I. Показники виробництва

1. Витрати на одиницю продукції.

2. Рентабельність продукції.

3. Коефіцієнт спеціалізації підприємства.

4. Коефіцієнт тривалості виробничого циклу виробів.

5. Коефіцієнт стабільності номенклатури.

6. Коефіцієнт використання прогресивних методів контролю якості.

7. Коефіцієнт використання передових форм організації виробництва.

8. Коефіцієнт використання прогресивних методів організації праці.

9. Коефіцієнт якості управління (оцінюють оснащеність ЕОМ, факсами, ксероксами, сучасними засобами зв'язку

офісів тощо, а також якість управлінських рішень (виходячи з динаміки показників ефективності роботи підприємства). У зв'язку з конфіденційністю інформації про різні підприємства можна використовувати будь-які дані, що характеризують якість управління підприємством).

15. Сутність PEST – аналізу

PEST - це абревіатура чотирьох англійських слів: Р -Policy - політика, Е - Economy - економіка, S - Society -суспільство (соціум), Т - Technology - технологія. За допомогою цього методу проводиться аналіз чотирьох указаних груп факторів.

Політичне середовище. Це один з найважливіших факторів, що необхідно вивчати у першу чергу для того, щоб мати чітке уявлення про наміри федеральних (муніципальних, місцевих) органів влади щодо розвитку суспільства, регулювання механізму обігу грошей у державі, створення умов ресурсного забезпечення для кожної організації, зміни в законодавстві, правовому регулюванні й оподатковуванні, а також про те, за допомогою яких засобів владні структури будуть проводити в життя свою політику.

Економічне середовище. Зміни стану економіки - один із найважливіших факторів, що визначають нормальне функціонування будь-якої організації.

У процесі аналізу економічного фактора слід приділяти також увагу таким показникам, як рівень економічного розвитку, добувні природні ресурси, рівень розвиненості конкуренції, структура населення, рівень освіченості робочої сили, розмір заробітної плати та ін. Аналіз економічного фактора повинен проводитися системно і бути спрямованим на його комплексну оцінку з метою встановлення існування можливостей для ефективної діяльності організації.

Соціальне середовище. Організація зацікавлена також в інформації, що стосується таких факторів, як: демографічні, соціальна захищеність населення, охорона праці і здоров'я трудящих, традиції, домінуючі життєві цінності й установки людей та ін. Одним із важливих аспектів є демографічний, оскільки ринки складаються з людей, і потенціал їх зростання залежить від динаміки демографічних показників.

Технологічне середовище. Технологічний фактор макросередовища займає одне з важливих місць серед факторів розвитку суспільної кон'юнктури. Технологія є одночасно внутрішньою змінною і зовнішнім фактором великого значення. Швидкість зміни технології постійно збільшується. При цьому аналіз дозволяє вчасно побачити можливості науково-технічного прогресу (НТП) для виробництва нової продукції й удосконалювання тієї, що випускається, а також технології виготовлення продукції і застосування засобів маркетингу при збуті продукції. При цьому слід пам'ятати про два протилежних впливи НТП:

1. Поява нових технологій і видів продукції стимулює створення нових бізнесів, появу нових галузей, що в остаточному підсумку веде до зростання кількості робочих місць і підвищення платоспроможності попиту.

2. Упровадження нових технологій приводить до зростання продуктивності праці, вивільнення працюючих і до збільшення рівня безробіття.

15. Повні та командитні товариства

Повне товариство - це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за борги і зобов'язання товариства усім своїм майном. Учасники повного товариства зобов'язані особисто брати участь у справах товариства. Товариство функціонує на підставі установчого договору, в якому визначається розмір частки кожного учасника в статутному фонді, а також склад і порядок внесення вкладів та форма участі в справах товариства.

Прибуток повного товариства розподіляється пропорційно часткам учасників у структурному фонді товариства. За умови повної солідарної відповідальності учасників товариства підвищується довіра до нього з боку партнерів та кредиторів.

Нарешті, командитне товариство - це товариство, яке включає учасників двох категорій - дійсних членів (повних товаришів) і вкладників (командистів). Дійсні члени безпосередньо беруть участь у справах товариства, а командисти беруть участь лише капіталом. Розподіл прибутку між учасниками і вкладниками відбувається пропорційно до їхнього майнового чи грошового внеску до статутного фонду товариства. Учасники несуть солідарну відповідальність за зобов'язання товариства усім своїм майном. Вкладники несуть відповідальність за зобов'язання товариства тільки в межах своїх внесків у майно товариства. Збитки розподіляються між учасниками та власниками пропорційно їхніх внесків до статутного фонду. Якщо для покриття збитків не вистачає коштів з статутного фонду, то вони покриваються з власного майна учасників, на яке згідно з чинним законодавством може бути звернуто стягнення.

