Особенности профессии юриста, нотариуса, адвоката

На сегодня самая востребованная профессия в юридической сфере – это юрисконсульт, нотариус и адвокат. Юрисконсульт или юрист на предприятии Юрисконсульт занимается ведением документации компании, составлением договоров, юридическим сопровождением сделок компании, судебным представительством в различных органах суда и инстанциях, получением лицензии на различного вида деятельность, решением вопросов, которые связаны с трудовым законодательством и т. д. Юрисконсульт регулярно следит за последними изменениями в законодательстве, чтобы обеспечить безопасное функционирование компании, оптимизировать оплату налогов, и предотвратить возможные сбои и проблемы в работе компании. Обычно должность юрисконсульта занимает представитель крупного и среднего бизнеса, в компании со штатом от пятнадцати до ста человек. Небольшим компаниям услуги указывают юридические фирмы, заключая договор с ними на возможность юридического сопровождения. Компании могут выставлять свои требования к юрисконсульту, которые зависят от объема необходимой работы. В основном эти требования заключаются в опыте работы не менее 2-х лет, профильном образовании и желательно юрисконсульт должен разбираться со спецификой деятельности этой компании. Заработная плата для молодого специалиста составляет от $ 600 до 800 в месяц, юрисконсульт со стажем более 5 лет, может рассчитывать на получение зарплаты от $ 1500 до 2000, доход руководителя юридической службы крупной компании достигает иногда $ 15 000, и выше. Нотариус Нотариус бывает государственный и частный, при этом предоставляемые ими услуги практически ничем не отличаются, за исключением осуществления ими некоторых требуемых операций. При этом гонорары существенно отличаются. Оплата за услуги частных нотариусов может быть иногда больше в несколько раз. Его обязанности: оформлять и заключать договоры, составлять брачные контракты, завещания, соглашения, дарственные, доверенности и много чего другого. Нотариус может заверять подлинность паспорта, свидетельства о рождении или смерти, аттестата и диплома об образовании и др. Отличительная черта деятельности нотариуса, в отличии от других профессий юристов, заключается в несении нотариусами полной имущественной ответственности за свои действия. Именно поэтому, можно порой увидеть их за тщательным изучением представленных документов, для предотвращения фальсификации или другого правонарушения. Адвокат Не смотря на то, что профессия адвоката популярна среди обычных граждан, так как именно эти специалисты с точки зрения обывателей могут представлять их интересы в суде, далеко не каждый адвокат зарабатывает большие деньги. Деятельность адвокатов по большому счету заключается в бумажной работе: в сборе и проверке документов, поиске свидетелей, подаче ходатайств, кассации и др. Получить статус адвоката на сегодня является полезным только для деятельности, связанной с уголовными делами. Именно поэтому для адвоката является важным знать тонкости законодательства, ориентироваться в особенностях работы прокураторы, милиции, судов и т.д.

5. Понятие правовой культуры и ее виды Правовая культура - неотъемлемая часть общей культуры народа, базируется на ее началах, является отражением уровня ее развития, менталитета народа. Формирование правовой культуры не есть обособленный процесс от развития других видов культуры - политической, моральной, эстетической. Это комплексная проблема. Их объединяет общность задачи - создание морально-правового климата в обществе, который гарантировал бы личности реальную свободу поведения в соединении с ответственностью перед обществом, обеспечивал бы ее права, социальную защищенность, уважение ее достоинства, т.е. поставил бы человека в центр экономических, социальных, политических, культурных процессов. В зависимости от носителя правовой культуры различают три ее вида: правовая культура общества; правовая культура личности; правовая культура профессиональной группы.

