Розділ 2. Принципи підбору асортименту рослин

2.1. Функціональне зонування садово-паркового об’єкту

Даний парк буде розташований в зручному місці, де будуть витрачати вільний час люди різного віку. Більше часу похилого віку, менше часу молодь, та підлітки. Щоб дістатись до парку місцевому населенню необхідно витратити від 5 до 15 хвилин часу.

Планувальна структура і розміщення різних функціональних зон у парку повинні узгоджуватись із природним середовищем. Архітектурно-планувальне рішення повинно забезпечувати відповідне трасування і орієнтацію алей та доріжок парку серед зелених насаджень, провітрювання, створення відкритих і закритих просторів, розміри і планувальні характеристики яких залежать від місцевих кліматичних факторів та умов функціонування парку.

На території парку облаштовують розважальні заклади і заклади громадського харчування, адміністративно-господарські будівлі, пов’язані з утриманням парку, підземні туалети, малі архітектурні форми, дорожньо-стежкову мережу.

При функціональному зонуванні виділяються зони: вхідна, активного відпочинку, прогулянкова, адміністративно-господарська. Планувальне рішення та просторова організація грунтуються на всебічному урахуванні та використанні природних факторів (особливостей рельєфу, розміщення та декоративних якостей насаджень, відкритих просторів, водойм) та з врахуванням прогнозів відвідування населенням.

Вхідна зона буде оформлена ліхтарями, що оздоблені декоративною ліпниною. Увійшовши в парк, відвідувач потрапляє на майданчик з гарним мощенням із ФЕМів, декоративною підсвіткою. Навколо майданчика запроектовано висадити стрижені дерева та кущі у формі куль і т.д.

Прогулянкова зона тісно переплітатиметься з зоною активного відпочинку. Її особливість полягає у системі побудови дорожно-стежкової мережі та влаштуванні куточків відпочинку тут розміщується дитяче кафе, дитячий майданчик, альтанки, безліч лав та ліхтарів, безліч рослинних груп та масивів із даба звичайного, липи серцелистої, де відвідувачі можуть захоплюватися краєвидами, та з цікавістю прогулюватися. Пройшовши дещо нижче спостерігається прогулянкова зона, що виконана з хвилястих доріг, декоративних груп та майданчиків. Також розміщуються альтанки для відпочинку.. Прогулянкові доріжки проходять біля мальовничих місць парку, навколо озера.

Зона тихого відпочинку — це північно – східна частина парку, там можна посидіти у природній тиші. Представлена у вигляді покручених доріг. На території тихого відпочинку також знаходиться кам’яний сад.

Господарська зона буде розташована у східній частині парку і включатиме приміщення для інвентарю побутового і будівельного характеру, майданчик для техніки та різноманітного обладнання.

Варто зазначити, що даний парк призначений для надання тихого відпочинку та прогулянок.

Парк містить дуже багато різноманітних куточків для насолоди пейзажами.

2.2. Підбір та обґрунтування асортименту рослин для різних видів насаджень

Формування паркових просторів – головна функція структурних насаджень. Вони будуються з паркоутворюючих та супутніх порід, які підбираються за типологічними або фітоценотичними принципам. Структурні насадження – це основна тема композиції парку, які створюють фон для декоративних угрупувань. До декоративних насаджень відносяться групи, букетні насадження, солітери, алеї. Тимчасові насадження послуговують для формування паркових просторів в стислі строки. Для цього використовують дерева, що швидко ростуть та мальовничо квітучі чагарники. При підборі асортименту насаджень враховуються їх морозо- та вологостійкість, період вегетації, декоративні якості (тектоніку). Тектоніка – це художні вираження закономірностей побудови, притаманних визначеній породі чи види дерев.

Декоративні якості дерев визначаються висотою рослин; формою та щільністю крони ; формою, розмірами, фактурою, розташуванням та забарвленням листя, часом та тривалістю квітування, формою стовбуру, фактурою та кольором кори тощо.

Основним структурним елементом, що поділяє територію на різні за функціональним призначенням та художніми якостями ділянки – є масиви. Це великі ( більш 0.5 га) ділянки паркової території, засаджені дерев’яними та чагарниковими насадженнями. Масиви сформовані з дерев однієї породи називаються гаями.

Деревною групою називаються насадження, які займають ділянку, діаметр якої не перевищує максимальну висоту дерев. Групи з чагарників компонуються з масивами і є перехідною ланкою поміж масивом та відкритою горизонтальною поверхнею газону.

Дерево або чагарник, що стоять окремо називаються солітером. Солітер, звичайно, підкреслює характерні риси пейзажу, збагачує силует оригінальною формою крони, або сприяє створенню визначеного настрою

( плакуча верба на березі ставка). Їх часто висаджують біля малих архітектурних форм. Чагарники у вигляді одиничних насаджень використовують для створення невеличких пейзажів вздовж дороги або на майданчиках відпочинку.

