Злочини проти безпеки виробництва.

План

1. Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва. 2. Порушення вимог законодавства про охорону праці. 3. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. 4. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. 5. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд.

1.

Даний розділ з`явився лише в новому КК. Він охоплює собою 5 складів злочину, передбачених ст.ст. 271-275 КК. До цього, в КК України, 1960 р. частина цих злочинів знаходилась в різних главах Особливої частини. Так, такий злочин, як порушення вимог законодавства про охорону праці, був віднесений законодавцем до глави 4 – злочини проти політичних і трудових прав громадян, а злочини пов`язані с порушенням безпеки на вибухонебезпечних підприємствах, або вибухонебезпечних цехах до глави 10 – злочини проти суспільної безпеки.

У ч.4 ст.43 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Тому законодавець в Х розділі КК України виділив самостійний об`єкт кримінально-правової охорони – суспільні відносини, які забезпечують безпечні умови праці. Тому, родовим об`єктом злочинів, передбачених ст.ст.271-275 є суспільні відносини, які забезпечують належні, безпечні і здорові умови праці на всіх підприємствах, в установах і організаціях.

Усі диспозиції норм, які встановлюють відповідальність за порушення правил безпеки виробництва, є бланкетними. І тому, щоб встановити, які саме правила були порушені на виробництві, треба звертатись до інших законів, чи нормативних актів (закон “Про охорону праці”). Чинне законодавство встановлює як загальні правила охорони праці, які діють на всіх підприємствах, в установах і організаціях, так і спеціальні, що поширюються на окремі види робіт, галузі народного господарства. Відповідно і в розділі Х КК є види норм, якими встановлюється відповідальність за порушення загальних вимог законодавства про охорону праці (ст.271 КК), а також за порушення певних спеціальних правил (272, 273, 274 КК).

Об`єктивна сторона злочинів проти безпеки виробництва сконструйована у вигляді матеріального складу, в зв`язку з чим вона передбачає наявність трьох ознак: 1) порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів, які встановлюють як загальні правила охорони праці, так і спеціальні; 2) створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров`ю потерпілому (ч.1 ст.271, ч.1 ст.272, ч.1 ст.274 КК); а також спричинення загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ч.2 ст.ст.271 - 275); 3) причинний зв`язок між порушенням правил охорони праці і створеною небезпекою для життя і здоров`я людей або нещасними випадками з людьми.

Вживане в диспозиціях ч.1 ст.ст.271-275 КК поняття “шкода здоров`ю потерпілого” охоплює заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження одній особі чи легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності одній чи кільком особам (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 із змінами від 03.12.97).

Під “загрозою загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків” слід розуміти створення, внаслідок порушення певних правил в процесі виробництва, реальної загрози загибелі хоча б однієї людини або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, значних матеріальних збитків державній, громадській організації або громадянам, а так само тривалий простій підприємств, цехів або виробничих дільниць.

Суб`єктивна сторона цих злочинів передбачає складну форму вини. До факту порушення вимог забезпечуюючих безпеку виробництва особа ставиться або умисно, або необережно, до наслідків – лише необережно (ст.271, ч.2 ст.ст.272-275 КК), а до можливості їх настання (ч.1 ст.ст.272-275 КК) крім необережної форми вини, не виключається і непрямий умисел.

Суб`єкт цих злочинів спеціальний. Ним може бути як службова особа підприємства, установи, організації, так і громадянин – суб`єкт підприємницької діяльності (ст.271 КК), а також особа, яка в встановленому законом порядку, зобов`язана дотримуватись правил безпеки на виробництві (ст.ст.272-275 КК). Вік кримінальної відповідальності за злочини проти безпеки виробництва загальний, з 16 років.

Потерпілими від злочину передбаченого ст.271 КК можуть бути як робітники підприємства, організації так і інші особи, постійна або тимчасова діяльність яких пов`язана з таким виробництвом (наприклад, студенти-практиканти, особи , які відряджені на таке виробництво).(п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов`язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці” №6 від 10.10.82 із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України №9 від 03.10.86, №10 від 12.10.89, №3 від 04.06.93, №12 від 03.12.97). Спричинення ж шкоди здоров`ю сторонніх осіб, в таких випадках, кваліфікується в залежності від характеру злочинних дій за статтями про посадові злочини або злочини проти особи. Потерпілими від злочинів передбачених ст.ст.272-275 КК можуть бути не лише працівники підприємств, організацій, але й сторонні особи.

Кваліфікуюча ознака усіх злочинів проти безпеки виробництва однакова – спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч.2 ст.ст.271-275 КК).

Під “загибеллю людей” слід розуміти загибель хоча б однієї людини.

Під “іншими тяжкими наслідками” – заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, значних матеріальних збитків державній, громадській організації або громадянам, а так само тривалий простій підприємств, цехів або виробничих дільниць (п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 із змінами від 03.12.97).

2.

Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст.271 кк).

Злочином за ст.271 КК визнається “порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином – суб`єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого”.

