56. Підстави виникнення, зміни і припинення правових відносин. Їх класифікація.

Юридичний факт— це конкретна життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або відміну правовідносин. Юридичні факти відображені в гіпотезах правових норм.

Різновиди юридичних фактів:

1) за вольовою ознакою факти поділяються на:

Події — обставини, що не залежать від волі людини (загибель застрахованого майна від пожежі або повені, народження або смерть людини, закінчення строку, тощо);

Дії — обставини, що залежать від волі людини (складання заповіту, дарування):

а) правомірні (дозволені) дії:

• юридичні акти — така правомірна поведінка, що здійснюється з метою викликати юридичні наслідки (складання людиною заповіту, договір, судове рішення);

• юридичні вчинки — дії, що не мають спеціальної мети викликати юридичні наслідки (знахідка скарбу, написання літературного твору, наукове відкриття).

б) неправомірні (заборонені) дії (правопорушення) (крадіжка, торгівля в недозволеному місці).

• делікти;

• злочини.

Стани – відносно стабільні, триваючі у часі послідовності подій та дій, що викликає відповідні правові наслідки (стан шлюбу).

2) за юридичними наслідками:

• правотворчі — факти, що викликають виникнення правовідносин (укладення договору оренди, прийняття на роботу, обрання на державну посаду тощо);

• правозмінні — факти, що викликають зміну правовідносин (зміна прізвища при одруженні, присвоєння спеціального звання, зміна умов договору оренди, тощо);

• правоприпинні — факти, що викликають припинення правовідносин (звільнення з роботи, розлучення, виконання обов'язку тощо).

3) За характером впливу на правовідносини:

позитивні – виникли через правомірну поведінку субєктів;

негативні – виникли через неправомірну поведінку субєктів.

4) За документальним закріпленням:

оформлені – факті, що чітко зафіксовані у нормах права та не вимагаючі додаткової конкретизації;

неоформлені (латентні) – факти, що незафіксовані через їх прихований характер, або через те, що не потребують фіксації.

57. Поняття і види реалізації права. Правореалізація та правове регулювання.

Реалізація права – його фактичне здійснення у конкретних життєвих обставинах.

Ознаки реалізації норм права:

1) правомірність дій, тобто їх відповідність нормам права (неправомірні дії, вчинення правопорушення не можуть вважатися реалізацією норм права);

2) соціальна корисність дій - їх спрямованість на задоволення приватних і публічних потреб та інтересів суспільства і людини;

3) процедурний характер дій, регламентованість нормами права процесу (стадійності) діяльності суб'єктів права;

4) вольовий характер дій, тобто їх усвідомлення, находження аргументів на користь балансу між суб'єктивними інтересами і нормами; настанова на дії, що відповідають нормам і принципам права;

5) забезпеченість державою процесу і результату реалізації права. Норми права втілюються в життя відповідно до їх призначення: логічні (класичні) норми діють безпосередньо, спеціалізовані (нетипові) норми (загально-закріплені, установчі, прогностичні, декларативні, дефінітивні, темпоральні, тощо) - через системні зв'язки з логічними нормами в якості їх помічників у регулюванні суспільних відносин, поведінки людей.

Види реалізації права:

Безпосередня реалізація, коли суб`єкти права самостійно, без зовнішнього втручання чи допомоги втілюють правила, передбачені нормами права, у своїй поведінці, здійснюють суб`єктивні права та виконують юридичні обов`язки (наприклад, здійснюють права власності або виконують обов`язок попередити учасників дорожнього руху про зупинку транспортного засобу) Таким чином реалізується переважна більшість норм права;

Правозастосовна реалізація, яка має місце тоді, коли суб`єктивні права та юридичні обов`язки не можуть бути реалізовані без додаткового втручання, допомоги з боку інших суб`єктів. У цьому випадку реалізація норм права проходить особливу стадію - застосування права (наприклад, реалізація права громадянина на пенсію неможлива без допомоги органу Пенсійного фонду, який повинен прийняти рішення про призначення пенсії цій особі).

Спосіб правового регулювання (упорядкування відносин, надання їм юридичної форми) обумовлює характер дій, необхідних для реалізації права, від чого, у свою чергу залежать форми реалізації права.