15. Показники оцінювання конкурентоспроможності підприємства: показники фінансового стану

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням коштів (активів) та джерелами їх формування (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів).

Схема порівняльного аналізу охоплює велику кількість показників, які характеризують статику й динаміку фінансового стану. При проведенні горизонтального аналізу визначаються абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за певний період. При вертикальному аналізі обчислюється питома вага кожної з окремих груп статей у валюті балансу.

Усі показники порівняльного аналітичного балансу рекомендується поділяти на три групи:

- показники структури балансу;

- показники динаміки балансу;

- показники структурної динаміки балансу.

Порівнюючи структурні зміни в активі і пасиві балансу, можна визначити, через які джерела в основному відбувався приплив нових коштів і в які активи ці кошти переважно вкладались.

Аналіз фінансового стану підприємства починають з вивчення складу і структури майна за даними балансу. У його складі виділяються оборотні (мобільні) та необоротні (іммобілізовані) кошти. Вивчається динаміка структури майна.

Аналіз динаміки складу і структури майна дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна створює певні можливості для основної виробничої та фінансової діяльності і впливає на оборотність сукупних активів.

Показники структурної динаміки відображають частку кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів. їх аналіз дозволяє зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу коштів.

Якщо темп приросту іммобілізованих коштів виявляється вище, ніж мобільних коштів, то такий стан на підприємстві формує тенденцію до уповільнення оборотності всієї сукупності активів підприємства і створює несприятливі умови для його фінансової діяльності.Важливим етапом аналізу фінансового стану підприємства є зіставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів (наприклад, виручки або прибутку від реалізації продукції). Якщо темпи приросту обсягу виручки і прибутку більше темпів приросту активів, то у звітному періоді використання активів підприємства було більш ефективним, ніж у попередньому періоді. Якщо темпи приросту прибутку більше темпів приросту активів, а темпи приросту обсягів менше, то підвищення ефективності використання активів відбувалося за рахунок зростання цін на продукцію. Якщо темпи приросту фінансових результатів (обсягів або прибутку) менше темпів приросту активів, це свідчить про зниження ефективності діяльності підприємства.

Загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, який розраховується за формулою:

де Р- іммобілізовані кошти (необоротні активи); Р? + 2- мобільні кошти (оборотні активи):

- грошові кошти, розрахунки та інші активи; 2-запаси і витрати. У ході внутрішнього аналізу структури активів необхідно з'ясувати причини різкої зміни коефіцієнта за аналізований період.

Важливою характеристикою структури засобів підприємства є коефіцієнт майна виробничого призначення, який розраховується за формулою:

де кмвп - коефіцієнт майна виробничого призначення;

В0ВФ - вартість основних виробничих фондів;

ВНБ - вартість незавершеного будівництва;

Вю - вартість виробничих запасів;

Внв - вартість незавершеного виробництва;

А - величина активів. Нормальне значення цього коефіцієнта для промислових підприємств:

У разі зниження цього показника нижче критичних розмірів необхідне поповнення власного капіталу або залучення довгострокових позикових коштів для збільшення майна виробничого призначення.

Таким чином, в активах балансу відображається виробничий потенціал, який необхідний для ведення основної діяльності підприємства і створює умови для інвестиційної діяльності.

Однак в умовах перехідного періоду до ринку підприємства використовуються різні фінансові схеми діяльності, за яких регулярно проводяться взаємозаліки з постійними контрагентами за дебіторською та кредиторською заборгованістю у значних обсягах, які становлять більшу частину загальної величини активів.

Тому короткочасне зменшення величини активів не завжди свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Після загальної оцінки динаміки складу і структури активів підприємства необхідно детально вивчити стан, рух і причини зміни кожного виду майна.

15. Прогнозування в системі СУ

Функціонування підприємства в сучасних умовах пов'язано із змінами в зовнішньому і внутрішньому середовищі його діяльності, що обумовлює необхідність розробки нових підходів до визначення цільової функції його діяльності, обґрунтовування економічних механізмів стабілізації і зростання ефективності виробництва в цілому.