Правовая культура общества - разновидность общей культуры, представляющая собой систему ценностей, достигнутых человечеством в области права и относящихся к правовой реальности данного общества: уровню правосознания, режиму законности и правопорядка, состояния законодательства, состояния юридической практики и др. Высокий уровень правовой культуры является показателем правового прогресса. Правовая культура в каждый данный момент "присутствует" в каждой данной точке правовой реальности, не совпадет с ней полностью, но существует в ней как составная часть, которая способна выступать в виде характеристики уровня развития этой реальности. Культура общества является результатом социально-правовой активности отдельных личностей, коллективов и других субъектов права; она выступает отправным моментом, базой для такого рода активности и в целом для правовой культуры личности. Правовая культура личности - это обусловленные правовой культурой общества степень и характер прогрессивно-правового развития личности, обеспечивающие ее правомерную деятельность. Правовая культура личности предполагает: 1. наличие правовых знаний, правовой информации. Информированность была и остаётся важным каналом формирования юридически зрелой личности (интеллектуальный срез); 2. превращение накопленной информации и правовых знаний в правовые убеждения, привычки правомерного поведения (эмоционально-психологический срез); 3. готовность действовать, руководствуясь этими правовыми знаниями и правовыми убеждениями, т.е. поступать правомерно - в соответствии с законом: использовать свои права, исполнять обязанности, соблюдать запреты, а также уметь отстаивать свои права в случае их нарушения (поведенческий срез). Правовая культура личности характеризует уровень правовой социализации члена общества, степень усвоения и использования им правовых начал государственной и социальной жизни, Конституции и иных законов. Правовая культура личности означает не только знание и понимание права, но и правовые суждения о нем как о социальной ценности, и главное - активную работу по его осуществлению, по укреплению законности и правопорядка. Другими словами, правовая культура личности - это ее позитивное правовое сознание в действии. Она включает преобразование личностью своих способностей и социальных качеств на основе правового опыта. Содержанием правовой культуры личности являются: 1) правосознание и правовое мышление. Правовое мышление должно стать элементом культуры каждого человека; 2) правомерное поведение; 3) результаты правомерного поведения и правового мышления. Правовая культура личности (общая и специальная - профессиональная) способствует выработке культурного стиля правомерного поведения, который формируется в зависимости от: 1. степени усвоения и проявления ценностей правовой культуры общества; 2. специфики профессиональной деятельности; индивидуальной неповторимости творчества каждой личности. Культурный стиль правомерного поведения характеризуется постоянством соблюдения правовых принципов в правомерном поведении, спецификой решения жизненных проблем, выражающейся в особенностях выбора варианта правомерного поведения в границах, которые определены правовыми нормами. Профессиональная правовая культура или правовая культура профессиональной группы - одна из форм правовой культуры общества, свойственная той общности людей, которая профессионально занимается юридической деятельностью, требующей специального образования и практической подготовки.Профессиональной правовой культуре присуща более высокая степень знания и понимания правовых явлений в соответствующих областях профессиональной деятельности. Вместе с тем, каждая юридическая профессия имеет свою специфику, что обусловливает и особенности правовой культуры различных ее представителей (судей, прокурорских работников, сотрудников органов внутренних дел, юрисконсультов, адвокатов и т.д.). Причем, уровень профессиональной культуры, напр., сотрудников милиции различен. Различия наблюдаются в правовой культуре рядового и начальствующего состава, офицеров различных подразделений милиции: уголовной, общественной безопасности, транспортной, государственной автомобильной инспекции, охраны, специальной милиции. Профессиональная культура работников автомобильной инспекции отличается от аналогичной культуры сотрудников подразделения уголовной милиции и т.д. Здесь выявляется общая закономерность: уровень профессиональной культуры сотрудников милиции, как правило, тем выше, чем ближе они находятся к деятельности, осуществляемой в сфере права. Следует признать, что правовая культура работников юридического труда нуждается в большей зрелости профессионализме.

