Зміст

1.Головні передумови виникнення вищої школи як нової галузі психологічних знань. 3

2.Криза освіти та завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. 4

3.Предмет і основні категорії психології вищої школи. 5

4.Методологія і принципи психологічного дослідження студентів. 7

5.Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. 11

6.Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. 13

7.Суперечності та кризи студентського віку. 18

8.Адаптація студента до навчання у ВШ, її види та умови ефективності. 21

9.Типологія особливості сучасних студентів. 23

10.Діяльність студентів та її психологічні особливості. Темперамент і характер як передумови діяльності. 25

11.Пізнавальні психологічні процеси студентів та їх значення в процесі навчання та виховання. 28

12.Емоційно-вольові процеси та психічні стани студентів. 32

13.Навчально-професійна діяльність студентів та її особливості. 35

14.Самостійно робота студентів. 37

15.Наукова робота студента. 40

16.Професіоналізація особистості студента. 43

17.Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. 54

18.Роль самовиховання в професійному зростанні студента. 57

19.Причини неуспішності студентів та шляхи їх усунення. 60

20.Психологічні особливості студентських колективів та їх характеристика. 63

21.Розвиток студентської групи та міжособистісні стосунки в ній. 67

22.Проблеми лідера та лідерства у студентській групі. 75

23.Психологічні особливості студентського самоврядування. 80

24.Загальна характеристика діяльності викладача ВНЗ. 83

25.Психологічні передумови підвищення ефективності діяльності викладача ВНЗ. 85

26.Види діяльності викладача ВНЗ. 87

27.Педагогічне спілкування та його особливості у виші. 91

28.Способи комунікативного впливу викладача та типологія його взаємовідносин зі студентами. 93

29.Психологічна характеристика педагогічної взаємодії на рівні викладач-студент. 94

30.Труднощі та бар’єри в професійно-педагогічному спілкування викладачів та шляхи ї подолання. 96

31.Діалогічне спілкування та його психологічна характеристика. 99

32.Протиріччя і конфліктні ситуації в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. 100

33.Педагогічна творчість та її особливості. 104

34.Педагогічний процес як система. 111

35.Дидактичні системи та моделі навчання і їх особливості. 114

36.Вузівська дидактика як форма організації навчального процесу у вищій школі. 117

37.Теорія наукової освіти !!! 118

38.Університет як поєднання викладання та наукового дослідження. !!! 120

1. Головні передумови виникнення вищої школи як нової галузі психологічних знань.

2. Криза освіти та завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні.

Наприкінці XX століття вчені більшості країн світу визначили, що масштаби недоліків підготовки фахівців із вищою освітою дуже значні, тому можна говорити про кризу в системі вищої освіти, ознаки якої такі:

1. Наприкінці XX століття виникла потреба в підготовці фахівців нової генерації, але для цього не було ні наукової, ні методичної бази.

2. Тривалий час практична підготовка фахівців відбувалася на шкоду духовному і культурному розвитку особистості. Із ВНЗ виходили спеці­алісти з технократичним мисленням, для яких були чужими поняття духовність, гуманність, гідність.

3. Управління освітою мало авторитарний характер. Авторитаризм при­гнічував творчість, ініціативу, відповідальність як шкільних учителів, так і викладачів вищої школи.

Ці ознаки кризи в системі вищої освіти простежувались у всьому сві­ті, а в колишньому Радянському Союзі вона визначалася ще й такими чинниками:

1. Низька оплата праці фахівців із вищою освітою призвела до деваль­вації цінності вищої освіти. Соціальний престиж спеціаліста з вищою освітою дуже знизився.

2. Десятиріччями не мав попиту професіоналізм, талант, інтелект фахів­ця. До особистості спеціаліста в середовищі інтелектофобії був усе­реднений підхід, що породжувало функціонерів, людей із технокра­тичним мисленням.

Є й інші серйозні недоліки у вищій освіті, які свідчать про її кризу. На жаль, райдужні перспективи, породжені в стінах альма-матер, у дея­ких студентів швидко розвіюються при зіткненні з реаліями майбутнього професійного життя. І якщо шкільні знання найчастіше є для випускника школи пропуском у ВНЗ, то студентські знання, уміння і навички не за­вжди гарантують гідну роботу молодому фахівцеві з вищою освітою.

Крім того, менеджери з роботи з персоналом зазначають, що вчораш­нім студентам для успішної роботи не вистачає вміння планувати свій час, через що робота не виконується вчасно. Погана самоорганізація при­зводить також до неефективної роботи в команді, адже новачки не готові узгоджувати свої дії з усіма членами трудового колективу. Крім цього, сьогодні викладачеві часто бракує навичок самопрезентації (мистецтво показати себе з найкращої сторони), уміння виступати перед студент­ською аудиторією, коротко, аргументовано і дохідливо викладати свої думки. Незважаючи на те, що ми живемо в інформаційну епоху, дехто з молодих педагогів не має достатніх навичок самоосвіти, використання комп'ютери і часто плутається навіть у найпростіших офісних програмах.

Ці та інші недоліки пов'язані як з недосконалим змістом професійної підготовки, так і малоефективними технологіями навчання у ВНЗ, не­хтування психологічними закономірностями і механізмами становлення особистості майбутнього фахівця.

Мета освіти сьогодні - виховання в молоді довіри до динамічних знань, формування вміння вчитися і переучуватися, усвідомлювати по­требу в розвитку свого творчого потенціалу. Неперервність реального буття людини, культури, моральних відносин поєднує свободу вибору та моральну відповідальність. У зв'язку з цим високий професіоналізм фахівця повинен поєднуватися з розумінням наслідків своєї діяльності для суспільства з відповідальністю перед ним (і навіть перед людством зага­лом). Це пояснюється тим, що сучасна людина технологічно спроможна скоїти щось жахливе навіть у масштабах усієї планети. Саме тому підго­товка фахівця з вищою освітою передбачає насамперед становлення його як особистості, людини гуманної, відповідальної, з громадянськими та моральними якостями.