- •Головні передумови виникнення вищої школи як нової галузі психологічних знань.
- •Криза освіти та завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні.
- •Предмет і основні категорії психології вищої школи.
- •Методологія і принципи психологічного дослідження студентів.
- •Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів.
- •Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості.
- •Суперечності та кризи студентського віку.
- •Адаптація студента до навчання у вш, її види та умови ефективності.
- •Типологія особливості сучасних студентів.
- •Діяльність студентів та її психологічні особливості. Темперамент і характер як передумови діяльності.
- •Пізнавальні психологічні процеси студентів та їх значення в процесі навчання та виховання.
- •Емоційно-вольові процеси та психічні стани студентів.
- •Навчально-професійна діяльність студентів та її особливості.
- •Самостійно робота студентів.
- •Наукова робота студента.
- •Професіоналізація особистості студента.
- •Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності.
- •Роль самовиховання в професійному зростанні студента.
- •Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:
- •Причини неуспішності студентів та шляхи їх усунення.
- •Психологічні особливості студентських колективів та їх характеристика.
- •Розвиток студентської групи та міжособистісні стосунки в ній.
- •Проблеми лідера та лідерства у студентській групі.
- •Психологічні особливості студентського самоврядування.
- •Загальна характеристика діяльності викладача внз.
- •Психологічні передумови підвищення ефективності діяльності викладача внз.
- •Види діяльності викладача внз.
- •Педагогічне спілкування та його особливості у виші.
- •Способи комунікативного впливу викладача та типологія його взаємовідносин зі студентами.
- •Психологічна характеристика педагогічної взаємодії на рівні викладач-студент.
- •Труднощі та бар’єри в професійно-педагогічному спілкування викладачів та шляхи ї подолання.
- •Діалогічне спілкування та його психологічна характеристика.
- •Протиріччя і конфліктні ситуації в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.
- •Педагогічна творчість та її особливості.
- •I. Особистісні здібності:
- •II.Дидактичні здібності:
- •III. Організаційно-комунікативні здібності:
- •Педагогічний процес як система.
- •Дидактичні системи та моделі навчання і їх особливості.
- •Вузівська дидактика як форма організації навчального процесу у вищій школі.
- •Теорія наукової освіти !!!
- •Університет як поєднання викладання та наукового дослідження. !!!
Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності.
Наслідком професійного зростання особистості майбутнього фахівця та розвитку його професійних здібностей є фахова компетентність, яку набуває студент. Фахова компетентність - здатність успішно виконувати професійні завдання і обов'язки тієї посади, на яку людина претендує. Це кваліфікаційна характеристика фахівця, зокрема:
ґрунтовні знання із загальноосвітніх і фахових дисциплін (загальна ерудиція);
володіння професійною технологією - здатність мобілізувати знання та вміння для вирішення конкретних професійних проблем;
висока кваліфікація, яка характеризується поліфункціональністю -уміння переносити набуту здатність виконувати виробничі завдання на різні ланки професійної діяльності;
уміння аргументувати способи вирішення проблеми на різних рівнях активності;
уміння співпрацювати з колегами (співдружність, взаємодопомога тощо);
професійна компетентність асоціюється з успішною поведінкою фахівця в нестандартних ситуаціях, із неформалізованою взаємодією з партнерами, умінням оперувати суперечливою інформацією або з динамічними системами.
Високий рівень оволодіння професією характеризує ще одне поняття - професійна культура фахівця. Складниками професійної культури є професійна компетентність, системний світогляд, модельне (професійне) мислення, а також професійна творчість і професійна рефлексія (критична об'єктивна самооцінка).
Так, наприклад, у дослідженні Н.І. Пов'якель з'ясовано й систематизовано специфічні якості та психологічні характеристики професійного мислення практичного психолога: практична спрямованість, конструктивність, конкретність, оперативність, своєчасність; поліпроблемність, комплексність, емпатійність, деталізованість, рефлексивність, організованість, упорядкованість; динамічність, лабільність, гнучкість, швидкість, креативність, незалежність, продуктивність; системність, діалек-тичність, прогностичність, аналітичність, критичність, селективність.
Відмінною ознакою професійного мислення практичного психолога є не стільки необхідність виконання вже готових (визначених клієнтом) завдань, скільки уміння їх диференціювати, діагностувати, правильно ставити й формулювати, а також прогнозувати перспективи та можливості реалізації, психологічні наслідки їхнього ефективного розвитку. Тобто, однією з найважливіших характеристик професійного мислення психолога є вміння бачити в професійних завданнях проблемні ситуації, створювати та аналізувати їх.
Суттєвими ознаками професійного мислення психолога є комплексність і системність бачення проблем клієнта, визначення творчих, щоразу неповторних варіантів їхнього подолання, що потребує високої гнучкості мислення.
У структурі професійної культури розрізняють також психологічну культуру. Так, наприклад, О.Г. Видра розглядає психологічну культуру майбутнього вчителя як складник його загальної і професійної культури, що є системною характеристикою особистості студента, і являє собою соціально, онтологічно та внутрішньоособистісно детермінований рівень засвоєння, усвідомлення, використання і функціонування спеціальних психологічних цінностей, у якості яких є ефективні професійно-психологічні знання, вміння, навички, здібності до високо-професійної психолого-педагогічної і трудової діяльності особистості педагога.