Главное в профессиональной правовой культуре - высокое место права, его верховенство и соответствующее этому верховенству положение дел в правовом поле государства: подготовка юридических кадров, роль юридических служб во всех сферах общественной и государственной жизни, положение суда, адвокатуры, прокуратуры, нотариата, милиции, развитость научных юридических учреждений и эффективность работы юридических профессиональных общественных организаций и т.д. Выделяя три вида правовой культуры, следует помнить, что в реальной жизни они тесно взаимосвязаны: правовая культура, как социальное явление, едина; правовая культура общества не существует вне правовой культуры его членов (личности, группы); она является условием, формой и результатом культурно-правовой деятельности граждан и их профессиональных групп.

Профессиональная культура юриста как личности и ее роль в развитии правовой культуры общества

Профессиональная культура юриста неотделима от правовой культуры общества. Чем выше уровень правовой культуры общества, тем выше профессиональная культура юриста. В свою очередь, как видно из структуры правовой культуры, от профессионализма деятельности юристов зависит состояние правовой культуры общества и личности - не юриста.

Уровень профессиональной правовой культуры,т.е. правовой культуры профессиональной группы - сообщества юристов,определяется степенью развитости культуры каждого из его членов, т.е. степенью общего образования, уровнем его квалификации. Каждый юрист на своем рабочем месте должен соответствовать своей профессии и тем самым укреплять не только свой престиж, но и престиж сообщества юристов.

Юрист - личность. Именно - личность,поскольку юрист призван стать выше своих обыденных привычек, желаний: он должен делать свое дело так, как этого требуют высшие интересы общества. Клиенты юриста - также личности. Преступники - часто личности сильные,целенаправленные, вести поединок с которыми совсем не просто. Нередко работа над раскрытием и расследованием преступлений - это схватка между личностями,характерами. Человек формируется в личность в процессе социальной практики.Получение юридического образования - лишь первый шаг к утверждению себя как личности. Юридическое образование должно обеспечить знание и понимание речи и мастерства, необходимых для практикующего юриста, включая понимание правовых и этических обязательств, а также прав и основных свобод человека, признанных законодательством страны и международным правом.

Теоретический уровень правовой культуры представляет собой научные знания о сущности, характере и взаимодействии правовых явлений вообще, всего механизма правового регулирования, всего правового поля государства, а не только его отдельных направлений,.

Правовая культура юриста усматривается в критическом творческом осмыслении правовых норм, законов, правовых явлений с точки зрения их гуманистического, демократического и морального содержания.

В культуру юриста входит знание государственного языка Украины, а также особенностей этической культуры и национальных традиций того региона, где юрист осуществляет профессиональную деятельность.

Профессиональная культура юриста имеет такое содержание:

знание законодательства и возможностей юридической науки.

Тот, кто не знает закона, не может быть его блюстителем, охранять права и свободы граждан;

убежденность в необходимости и социальной полезности законов и подзаконных актов, в ценности права как меры свободы и справедливости. Общество и государство не может и не должно терпеть невежд, зазнаек, дилетантов на должностях, которые связаны с вопросами укрепления правопорядка, законности,охраной и защитой прав и свобод граждан;

умение пользоваться правовым инструментарием - законами и другими правовыми актами в повседневной деятельности, прибегать к использованию всех достижений юридической науки и практики при принятии и оформлении решений.

Профессионализм и справедливость торжествует в юридической практике лишь тогда, когда юрист как служитель закона честно исполняет свой морально-правовой долг, постоянно повышает свое мастерство и шагает в ногу с достижениями теоретической и практической юриспруденции.

Самостоятельной является проблема преодоления правового нигилизма юриста-практика, его некомпетентности, низкого профессионализма, неумения разобраться в конкретных жизненных ситуациях, дать им правильную юридическую оценку, в результате чего появляются незаконные и необоснованные решения. Необходимо отказаться от подготовки юристов-середнячков, от выпуска дипломированных специалистов, не имеющих надлежащего понятия о своей профессии. Будущим профессионалам целесообразно излагать юридические науки на основе плюрализма мысли ученых, юридических школ,уделять внимание развитию творческого понимания правовых проблем, возникающих в обществе, а также давать им необходимые практические навыки: выступать публично, общаться с людьми, грамотно составлять юридические документы и др.

