 (210х297 мм) в рукописному вигляді (обсягом 30-40 сторінок основного тексту без списку літератури і додатків) або комп’ютерним набором (обсягом 20-25 сторінок через півтора інтервали 14 шрифтом Times New Roman).

Нумерація сторінок курсової роботи суцільна. Вона відображається в змісті роботи, який наводиться на другій сторінці. Першою сторінкою вважається титульний лист (додаток В), номер сторінки на ньому не ставиться. На інших сторінках номер проставляється арабськими цифрами в верхньому правому куті. Наочний матеріал (таблиці, схеми, графіки), що займає окремі сторінки, список літератури і додатки також підлягають загальній нумерації.

Заголовки окремих підрозділів роботи друкуються без крапки в кінці, не підкреслюються і центруються. Параграфи роботи розміщуються в підбір (не з нової сторінки). При цьому після назви параграфу на цій же сторінці повинно бути хоча б два рядки тексту.

Таблиці розміщуються після першого згадування про них в тексті. Для курсової роботи достатньо суцільної нумерації таблиць, проте можлива і їх подвійна нумерація, де перша цифра відповідає номеру параграфа, а друга – порядковому номеру таблиці в даному параграфі (наприклад, таблиця 3.2 – друга таблиця третього параграфа). Таблиці, що виносяться в додатки мають свою нумерацію, відповідну до вимог з нумерації додатків. Заголовок таблиці повинен відображати її зміст, містити інформацію про час і місце соціально-економічних явищ, про які йде мова в таблиці (наприклад, “Динаміка середньої заробітної плати працівників Полтавського турбомеханічного заводу в 2004-2006 рр.”). Якщо виникає необхідність в перенесенні частини таблиці на іншу сторінку, то вводиться нумерація граф таблиці, в якій графи, що містять загальну інформацію про назву показників, їх одиниці виміру та іншу довідкову інформацію означаються прописними літерами (А,Б,…), а графи, що містять конкретні дані – арабськими цифрами. На наступній сторінці вказується не назва таблиці, а “продовження таблиці ____” , а замість назв граф наводиться їх нумерація. Назви заголовків граф розпочинають з великої літери, а назви підзаголовків в комбінаційних таблицях – з малої літери (як продовження речення). Назви граф вказуються в однині (“Показник”, а не “Показники”).

В таблиці обов’язково повинні бути вказані одиниці виміру. Якщо вони однакові для всіх показників, то одиниця виміру вказується між назвою і самою таблицею над її правим кутом або після назви в круглих дужках. Різні одиниці виміру вказуються у заголовках рядків або граф.

Числа в таблиці розміщують таким чином, щоб розряди знаходились один під одним. Точність розрахунків в межах однієї графи повинна бути однаковою. В таблиці не допускається наявності пустих клітинок, тому, заповнюючи таблицю використовують такі умовні позначки:

… - дані відсутні;

– - явище не мало місця;

х - показник не має сенсу;

0,0 - явище мало місце, але дані про його рівень менші прийнятої у таблиці точності.

Так як метою побудови таблиць є унаочнення фактичного матеріалу, не варто наводити в них надто громіздкі числа (їх округлюють до більшої розмірності, при цьому вибір розмірності не повинен призвести до втрати відмінностей в значеннях показників), будувати таблиці з великою кількістю граф (краще розбити дані на декілька таблиць).

Таблиця вважається завершеною при наявності в ній підсумків. Підсумки по окремих групах сукупності означають словом “Разом”, по сукупності в цілому – “Всього”.

Ілюстративний матеріал (схеми, графіки та ін.) називають рисунками. Як і таблиці, рисунки розміщуються після згадування про них в тексті. Вимоги до нумерації і назви рисунків аналогічні тим, що висуваються до таблиць. Назва розміщується під рисунком. Деталі побудови графіків, діаграм та статистичних таблиць можна уточнити у відповідних параграфах будь-яких підручників з теорії статистики.

Формули нумеруються так же, як і таблиці, а номер формули розміщується в круглих дужках з правої сторони аркуша на рівні останнього рядка формули. Розшифровка символів формули наводиться під нею після слова “де” (без двокрапки) і в тій же послідовності, що і в формулі. Так як формули можуть бути запозичені студентом з різних джерел, необхідно проконтролювати, щоб у всій роботі одні й ті ж показники позначались однаковими літерами. При цьому кожен показник краще позначати не кількома, а однією літерою, бо інакше такі позначення можуть бути сприйняті як добуток кількох показників.

Додатки розміщують як продовження роботи, розташовуючи їх в порядку посилання на них по тексту роботи. Кожен додаток розпочинають з нової сторінки. Над їх заголовками посередині сторінки малими літерами з першої великої друкують слово “Додаток ___”, позначаючи додатки послідовно великими літерами українського алфавіту за винятком літер Є,З,І,Ї,Й,О,Ч,Ь. На ксерокопіях форм звітності слово «Додаток» допускається написати від руки.

Посилання на джерела цитат, статистичних даних дають в квадратних дужках зразу після їх наведення (наприклад, [24, с.35], де перша цифра повинна відповідати номеру джерела за списком літератури, а друга вказувати на сторінку, з якої наведено матеріал). Посилання на таблиці, рисунки, додатки дають в круглих дужках з малої літери.

Список літератури повинен бути оформлений у відповідності до правил бібліографічного опису, викладених у ГОСТ 7.32-91. Спочатку наводяться Закони України, потім Укази Президента України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, документи і матеріали міністерств і відомств України (в хронологічній послідовності). Після цього наводяться публікації (монографії, статті, підручники, навчальні посібники та ін.) українською та російською мовами в алфавітному порядку, потім публікації іншими мовами.