Модель психологічної культури майбутніх учителів базується на концепції тривимірної психологічної структури особистості (В.В. Рибалко) і містить такі компоненти:
Комунікативний компонент: усвідомлення наявного і потрібного рівня розвитку комунікативних здібностей; аксіологічне засвоєння елементів спілкування; створення нових моделей процесу педагогічного спілкування.
Мотиваційний компонент: самоаналіз власних мотивів і смислів навчально-професійної діяльності; інтерес до професії вчителя; цінування праці педагога; відданість гуманістичним ідеалам; творчі мотиви психолого-педагогічної діяльності.
Характерологічний компонент: усвідомлення і моніторинг таких рис характеру, як любов до праці, наполегливість, акуратність, дисциплінованість, емоційна врівноваженість; моральна, інтелектуальна, праксична почуттєвість до навчально-професійної діяльності; створення нових характерологічних програм поведінки та діяльності у навчанні й професійній праці.
Рефлексивний компонент: самоусвідомлення образу «Я», образу професії вчителя; усвідомлення особистості та її внутрішнього світу як найвищої цінності; самокреативність.
Досвідний компонент: усвідомлення свого рівня професійних знань, умінь, власної ієрархії системи цінностей; цінування психологічних знань, умінь, навичок, властивостей своєї особистості та особистості учня, як вищих цінностей; індивідуальний професійно-психологічний світогляд.
Інтелектуальний компонент: усвідомлення наявного і бажаного рівнів розвитку інтелекту та мислення; ціннісне ставлення до інтелектуальних здібностей і властивостей; творче використання можливостей інтелекту і мислення у професійній діяльності.
Психофізіологічний компонент: рефлексивна інтроспекція психофізіологічних особливостей у трудовій діяльності; індивідуальний стиль професійної діяльності, відповідний власному типу темпераменту.
Важливим складником професійної культури є оволодіння професійною етикою як особистою відповідальністю за наслідки своєї роботи. Бути відповідальним - це навчитися робити вибір і відповідати за нього. Почуття провини і покарання не дають можливості вибирати. Водночас почуття відповідальності дає змогу формулювати оригінальні думки і створювати нові засоби поведінки. Тому й треба сприймати невдачі як життєві уроки, а перепони - як можливість зробити по-іншому.
Професійна етика вимагає мати необхідний моральний стрижень особистості фахівця, який дає змогу йому брати відповідальність на себе, зберігаючи свою професійну честь і совість. Моральний стрижень - це сформоване ціннісно-смислове ядро особистості. Як приклад, педагогічна етика вимагає від педагога надавати пріоритет інтересам вихованця; не допускати антигуманних наслідків своєї педагогічної діяльності; не принижувати людську гідність, не пригнічувати особистість студента.
На 1-ому Установчому з'їзді товариства психологів України (18 грудня 1990 р.) прийнятий «Етичний кодекс психолога України». Етичний кодекс є також у російських, американських, англійських психологів, у працівників медичних закладів {«Не нашкодь!») та ін.
Значення особистісної зрілості, психологічної компетентності, психологічної культури майбутнього фахівця при вирішенні професійних завдань визначено в низці досліджень (О.В. Видра, О.В. Темрук, A.A. Гу-леватий та ін.). Так, у дослідженні О.В. Темрук виявлено, що розвиток окремих шкал особистісної зрілості відбувається нерівномірно і має свої особливості, а більшість майбутніх учителів виявляє задовільний та незадовільний рівні мотивації досягнення або переважання мотиву уникнення невдач. їм притаманна переважно неадекватна занижена або завищена самооцінка, протиріччя в «Я-концепції». У цих студентів переважають неефективні життєві настанови та смисложиттєві орієнтації, відсутні цілі на майбутнє, які надають життю осмисленості, спрямованості та часової перспективи. Вони незадоволені життям і не розуміють його сенсу, зневірені у своїх силах контролювати події власного життя, впевнені у тому, що життя людини непідвладне свідомому контролю. Виявлена недостатньо розвинена здатність до психологічної близькості з іншими людьми, яка характеризується переважанням середнього рівня емпатії, що може викликати труднощі під час спілкування з іншими людьми, зокрема з учнями та батьками, утруднення при встановленні міжособистісних контактів із ними, неможливість встановлювати емоційно теплі, близькі стосунки як особистісного, так і професійного плану. Водночас майже половина опитаних студентів мають дуже високий і високий рівні почуття громадянського обов'язку, які характеризуються вираженим почуттям патріотизму, небайдужістю за долю своєї Батьківщини, відповідальністю за виконання своїх обов'язків.
Особистісна зрілість майбутнього вчителя тісно пов'язана з його професійно-педагогічною спрямованістю: що вищий рівень професійно-педагогічної спрямованості, то вищий рівень особистісної зрілості майбутнього вчителя, і навпаки. Це дає підстави розглядати професійно-педагогічну спрямованість особистості майбутнього вчителя як один із важливих показників особистісної зрілості, що характеризує її життєві та професійні настанови.