Культура юриста-профессионала должна быть более высокой, чем правовая культура личности - не юриста, что в значительной степени определяется развитием профессионального мышления юриста.

6.Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста Міжнародне співтовариство юристів разработаломеждународние стандарти професійної діяльності юриста, коториесодержатся в наступних документах: "Стандарти незалежності юрідіческойпрофессіі Міжнародної асоціації юристів" (1990), "Деонтологіческійкодекс / Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатовЕвропейского співтовариства /" (1988), "Кодекс поведінки посадових ліцпо підтримання правопорядку" (1979), "Основні принципи, касающіесянезавісімості судових органів" (1985) "Декларація основних прінціповправосудія для жертв злочину і зловживання владою" (1985), "Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх" / "Пекінські правила" / (1985), "Основні положення про роль адвокатів", прийняті на У111 конгресі ООН (1990), "Мінімальні стандартні правілаобращенія з ув'язненими", прийняті на першому конгресі ООН попредупрежденію злочинності і поводження з правопорушниками (1955) та ін Міжнародні стандарти профессиональнойдеятельности юриста - це загальні деонтологічні вимоги (норми і принципи), які пред'являються до юриста - судді, адвокату та іншим фахівцям вобласти права незалежно від державних кордонів їх профессиональнойдеятельности в цілях гуманізації суспільних відносин, утвердження законності правопорядку в кожній країні світу. Деонтологічні норми і принципи, визнані в качествемеждународних стандартів, гарантують належне виконання юристами іхфункцій, що створює необхідні умови для життєдіяльності суспільства. Зрозуміло, кожна країна має свої традиції та специфіку вобласти діяльності працівників юридичної праці, зумовлені национальнымсудоустройством, структурою державної влади і управління, законодавства. Однак є загальні вихідні положення, які обладаютлібо повинні володіти однаковою силою в державах з гуманістичної, демократичної спрямованістю розвитку. Ці вихідні положення, ставшіеобщімі правилами міжнаціональної діяльності (а не тільки національниміправіламі), і є міжнародні стандарти професійної деятельностіюріста. Багато з них були прийняті в Європейському співтоваристві і обязаниучітиваться усіма країнами-учасницями при перегляді национальныхдеонтологических норм з метою їх гармонізації та подальшого розвитку. Так, Деонтологічний кодекс / Кодекс правил здійснення адвокатської деятельностіадвокатов Європейського співтовариства / "(1988), прийнятий делегацією двенадцатістран-учасниць, був визнаний моделлю для інтерпретації та застосування национальныхдеонтологических норм. Застосування норм" Деонтологічні кодексу "вмежнаціональной діяльності зобов'язує адвокатів підкорятися нормам своейколлегіі тільки в тому випадку, якщо норми останньої не суперечать нормамданного Кодексу. Під міжнаціональної діяльністю розуміється: а) усі професійні відносини садвокатом іншої країни-учасниці; б) діяльність адвоката в другойстране-учасниці. Одним з найважливіших деонтологічних вимог (норм, принципів) діяльності юриста, став міжнародним стандартом, являетсянезавісімость юридичної професії як гарантія для здійснення захисту правчеловека та надання правової допомоги. Незалежність юридичної професії (судді, адвоката) означає відсутність будь-якого тиску: як результату власних інтересів, таки зовнішніх впливів. Незалежність необхідна для забезпечення довіри з сторониюрістов суміжних професій (напр., довіра адвокату з боку суддів), а такжесо боку клієнтів. Незалежність юридичної професії (судді, адвоката) забезпечується: її гарантуванням державою і закріпленням цих гарантійв конституції або законах; справедливої ​​системою організації юстиції, ісключающейкакіе-небудь необгрунтовані обмеження або втручання; неупередженим вирішенням судових органів, тобто рішенням наоснове фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямогоілі непрямого, з чийого б то не було сторони і з яких би то не було причин; створенням умов для здобуття