Досягнення даних цілей і задач можливе лише шляхом глибокого аналізу, як господарської діяльності підприємства, так і стану навколишнього економічного і соціального середовища. Поєднання мікро- і макроаналізу дозволяє створити інформаційну базу для ухвалення управлінського рішення, адекватну дійсності і умовам невизначеності господарської діяльності.

Під поняттям прогноз розуміється - науково обґрунтована думка про можливий стан об'єкту (який досліджується) в майбутньому, про альтернативні шляхи й терміни його здійснення. Існує достатньо велика кількість методів прогнозування. Вірогідність прогнозу тим вище, чим більша кількість методів використовується.

Прогнозування - це один з ключових моментів при ухваленні економічних рішень. Кінцева ефективність будь-якого рішення залежить від послідовності подій, що виникають вже після ухвалення рішення. Можливість передбачити некеровані аспекти цих подій перед ухваленням рішення дозволяє зробити якнайкращий вибір, який, інакше, міг би бути не таким вдалим. Тому системи планування і управління, звичайно, реалізують функцію прогнозу.

У цілому методи прогнозування класифікуються за різними критеріями. Найбільш широко застосовується відмінність між якісними і кількісними методами. Іноді в літературі зустрічається подібне розділення озаглавлене як об'єктивні і суб'єктивні методи. Також можна зустріти розділення методів прогнозування на два класи - квалітативні і квантитативні, залежно від того, які математичні методи використовуються.

Квалітативні процедури проводять суб'єктивну оцінку, засновану на думці експертів. Звичайно, це формальна процедура для отримання узагальненого прогнозу, на основі ранжирування і узагальнення думки експертів (наприклад, на основі методів Дельфі). Ці процедури ґрунтуються на опитах, тестах, оцінці ефективності продажів і історичних даних, але процес, за допомогою якого виходить прогноз, залишається суб'єктивним.

Квантитативні процедури прогнозування явно оголошують - яким чином одержано прогноз. Чітко видна логіка і зрозумілі математичні операції. Ці методи проводять дослідження історичних даних для того, щоб визначити глибинний процес, що генерує зміну і, припустивши, що процес стабільний, використовувати знання про нього для того, щоб екстраполювати процес в майбутнє. До квантитативних процедур прогнозування відносяться методи, засновані на статистичному аналізі, аналізі тимчасових послідовностей.

15. Сумісні товариства(про сумісні нет ничего..ток спільні)

Спільне товариство – це підприємство, що базується на спільній власності українського та іноземного учасника з метою одержання прибутку. Підприємницька діяльність з участю іноземних партнерів спрямована на залучення іноземного капіталу в економіку країни, одержання прогресивних технологій, нової техніки, більш досконалих форм організації виробництва; використання управлінського досвіду розвитку підприємництва як способу господарювання;прискорення процесу виходу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки на зовнішній ринок.

Чинне законодавство містить термін «спільні підприємства», а юридична література — також термін «сумісні підприємства». Зокре­ма, С. Паламарчук обґрунтовує право на існування сумісних під­приємств як типу організації промислових і торговельних підпри­ємств, фінансово-кредитних установ. На думку автора, сумісні під­приємства є однією з вищих форм міжнародного економічного спів­робітництва² . Водночас підкреслюється, що, хоча сумісні господар­ські організації є єдиним суб'єктом права³, їх правовий стан може регулюватися нормами міжнародного публічного права⁴.

15. Показники оцінювання конкурентоспроможності підприємства: показники конкурентного потенціалу

Конкурентоспроможність підприємства - комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відбиває ступінь переваги сукупності оціночних показників діяльності підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу щодо сукупності показників підприємств-конкурентів.

Існує 8 груп показників оцінювання конкурентоспроможності підприємства. До них відносяться Показники виробництва, Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства, Показники, що характеризують конкурентний потенціал підприємства,Показники, що характеризують ефективність збуту та просування товару,Показники, що характеризують соціальну ефективність,Показники, що характеризують екологічність виробництва,Конкурентоспроможність продукції

Імідж підприємства

Показники, що характеризують конкурентний потенціал підприємства

(складаються з ресурсів і джерел їх поповнення, які має фірма, її зв'язків, конкурентної позиції, іміджу тощо. Конкурентний потенціал є стратегічним ресурсом, який забезпечує стійкість підприємства в умовах змінного середовища, дає змогу нейтралізувати негативний вплив зовнішніх факторів).

1. Фондовіддача.

2. Продуктивність праці.

3. Енергомісткість.

