34 Горіння, пожежа. Процес виникнення горіння на які види поділяється

Горіння це екзотермічна, реакція окислення речовини, яке супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум’я і (або) свічення. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовими, окислювача та джерела запалювання. Розрізняють два види горіння: повне— при достатній кількості окислювача, і неповне — при нестачі окислювача.

Горіння може бути гомогенним і гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча речовина та окислювач не перемішані то відбувається дифузне горіння, при якому процес горіння лімітується дифузією окислювача через продукти згоряння до горючої речовини.

Розрізняють такі різновиди горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання та самоспалахувания тління.

35 Небезпечні чинники пожежі

а) висока температура полум'я (до 1200-1400°С) – один з надзвичайно небезпечних чинників пожежі. Однак випадки безпосередньої дії вогню на людей мають місце відносно рідко;

б) передача теплоти випромінюванням і конвекцією, що може викликати опіки та больові відчуття. Мінімальна відстань від полум’я у метрах,

на якій людина може перебувати, приблизно складає: R = 1,6хН (R – відстань до полум’я, у метрах; Н – середня висота факелу полум'я, у метрах);

в) наявність диму, який викликає інтенсивне подразнення очей та

верхніх дихальних шляхів, що негативно відбивається на рятівних роботах і пожежегасінні;

г) наявність токсичних речовин в диму (чадний газ, окис азоту, сірнистий газ, фосген та ін.), що може призвести до отруєнь і смерті;

д) підвищена температура середовища, що негативно може відбитись

на органах дихання, центральній нервовій системі, викликати тепловий удар

е) перенесення вогню на інші об'єкти іскрами, випромінюванням,

конвекцією;

ж) висока температура, вибухи можуть зруйнувати будівельні конструкції. При цьому люди часто одержують значні механічні травми, опиняються під уламками завалених конструкцій;

з) створення екстремальної ситуації, коли дія чинників пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей особистості. Людину може

охопити паніка, настати депресивний стан з відповідними негативними

наслідками;

и) вогняний шторм – небезпечне явище під час великих пожеж, що супроводжується всмоктуванням у полум’я всього, що знаходиться по-руч, у тому числі людей.

36. Засоби захисту від емв

Для зменшення впливу ЕМП на персонал та населення, яке знаходиться у зоні дії радіоелектронних засобів, потрібно вжити ряд захисних заходів. До їх числа можуть входити організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні.

Ще на стадії проектування повинно бути забезпечене таке взаємне розташування опромінюючих та опромінюваних об’єктів, яке б зводило до мінімуму інтенсивність опромінення. Оскільки повністю уникнути опромінення неможливо, потрібно зменшити ймовірність проникнення людей у зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час перебування під опроміненням. Потужність джерел випромінювання мусить бути мінімально потрібною.

Виключно важливе значення мають інженерно-технічні методи та засоби захисту: колективний (група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будівлі, приміщення) та індивідуальний.

Колективний захист спирається на розрахунок поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно найдоцільніше використовувати природні екрани — складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будівлі.

Локальний захист Дуже ефективний і використовується часто.

Він базується на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з добірок» провідністю. Захист приміщень від зовнішніх випромінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізованими шпалерами, захисту віком сітками, металізованими шторами

.