Список літератури

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: навч. посіб. / Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – С.191-195.

2. Золотухін Г.О. Фахова мова медика: підруч. /

Г.О. Золотухін, Н. П. Литвиненко, Н. В. Місник. – К.: Здоров’я, 2001. – С.16-19.

3. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: навч.посіб. /З.Мацюк, Н. Станкевич. –К. : Каравела, 2006. – С.7- 36.

4. Культура фахового мовлення: навч. посіб. / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – С.29-34.

5. Методичні вказівки, вправи і завдання для підвищення мовленнєвої культури студентів І-го курсу спеціальності «Лікувальна справа» денної форми навчання /Укладач

Л.М.Яременко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – С.28-29.

6. Ткаченко О.Г. Ділова українська мова: навч. посіб. / О.Ткаченко. – Суми, 2004.

Завдання

1. Підготуйтеся до обговорення в аудиторії питань практичного заняття .

2. До яких стилів (підстилів) належать наведені уривки? Доведіть це, знайшовши характерні риси у текстах.Чи прослідковується інтеграція стилів?

А У 1948 Генеральна Асамблея Міжнародної медичної асоціації прийняла декларацію (яку називають Женевською), що є сучасною редакцією клятви Гіппократа. Пініше в 1949 р. декларація увійшла у Міжнародний кодекс медичної етики.

Я торжественно клянусь посвятить свою жизнь служению человечеству. Я воздам моим учителям должное уважение и благодарность; я достойно и добросовестно буду исполнять свои профессиональные обязанности; здоровье моего пациента будет основной моей заботой; я буду уважать доверенные мне тайны; я всеми средствами, которые в моей власти, буду поддерживать честь и благородные традиции профессии врача; к своим коллегам я буду относиться как к братьям; я не позволю, чтобы религиозные, национальные, расовые, политические или социальные мотивы помешали мне исполнить свой долг по отношению к пациенту; я буду придерживаться глубочайшего уважения к человеческой жизни, начиная с момента зачатия; даже под угрозой я не буду использовать свои знания против законов человечности. Я обещаю это торжественно, добровольно и чистосердечно.

Б Клятва Лікаря України

Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов'язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:

• усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворювань, надавати медичну допомогу всім, хто ії потребує;

• незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини;

• зберігати лікарську таємницю, не використовувати її на шкоду людині;

• додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;

• постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег;

• власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми.

Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя. (Наказ про Клятву лікаря N 349 підписав Президент України Кравчук Л. М. 15.06.92)

В «Так пройшло життя. Що в ньому було саме головне? Напевно - хiрургiя. Операцiї на стравоходi, легенях, особливо на серцi, робив хворим при погрозi швидкої смертi, часто в умовах, коли нiхто iнший їх зробити не мiг; особисто врятував тисячi життiв. Працював чесно. Не брав грошей. Звичайно, у мене були помилки, iнодi вони закiнчувалися смертю хворих, але нiколи не були наслiдком легкодумства або халатностi. Я навчив десятки хiрургiв, створив клiнiку, потiм iнститут, у яких прооперовано понад 80 тисяч тiльки серцевих хворих. А до того були ще тисячi з iншими хворобами, не говорячи вже про поранених на вiйнi. Хiрургiя була моїмстражданням і щастям».

М. Амосов

Г Тебе взиваємо правдивого Бога… Не зсилай на нас ні тубот, ні голоду, ні нагальної смерти, огню, потопи, щоб не відпали від віри нетверді вірою. Мало нас карай, багато милуй, мало рани, а милосердно лікуй, мало смути,, скоро звесели, бо не може наша душа довго стерпіти Твого гніву, як стеблина вогню. Вкороти свій гнів, умилосердися, бо Твоя є сила милувати й спасати. Тому й продовжи ласку Твою для людей Твоїх… Всіх, що в роботі, в полоні, на засланні, в дорозі, у плавбі, в темницях, у голоді і спразі, і наготі, - всіх помилуй, усіх потіш, усіх розрадуй, зсилаючи їм радість тілесну й душевну. (Митрополит Іларіон)

5. Додаткове завдання (за бажанням студентів).

Підготуйте наукове повідомлення на тему: Із історії ораторського (конфесійного, епістолярного) стилю в українській мові. Наведіть уривок тексту аналізованого стилю.