4. Ефективність технології виробництва.

5. Ефективність інформаційних ресурсів.

6. Ефективність заходів підвищення творчої активності персоналу.

32. Внутрішнє фінансування підприємства

Внутрішнє фінансування - використання засобів з прибутку самого підприємства. Розрізняють активне /відкрите/ самофінансування, яке можливе тоді, коли балансовий прибуток залишається у розпорядженні підприємства, тобто збільшується власний капітал у вигляді платіжних засобів або вимог по відкритому рахунку; неактивне /приховане/ самофінансування, яке можливе внаслідок заниженої оцінки майна або занижених відрахувань у резервний фонд, що у відповідності з критеріями балансового права не відображене у балансі або приховане в пасивних позиціях, а фактично зменшує податки і на розподілену частину прибутку. В. ф. має ряд переваг: 1/ за рахунок додаткового власного капіталу підвищуються надійність і кредитоспроможність підприємства; 2/ створення і ріст власного капіталу відбувається прогресивно; виключаються витрати по фінансуванню; 3/ з'являється можливість дострокового повернення зовнішнього капіталу і зменшення витрат на виплату процентів по ньому; 4/ підприємство стає більш незалежним від зовнішнього капіталу; 5/ полегшується процес прийняття рішення щодо подальшого розвитку за рахунок додаткових інвестицій. У сфері фінансування промисловості самофінансування відіграє дуже важливу роль, оскільки залежить від розмірів валового прибутку, виплат процентів за позичений капітал, податків за прибуток, дивідендів та ін. Основними недоліками самофінансування є можливість приховування фактичної рентабельності і покриття збитків та можливість виявлення в акціонерів недовіри до керівництва підприємства і суперечок з ними щодо розмірів дивідендів.

32. Акціонерні товариства

Акціонерне товариство — це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників шляхом придбання акцій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом. Отже, акціонерне товариство — це підприємство, в якому функціонує колективний капітал. Частка кожного акціонера у цьому капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє. Випуск і функціонування акцій є головною особливістю, що відрізняє акціонерне товариство від інших підприємств. Акціонерні товариства бувають закриті і відкриті.

Закриті — це такі товариства, акції яких розподіляються між засновниками й не можуть розповсюджуватись за підпискою та вільно купуватися й продаватися на ринку цінних паперів.

Відкриті— це такі товариства, акції яких вільно розповсюджуються за підпискою, купуються й продаються на фондовій біржі.

Діяльність акціонерного товариства регламентується статутом, який затверджується зборами акціонерів.

32. Показники оцінювання конкурентоспроможності підприємства: показники ефективності збуту

Конкурентоспроможність підприємства - комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відбиває ступінь переваги сукупності оціночних показників діяльності підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу щодо сукупності показників підприємств-конкурентів.

Існує 8 груп показників оцінювання конкурентоспроможності підприємства. До них відносяться Показники виробництва, Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства, Показники, що характеризують конкурентний потенціал підприємства,Показники, що характеризують ефективність збуту та просування товару,Показники, що характеризують соціальну ефективність,Показники, що характеризують екологічність виробництва,Конкурентоспроможність продукції

Імідж підприємства

Показники, що характеризують ефективність збуту та просування товару

1. Рентабельність продажу.

2. Коефіцієнт затовареності готовою продукцією.

3. Коефіцієнт завантаження виробничої потужності.

4. Коефіцієнт ефективності реклами і способів стимулювання збуту.

5. Економічна ефективність експорту.

32. Зовнішнє фінансування підприємства

Фінансування - це отримання суб'єктом господарювання необхідних грошових фондів для здійснення господарської діяльності.

Воно поділяється на внутрішнє і зовнішнє в залежності від джерел коштів.

Якщо джерелом фінансування є кошти, не пов'язані з діяльністю, то таке фінансування є зовнішнім.

До них належать: 1)кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку:продаж акцій, облігацій;кредит;операції з валютою та дорогоцінними металами; 2)кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу:державні бюджетні субсидії; страхові відшкодування;фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій, концернів.

32. Сутність та функції конкуренції

Конкуренція  – притаманне товарному виробництву змагання між окремими господарськими суб’єктами (конкурентами), заінтересованими у більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів, а також у за- доволенні різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку Розрізняють такі основні функції конкуренції:

Функція регулювання. Для того щоб встояти в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач (суверенітет споживача).

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно:  - Підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку(позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;  - Підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).  Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском..  Функція контролю. Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства.