громадянами правової помощісо боку обраного або незалежного адвоката для захисту їх прав; підтриманням професійними юридичними организациямипрофессиональных стандартів та етичних норм; взаємодією з урядовими та іншими інстітутамідля досягнення цілей правосуддя в процесі розробки национальногозаконодательства і практики його застосування; наявністю незалежних самоврядних асоціацій юристів, визнаних чинним законодавством і здатних забезпечити незавісімостьюрідіческой професії, захистити юристів від необгрунтованих обмежень інарушеній та ін Другий принципової міжнародної деонтологічної нормойдеятельності юриста (судді, адвоката та ін) при виконанні ним профессіональнихфункцій є службова несумісність як умова обеспеченіянезавісімості. Службова несумісність означає неучасть юриста (судді, адвоката) в комерційній або іншій діяльності, що відрізняється від його професії, і зобов'язує дотримуватися норм про службову несумісності, які прінятиюрістамі (суддями, адвокатами) даної країни. Службової несумісністю "Деонтологічний кодекс" визнає також заняття адвокатомадміністратівной посади в органах юстиції, здійснення определеннихдолжностних обов'язків і функцій. Третє деонтологічних вимогу працівника юрідіческойсфери, що є міжнародним стандартом, - гласність, але тільки там і тоді, коли це не заборонено. Юрист (суддя, адвокат) зобов'язаний сохранятьпрофессіональную таємницю щодо своєї роботи та конфіденційну інформацію, отриману в ході виконання ними своїх обов'язків. Згідно "Пекінскіхправіл" при відправленні правосуддя щодо неповнолітнього должниуважаться його права на конфіденційність на всіх етапах, щоб ізбежатьпрічіненія шкоди через непотрібної гласності або через шкоди репутації. Четверта вимога виражається в защітеюрістом (адвокатом), наскільки можливо, інтересів свого клієнта так само, каксвоіх власних інтересів, інтересів колеги або професії в цілому. Можна продовжити перерахування деонтологическихтребований, що мають міжнародний характер, проте всі вони мають витоки вглавном принципі - дотримання основних прав людини - определеннихвозможностей, які необхідні для його існування і розвитку вконкретно-історичних умовах. Введення "Кодексу поведінки должностнихліц з підтримання правопорядку" (1979) мало на меті осуществленіеправопорядка посадовими особами правоохоронних органів відповідно спрінціпамі прав людини. Згідно "Кодексу" кожен орган охраниправопорядка повинен нести відповідальність перед громадськістю і бути ейподотчетним, а кожна посадова особа, будучи частиною системи уголовногоправосудія, запобігати злочинам, вести боротьбу з ними. Поведеніедолжностних осіб з підтримання правопорядку має відповідати следующімправілам (принципам): 1.уважать і захищати гідність і права людини; 2.пріменять силу тільки в крайній необхідності і в тоймере, в якій це потрібно для виконання їх обов'язків; 3.сохранять в таємниці відомості конфіденційного характеру; 4.проявлять обережність при збереженні і іспользованііінформаціі, яка відноситься до особистого життя інших осіб або може пошкодити іхінтересам і репутації; 5.Не здійснювати, не підбурювати або терпимо ставиться кпиткам або іншим нелюдським зверненнями та покараннями, не виправдовувати іхісключітельнимі обставинами або посиланнями на розпорядження вищих осіб; 6.обеспечівать повну охорону здоров'я затриманих ними осіб, прініматьмери до надання їм медичної допомоги у разі необхідності; 7.препятствовать будь-яким актам корупції та не вчиняти самомутакіх актів; 8.уважать закон і "Кодекс". Міжнародні стандарти в областіпрофессіональной юридичної діяльності, складені у відповідності зі ст.1Всеобщей декларації прав людини "Всі люди народжуються вільними і равнимів своїй гідності та правах", знайшли своє втілення в Конституції ідругіх нормативно-правових актах України, в Дисциплінарних статутах работниковправоохранительных органів, у Положеннях про дисциплінарних комісіях та ін Оніявляются моделлю для подальшого вдосконалення професійного мастерстваюрістов в умовах побудови демократичної, соціальної, правовогогосударства в Україні.