Алеї – один з найбільш розповсюджених прийомів паркобудівництва. При довжині алеї до 200 метрів на рівній поверхні двосторонні насадження дерев. Якщо довжина головної алеї досягає 300 – 500 метрів і її перетинають другорядні алеї потрібно вводити акценти, котрі послаблюють монотонність рядових насаджень. З цією метою на поворотах садять дерева, які відрізняються від алеї розмірами, формою крони, кольором листя. Вздовж дуже довгих алей дерева висаджують групами з рівним інтервалом поміж ними. В парковому будівництві широко, також, використовується живі огорожі з ялини, туї, інші. Живі огорожі бувають низькі ( до 1 метру); середні ( до 1.5 метра); та високі ( більш 2.5 метрів). Живі огорожі висотою до 0.5 метрів називаються бордюрами, а більш 2.5 метрів – стінами. Для вертикального озеленення використовують в’юнкі рослини – ліани, якими декорують стіни, альтанки, веранди, перголи, стовбури дерев тощо.

Виділяють чотири основних принципи підбору асортименту деревних рослин для створення зелених насаджень: екологічний, фітоценотичний, художньо-декоративний, систематичний.

Під час створення зелених насаджень, необхідно правильно оцінити міські екологічні фактори з точки зору їх впливу на ріст рослин та підбирати такі породи, які в даних умовах будуть максимально використовувати позитивні фактори навколишнього середовища, характеризуватись хорошим ростом, стійкістю, довговічністю і своїм середовищеутворюючим впливом покращувати та посилювати позитивний вплив середовища на живі організми. При підборі асортименту рослин та розміщенні їх на території об’єкту зеленого будівництва, повинні бути враховані умови місцезростання, які мають відповідати біоекологічним особливостям розвитку рослин. При наявності такої відповідності рослини добре розвиваються і створюють композиції, що утворюють гармонію з природним ландшафтом. Вище наведені фактори лежать в основі екологічного принципу підбору деревних рослин для створення композицій.

Фітоценоз, або рослинне угрупування – це сукупність рослин, яка характеризується певним складом та взаємовпливом. Взаємовплив дерев та кущів, що входять до складу композиції, може або сприяти її розвитку, або руйнувати її. Вірогідніше, що позитивний взаємовплив між рослинами виникне у тих випадках, якщо у композиції створити природні поєднання рослин. У викладених вище положеннях і полягає фітоценотичний (типологічний) принцип підбору деревних рослин для створення композицій.

Систематичний принцип полягає у використанні в одній композиції деревних рослин різних видів, які належать до одного роду, та їхніх форм, з метою підкреслення загальних декоративних якостей рослин та створення художнього поєднання, яке примусить сприймати глибше красу даної композиції.

В основі художньо-декоративного (фізіономічного) принципу підбору деревних рослин покладені спільні ознаки будови рослин (форми, текстури, кольору тощо). Цей принцип має на меті показати найхарактерніші риси будови дерев та кущів, а також підкреслити індивідуальну красу кожної рослини.

Асортимент рослин включає такі види:

Береза повисла – Betula pendula

Дерево заввишки до 25м з ажурною, неправильно яйцеподібною кроною, повислими гілками. Кора біла, у молодих дерев гладенька, а з віком у нижній частині розтріскується, стає майже чорною. Листки трикутно-ромбічні, яйцеподібні, по краю двічігострозубчасті, завдовжки 3-7см. Квітки зібрані в сережки, з’являються в травні. Плоди дозрівають у липні-серпні, після чого розсипаються. Зимо- і посухостійка, належить до світлолюбних рослин, невибаглива до ґрунтових умов. Не дуже стійка проти забруднення повітря димом і газами.

Верба біла – Salix alba L.

Дерево заввишки 20-25м, стовбур діаметром до 3м , з широкою шатроподібною кроною. Кора у старих дерев глибоко тріщинувата, молоді пагони сріблясто-опушені. Сережки з’являються одночасно з розпусканням листя у квітні-травні. До ґрунтових умов та вологи відносно невибаглива, але краще рості і розвивається на глибоких пухких річкових наносах. Зимостійка, світлолюбна, витримує незначне засолення, газо- і зимостійка.

Магнолія Суланжа – Magnolia soulangeana Soul.

Гібрид, отриманий схрещуванням магнолії голої та магнолії лілово кольорової. Невелике дерево або великий кущ з обернено яйцеподібними, видовженими листками завдовжки 16(20)см, знизу з рідкими волосками. Квітки круглі, з різними відтінками, часто ароматні, з'являються до розпускання листя. Холодо- і посухостійка.

Липа серцелиста – Tilia cordata Mill.

Дерево заввишки до 30м з широкоокруглою, компактною, правильною кроною. Кора стовбура товста, темно-сіра, глибокотріщинувата. Листя серцеподібне, на верхівці загострене, по краях дрібнодвічіпилчасте, зверху зеленее, знизу сизо-зелене, з бурими волосками у кутах жилок. Квітки жовтувато-білі, зібрані у суцвіття. Цвітуть у червні. Зимо- та відносно посухостійка, достатньо газо- та димостійка, середньовибаглива до родючості грунту, витримує тимчасовий надлишок вологи.

Катальпа прекрасна – Catalpa speciosa Warder.

Дерево заввишки до 30(40)м з густою широко пірамідальною кроною і відносно струнким стовбуром. Листки завдовжки 15-30см на довгих черешках, яйцеподібно-видовжені, гладенькі. Квітки зібрані у великі, до 30см завдовжки, широкі волоті, по краю хвилясті, кремово-білі, з приємним ароматом. Цвіте в червні. Плоди – стрічкоподібні коробочки, на дереві тримаються до весни. Досить зимо- та відносно посухостійка, потребує достатнього зволоження грунту. На відкритих місцях ушкоджується вітром. В міських умовах стійка проти забруднення повітря димом, пилом, газами.