32. Показники оцінювання конкурентоспроможності підприємства: показники фінансової ефективності

Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства

Конкурентоспроможність підприємства - комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відбиває ступінь переваги сукупності оціночних показників діяльності підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу щодо сукупності показників підприємств-конкурентів.

Існує 8 груп показників оцінювання конкурентоспроможності підприємства. До них відносяться Показники виробництва, Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства, Показники, що характеризують конкурентний потенціал підприємства,Показники, що характеризують ефективність збуту та просування товару,Показники, що характеризують соціальну ефективність,Показники, що характеризують екологічність виробництва,Конкурентоспроможність продукції

Імідж підприємства

Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства

1. Коефіцієнт автономії (рекомендоване значення — 0,5).

2. Коефіцієнт мобільності коштів (рекомендоване значення 0,5).

3. Відношення власного капіталу до довгострокової заборгованості (рекомендоване значення показника — 0,4).

4. Коефіцієнт покриття (рекомендований норматив — 2,0).

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (рекомендований норматив — 0,3).

6. Коефіцієнт оборотності власних обігових коштів.

7. Коефіцієнт заборгованості.

8. Рівень стійкості.

9. Коефіцієнт ризику.

32. Механізм факторингу

Факторинг — купівля банком у фірми права на вимогу боргу (дебіторських рахунків). Факторинг — це операція, пов'язана з фінансуванням короткострокових вимог за товарними угодами.

 У факторингу беруть участь три сторони: фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);постачальник; покупець.

Схема здійснення факторингової операції:

1. відвантаження постачальником покупцеві товарів (робіт, послуг);

2. акцепт покупцем боргових вимог за товари;

3. пред’явлення постачальником боргових вимог фактору з метою їх перевідступлення;

4. вивчення фактором кредитоспроможності постачальника і, у разі позитивного результату, укладення з ним договору факторингу;

5. перерахування постачальникові коштів у розмірі 80-90% суми боргових вимог, придбаних фактором;

6. виставлення фактором боргових вимог для оплати їх покупцем;

7. оплата покупцем виставлених на нього фактором боргових вимог;

8. перерахування фактором постачальнику залишку коштів (10-20%) за мінусом плати за факторингове обслуговування.

Плата за факторингове обслуговування включає:

• комісію за послуги у розмірі визначеного договором проценту від загальної суми придбаних фактором боргових вимог; 

• процент за кредит, наданий фактором постачальнику.

• 39. Фактори галузевої конкуренції

• Згідно з теорією М. Портера існує п'ять сил, які будуть суперничати на ринку (в галузі), які підлягають вивченню в процесі маркетингових досліджень. Частка ринку, рівень прибутку підприємства визначаються тим, наскільки ефективно компанія протидіє таким конкурентним силам (рис.6.2). Згідно з М. Портером, існує п'ять сил конкуренції: - нові (потенційні) конкуренти, які хочуть увійти у галузь;

• - компанії-конкуренти, які вже надійно закріпили свої позиції в галузі;

• - загрози з боку товарів-субститутів;

• - дії постачальників;

• - дії споживачів (клієнтів).

• Поява в галузі нових компаній сприяє збільшенню виробничих потужностей. Це може спричинити до падіння цін чи підвищення витрат і зниження норм прибутку.

• М. Портер виокремлює такі основні перешкоди для проникнення на ринок нових конкурентів (бар'єри на вході).

• - економія на масштабах виробництва, досвід (це потребує значних інвестицій від нових конкурентів);

• - диференціація продукції (унікальність, визнана торгова марка, есклюзивність угоди с постачальниками);

• - потреби в капіталі (досить великі початкові вкладення);

• - витрати конверсії, переорієнтація підприємства на випуск нової продукції, патенти і авторські права;

• - недостатня кількість каналів розподілу продукції для нових фірм-конкурентів.

• 

• Група споживачів може істотно впливати на конкуренцію в галузі за таких умов:

• - обсяги купівлі продукції більші порівняно з обсягами продажу постачальників;

• - продукція, яку купують споживачі, становить значну частину їх витрат чи закупівель;

• - продукція, яку купує група, стандартизована або недиференційована;

• - нечутливість до витрат конверсії;

• - низькі прибутки;

• - від продукції галузі не залежить істотно якість власної продукції чи послуг споживача;

• - споживачі добре поінформовані щодо попиту, цін тощо.

40. Показники оцінювання конкурентоспроможності підприємства: показники іміджу підприємства