- •Київський національний університет імені т.Г. Шевченка
- •Класифікація зондів:
- •Зонди характеризуються своїми основними параметрами:
- •2. Індукційні методи.
- •Фізичні основи індукційних методів.
- •Наближена теорія низькочастотних індукційних методів
- •Просторовий чинник елементарного кільця
- •Зонди звичайного низькочастотного індукційного методу
- •Апаратура низькочастотного індукційного методу з поздовжнім датчиком
- •Криві ім
- •Області застосування звичайного низькочастотного індукційного методу та вирішувані їм геологічні задачі.
Київський національний університет імені т.Г. Шевченка
Геологічний факультет
Кафедра геофізики
Контрольна робота
з курсу “Геофізичні дослідження свердловин”
Виконав: студент V курсу
Шевченко О.А.
Київ – 2008
1.Класифікація зондів електричного каротажу.
Теоретичні відомості
Позірний опір (ПО) гірських порід найчастіше вимірюється за допомогою звичайних зондових пристроїв, у яких три електроди знаходяться в свердловині. Електроди А, М і N або А, В і М складають звичайний каротажний зонд і опускаються на каротажному кабелі в свердловину. Четвертий електрод установки розміщується вдалі від зонда, зазвичай на поверхні землі біля гирла свердловини. Електроди вважаються парними, якщо вони увімкнені в одне коло – живлячий (А і В) або вимірювальний (М і N), і непарними – електроди різних кіл. Електроди А і В, що створюють електричне поле в свердловині – струмові, електроди М і N для виміру величини електричного поля – вимірювальні.
В процесі вимірювання в свердловині знаходяться три електрода, які розташовуються по одній лінії на певних відстанях. Четвертий електрод звичайно заземлюється поблизу гирла свердловини. Сукупність електродів, що опускаються в свердловину для вимірювання питомого електричного опору гірських порід, називається зондом електричного каротажу.
Класифікація зондів:
1) По вимірюваній величині електричного поля та розташуванню електродів зондові установки поділяються на потенціал-зонди та градієнт-зонди.
Потенціал-зондами називаються такі зонди, у яких відстань між непарними електродами AM мала відносно відстані між парними електродами (MN або АВ), тобто AM < MN або АМ < АВ. Якщо один з парних електродів (N або В) потенціал-зонда віддалений у нескінченність (N→ ∞ або В → ∞) в результаті чого отримується двохелектродний зонд, то такий зонд називається ідеальним потенціал-зондом.
Градієнт-зондами називаються зонди, у яких відстань між парними електродами (MN або AB) невелика по відношенню до відстані між непарними електродами (AM), тобто MN<AM або AB< AM. Якщо відстань між парними електродами MN чи AB наближується до нуля (MN→ ∞ або AB→ ∞), то такий зонд називається ідеальним градієнт-зондом.
2) Зонди поділяються також за розташуванням парних електродів відносно непарного. Якщо парні електроди зонда розташовані нижче від непарного, то зонд називається послідовним, а якщо парні електроди розміщені вище від непарного – оберненим.
Для градієнт-зондів справедливі і інші назви, а саме:
послідовний градієнт-зонд називається підошовний градієнт-зонд.
обернений градієнт-зонд називається покрівельний градієнт-зонд.
3) За кількістю електродів (струмових), які знаходяться в свердловині зонди поділяються на однополюсні та двополюсні.
Однополюсний зонд – трьохелектродний зонд, який має 1 живлячий та 2 вимірювальні електроди.
Двополюсний зонд – зонд, який має 2 живлячих електрода та 1 вимірювальний.