7. Професіограми юридичних професій: загальна характеристика Створення професіограм юридичних профессійявляется частиною деонтологічної характеристики праці юриста. Сучасна юридична деонтологія тесносвязани з прогресом юридичної науки в цілому, популяризацією її достіженійпосредством друку, радіо, телебачення, зростанням культурного й образовательногоровня населення країни. Все це неминуче вносить нові поняття в общуююрідіческую деонтологію, перед якою, поряд із загальними положеннями, що стосуються професійної етики юриста, виникають завдання, пов'язані соспеціфікой того чи іншого юридичного справи. Саме тому кожна юрідіческаяпрофессія, крім загальних вимог, висуває юристу практику - слідчому, прокуророві, судді, нотаріуса, арбітру і іншим - специфічні требованія.Повишеніе якості праці юриста неможливо без урахування индивидуальныхособенностей його особистості і відповідності особистісних якостей об'ектівнимтребованіям даної професії. Розробка професіограм (походить від слова-профессиография, що означає опис професії) являє проведеніеподробного описи найпоширеніших і провідних юридичних професій суказаніем їх характерних функцій. Складовою частиною професіограм являетсяпсіхограмма. Мета розробки професіограм - орієнтація на ізученіеотносітельно стійких, стабільних, властивостей, характерізующіхюріста-фахівця в його практичній діяльності. Великий внесок у розробку профессіограммюрідіческіх професій внесли вчені Росії В.Л. Васильєв, М.І. Еникеев, Ю.В.Чуфаровскій. У діяльності юриста-фахівця вони виділяють такі аспекти: пошукову (пізнавальну), комунікативну, удостоверітельную, організаційну, реконструктивну (конструкційну) і соціальну. Дамо загальну характеристику кожної з цих аспектів (видів) діяльності: соціальний - підкреслює соціальну значимість профессііюріста як організатора боротьби з правопорушеннями, захисника прав і законнихінтересов громадян; пошуковий - полягає в зборі інформації, необхідної длярешенія юридичної справи; реконструктивний - являє собою завершальний аналізсобранной інформації по юридичній справі, висунення робочих гіпотез, розробка плану діяльності з його подальшому розгляду та завершенню; комунікативний - означає вміння спілкуватися з колегами, клієнтами, учасниками справи і всіма тими, хто має до нього відношення; організаційний - полягає у вольових діях попроверке робочих версій і їх реалізації; Засвідчувальний-полягає в умінні втілювати полученнуюінформацію по юридичній справі в законом передбачені форми пісьменнихактов-документів (постанов, протоколів, вироків та ін.) У кожній з спеціальностей ці аспектипрофессіональной діяльності юриста проявляються в різному наборі, снеодінаковой інтенсивністю. У кожного юриста в залежності від його лічностнихкачеств вони набувають специфічний характер. Розгляд професіограм в предложеннойпоследовательности аж ніяк не означає, що перша юридична професія імеетбольшее значення, а кожна наступна - меншу. Всі професії юриста прізванистоять на варті соціальних цінностей особистості, суспільства і держави та потомукаждая з них має специфічне і важливе значення для утвердження етіхценностей.

Професіограмою є комплексний, багатосторонній опис конкретного виду професійної діяльності (роботи) на основі її психологічного дослідження з описом якостей, які мають бути притаманні співробітнику, котрий претендує на ту чи іншу посаду, обов’язки та функції.