3. Природні і невід'ємні права людини

Кожній цивілізації історично притаманна своя концепція людини і відповідні подання про його права і обов'язки. За обсягом прав можна судити, кого з людей, і якою мірою дана система права визнає як людину.

В античності раб юридично людиною не вважався. У Середні століття користування правом представляло собою привілей по відношенню до тих, хто залишився поза кола суб'єктів права.

Поняття «права людини» виникло в Англії в XVII в. Воно було сформульовано в «Петиції про право» (1628 р.), Habeas Corpus Act (1679), «Декларації прав» (1688), «Біллі про права» (1689).

У Сполучених Штатах поняття «права людини» було відображено в «Декларації права Виржинии» (12 липня 1776), «Декларації незалежності США» (4 червня 1776), в Конституції США (1787 р.) і в поправках до Конституції, «Біллі про права» (1789-1791).

У Франції ідеї свободи, рівності і народовладдя були сприйняті і закріплені в «Декларації прав людини і громадянина» (1789).

Невід'ємність прав людини, їх універсальний і обов'язковий характер закріплений в документах:

• «Загальна декларація прав людини», ГА ООН (1948);

• «Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод»;

• «Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права» (1966);

• «Факультативний протокол до міжнародного пакту про громадянські та політичні права» (1966);

• «Заключний Акт Гельсінської Наради» (1975);

• «Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учасників Наради з безпеки і співробітництва в Європі» (1989) та ін.

Права людини- сукупність невід'ємних прав і свобод, що забезпечують автономію особи і обмежують владу держави.

Права людиниділяться на:

• Особисті:право на життя, свободу, особисту недоторканність, недоторканність житла, свободу пересування, вибір місця проживання.

• Політичні:рівність усіх перед законом, право на громадянство, свободу думки, совісті, релігії і переконань, право на створення різних союзів і асоціацій, право громадян на участь у виборах і управлінні країною.

• Соціально-економічні:право на працю, відпочинок соціальне забезпечення та освіту.

Діяльність правової держави повинна будуватися відповідно з правами людини і обмежуватися ними.

Контроль за дотриманням прав людини повинен забезпечуватися як органами державної влади, так і міжнародними організаціями (Комісія та Комітет ООН з прав людини, ОБСЄ, Міжнародний суд в Гаазі, міжнародними правозахисними організаціями та ін.).

Міжнародні акти, ратифіковані державою можуть діяти як внутрішнє право. Якщо громадянин вичерпав усі можливості захисту особистих прав всередині країни, він може звертатися в міжнародні організації.

У відповідності зі ступенем забезпеченості гарантій прав людини, сучасні держави поділяються на вільні, частково вільні і невільні. Країни СНД відносяться до категорії частково вільних.

Додаткова література по темі

Абдулаев М.И. Правовое государство / М.И. Абдулаев [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.be5.biz/pravo/tami/index.htm.

Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http : //www.gumer.info/bibliotek_Buks/Pravo/Alex_3/12.php.

Всеобщая декларация прав человека. Принята резолюцией 217 А (III) ГА ООН от 10 декабря 1948 г. [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http : //www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations /declhr.

Гражданское общество [Электронный ресурс]. — http : // dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/5247/%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%96%D0%94%D0%90%D0%9D%D0%A1%D0%9A%D0%9E%D0%95

Глосарій до теми «Громадянське суспільство і правова держава»

«Громадянське суспільство»— це сукупність соціальних утворень — груп, колективів, організацій, асоціацій, об'єднаних специфічними економічними, етнічними, культурними, релігійними та іншими інтересами, реалізованими поза сферою діяльності держави.

Закон— нормативний акт, прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом законодавчої влади або безпосереднім волевиявленням населення шляхом референдуму і регулюючі найважливіші і стійкі суспільні відносини .

Права людини— сукупність невід'ємних прав і свобод, що забезпечують автономію особи і обмежують владу держави.

Правова держава— демократична держава, вся діяльність якого підпорядкована нормам і фундаментальним принципам права.

Тестові завдання до теми