Згідно зі ст.7 Закону “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, робота машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Розглядаємий злочин посягає на два безпосередніх об`єкти. Перший, безпосередній основний, який обумовлений (відповідає родовому об`єкту) родовим об`єктом – це суспільні відносини, які забезпечують загальні безпечні умови праці під час роботи на загальних по техніці безпеки виробництвах.

Другий, безпосередній додатковий об`єкт – це власність, здоров`я, або життя.

В зв`язку з тим, що основним безпосереднім об`єктом цього злочину є безпечні умови праці, то потерпілими можуть бути робітники конкретного підприємства, організації, а також інші особи, діяльність яких постійно або тимчасово пов`язана з даним виробництвом (прибув у відрядження, на практику або стажування).(п.9 Постанови Пленуму ). В тих випадках, коли в зв`язку з порушенням вимог законодавства про охорону праці була заподіяна шкода здоров`ю сторонніх осіб, винна особа буде відповідати залежно від характеру злочинних дій за статтями про посадові злочини або злочини проти особи.

Об`єктивна сторона злочину складається з трьох обов`язкових ознак: 1) діяння – порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці - у формі дії або бездіяльності (наприклад, не проведено інструктаж з робітником про дотримання правил техніки безпеки, наказ виконати певну роботу при недостатній кваліфікації робітника, неналежна перевірка знання робітниками техніки безпеки); 2) наслідків у вигляді шкоди здоров`ю потерпілого (ч.1 ст.271 КК), або спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч.2 ст. 271 КК); 3) причинного зв`язку між порушенням вимог охорони праці і шкодою здоров`ю потерпілого чи загибеллю людей або спричиненню інших тяжких наслідків.

Поняттям “порушення законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці” охоплюється недотримання вимог Закону “Про охорону праці”, а також загальних правил, які прийняті з метою охорони громадян від виробничих травм і професійних захворювань у процесі їх виробничої діяльності. Це, зокрема, правила техніки безпеки, виробничої санітарії, правила зберігання і використання легкозаймистих або їдких речовин. Тому суди з метою конкретизації обвинувачення у справах про порушення вимог законодавства про працю мають посилатися у вироку на відповідні статті Закону України “Про охорону праці”, статті, пункти (параграфи) законодавчих та інших нормативних актів, які порушено, і розкривати суть допущених порушень (абз.2 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України).

Відповідальність за порушення спеціальних правил, що забезпечують безпеку під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, робіт на вибухонебезпечних підприємствах (у вибухонебезпечних цехах); правил ядерної або радіаційної безпеки, а також правил безпечного використання промислової продукції, або безпечної експлуатації будівель і споруд, передбачена відповідно ст.ст.272, 273, 274, 275 КК. Службові особи, які зобов`язані забезпечувати дотримання правил охорони праці під час робіт з підвищеною небезпекою, на вибухонебезпечних підприємствах (у цехах), виготовлення промислової продукції або експлуатації будівель і споруд, а також при проведенні робіт на об`єктах атомної енергетики, будуть відповідати за ст.271 КК лише у випадку, коли ними порушені загальні правила охорони праці, що не є спеціальними для вищезгаданих робіт.

поняття “шкода здоров`ю потерпілого” охоплює заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження одній особі чи легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності одній чи кільком особам (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 із змінами від 03.12.97).

Поняття “шкода здоров`ю потерпілого” охоплює заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження одній особі чи легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності одній чи кільком особам (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 із змінами від 03.12.97).

Під “загибеллю людей” слід розуміти загибель хоча б однієї людини.

Під “іншими тяжкими наслідками” – заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, значних матеріальних збитків державній, громадській організації або громадянам, а так само тривалий простій підприємств, цехів або виробничих дільниць (п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 із змінами від 03.12.97).

Із суб`єктивної сторони злочин передбачає складну структуру вини. До факту порушення вимог законодавства про охорону праці особа ставиться умисно або необережно, до наслідків – лише необережно тобто особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховує на їх відвернення (злочинна самовпевненність) або не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість). В цілому злочин визнається, як скоєний з необережності.

В тих випадках, коли винний бажав, або свідомо припускав настання шкідливих наслідків, його дії слід кваліфікувати за статтями передбачаючи умисне спричинення шкоди власності, життю або здоров`ю особи

Суб`єктом цього злочину визнається службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, а також громадянин – суб`єкт підприємницької діяльності або уповноважені ними особи, на яких згідно чинного законодавства (закон, наказ, інструкція, спеціальне розпорядження) покладено обов`язок забезпечувати додержання вимог законодавства про охорону праці. Таким чином, суб`єкт злочину передбаченого ст.271 КК спеціальний.

У разі порушення вимог законодавства про охорону праці іншими службовими особами вони, з урахуванням обставин справи можуть нести відповідальність за службові злочини (п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України.). Якщо ж порушення вимог законодавства про охорону праці скоєне самим робітником або службовцем підприємства, яке спричинило наслідки вказані в ст.271 КК, таке діяння повинно кваліфікуватися за статтями передбачаючи необережне спричинення шкоди життю чи здоров`ю особи або власності.

3.